Боговитинович Левко, ключник берест. на кінець ХV ст. Згадується в кількох королівських грамотах.
Укр. грамоти ХV ст., К., 1965, с. 53-59, 139.
«Богоматір Одигитрія Ієрусалимська», пам’ятка укр. іконописного мистецтва XVI ст., ікона, на дошці, яєчна темпера, 120х85х3. Вивезена 1977 з Пречистенської церкви (ХVІІІ ст.) с. Дубенець, Стол., переховується в ДММ у Мінську.
ЖБ, № 18, 20.
[72]
Богоявленський братський монастир, у Пинську, чол. правосл. 1613 – 70-і рр. ХVIII ст., уніатський від 70-х рр. ХVIII ст. до 1799. Заснований після захоплення Ліщинського монастиря уніатами на фундації пин. шляхтянки Р. Гарабурди. Через рік зазнав наїзду католиків. Удруге зазнав нападу 1722 (див. Рупієвський). Відомий ігумен ББМ ХVIII ст. Ф. Яворський. Між 1848 і 1939 при ББМ діяла духовна школа. Закритий 1939. Садиба і собор зруйновано 1944 під час воєнних дій.
Пинский Богоявленский Братский монастырь. – ЭСБЕ, т. 23, А, с. 626.
Богун Іван, козацький полковник, нац. герой укр. народу. Р. н. невід. П. 17.02.1664. З початком повстання 1648 Б. – полковник кальницький, наказний гетьман, учасник багатьох військ. операцій. Розстріляний поляками. В укладеній за участю Б. «Корсунській умові» між Укр. козацькою державою і Швецією містився пункт про приєднання Берест. воєводства до України.
Вал. Шевчук. Іван Виговський і його державотворча програма. – ж. «Розбудова держави», 1992, № 3, с. 37.
Богунівна, за ін. відомостями Бігунівна, працівниця губерніальнорго комісаріату УНР у Бересті 1918-1919. Аматорка театр. самодіяльності, у виставі «Наталка Полтавка» виконувала головну роль. З окупацією Берестя поляками 2.02.1919 Б. була арештована і запроторена в одну з камер у фортеці.
І. Хміль. Укр. Полісся, Чікаго, 1976, с. 231.
Богуш Антін, збирач укр. фольклору на Берестейщині. Навчаючись у Молодеченській вчит. семінарії, Б. записав у с. Чахець, тепер Пруж., добірку пісень: «Зеленоє орішеннє», «Ой, пряла я кужелину», «Ой, я чумак нещасливий», «Од села до села». Остання пісня є уривком з поеми Т. Шевченка «Гайдамаки».
СПНТМЗК, вип. І. Вильна, 1866, с. 93-94.
«Бодай пану в дворі страшно», укр. нар. пісня, записана І. Котовичем в с. Косичі, тепер Берестя, і опублікована 1866 в СПНТСЗК. Привабила біл. дослідників своєю довершеністю – пісню перекладено по-біл. й оголошено визнач. пам’яткою біл. фольклору.
Бокій Гаврило, луцький суддя з 1596. П. 1578, член волин. делегації на унійному сеймі в Люблині 1569. У травні виступив від укр. делегатів з вимогою приєднати до Волині під владою Польщі також Берестейщину «аж по Норів і Ясельду з містами Берестям, Кобринем і Пинськом, а також Київ», бо це мовляв, землі наші, тобто укр.
М. Гр. ІУР, т. 4, К., 1993, с. 405; Бокій Г. – ЕУ, Т. ІІІ, с. 151.
Болота с. Коб. ср. Кисілевицька, 5 км на пд від Кобриня. Відомі з XV ст. 1661 сталося селян. заворушення – зруйновано пан. маєток.
[73]
«Болотна пропасниця – південь-захід», кодова назва каральної операції, проведеної німцями 12.09. 1942 в околицях Вигонівського озера. Знищене разом з мешканцями с. Красниця, Івац. р-н.
Бона королева, пол. королева, дружина Сигизмунда Старого. Н. 1494. П. 1557. По смерті 1521 кн. Ф. Ярославича БК заволоділа Пин. князівством, стала титулуватися в документах стосовно Пинщини Пінесіс Доміна, пинська пані дідичка, пані отчичка пинська. За наказом БК у Пин. князівстві почалася волочна поміра – реєстрація шляхетського і селянського землеволодіння. Реформи БК стимулювали товарно-фільваркову систему державного і поміщицького господарства. Зворотній бік дій БК: курс на скасування місцевої автономії, насаджування католицизму. По смерті БК Пин. кн. прирівнюють до королівщин, адм. приєднують до воєвод. Берест. у складі ВкнЛ.
А. Грушевский. Пинское Полесье, ч. 2, К., 1903, с. 34-40.
Бондарчук Олексій, учасник укр. руху, мешканець с. Одрижин, Іван. 1947-1950 підтримував контакти з укр. повстанцями, за що 1950 був арештований і засудж. на 25 років ув’язнення. Відбував позбавлення волі в концтаборі Інти.
Бориса і Гліба монастир, у Турові, розташований був «... за мурами на оболоню». Заснований за Ярослава Мудрого як єпископська резиденція. Створено БГМ у Турові на пам’ять по князях-мучениках у столиці їх убивці Святополка.
М. Гр. ІУР, ж. «Київ», 1991, № 6: с. 142.