Іван Товстий Московчин, козак низовий запорозький, відбув Лівонську війну проти Москви. Записаний у козацькому реєстрі 1581 у 38-го отамана. Прізвисько від назви рідного села ІТМ Машкович, Берез.
Реєстр 1581 року – ЛУ, 1991, 13.06.; Я. Дзира. Перший паспорт козацтва. – там же.
Іван Толчиха з Турова, козак низовий запорозький, відомий з Лівонської виправи, значиться в реєстрі 1581.
Реєстр 1581 року – ЛУ, 1991, 13.06.
Іван Туровець, козак низовий запорозький, знаний з Лівонської війни Речі Посполитої проти Москви. Записаний у реєстрі 1581.
Реєстр 1581 року – ЛУ, 1991, 13.06.
Іван Туровець, козак низовий запорозький, значився у реєстрі 1581 учасників Лівонської війни.
Реєстр 1581 року – ЛУ, 1991, 13.06.
Іванчук Андрій, укр. поет лівого напрямку. Н. 17.09.1903, Галичина. П. 23.09.1951. Вчився у Львів. ун-ті. Двічі був ув’язнений у пол. концтаборі в Березі.
Іванчук А. – УЛЕ, т. 2, с. 293.
Іванюк Самотей, поліський лірник, кінець ХІХ – поч.ХХ ст. Походив з с. Тевлі, Кобр. Ходив і співав по селах уздовж Дніпро-Бузького каналу. З уст. І. записано «Пісню про стару і злу мачуху».
І. Хміль. Укр. Полісся, Чікаго, 1976, с. 20.
[141]
Івацевицький район, центр – м. Івацевичі. ІР у цілому біл., на південь від ПРЛ, тобто с. Річиця – Вигонівське озеро – укр. частина. Укр. сільради: Житлинська, Колонська, Обрівська, Річківська, Святовольська, Вигонощанська. Це укр. Заясельдя.
Ігнатій, укр. церковний і літ. діяч. П. після 1603. Спочатку диякон у Бузьку на Львівщині. Викладав у Львів. брат. школі, також у Вільні в тамтешній брат. школі. З 1592 знову в Україні. Жив у Бузьку, Острозі. На правосл. соборі у Бересті 1596 керував усіма нотарями, очолював делегацію до митрополита М. Рогози. Є припущення, що І. писав полемічні тв. під псевдонімом Клірик Острозький.
І. Мицько. Острозька слов’яно-грецька академія, К., 1990, с. 92.
Ігнатій, єп. турово-пинський., згад. на ХІІ ст.
М. Гр. ІУР, т. 2, 1905, с. 305.
Ігнатовський Всеволод, біл. історик, сусп. діяч. Н. 19.04.1881, с. Токарі, Кам. П. 4.02.1931, наклав на себе руки. З вчительської родини. Закін. Юр’ївський ун-т, член партії есерів 1901-1917, 1919-1920 в антипол. підпіллі. З 1920 член ВКП. Викладає у Мін. вчитель. ін-ті. 1921-1926 нарком освіти БССР. Репресований. Пр.: «Гісторыя Беларусі у ХІХ і на пачатку ХХ ст.» (1928), «Кароткі нарыс гісторыі Беларусі» (1919).
В. Ігнатоўскі. – БелСЭ, т. 5, с. 44.
«Із-за Слуцка, із-за Клецка», пісня-фальсифікат., вид Й. Ливчаком (ж. «Золота грамота», Відень, 1864, № 24). У «пісні» ідеться про спробу якоїсь «службы молодецкой» з-під Мінська від якогось княжати «воевати места Пинска», мовляв, «от ляхов обороняти». В історич. плані все фальш: у всі часи «от княжати из-под Минска» на Полісся, на Україну взагалі могла йти лише неволя, лит. і пол., згадати б одних Радзивіллів. Мова ні біл., ні укр.
Из-за Слуцка, из-за Клецка. – СПНТСЗК, 1866, с. ХХVII.
Ізяслав Мстиславич, кн. турівський, онук В. Мономаха. Після походу киян 1130 на Полоцьк і полонення полоцьких князів ІМ за сумісництвом стає також кн. полоцьким.
Н. П.-В. IV, К., 1993, с. 150.
Ізяслав Ярославич, вел. кн. київ. убитий 1078. До 1054 княжив у Турові і Пинську. По смерті батька, Я. Мудрого, обіймає стіл у Києві. На допомогу собі закликав швагра пол. короля Болеслава Сміливого 1063. Воював проти Всеслава Ізяславича Полоцького за те, що той захопив Псков і пограбував Новгород. ІЯ пішов проти полочан, захопив Мінськ. На р. Немизі відбулася битва, про яку в «Слові о полку Ігоревім» є згадка: «На Немизі снопи стелють, ціпами молотять харалужними».
М. Гр. ІУР, – ж. «Київ», 1990, № 11, с. 139.
Іконостас Георгіївської церкви з Давид-Городка, Стол., пам’ятка укр. іконописного мистецтва ХVIII-ХІХ ст. Ікони деісусного чину та царські ворота вивизено до Мінська, зберігаються в ДММ Респ. Білорусь.
ЖБ, с. 76-78.
[142]
Іллінська церква, с. Велемичі, Стол., пам’ятка поліської дерев’яної архітектури. Збудована 1881 на місці церкви з 1724.