Всеволод Ярославич, вел. кн. київ. Син Ярослава Мудрого, батько В. Мономаха. 1073-1077 князь на Волині і Турово-Пинщині. З 1077 У Києві.
М. Гр. ІУР, т. 2, – ж. «Київ», 1990, № 11, с. 144-147.
Всеволодко Городельський (Городнянський), удільний князь у Городній, тепер Стол., у 20-х рр. ХІІ ст., син Давида Ігоревича, зять Юрія Ярославовича (турівського), за другим одруженням зять В. Мономаха. Брав участь у поході 1130 на Литву, організовану вел. кн. київ. Мстиславом Володимировичем.
М. Гр. ІУР, т. 2, Львів, 1905, с. 302.
Вяда, с., Івацевицький район, ср. Вигонищанська. Неподалік оз. Бобровицького. Уперше згадується на 1433. На 1940 у В. 217 мешканців, 87 дворів. 15.09.1942 загін німців, учасників каральної операції «Болотна пропасниця» спалив В. разом з мешканцями. Село не відновилося.
Вячеслав Володимирович, удільний князь, третій син В. Мономаха, княжив у Смоленську, з 1125 – у Турові. Приймав участь 1116 у війні з Візантією на Дунаї. Довго воював з Ізяславом Мстиславичем і Юрієм Довгоруким за Київ. 1128 ходив з ін. київ. князями на Полоцьк.
І. Крип’якевич. Галицько-Волинське князівство. К., 1984, с. 78, 155.
Вячеслав Ярославич, князь, брат Юрія Ярославича (турівського), на 1128 княжив у Клецьку. Сприяв укоріненню брата Юрія у Турові.
[94]
Г
Гаврилюк Віра, поліська нар. майстриня в галузі художньої соломи. Н. 15.07.1904, с. Старосільці на Підляшші (тепер під Польщею). П. 1986, Берестя. З 1946 жила в с. Войське, Кам., останні роки – в Бересті. Працювала на берест. фабриці сувенірів. Виставлялася з 1939. Найбільшу вартість мають об’ємні твори Г. з соломи на рідні авторці підляські та поліські теми: «Зубр», «Поліщук і поліщучка», «На ярмарку», «Ткаля», «Моє село». Твори Г. здобували низку міжнар. призів. Продовжувачем мистецтва Г. виступає її дочка Т. Агафоненко.
В. Лабачэўская. Спадшчына. – ЛіМ, 1984, 10.08.
Гаврилюк Олександр, укр. поет. Н. 23.04.1911, с. Заболоття, Підляшшя (під Польщею). П. 22.06.1941, Львів. За просов. діяльність 14 разів ув’язнювався в Бересті і Березі. Член КПЗБ. Був підпільним апаратником у Домачеві. Друкувався в ж. «Вікна» (Львів). Ліричний герой Г. – часто поліщук. За власним визнанням, Г. був «зачарований на схід», тобто на Москву, тим-то в його творах чимало тріскучої демагогії проти укр. національного руху. В одній зі ст., говорячи про визначні місця Полісся, Г. вигукнув (щоправда, ті визначні місця він намагався бачити з вікна тюремного вагону): «Та й що можна побачити на Поліссі?!»
Гадяцька унія, союз, укладений між Укр. козацькою державою і Річчю Посполитою в серпні 1658 в Гадячі на Полтавщині, який передбачав повернення козацької України під зверхність пол. короля у вигляді Великого князівства Руського на правах широкої автономії поряд Вкн.Лит. Як відомо з записок члена пол. делегації на переговорах про ГУ Голінського, укр. сторона домагалася включення до складу майбутнього Вел. Кн-ва Руського всіх етнічних укр. земель, у тому числі і Берестейщини.
«Вивід прав України», зб., Львів, 1992, с. 93; Вал. Шевчук. Іван Виговський та його державотворча програма – ж. «Розбудова держави», К., 1992, № 3, с. 37.
[95]
Гайдамаччина, місцевість в околицях с. Могильної, Стол., на р. Горинь. На Г. збиралися сплавщики деревини зі своїми човнами.
О. Цинкаловський, т. 2, с. 111.
Гайовий, укр. діяч м. Берестя в час нім. окупації, за освітою інженер. Очолював Укр. допомоговий комітет у Бересті. Розстріляний німцями.
Ю. Місіюк. – М. Козловський. Зберегти нашу мову і культуру. – ж. «Над Бугом і Нарвою», Більськ, 1992, № 3, с. 24.
Гайнівській район, адм.-тер. одиниця у складі Берест. обл. 1939-1941. Населений українцями, переданий 1944 Польщі, тепер Білостоцьке воєвод. Пол. адміністрація протегує тут претензіям білорусів на шкоду українству.
Галагути, с., Малорит., ср. Олтуська. Від Малорити 15 км. Район Шацьких озер.
Галагути, 1) порода курей; 2) перевертні, сполонізовані українці.
«Галайда» Іван, (псевдо), укр. повстанець на Поліссі, поручник УПА. Загинув 1943 в бою з німцями. Про «Г». як про друга згадує в поезіях укр. поет І. Хміль
І. Хміль. – зб. «Повстанська ліра», Львів, 1992, с. 112.
Галеве, с., Пин., ср. Осніжицька. Від Пинська 10 км на пн. долина Ясельди.
Галиняк Городчанин з Давидова, козак низовий запорозький, учасник Лівонської війни, очевидно з Давид-Городка, Пин. пов. Числився за восьмим отаманом в реєстрі козаків за 1581.
Реєстр 1581 року – ЛУ, 1991, 13.06.
Галицька митрополія, церковна адм.-тер. одиниця в Україні. Створена 1303 за князя-короля Юрія Львовича. До Складу ГМ належали єпархії: галицька, володимиро-волинська (володимиро-берестейська), турово-пинська, холмська, перемиська і львівська. Митрополити: Ніфон, Петро Ратненський, Гавриїл (пом. 1329), Теодор. ГМ скасована через підступи поляків і росіян 1347, після чого гал. єпархії підпорядковуються київ. архиєпископові Теодоритові. Ще ГМ відновлювалася 1370-1401 заходами пол. адміністрації, митропол. Антоній.
М. Гр. ІУР, т. 2, Львів, 1905, с. 270-271; Ф. М. Шабульдо. Земли юго-зап. Руси в составе Великого княжества Литовского, К., 1977, с.12: о. К. Панас. Історія Укр. церкви, Львів, 1992, с. 40-42.
Галицько-Волинське князівство, держава на Україні ХІІІ-ХІV ст., спадкоємниця Київської Русі. Засновник – князь Роман Мстиславич, який зумів 1199 об’єднати Галичину і Волинь. У період найбільшої могутності Г.-В. К. охоплювало майже всі етнічні укр. землі. В тому числі землю Берест. і князівство Турово-Пинське. Історичне значення Г.-В. К. – понад сто років воно ефективно захищало пн-зх землі від поглинання їх поляками, литовцями і ятвягами. Занепало Г.-В. К. внаслідок татарської заглади.
І. Крип’якевич. Гал-Вол. князівство, К., 1984.