Жировицька Кам’яниця, с., Берест, ср. Мухавецька, від зал. ст. Кам’янна 5 км.
[130]
Житновичі, с., Пин., ср. Молотковицька, 15 км на зх. від Пинська.
« Жывап іс Беларусі ХІІ- XVIII стагоддзяў», альбом, вид. 1980 у Мінську. Укладачі Н. Ф. Висоцька, Т. А. Карпович, 164 фотокопії з пам’яток фрескового живопису, іконопису, портретного мистецтва, створеного за означений час на території БССР, в тому числі 25 кольорових фотокопій (з фрагментами) з ікон, що походять з Берестейщини, в різний час вивезених з поліських церков. Відкидаючи й засуджуючи намагання привласнити твори мистецтва Берестейщини Білорусі, не можна не схвалити видання й популяризацію цих шедеврів, виконаного на високому поліграфічному рівні.
Жолкевський Антоній, гр.-кат. (уніатський) діяч, архимандрит у Дермані, 1697-1702 єп. у Пинську.
Жолтовський Іван, рос. архітектор. Н. 15(27).02.1867, м. Пинськ. П. 16.07.1959, Москва. Вчився в Петербурзькій АХ, з 1909 академік архітектури. Споруди Ж.: дім кол. скакового т-ва на Скаковій вул. (Москва), особняк Тарасова на вул. Толстого (Москва), житлові будинки. Ж. – співавтор плану реконструкції Москви.
Жоховський Кипріян, гр.-кат. (ун.) церковний діяч П. 1693. З 1668 архимандрит Ліщинського монастиря в Пинську, з 1674 митрополит. Схилив до унії Й. Шумлянського. Самими уніатами уважався «більшим католиком, ніж уніатом».
А. Миловидов. О Положении... с. 408; І. Франко. З історії берестейського собору 1596 р. – т. 46, кн. 2, с. 193-219; ЖБ., с. 147.
Жук К., селянин Кобр. пов. Притягався до суд. відповідальності за опір т. зв. хуторизації, здійсненої урядом Столипіна 1906-1909. Справа Ж. зберігається у фонді прокурора Віленської судової палати.
В. Бусько. Эканамічныя ідэі у «Нашай Ніве». – ж. «Полымя», 1988, № 4, с. 189.
Жукович Василь, біл. поет. Н. 7.11.1940, с. Заболоття, Кам. Закінчив БПІ, вищу партшколу в Мінську 1977. Публікується з 1956. Працював у г. «Зара над Бугам», у вид-вах «Мастацкая літаратура», «Юнацтва». Тв.: зб. поезій «Поклон» (1974), «Мелодыя свята» (1976), повість «Як адна вясна» (1980).
Ф. Ефимов. Цена слова. – ж. «Неман», 1986, № 10, с. 168-170; В. Жуковіч. – ЭЛМБел., т. 2, с. 441.
Жукович Іван, громадянин м. Берестя на середину XVIII ст. Православ. Ж. звернув на себе увагу тим, що одружився з гр.-кат. (уніаткою) Маріамною і жив з нею на віру, усупереч церков. забороні. Перебував під наглядом гр.-кат. кліру, був цькований і переслідуваний.
Л. Паевский. Город Брест-Литовск и его древние храмы. – «Труды ІХ археолог. съезда в Вильно», М., 1893, т. 1, с. 338.
Жукович Платон, історик «западнорусского края». Н. 1857, Пружани. П. 1919. Син священика. Закін. Дух. академію в Петербурзі. Викладав у дух. закладах Петербурга, Полоцька, Вільнюса. Член-коресп. АН у Петербурзі, дійсний член НТШ. Пр.: «Сеймовая борьба православного западнорусского дворянства с церковной унией до 1609 г.» (1901-1912),
[131]
«Управление и суд в Западной России в царствование Екатерины ІІ» (1910), «Сословный состав населения Западной России в царствование Екатерины ІІ» (1915), «Западная Россия в царствование императора Павла» (1916). Ж. опублікував «Універсальну протестацію і побожну юстифікацію».
П. Жукович. – УЗЕ, т. 1, Львів, 1931, с. 1308-1309.
Жуковський Станислав, пол. художник. Н. 1.05. 1875, Білорусь. П. 1944. Вчився у Моск. училищі живопису, скульптури і архітектури. З 1903 член т-ва пересув. виставок. З 1923 у Польщі. Писав переважно пейзажі. Автор картини «Ріка на Поліссі» (1928).
Жур, поліська страва – вівсяний кисіль, донедавна поширений на Поліссі.
Жушма Василь, журналіст, родом з с. Хомичеве, Іван. Автор ст. «Де ти, красуне Пино?» (ЛіМ, 1987, 4.12), в якій висловлено протест проти невиправданої каналізації поліських рік: Пини, Бобрика, Лані, Уборті, Прип’яті.
З
Забава, с., Кобр., ср. Новосілківська. Від Кобриня на пд. 28 км.
Забереззя, 1) с., Берест., Чернинська ср., від Берестя на пн-сх 14 км; 2) с., Пин., ср. Бобриківська. Від зал. ст. Мальковичі (Лунинець-Барановичі) 27 км., у смузі ПРЛ.
Забір’я, 1) с., Малорит., ср. Луківська. Від Малорити на пд. 20 км. В околицях З. діяли перші сотні УПА. У 1941-1944 німці напали на З., вбили 289 жит., спалили 120 дворів; 2) с., Берест., ср. Мухавецька; 3) с., Кам., ср. Раснянська, від зал. ст. Високо-Литовськ 3 км; 4) с., Кобр., ср. Ониськовицька, від зал. ст. Городець 10 км.
Заборовський Б., автор польськомовної публікації «Розмєщенє людносці ведлуг єнзика і визнання на Полєсю» (В-ва, 1936).
Забужки, с., Кобр., ср. Хидринська. Від Кобриня 15 км.
Завидчичі, с., Пин., ср. Пліщицька. Від Пинська на пд. 13 км. Відомі з XVI ст. як власність Олельковичів, Головок, Достоєвських, Тризни. У ХІХ ст. належали Чеховським, Палинським, Сачковським.
О. Цинкаловський, т. 1, с. 413.
Завоятин, с., Іван., ср. Горбаська. Від зал. ст. Снітове на пд. 12 км.
Загориння, регіон Полісся, правобережне поріччя Горині, Стол.
Загороддя, регіон Полісся між р. Ясельдою і Пиною. Платоподібна льодовикового походження рівнина, найвища точка над морем 173 м. Первісно зах. частина Пин. князівства. Найбільш сприятлива для життя людини і найщільніше залюднена частина Полісся.
[132]
Загородна, с., Кам., ср. Вовчинська. У поріччі Бугу. Від зал. ст. Високо-Литовськ 15 км. До 1964 Зломишле.
Загородський Погост, див. Погост Загородський.
Загородський розпис, умовна назва нар. розпису, поширеного в деяких селах Загороддя: Огові, Спорові, Крамному. Накладається на скло, штукатурку, полотно, папір. Прикрашає меблі, панно, рамки. Розквіту і поширення ЗР зазнав у ХІХ ст. Відомі майстри: Є. Василевська, Л. Довгер, Н. Лапицька, В. Білевич. ЗР культивується у берест. фабриці сувенірів та пин. фабриці мистецьких виробів.
Загородці, мешканці Загороддя, етнічна група українців Берестейщини, з-поміж груп Полісся найближча до загальнонаціонального типу.
Ф. Д. Клімчук. З лексікі центральнага Загароддзя». – «З народнага слоўніка», Мн., 1975, с. 140-141; Його ж. К соотношении диалектных, этнографических, археологич. ареалов Брестско-Пинского Полесья. – «Проблемы картографирования в языкознании и этнографии», Л-д, 1974, с. 160-166.
«Заграва», військова округа УПА-Північ, до складу якої належали сх. райони Берестейщини, об’єднувала загони ім. Коновальця, Енея, Дубового, Олега, разом 13 куренів. У межах «З» створені курені узбецький, грузинський, осетинський.
Загута, присілок с. Критишин, Іван., від зал. ст. Янів-Поліський на пд-зх 10 км. 1950 бій між повстанською групою і загоном НКВД.
Заказанка, с., Берест., ср. Гершонська, передмістя Берестя.
Заканав’я, регіон Берестейщини на пд. від Дніпро-Бузького каналу до вол. межі. Пд частина районів Кобр., Дорог. Іван.
Закерзоння, укр. земля під суч. Польщею – Підляшшя, Холмщина, Посяння, Лемківщина, заг. пл. 19 км, нас. 1,5 млн. чол. Внаслідок пол. геноциду більшість нас. З. була або переселена силоміць до Сов. Союзу, або виселена на зх землі Польщі. Назва від імені брит. міністра Керзона.
Закозель, Закозілля, с. Дорог., 12 км на пд. від Дорогочина. У першій пол. ХІХ ст. З. був власністю панів Ожешків. Кол. панська садиба з каплицею на цвинтарі – пам’ятка садибної архітектури, пов’язана з перебуванням тут Е. Ожешко.
Закрутка, нар. забобон: жмут зв’язаних незжатих колосків як знак закляття, зробленого чарівником-знахарем з метою зіпсувати урожай.
Ф. Д. Климчук. Специфическая лексика Дрогочинского Полесья. – зб. «Лексика Полесья», М., 1968, с. 35.
Закуття, с., Іван., ср. Достоєвська. Від зал. ст. Янів-Поліський на пн. 19 км.
Залісся, десять сіл в різних районах краю: всі укр.
Заленський, див. Слюбич-Заленський.
Залядиння, с., Іван., ср. Глинянська. Від зал. ст. Янів-Поліський на пд. 20 км.
Замошшя, три укр. села в Іван., Малорит. та Пруж.
[133]
Замухавеччя, частина середньовічного Берестя, розташована на пд від р. Мухавець, Волинське передмістя.
«Западн ый Буг », г., вид. 1909 в Бересті рос. мовою, вийшло 29 чисел. Редагував О. Н. Кундич. На стор. ЗБ йшлося про міську хроніку, еміграцію селян в Америку, про вистави приїжджих і місцевих труп, про бібліотеки для народу, про сторічний ювілей М. Гоголя.
Западнорусский край, термін вигаданий рос. владою щодо лит., біл., укр. земель з метою витіснення з ужитку питомих нац. самоназв та прищеплення думки про одвічну залежність цих територій від Росії.
Запинський повіт, адм.-тер. одиниця Берест. воєводства 1792-1793 з центром у м. Столині. Приєднаний до пов. Пин., а разом з ним до губ. Мінської.
Запорізька Січ, військ. організація укр. козацтва XV-XVIII ст., містилася на островах Дніпра нижче порогів. Боролося проти крим. татар. і турків, згодом проти Польщі, ще пізніше проти росіян. Була осередком, де знаходили притулок мужні вільнолюбні представники з усіх укр. земель, у тому числі і з Полісся. Козаки з ЗС приймали участь у всіх визв. повстаннях. На ґрунті ЗС у XVII ст. виникла Укр. козацька держава.
«Заранка», літ. об’єднання при обл. г. «Заря» в Бересті. Керівники: В. Калєснік, М. Прокопович. Прищеплює початківцям біл. мову і національне почуття. Заклад білорусифікації. 1958 вид. альманах «Брест».
Заріччя, географ. регіон Полісся на пд. від Прип’яті, частина Пин. і Столин. районів, в тому числі Зарічанський район Рівненської обл.
А. Грушевский. Пинское Полесье, ч. 2, с. 47; О. Кольберг. Т. 52, с. 10.
Заріччя, 5 укр. сіл в різних районах краю.
[134]
Зарубинецька культура, археолог. культура племен ІІ ст. до н. е. – ІІ ст. н. е., також на Берестейщині. Ю. В. Кухаренко вважає Берестейщину батьківщиною ЗК. Поселення ЗК знайдено у Велемичах, Рублі, Отвержичах, Погост-Загородському, Черську. Походження та етніч. приналежність ЗК не з’ясована. Уважається, що з ЗК виросла культура черняхівська.
Ю. В. Кухаренко. Полесье и его место в процессе этногенеза славян. – зб. «Полесье», М., 1968, с. 27-28.
«Заря», рос. мовна г. в Бересті, спочатку орган обл. комітету КПБ, виходить з 1944, з 1962 по-рос. Вихваляла партдиктатуру в усіх ділянках життя. Економіч. занепад зображала як розвинутий соціалізм, замовчувала екологіч. руїну Полісся. Піднімала на щит русифікацію краю. Трактує визв. боротьбу укр. народу за незалежність та масову участь поліщуків у цій боротьбі за традицією як бандитизм. Після 1990 «З» дискредитує УГКО БО, вміщує проти нього погромницькі матеріали.
Засім Микола, біл. поет. Н. 6.11.1908, с. Шені, Пруж. П. 19.07.1957. За просов. діяльність кілька разів арешт. пол. владою. 1941-1944 партизанив. Друкувався з 1926 в зах-біл. пресі. Закінчив респ. парт. школу. Зб. віршів: «Ад шчырага сэрца» (1947), «Вершы» (1954), «Выбранае» (1960), «Час і песні» (1962), «Зораны спеў» (1975). Худ. вартість тв. З. невелика.
Заславськ і, княжий магнатський рід в Україні XVI-XVII ст. Відгалуження кн. Острозьких, через останніх походили з пин. кн. Юрійовичів-Рюриковичів. Відоміші з З.: Януш (П. 1629), Олександр, Володислав-Домінік (П. 1657), Пилявчик. З. перевелися в 1673. Послідовні україножери.
Заславські. – ЕУ, т. 2, Львів, 1993, с. 757.
Застружжя, с., Іван., ср. Достоївська. Над р. Стругою. У XVI-XVII ст. власність панів Достоєвських. Під час нім. окупації в З. 2.11.1942 розстріляно 97 мешканців.
Західна (Поліська) експедиція, гідромеліоративна організація, утворена 1873 для осушення боліт Полісся. Фінансувалася державою і приватними внесками. Очолював ЗЕ генерал Й. Жилинський, приймали участь В. Докучаєв, А. Карпинський, Г. Танфільєв, А. Воєков, В. Доктуровський. Робота ЗЕ тривала 25 років. На 450 га землі охоплених ЗЕ, селянські складали один відсоток. Наприкінці ЗЕ очолював болотознавець Опоков. Припинила роботу з огляду на брак коштів.
ЭСБЕ, т. 19, СПб, 1896, с. 388.
Заясельдя, регіон Полісся, поруч Загороддя і Заріччя, розташоване на пн. від р. Ясельди. Територія З. заболочена. Приблизний центр Телехани.
Збаразькі-Корибутовичі, укр. княжий магнатський рід XV-XVII ст. Походили з пин. Юрійовичів через кн. Несвицьких, з останніх вийшли також Вишневецькі, Порицькі і Воронецькі. Відоміші з ЗК: Василь у Збаражі; Стефан, П. 1586; Януш, воєвода брацлавський, староста в Крем’янці і Пинську, завдав поразки татарам 1575 під Збаражем, намовив І. Підкову їхати до С. Баторія, облягав Псков, ворог козаччини, П. 1608; його син Юрій, 1574-1631.
Л. Винар. Силуети епох, Дрогобич, 1992, с. 16.
[135]
Збаразький-Корибутович Юрій, укр. князь, магнат, староста пин., один з лідерів православної опозиції в Р. Посполитій. Н. 1574, Збараж. П. 1631. Вчився у Крак., відтак у Падуанському ун-тах, слухав лекції і заприязнився з Г. Галілеєм. Вів 1623 в Стамбулі переговори з турками, про козацькі напади на Туреччину мав сказати: «Козаки помстять туркам і татарам за грабежі і ясир на Україні». Як староста Пин. очолював гром. життя на Поліссі. Відібрав у гр.-кат. (уніатів) 1629 захоплену перед тим Федорівську церкву і передав назад православним, за що був притягнений королем до суду.
С. К. Исторические сведения о православных церквях в г. Пинске. – «Виленский вестник», 1870, № 15, 16; Г. Нудьга. Студенти з України на лекціях у Галілея. – ж. «Жовтень», 1987, № 5, с. 101-103.
Збируйський (Збирозький) Діонисій, у миру Дмитро Грицькович, гр.-кат. (уніатський) діяч. У сані єп. холм. приймав участь у Берест. соборі 1596. Відтак признач. Потієм на настоятеля Ліщинського монастиря у Пинську, звідки щойно було вигнано Є. Плетенецького.
А. Миловидов. О положении... с. 392.
Збироги, с., Берест., ср. Чернянська. Від Берестя 10 км на пн-сх. пам’ятка архітектури – Збирозька церква.