Галицько-волинський літопис, пам’ятка давньої укр. історіографії та письменства, фундаментальне джерело нашої історії. Охоплює події на
[96]
підлеглих Романовичам гал.-вол. землях 1201-1293, а також події в Литві, Польщі, Угорщині, Білорусі. Складається з гал. і вол. частин. У вол. частині дослідники виокремлюють низку описів подій на Поліссі, кваліфікуючи їх як витяги-цитати з пин. літописання. У ГВЛ вперше вжито назву Полісся, уперше застосовано до Полісся етнічну назву Україна.
Гал.-вол. літопис, – ж. «Жовтень», 1982, № 7; М. Возняк. Історія укр. літератури, т. 2., Львів, 1920, с. 205; І. Крип’якевич. Галицько-волинське князівство, К., 1984, с. 65, 154.
Галів Тимофій, громадянин м. Болехова, Івано-Франківщина. Активіст ОУН, був суджений пол. судом. Відбував ув’язнення в Бересті, де сидів в одній камері зі С. Бандерою. Разом вони й втікали з тюрми в 1939. Пізніше Г. підтримував контакти з А. Бандерою, батьком провідника.
Останні дні і ночі отця Бандери – г. «Поклик сумління», Львів, 1993, 24.07.
Галівка, с., Малорит., ср. Олтуська. Від Малорити на пд 15 км. На вол. межі.
Галущинський Михайло, укр. громад. діяч, педагог. Н. 1878, с. Звиняч, Чортківського пов., Галичина. П. 1931. Закін. Львів. ун-т 1900. Учителював. 1914-1915 командував Укр. січ. стрілецтвом. По війні проф. укр. таємного ун-ту. 1923-1931 голова т-ва «Просвіта». Автор праць на пед. теми. Куратор просвітянського руху на Поліссі. Бував на Поліссі.
А. Петренко. Просвітяни Г. Омелянюк. – г. «Голос Берестейщини», № 2, 27.05.1991; З. Стефанів. Історія укр. війська – «Київська старовина», 1992, № 6, с. 103; Р. Коритко. Командант легіону. – ж. «Червона калина», Львів, 1991, ч. 4, с. 46-49.
[97]
Галятовський Іоаникій, укр. церковний діяч, агіограф і гомілет др. полов. XVII ст. Місце і р. нар. невід. П. 1688. Закінчив Могилянську колегію. Постригся в ченці на Волині. Між 1650 і 1659 Г. відбував послух у Куп’ятицькому монастирі коло Пинська, де був ігуменом. 1659-1664 ректор і викладач у Могилянській колегії. Останні 20 років Г. був настоятелем Єлецького монастиря в Чернігові. Прибічник митрополита Й. Нелюбовича-Тукальського. У зб. проповідей «Небо нове» (1665) Г. присвячує окремий розділ чудам куп’ятицької Богоматері, оперує місцевими топонімами і ононімами, виявляючи неабияку обізнаність з Поліссям. Є згадки про Полісся у «Фундаменті» (1683) – наводяться приклади переслідування католиками православних у воєвод. Брест.
І. Чепіга. Трактати І. Галятовського. – УІЖ, 1968, № 9, с. 33; В. В. Німчук. Ключ розуміння Іоаникія Галятовського – видатна пам’ятка української мови XVII ст. – в однойм. вид. К., 1985; І. Галятовський. – Укр. письменники. Біо-бібліограф. словник, т. 1, К., 1960, с. 278-286.
Гальперини, єврейська банківська родина в Україні в др. пол. ХІХ ст. У Пинську Г. володіли фабрикою сірників.
Гельперини. – РЕІУ, т. 1, с. 402.
Ган Л. М., поліський дідич, власник маєтку Ямища в околицях с. Хабовичі, Кобр., після 1917 розподілив землю і за символічну платню роздав селянам. Підтримував укр. просвітян. П. 1942.
І. Хміль. Укр. Полісся, Чікаго, 1976, с. 28-29.
Ганджа Хома, укр. активіст с. Черськ, Брест., в часи пол. окупації поширював у своїх околицях укр. літературу лівого напрямку – ж. «Вікна», «Нашу культуру».
А. Бляхар. На горищі старої хати. – ж. «Україна», 1967.
Ганцов Всеволод, укр. мовознавець. Н. 2.12.1892, Чернігів. П. 1979. Проходив по сфабрикованій справі СВУ, відбув 21 рік ув’язнення. На діалектологіч. карті Г. Берестейщина позначена в ареалі укр. мови. Праці: «До історії звуків в укр. мові», «Діалектологічна класифікація укр. говорів», «Характеристика поліських дифтонгів і шляхи фонетичного розвитку», «Особенности языка Радзивилловского списка летописи».
Гапанович Степан, укр. діяч у Дивині, Кобр. Під час УНР Г. був головою Дивина. Під Польщею в «Просвіті». Репресований 1945 більшовиками за участь в УПА.
І. Хміль. Укр. Полісся, Чікаго, 1976, с. 210.
Гарабурда Раїна, громадянка м. Пинська, шляхтянка, активістка правосл. табору на початку XVII ст. На своїй юридиці в місті 1613 заснувала правосл. Богоявленський чол. монастир, за який провадила тривалу боротьбу з католиками. Зазнала кількох розбійницьких наїздів і нападів. Була оштрафована владою на 43 тис. зл. за участь у патріотичних акціях.
А. Миловидов. О оложении... с. 393
Гарасим, берест. скоморох, відомий на 1566.
БелСЭ, т. 12, Мн., 1975, с. 631; ЭЛМБел., т. 5, с. 5.
[98]
Гарман, можливо, Герман, берест. скомoрох, згад. на 1566.
БелСЭ, т. 12, Мн., 1975, с. 631; ЭЛМБел., т. 5, с. 5.
Гасин Олександр, діяч укр. визв. руху. Н. 1910, Конюхів, Стрий. пов., Галичина. П. 1946. Ще в гімназії став членом ОУН. Вчився у Львів. політехніці. У пол. армії закінчує старшинську школу. У 1934 в концтаборі Берези. Один з організаторів Укр. Нар. самооборони. У 1943 очолює штаб УПА-Захід. Псевдо Лицар. Загинув у січні 1946 в бою у Львові, обороняючись від кагебістів.
П. Мірчук. Українська Повстанська Армія, Мюнхен-Львів, 1991, с. 216-217.
Гедройци, поміщицька родина на Поліссі, у ХІХ ст. володіли маєтком у с. Достоєві, Іван.
Гедрот, ватажок повст. загону у Пин. пов. Навесні 1596, «чинив кривди великі» шляхті. Згодом приєднався до війська С. Наливайка.
Исторические корни дружбы и единения укр. и бел. народов, К., 1978, с. 48.
Гельдт Гнат фон, чеський гітарист і композитор. Н. бл. 1776, Чехія. П. 1816, Берестя. З 1793 живе в Польщі. Учасник пол. повстання 1794. З рос. полону звільнений разом з Т. Костюшком. Відтоді жив у Росії, чувся рос. патріотом, писав 1812 антифранцузькі твори. Автор підручника «Науки гри на гітарі», кількаразово виданого.
В. Жывалеўскі. Гітара на землях ліцвінськіх. – ЛіМ, 1992, 16.10.
Гельтман Віктор, пол. конспіратор. Н. 1796, с. Верховичі, Кам. П. 1873. За участь у таємній організації Г. віддають у солдати царської армії. Учасник повстання 1831, краківського повстання 1848, повстання в Дрездені.
Гембицький, луцький кат. єп. у середині XVII ст. Під час подій 1648 переховувався у військ. таборі Я. Радзивілла коло Берестя. Разом з Я. Радзивіллом допитував арештованого ігумена Симеон. монастиря А. Филиповича. Один з винуватців смерті останнього.
А. Филипович. Діаріуш. – РИБ, т. 4, СПб., 1879, с.150-151.
Генадій, єп. володимир.-берест. на 1539. Згадується як свідок у грамоті кн. І. Острозького.