Кобринське староство, госп. одиниця, віддавалася в тимчасове володіння службовим особам або фаворитам вел. князів і королів.
Кобринський бій 1812 між французами і росіянами. Рос. ген. Тормасов, підійшовши з півдня, з Луцька, атакував і оточив біля Кобриня 4 тис. загін фран. ген. Клегеля, завдавши йому поразки. У перебігу війни КБ великого значення не мав: Тормасову знову довелося відступати до Луцька.
Кобринський виступ 1933, збройний заколот мешканців сіл Великі Радваничі, Новосілки, Булькове, Кобр. пов., воєвод. Поліське, проти пол. влади, спровокований екстремістами КПЗБ. Суд у Кобрині над Р. Каплан, Л. Богдановичем, А. Гузюком та ін. викликав протести громадськості, що значно пом’якшило вироки.
Кобринський військово-історичний музей ім. Суворова, заснований 1946 в Кобрині в кол. садибі Суворова. Понад 20 тис. експонатів. Тематичні розділи: 1) героїчне минуле рос. і біл. народів, 2) великий рос. полководець Суворов, 3) вітчизняна війна 1812, 4) суворівські традиції в рос. армії, 5) Перша світова війна і війна громадянська, 6) Вітчизняна війна 1941-1945.
Кобринський повіт, адм. терит. одиниця в складі Підляського воєвод., Берестейського воєвод. 1566-1795 під ВкнЛ та Річчю Посп. У 1795-1797 КП належить до Слонимської губ., 1797-1801 до Лит. губ., 1801-1915 до Гродненської губ. під Рос. імперією. Під Польщею 1919-1939 КП у зменшеному вигляді належить до Поліського воєвод. За складом населення КП укр.
[155]
Кобринський район, адм.-терит. одиниця в скл. Берест. обл. Утвор. 1940, центр – м. Кобринь. Сільради: Батицька, Буховицька, Городецька, Новосілківська, Дивинська, Киселівська, Ониськовецька, Осівська, Остромицька, Повитівська, Тевельська, Худринська. КР – укр. Зона дій УПА.
Кобринський синод уніатської церкви 1626, з’їзд владик гр.-кат (ун.) церкви на чолі з митрополитом Й. Руцьким в Кобрині. Ухвали: про скликання єп. на собор щочетвертий рік, про організацію архівів, про заборону суперечок між чернечим і світським духівництвом, про запровадження в семінаріях навчання лат., церковно-слов. та руської мов про засудження симонії.
Кобринський Фелікс, на 1592 студент ун-ту в Падуї, де слухав лекції Г. Галілея. Уважається, що прізвище К. може вказувати на місце його походження – Кобрин. пов.
Г. Нудьга. Студенти з України на лекціях у Галілея. – ж. «Жовтень», 1987, № 5, с. 99-101.
Кобринські, княжа династія XV-XVI ст. в Кобр. князівстві. Нащадки лит. кн. Ольгерда: кн. Федір Ратненський, 1387-1417; Роман Фед. Кобринський, Семен Романович, п. 1460, учасник повстання Свидригайла; Ганна Семенівна, одружена з Більським, вдруге – з Костевичем, п. 1519, остання представниця династії.
Кобринчуки, мешканці Кобр. пов., назва адміністративна, як етнограф. назва чи самоназва незнана. Прізвища Кобринські, Кобринчуки поширені в Україні.
Кобринь, м., районний центр, на р. Мухавець при впадінні Кобринки. Від Берестя на сх 52 км. Згідно переказів, К. заснував хтось з київ. Ізяславичів. Уперше згад. на 1287 як власність кн. Ольги Романівни. У 20-х рр. XIV ст. потрапляє в залежність до ВкнЛ, в складі якого XV-XVI був центром удільного князівства. З 1566 пов. м. у воєвод. Берестейському. Магдебургське право. У середині XVII ст. кілька разів повставав проти ВкнЛ і Речі Посп. У 1795 під Росією став власністю Суворова. 1918-1919 під УНР, місце формування куреня «Поліська Січ». Під Польщею філія «Просвіти», чи не найактивніша в краю, укр. худ. самодіяльність, інші укр. організації, також ОУН. З 1995 діє «Просвіта». У школах № 5 і № 7 викладається укр. мова.
[156]
Кобрів, с., Столин, ср. Головчицька. Від зал. ст. Горинь на сх 25 км.
Ковальов Михайло, біл. науковець, працівник Біл. технологіч. ін-ту, голов. інженер проекту обвалування Прип’яті, створення тобто обабіч течії ріки штучних валів з метою запобігти повеням, розціненого громадськістю як замах на природу Полісся: на випадок реалізації проекту К. р. Прип’ять стає мертвою рікою, а її басейн перетворюється на торф’яну Сахару.
Я. Пархута. І боль, любоў, і трывога мая. – ж. «Полымя» 1988, № 4, с. 131-132.
Ковальчук Іван, активіст лівого напрямку, жертва енкавед. терору. Н. 1920, с. Мазури, Кобр. 1938 К. разом з односельцями й однодумцями В. Денисюком, П. Кирильчуком та Л. Прокопчуком, уникаючи переслідувань з боку пол. властей, перейшов пол.-сов. кордон, був арештований НКВД, звинувачений у шпигунстві на користь Польщі і після нелюдських тортур засуджений на 10 років ув’язнення (В. Денисюк – на розстріл, Л. Прокопчук – на 8 років).
Г. Тарнавський, В. Соболев, Е. Горелик. Куропаты: кто стрелял в затылок? – ж. «Неман», 1990, № 4, с. 138-140.
Ковнятин, с., Пин., сіл. рада Логишинська. Від Пинська на пн. 31 км. Вапнярка, 936 жит. Відомий з 1558.
Ковтун, пліка полоніка, хвороба волосся, переважно в дітей. При К. волосся склеюється в суцільну масу. У XVII ст. був поширений по всій Речі Посп., звідки мабуть і лат. назва. Про К. згадує Боплан в «Описові України». До 40 рр. нашого ст. ще траплялася на Поліссі.
Ковтунчик Тимофій, сел. з кол. Антопільського р-ну, учасник укр. руху, 1944-1950 мав контакти з укр. повстанцями, за що був засуджений сов. судом на 25 років ув’язнення. Сім’ю К. в 1952 вислано в Казахстан.
Когут Осип, укр. політ. діяч. Н. 1891, Галичина. П. 1941. Жив у Коломиї. Організатор молоді. 1928-1930 посол до пол. сейму, де виступав в обороні
[157]
прав укр. народу в Польщі. 10.09.1930 арештований санацією і кинутий до фортеці у Бересті, зазнавав знущань від воєводи К. Бернацького. У 1939 К. арештований енкаведистами й розстріляний у тюрмі 1941.
О. Когут. – ЕУ., т. 3, Львів, 1994, с. 1064.