Збирозька церква Параскеви П’ятниці, пам’ятка дерев’яної поліської архітектури, с. Збироги, Берест. Збудована 1610, перебудована у XVIII ст. Дводільна – головний зруб і вівтар. При церкві дзвіниця.
Зборомирове, с., Берест., ср. Мотикальська. Від Берестя на пн. 20 км.
«Збудінне», г., орган сепаратистського антиукр. т-ва «Поліссє», вид. з 1989 у Мінську штучним язичієм, окремі матеріали рос. і біл. мовами. Пропагує ідею окремого східнослов’янського народу «західних поліщуків». Політична мета: нейтралізувати нац. відродження Берестейщини, посіяти сепаратист. настрої також серед населення пн. районів України, плекання ворожнечі до останньої. «Західнополіська мова» «З», – зогиджена сваволею редакції західнополіська говірка укр. мови, яку видавці газети силкуються кодифікувати як окрему сх. слов’янську мову.
Звягельський козацький полк, адм.-тер. одиниця Укр. козацької держави. Центр – м. Звягель. Утвор. 1648. Висунутий на пн-зх ЗКП відіграв велику роль у розвитку подій на Поліссі. Загони А. Небаби, Міхненка, Голоти йшли на Полісся з ЗКП, який разом з Київ. полком протистояв ВкнЛ.
В. Сергійчук. Бойові побратими Богдана Хмельницького. – ж. «Жовтень», 1985, № 1, с. 90-91.
Зданевич Михайло, співак, живе й працює у Мінську. Н. 6.04.1943, с. Аркадія, Берест.
Зданович Йосиф, рос. фольклорист, збирач пісень Берестейщини. Н. 8.03.1898, с. Сілець, Берез. З 1915 З. живе в Москві, де одержав муз. освіту. З голосу матері З. записав і опублікував добірку укр. і біл. пісень «Народные песни местечка Селец Пружанского уезда Полесского воеводства» (М., 1931).
[136]
Зданович Ярош, цеховий будівельник-тесля з Микитич біля Кобриня, згадується в інвентарі на 1563. Власник двох «вільних» волок землі.
Здітівська волость, адм. одиниця в складі Берест. пов. XV-XVI ст.
Здітове, Здітово, Здітів, 1) с., Берез., на р. Жигулянці, між озерами Чорним і Спорівським, від Берези на пд-сх. 25 км. відоме з ХІІ ст. як волость Туров-Пин., парафія в тій же єпархії. У Гал.-вол. літоп. згад. на 1249. У XV-XVI ст. З. є центром волості в складі Берест. пов. 2) с., Берез., ср. Углянська. Від Берези на пд. 5 км. 3) с., Жаб., околиця Жабинки, відоме з XV ст. Пам’ятка архітектури – Микитинська церква.
Зеленець, с., Берест., ср. Чорнавицька. Від Берестя на пн. 10 км. До 1964 Терпиловичі.
Зеленовський Анатолій, партапаратник Берест. обл. Один час начальник Головполіссяводбуду, відтак голова берест. облвиконкому, перший секретар обкому КПБ. Доклав рук до здійснення науково невиправданих меліоративних експериментів на Поліссі, спричинивши екологічну драму значних територій. Денаціоналізатор Полісся.
В. Супрунчак. Затанула Дзедаўская пуща – ЛіМ, 1987, 12.02.; Н. Мацяш. Пазнаеміліся ў Крошыне. – ЛіМ, 1988, 11.02.
Зеленський І., рос. підполковник, генштабом відряджений в 60-х рр. ХІХ ст. у Мінську губ. з метою її вивчення – з’ясування історії, статистики, складу населення, стану господарства. У серії «Материалов для географии и статистики России» З. видав свій опис «Минская губерния» (СПб, 1864), в якому є матеріали про Пин. повіт. Берестейщину відносив до укр. комплексу.
Зенкевич Антін, культ. діяч Берестейщини початку ст. Вчителюючи у почат. школі с. Остромечеве, Берест., З. 1904 з участю студентів С. Романського і С. Босякова заснував у селі читальню з бібліотекою, привернув до неї увагу деяких письменників, які прислали свої видання в Остромечеве (М. Горький, Я. Купала, В. Яковенко). З. кілька років керував бібліотекою, перетворивши її на осередок розповсюдження позитивних знань на селі.
Н. Гурская. Народжаная Рэвалюцыяй. – ЛіМ, 1985, 19.06.
[137]
Зенкович Леон, пол. письменник. Н. 11.04.1808, с. Ляхи, Пруж. П. 12.12.1870. Вчився у Варш. ун-ті, учасник повстання 1830-1831, потім в еміграції. Іменував себе «поліщуком». Зб. поезій «Винагорода за невірність», «Роздум». Етнограф. пр. «Поліський народ, або Детальний опис звичаїв, вдачі, одягу його тощо» (1842), у пр. є поліські сторінки. «Вечори ляха з Ляхів, або розмова біля вогнища старого польського літератора» – есей.
Л. Зянковіч. – ЭЛМБел., т. 2, с. 545-546.
Зенкович Фелікс, пол. діяч. Н. с. Мокряни, Малорит. У час повстання 1863 намагався з Лондона морським шляхом постачати зброю повстанцям. Дружив з Герценом і Огарьовим.
Зенькевич Ромуальд, пол. фольклорист, збирач нар. творчості Полісся. Н. 1811, Віленщина. П. 1868. Вчителюючи на Поліссі, зібрав чимало пісень у с. Богданівка, Лунин, Камінь, Пин. пов. Видав під назвою «Пьосенкі гмінне люду Піньскєго (Ковно, 1851) в оригіналі та в пол. перекладі. У мові зібраних З. пісень відбито говіркові особливості місцевості. У З. є ст. «Про урочистості та звичаї населення Пинщини та про його пісні».
М. Карпинский. Говор Пинчуков. – РФВ, т. 19, 1888, с. 45-54; Р. Кирчів. Укр. фольклор у пол. літературі, К., 1971, с. 112.
Зизаній (Тустанівський, Кукіль) Лаврентій, укр. мовознавець, літератор, церковний діяч. Н. бл. 50-60 рр. XVI ст., Львівщина. П. після 1634, Корець на Волині. Між 1592 і 1595 викладав мови у Микільській братській школі м. Берестя. На цей час припадає праця З. над тв. з мовознавства, які роком пізніше вийдуть друком у Вільні: «Граматика словенська» (Вільна, 1596), «Наука ку читанню і розумінню письма словенского» (Вільна, 1596)
Зизаній Л. Укр. письменники. Біо-бібліограф. словник. т. 1. К., 1960, с. 346-349; В. Німчук. Мовознавство на Україні в XIV-XVII ст. К., 1985, с. 68-89.
Зимник, зимова дорога на замерзлому болоті.
Ф. Климчук. Специфическая лексика Дрогичинского Полесья. – зб. «Полесье», М., 1968, с. 38.
Зіновчук І., берест. залізничник, керівник військової групи РСДРП, котра 1905-1906 поширювала заклики до непослуху царській владі: «26 требований нижних чинов Брест-литовского гарнизона», «К солдатам Брест-литовской крепости», «Ко всем солдатам Брест-литовской крепости и гарнизона». Група З. значною мірою причинилася до солдатських заворушень у Бересті.
Зілинський Іван, укр. мовознавець. Н. 1879, Галичина. П. 20.04.1952, Прага. Проф. укр. мови у Крак. ун-ті. Дійсний член НТШ. Автор «Карти укр. говорів» (В-ва, 1933), на якій Берестейщина позначена в ареалі укр. мови.
Зішестя церква, с. Городець, Кобр., пам’ятка поліської дерев. архітектури. Побудована 1799.
Злотий Квасницький Андрій, гр.-кат. (ун.) єп. П. 1664. Числився єп. смоленським і стародубським, 1654-1665 єп. у Пинську. Маєток З. був знищений повстанцями із загону І. Лихого.
А. Миловидов. О положении... С. 365.
[138]
«Знахідка», самодіяльний фольклорно-вокальний ансамбль у с. Тишковичі, Іван. Створений 1981. У репертуарі переважають укр. нар. пісні: «Приймаки», «Явір», «Котилася торба з високого горба».
«Зорі над Пиною», фестиваль мистецтв – пісні, танцю, спортивних ігор, відбувається з 1963 у Пинську. Супроводжується помпезними костюмованими парадами на вул. міста. У строях, мелодіях, декламаціях, переважає барабанний рос. патріотизм.
Зубко Антоній, гр.-кат. (ун.) церковний діяч, останній єп. (вікарний) берест., ректор Жировецької уніатської семінарії. Спочатку таємний, потім відвертий прибічник антиунійної акції Й. Семашка. Підпис З. стоїть під ухвалою т. зв. Полоцького ліквідаційного собору з 12.02. 1839, інспірованого росіянами, поруч з підписами Й. Семашка та В. Лужинського.
Зубкове, с., Стол., ср. Глинківська. Від зал ст. Горинь 12 км. Торфорозробка.
Зубр біловезький, дикий лісовий бик. Ост. знищений 1919. Відтворений з уцілілих у зоопарках. На сьогодні у Біловезькій Пущі поголів’я ЗБ складається з 241 особини.
«Зустріч Анни з Іоакимом», «Різдво Богоматері», «Уведення до Храму», тричленна ікона; «Леліяння діви Марії», «Благовіщення» (апокрифічна), «Зустріч Марії з Єлизаветою», тричленна ікона; «Успіння», «Зведення Хреста», «Моління Іоакима про безчаддя», тричленна ікона. Усі три
139
тричленні ікони – пам’ятки укр. іконопису XVII ст. пензля майстрів з Шерешова, Пруж. На дошках, темпера, 56,5х92х3; 58х96х3-4; 59х92х3-4. Походять з іконостасу Пречистенської церкви (1760) Шерешова. Вивезені 1963 у Мінськ, утримуються в ДММ Респ. Білорусь.
ЖБ, с. 93-95.
І
Іван, єп. володимирський в часи князів Василька і Володимира Васильковича. Один з імовірних авторів вол. частини Гал.-вол. літопису.
Н. П-В. IV, К., 1993, с. 204.
Іван, ігумен Печерського монастиря в Києві на поч. ХІІ ст. Засудив кн. Святополка за причетність до осліплення Василька, за що був засланий до Турова.
О. К. Панас. Історія Укр. церкви, Львів, 1992, с. 23.
Іван Василевич, «інтролігатор», тобто палітурник, з Пинська. Зберігся автограф ІВ з 1610: «Сіє Евангеліє напристольноє аз многогрішний Іван Василевич із Пинська зінтроліговал».
Я. Н. Шапов. Собрание И. Я. Лукашевича и Н. Я. Маркевича: Описание, М., 1959, № 63, с. 55.
Іван Гіронімович, студент Ягелон. ун-ту на 1520. Походив «з Дорогичина Луцького владицтва», тобто з Дорогочина Поліського.
Г. Нудьга. На літературних шляхах, К., 1990, с. 198.
Іван Глібович, князь у Степані, тепер Рівненська обл., з пин. Юрійовичів.
Л. Войтович. «Дали йому замок Степень». – «Літопис червоної калини», Львів, 1993, №№ 10-12.