Борис Всеволодович, князь городнянський (тепер с. Городня, Стол.). Н. бл. 1117. Р см. невід. Батько БВ Всеволод Давидович доводився В. Мономахові онуком.
ЭСБЕ, т. 4, с. 420
Борис Юрійович, уд. князь у Турові 1155-58, син Юрія Довгорукого, втрачає уділ по батьковій смерті, коли поїхав на його похорон. Після БЮ у Турові утвердився Юрій Ярославич, засновник династії турово-пин. Юрійовичів.
Бориси, с., Берест., ср. Домачівська. Від Берестя на пд. 30 км. Знайдено поховання Лужицької культури 15-4 ст. до н. е.
Борисівка, с., Коб., ср. Кисілевицька. Від Кобриня 15 км. 1941-1944 німці знищили в Б. 206 жит., спалили 171 двір.
Борки, є три укр. села: в Берез., Коб., Малорит. Б. з Малорит. мають трагічний епізод своєї історії: 29.09. 1942 німці спалили 711 мешканців.
Борова, с., Іван., 10 км на пн. від Янова (Іванова). У 70-х рр. ХІХ ст. у Б. записав низку укр. пісень О. Кольберг.
Боровець Тарас, діяч укр. визв. руху, псевдо «Тарас Бульба». Н. 9.03.1908, с. Бистричі, Берез., Рівненщина. Стояв на платформі екзил. уряду УНР. 1934-1935 в’язень концтабору в Березі. З 1940 очолює «Поліську Січ Укр. повст. армії». Мав контакти з «Поліським лозовим козацтвом», що діяло на Берестейщині. Очолювані Б. повст. загони здійснили низку бойових операцій проти німців, більш. та пол. партизан., в тому числі на
[74]
Берестейщині. «Поліська січ» Б. в 1943 інкорпорована в оунівську УПА-Північ. 1943 Б. арештувало гестапо і запроторило в «Заксенгаузен», де Б. карався до кін. війни. З 1945 в еміграції. Видавав ж. «Меч і Воля». Автор спогадів. На Поліссі ім’я Бульби (Боровця) стало прозивним щодо укр. повстанців.
Т. Бульба-Боровець. Армія без держави, Львів, 1993; П. Мірчук. Укр. Повст. Армія, Мюнхен-Львів, 1992, с. 161; У. Самчук. На білому коні. – ж. «Дзвін», 1992, № 3-4.
Бородайка, веснянка, весняна пісня, виконується молоддю напровесні.
Ф. Д. Климчук. Специфическая лексика Дрогичинского Полесья. – зб. «Лексика Полесья», М., 1986, с. 22.
Боровикова Раїса, біл. письменниця. Родом з Берез. району, живе в Мінську.
Бортновичі, с., Пруж., ср. Хорівська, на правому березі Ясельди. Від зал. ст. Оранчиці 24 км. На укр. – біл. межі.
Бортновщина, с., Пруж., ср. Городечненська. Від зал. ст. Ліси 2 км.
Борут, ятвязький ватажок, убитий гал.-вол. воїнами під час нападу ятвягів на Полісся.
Гал.-Вол. літопис – ж. «Жовтень», 1982, № 7, с. 44.
Борщі, с., Коб., ср. Буховицька. Від Кобриня 10 км.
Босяков Сергій, культурний активіст Берестейщини. У 1904 Б., тоді студент Петербург. ун-ту. спільно з А. Зенкевичем та С. Романським організували в с. Остромечове, Берест., народну читальню з бібліотекою (тепер бібліотека ім. Павленкова).
Бошня, с., Іван., ср. Критишинська, від зал. ст. Янів-Поліський 10 км. До 1945 заселяли пол. колоністи, котрі виїхали в Польщу. На їх місце оселилися переселенці з Холмщини і Підляшшя.
Бояри, с., на Берестейщині 4 села з назвою Бояри – в Берест., Жаб., Кам. і Пин. районах.
Брайчевський Михайло, укр. історик. Маючи на увазі етнічний аспект окремих князівств України-Русі, Б. звернув увагу зокрема на ставлення вол. князів до Полісся: «...волинські князі дуже ретельно пильнували Берестя, Турів, Пинськ... але були цілком байдужими до ... Слуцька, Мінська або Полоцька». В інш. ст. Б. пише: «Україну, грубо кажучи, обкарнали з усіх сторін. Про Росію вже сказано вище. Берестя, Пинськ, Турів, Мозир – споконвіку українські міста сьогодні перебувають у складі Білорусі. Чому?»
Тв. «Походження Русі», К., 1968, с. 190-191; «Історія з географією». – ж. «Розбудова держави», 1992, № 7, с. 45
[75]
Братовий канал, з’єднує оз. Турівське (Вол. обл.) з р. Ритою. Сплавний, занедбаний. Споруджений у ХVІІІ ст.