Володимир Андрійович, берест. князь Н. 1140. Княжив також у Дорогобужі. Онук Мономаха.
І. Крип’якевич. Галицько-Волинське князівство, К., 1984, с. 81, 154.
[90]
Володимир Василькович, вол. князь, син Василька. Р. н. невід. П. 1289. За правління ВВ провадилися великі будівельні роботи – споруджуються міста, фортеці, храми, вів активну північну політику. Для убезпечення пн. кордонів розбудовував міста-фортеці Дорогочин (над Бугом), Берестя, збудовано нове місто Кам’янець. Літопис називає ВВ любителем книг і любомудрія.
М. Гр. Історія укр. літератури, т. 3, К.-Львів, 1923, с. 190; І. Крип’якевич. Галицько-Волинське князівство, К., 1984, с. 9, 18, 20, 22, 26, 27, 40-42, 52, 53, 105-198, 116, 118, 119, 123, 125, 126, 127, 132-134, 138-145.
Володимир Великий, великий князь київ. Р. н. невід. П. 5.07.1015. Син Святослава. Княжив 979-1015; Прийняв 988 християнство і охрестив Русь-Україну. За ВВ Русь досягла апогею своєї сили. Приєднав до Київ. держави землі всіх сх. слов’ян, утвердився на зх. межах укр. етніч. території. Під час походів на ятвягів бував на Поліссі. Легенда стверджує, що ВВ заснував у Бересті Симеонівський монастир, а в Пинську Ліщинський монастир і Федорівську церкву.
С. К. Исторические сведения о православных церквях в г. Пинске. – «Виленский вестник», Вильна, 1870, 9.02. № 15-16.
Володимир Іванович, степанський князь, син Івана Глібовича, з роду пин. Юрійовичів.
Л. Войтович. «Дали йому замок Степань». – «Літопис червоної калини», Львів, 1993, № 10-12, с. 30.
Володимир Мономах, вел. кн. київ. Н. 1054. П. 1125. Був удільним кн. у Турові. Останній кн. київ., якому вдалося об’єднати майже всі землі Русі і загальмувати процес дроблення країни. У боротьбі з мінськими кн. спирався головно на Пинськ і Турів. Захищав Полісся від зазіхань полоцьких князів.
В. Мономах.– РЕІУ, т. 1, с. 352.
Володимир Мстиславич, удільний князь у Бересті на 1140. Брат Романа Великого. Остання згадка припадає на 1173.
М. Гр. ІУР, т. 3, Львів, 1905, с. 366; І. Крип’якевич, Галицько-Волинське князівство, К., 1984, с. 81, 154.
[91]
Володимир Ростиславич, пин. князь у середині ХІІІ ст. Перебував під протекцією Данила Галицького і Василька Романовича.
А. Грушевський. Пинское Полесье, ч. 1, К., 1901, с. 59.
Володимир Святополкович, пин. князь з Юрійовичів, згадується двічі: на 1207, коли був причетний до захоплення пинянами Чорторийська, за що згодом мав неприємності від Данила Галицького, і вдруге на 1229 як слухняний васал того ж Данила і Василька, поставлений цими князями пильнувати Берестя від литовців і ятвягів.
Гал.-вол. літопис – ж. «Жовтень», 1982, № 7, с. 16.
Володкевич Филип Фелиціан, гр-кат. (ун.) митрополит. Р. н. невід П. 1778. Спочатку єп. холмський, потім берест. За наказом В. 1759 в Бересті проведено візитацію капітульних церков, звіт візитатора Йодка – цікавий історичний документ. В. – грошолюб, учасник Барської конфедерації, полонофіл. 1766 Рим відбирає у В. управління митрополією на користь Л. Шептицького.
Л. Паевский. Город Брест-Литовск и его древние храмы. – «Труды ІХ археологич. съезда в Вильно». М., 1893, с. 312; ЕП, т. 2, В-ва, 1860, с. 136-140; о. К. Панас. Історія укр. церкви, Львів, 1992, с. 101-102.
Володкович Григорій, пин. шляхтич. На своїх землях в с. Новий двір 1608 заснував правосл. чол. монастир. Згодом прийняв унію.
А. Миловидов. О положении православия и русской народности в Пинском удельном княжестве и г. Пинске до 1793 г. – «Чтения в общ. любителей духовного просвещения», М., 1894, март. с. 397.
Волоки, с., ср. Видомлянська, Кам. Від Берестя 30 км.
Волосюк Лука Трохимович, нар. вчитель. По війні працював директором сільської школи в с. Батчі, Кобр. За спробу українізувати школу 1945 арештований НКВД як націоналіст.
Звернення до населення Берестейщини Правління УГКО БО з 27.07.1990 р.
Волотовський Михайло, рос. і біл. етнограф. 1875 закінчив дух. семінарію в Могильові. Опубл. в жж. «Руский мир» і «Нива» серію нарисів про Полісся: «Очерки Полесья» (1875), «Полесское язычество» (1880), «Полесские будни» (1881), «Полесские праздники» (1880). Екскурси В. в історію Полісся поверхові, В. не розрізняє Полісся укр. від біл.
М. Валатоўскі. – ЭЛМБел., т.1, с. 562.
Воля, с., Кам., ср. Річицька. Від зал. ст. Жабинка 26 км.
Волошин Ростислав, діяч укр. визв. руху. Н. 1911, Волинь. П. 1946. Псевдо «Павленко». В роки навчання очолював Союз укр. студентських організацій в Польщі. Розбудовує мережу ОУН на Волині. 1933-1934 в’язень концтабору в Березі. Був також в рос. і нім. ув’язненнях. Відомий організатор і командир УПА, член УГВР. Загинув у бою з більшовиками.
П. Мірчук. Укр. Повстанська Армія, Мюнхен-Львів, 1991, с. 190, 210; В. Гоцький. Береза Картузька. – ж. «Біль», вип. 2, Львів, 1993, с. 13.
Волошко Іван, діяч лівого напрямку на Поліссі. Н. 1898, с. Рачки, тепер Жаб., П. 1967. Жив у Бересті. На квартирі В. на вул. Переца, 31 діяла на
[92]
1927-1928 підпільна матрична друкарня, яка друкувала з виготовлених у Вільнюсі (а можливо у Мінську) матриць відозви п’ятьма мовами, в тому числі і укр.
І. Р. Волошко. – «Брест. Эн. Сп.», с. 171, 356.
Вольдемарс Аугустінос, лит. політик. Н. 1883. П. 1942, Москва. Зі шляхти. Закінчив Петербург. ун-т 1909, доцент 1911-1914 цього ун-ту, з 1917 проф. Пермського ун-ту. Учасник лит. сейму в Петербурзі 1917. Член укр. делегації на укр.-нім. переговорах у Бересті 1918, залучений для поінформування лит. суспільства станом речей. Перший прем’єр лит. уряду 1918.
Вольдемарс А. – БСЭ, т. 5, с.336; ЕУ, т. 4, с. 1300.
Ворожбити, с., Берез., ср. Нарутовицька. Від Берези 12 км.
Ворожбицький Ф., автор ст. «Народні приказки і прислів’я Пружанського повіту», опубл. в г. «Гродненские губернские ведомости» № 21 за 1868.
Воронецькі, укр. князі і магнати, походили з пин. Юрійовичів. Прізвище від с. Вороничан на Волині. Фундатор династії кн. Федір Васильович Несвицький. Маєтності здебільшого на Волині.
Л. Винар. Силуети епох, Дрогобич, 1992, с. 16.
Вороні, с., Стол., ср. Річицька. Неподалік зал. ст. Горинь, від Столина 7 км. 1941-1944 німці розстріляли у В. 97 жит., спалили 138 дворів.
Воронкевич, укр. діяч на Берестейщині в 1920-1930 рр. Жив певний час в с. Линове, Пруж. Займався просвітянською працею.
В. Ласкович. Нагнетание страха. – г. «Берестейський край», 1996, травень, с. 4.
Воро цев ичі, Ворочивиці, с., Іван. 12 км на зх. від Янова (Іванова). Відомі з XV ст. як нас. пункт Пин. князівства. Володіли В. Протасовичі, Гричини, Любельські, Щапи. Знайдено грошовий скарб з 1645. У В. нар. Н. Орда.
Воскресенська церква, с. Ольгомель, Стол., пам’ятка поліської дерев’яної архітектури. Споруджена 1817. Однозрубна, двосхилий дах.
«Воскресіння – зішестя в пекло», «Вознесіння», «Зішестя св. Духа на апостолів», пам’ятки укр. іконопису XVIII ст. ікони святочного ряду Шерешівського іконостасу. Майстри шерешівські. На дошках, темпера. 60,5х25,5х3,3; 60,5х26,5х3,5-4,5; 60,5х26,5х3,5. Виявлені в Пречистенській церкві (1760) сел. Шерешове, Пруж., 1963 вивезені до Мінська, утримуються в ДДМ.
ЖБ., с. 105, 106, 107.
«Воскресіння Лазаря», «Вхід до Єрусалиму», «Розп’яття», пам’ятки укр. іконопису XVIII ст., ікони святочного ряду з шерешівського іконостасу.
[93]
На дошках, яєчна темпера. 54х26,5х3; 60,3х28,5х3,5; 60х26,5х3,4. Майстри шерешевські. Ікони вивезені 1963 з Пречистенської церкви (1760) селища Шерешове, Пруж., утримуються в ДДМ у Мінську.
ЖБ., 102, 103, 104.
Врага Ришард, пол. політичний і військ. діяч, публіцист. Справжнє прізвище Незбижицький. Н. 1902, Поділля. Серед публікацій В. є книга «Полєсє» (1930).
Врага Р. – ЕУ, т. 1, Львів, 1993, с. 321.
Врецьона Євген, учасник укр. визв. руху. Активіст УВО й ОУН. В’язень концтабору в Березі. Учасник подій на Закарпатті. Командир УПА, член УГВР. З 1944 на еміграції. Займається журналістикою.
Врецьона Є. – ЕУ, т. 1, Львів, 1993, с. 322; В. Гоцький. Береза Картузька – ж. «Біль», Львів, 1991, с. 13.
Вуйвичі, с., Пин., ср. Борічевська. На лівому березі Стиру. Від Пинська 36 км.
Вулька Достоївська, с., ср. Достоївська, Іван. Від Янова на пн 10 км. Відома з XVI ст. як власність Достоєвських, Орд, Козляковських.
Вулька Лавська, с., Пин., ср. Валищанська, між Логишином і Телеханами. Від Пинська на пн. 33 км. Маєток ВЛ належав Марцинковичам.
Вулька Обрівська, с., Івацевицький р-н. До Івацевич 22 км. ВО розташована на ПРЛ – укр-біл. межі.