Введенська церква в с. Городище, Кобр., пам’ятка дерев. церковної архітектури. Споруджена 1799.
Вежки, с., Жаб., ср. Яківчицька. До Жабинки 9 км.
Вежне, с., Пруж., ср. Щерчіська. Від зал. ст. Тевлі 14 км. Церква з 1799.
Вейцман Хаїм, ізраїльський держ. діяч. Н. 27.ХІ.1874, с. Мотоль, Іван. П. 9.ХІ. 1952. Походив із сім’ї торгівця деревиною. Вчився в Росії, Німеччині, Швейцарії. Хімік. Професор. 1903-1918 жив в Англії. 1920-1931 і 1935-1946 голова світової сіоністської організації. Перший президент Ізраїлю 1948-52.
Велемичі, с., Стол., 5 км на пд-сх від Давид-Городка між Горинню і Моствою. Виявлено поселення племен зарубинецької культури, а також сліди деревлян. Знайдені речі (фібули, булавки, браслети, скроневі кільця, намисто, глиняний посуд) зберігаються в музеях Москви, в Ермітажі, в Бересті, Пинську і Столині. У В. 1932 записували фольклор Ф. Колеса і К. Мошинський. Останній назвав В. «чисто укр. селом».
Ю. В. Кухаренко. Средневековые памятники Полесья, М., 1961, с. 22-27; Листи Мошинського до Колесси. – ж. «Слов’янське літературознавство і фольклористика», вип. 8, К., 1973, с. 119.
Велимовичі, с., Берест., ср. Лищицька.
Велесниця, с., Пин., ср. Мерчицька. Від Пинська 25 км. Відома з XVI ст. як власність Щіп. У ХІХ ст. маєток у В. належав Твардовським.
Велесницький Ярмолай, один з керівників повстання 1648 у Пинську. З ремісників.
Велика Київська вулиця в Пинську, суч. назва вул. Леніна, одна з головних магістралей міста, простягається з зх на сх паралельно течії р. Пини, 1919-1939 Костюшківська. Історичні споруди на ВК: монастир францисканців з Успенським собором Діви Марії, палац Бутримовича, а також будинки ХІХ-ХХ ст., у тому числі в стилі поліського модерну з пол. впливом.
Велике Село, с., Пруж., від зал. ст. Оранчиці 25 км.
Великі Косичі, с., Берест., ср. Чернинська. З Берестям 15 км.
Великі Мотикали, с., Берест., ср. Моткальська, зал. ст. на лінії Берестя-Високе.
Великі Мурини, с., Кам., передмістя Кам’янця.
[83]
Великорита, с., Малорит., над р. Ритою, на шляху Берестя-Ковель. Від зал. ст. Пожежин 6 км.
Велюнь, с., Берест., ср. Чернинська. Від Берестя на пн 24 км.
Велятичі, с., Пин., 12 км на пд-сх від Пинська. Батьківщина Ф. Савича. 1906 у В. відбувалися аграрні заворушення.
Вергун М., укр. повстанець з Дивина. Кобр. Загинув 1945 у більшовицькому полоні.
І. Хміль. Укр. Полісся, Чікаго, 1976, с. 211.
Веренька, варенька, плетений з березової кори або з лозового чи вербового прута кошіль для носіння речей і продуктів. Розміри 50 см х 25 см х 30 см. Поширений на Поліссі.
Верига, передмістя у середньовічному Пинську.
Верич Ганна, майстриня-ткаля з с. Охове, Пин., сувенірні рушники В. з рекламною етикеткою «білоруські» виставлялися в Москві, Мінську, Монреалі.
Вервець Іван, укр. лірник. Н. 1900, с. Литвинки, Кобр. П. 1983. 1915 В. осліп внаслідок застосування німцями отруйного газу. Опісля В. постійно проживає на Волині – в с. Мокре на Дубнівщині. Сам майстрував музичні інструменти. У репертуарі В. укр. нар. пісні та думи. Ходив з лірою по всій Волині. Знавці відзначали високий рівень лірницького мистецтва В. Був членом Укр. т-ва сліпих.
П. Гірник. Рятуйся, Іване. – ж. «Україна», 1987, № 12, с. 15; М. Пшєнічны. Крынічныя струны. – ж. МБ, 1987, № 2, с. 58-60.
Вестерфельд Абрагам ван, голландський художник XVII ст. Р. н. невід. П. 24 або 30.04.1692, Роттердам. Був придворн. худ. Радзивіллів, супроводжував Я. Радзивілла у виправах проти України 1648-1651.
[84]
Намалював посмертний портрет М. Кричевського під Лоєвом. В. приписується картина «Полонення Кричевського». Перебуваючи в окупованому Радзивіллом Києві, В. зробив низку портретів, в тому числі Б. Хмельницького та замальовок Києва, які мають історичну вартість.
Ветлиця, річка в Стол. районі, басейн Дніпра.
Вечірко Мартин, активіст лівого напрямку. Н. 1911, с. Бармути, тепер Берез. П. 1931. Арештований пол. владами напередодні першого травня, приміщений був до концтабору в Березі, де й був закатований.
Свод памятников истории и культуры Белоруссии. Брестская область, Мн., 1990, с. 116.
Вигнанка, с., Кам., ср. Ретайчицька. В долині р. Лісної. Від зал. ст. Лищиці 15 км.
Виговський Іван, укр. гетьман. Р. н. невід. П. 1659. Зі шляхти Овруцького пов. Вчився у Києво-Мог. академії. З 1648 генеральний писар Війська Запорізького, 1657-59 гетьман України. Розстріляний поляками. Одружений з пинянкою О. Стеткевич. Ініціатор Гадяцької угоди 1658. Під час переговорів з поляками, згідно пол. джерел, домагався приєднання воєводства Берестейського до Великого князівства Руського, тобто до України.
Виговський І. – ЕУ, т. 1, с. 243; Вал. Шевчук. Іван Виговський і його державотворча програма. – ж. «Розбудова держави». К., 1992, № 3, с. 37.
Виговський Кость, укр. держ. і військ діяч періоду Б. Хмельницького. Брат гетьмана І. Виговського, полковник пин.-турівський 1657-1658.
Виговський К. – УЗЕ, т. 1, Л-в, с. 536; ЕУ, т. 1, Л-в, 1993, с. 244.
Вигода, с., Кобр., ср. Ониськовецька. Від зал. ст. Городець 9 км.
Вигонівське озеро, Івацевицький р-н, пл. поверхні 26 кв. км, найбільша глибина 2,3 м. Через ВО проходить Огин. канал, сполучаючи Ясельду (бас. Дніпра) зі Щарою (бас. Німана). Разом з Бобровецьким оз. ВО належить до Вигонівського заповідно-мисливського господарства. ВО є крайнім пунктом укр. етнічної межі, на зх від ВО вона прямує на Березу, на сх. – на Лунинець.
Вигонощі, с., Івацевицький р-н., 5 км на пд. від Вигон. озера. На Огинському каналі. Відомі з XVI ст. як нас. П. воєвод. Берест. Одне з крайніх укр. сіл на пн. Покровська церква з 1785, збуд. Огинськими.
Видибір, с., Стол., зал ст. на лінії Лунинець-Сарни. У 1913 у В. збирав мовний матеріал І. Зілинський.
Видиборець, с., Стол., ср. Видибірська.
Видиуум гора, див. Овид Гора.
Вилази, с., Пин., ср. Парохонська. Від Пинська 23 км на пн.-сх. Церква Різдва Богородиці з 1787. Відомі з XVI ст. як село шляхетське (прізвища мешканців В.: Вовковичі, Горегляди, Кольби, Литвиновичі, Полховські, Шоломецькі, Явоші).
О. Цинкаловський, т. 1, с. 193.
[85]
Вингельський, діалектне, англійський. У поліській пісні: «Поставлю вам горілоньки в зеленій бутильці у вингельському перці».
Винець, річка в Пруж. і Берез. р-нах. Права притока Ясельди, довжина 51 км. Каналізована, в стані забруднення і висихання.
Висла, Вислиця, річка, впадає в Погостейське оз., має притоку Чаївку, тече в Івац. і Пин. р-нах.
«Висла», пасажирський пароплав, з 1850 відбував регулярні рейси за маршрутом Пинськ-Київ-Кременчук.
В. В. Дрозд. О. З. Ревера. Река Припять, Мн., 1988, с. 41.
Вислоух Болеслав, пол. діяч., публіцист. Н. 1855. П. 1937. Жив у Львові, де видавав «Пшегльонд сполечни» та «Кур’єр львовскі», з якими співпрацював І. Франко. В одному документі В. про укр.-пол. відносини писав: захисники «історичної Польщі» в межах 1772 р. не хотіли розуміти того, що «... кордон Польщі з 1772 року поділяє укр. народ на дві частини, що власне відбудова Польщі була поділом України. З другого боку, вони не бачили, що за цим кордоном залишається польський народ в Силезії і прусській Мазурщині: чи не мав би він бути відданий на поталу онімеченню?». У 1922-1928 В. – сенатор Пол. республіки. Разом з вищими чиновниками Поліського воєвод. був 1924 затриманий в поїзді біля Пинська партизанами з загону Орловського. Інцидент закінчився відставкою воєводи Довнаровича. Вислоухи – давній шляхетський рід Полісся.
Вислоух Б. – «Словнік гісторії Польскі», В-ва, 1973, с. 565, 566; І. фр., т. 39, с. 258, 655, 686; т. 46, с. 2, с. 253; А. Сорокін. Крэсы ў агні. – ж. «Полымя», № 10, с. 182.
Вислоух Северин, поліській краєзнавець, автор ст. пол. мовою «Розвиток меж і території Кобринського повіту до середини XVI ст.», «Служба комунікаційна у Великому князівстві Литовському».
Високе, місто, Кам., на р. Пульва. 3000 мешк. Зал. ст. на лінії Берестя-Більськ. Відоме з XIV ст. під назв. Високе місто. З 1494 привілей на Магд. право. З 1647 належало Сапігам. 1918 було під УНР. 1940-1962 центр району у Берест. обл. Високівський палац з ХІХ ст. – пам’ятка садибної архітектури в стилі класицизму.
Високівська вежа, надбрамна оборонна споруда у м. Високому, Кам., з цегли, поверхова, з трьома вікнами. Споруджена в XV ст., не збереглася. Зовнішній вигляд ВВ відомий з міської печатки м. Високого.
М. Цітоў. Ключ да пазнання мінулага. – ж. МБ, № 3, 1986, с. 67.
Високівський район, адм.-тер. одиниця в складі Берест. обл. 1940-1962. Тепер у складі Кам. Насел. укр.
Високо-Литовськ, зал. ст. на лінії Берестя – Більськ, Кам. Відкрита 1870. Обслуговує м. Високе та прилеглі нас. пункти Кам. р-ну.
[86]
Вишневецькі, укр. князівська магнатська родина. Прізвище від міста на Волині. Як і кн. Острозькі, Святополк-Четвертинські, Збаразькі-Корибутовичі, В. походили з роду пин. удільних князів Рюриковичів (Юрійовичів). Предок В. – кн. М. Порицький. Перші В. знані як українці-патріоти. Іван В. з дружиною відбув татарський полон у Криму. Їх син Дмитро відомий як організатор запороз. козацтва, засновник першої січі на Хортиці, загинув 1563 в Стамбулі, оспіваний в думах як козак Байда. Михайло і Раїна В. також патріоти, опікуни правосл. церкви. Та вже син останніх Ярема, вихованець єзуїт. шкіл, затаврований як зрадник і кат укр. народу. Син Яреми Михайло – 1669-1673 пол. король. Останні В. жили в Пинську. Мали маєтки в Столині, Телеханах, в с. Жабір. Причетні до погрому православних на Пинщині 1722. Януш Михайло В. помер 1744, на ньому вигас рід В. Францішка Уршуля Радзивілл (з В-х), 1705-1733, – письменниця, авторка 16 польськомовних драм, збірок віршів, керувала придворним театром у Несвіжу.
Л. Винар. Силуети епох. Дрогобич, 1992, с. 9-74.
Вишнівський Сергій, гром. діяч Волині, журналіст і кооператор. Н. 1898. П. 1952. Редагував у Луцьку г. «Українська Громада» і «Волинська Неділя». Пол. владами арештовувався і тримався в концтаборі Береза.
С. Вишнівський. – ЕУ, т. 1, Л-в, 1993, с. 264.
Вівневе, с., Іван., ср. Одрижинська. Від Янова 30 км.