Берестейське городище ХІ-ХІІІ ст., рештки давнього Берестя на пд. від гирла Мухавця, розкопані біл. археологом П. Лисенком. Відкрито
[60]
фрагменти вулиць, домів. У домах – вікна, глиняні або цегляні печі, підлога, знайдено чимало побут. речей. Кераміка засвідчена горшками й мисками зі зигзагоподібним орнаментом, схожим до суч. пружанського. Виявлено чимало військового начиння: стріли для арбалета, для пробиття броні, списи, броня з платівок, стремена, остроги, інші знахідки: ливарна форма, свердло, ножиці, пробійник, сокира, замок, взуття, серпи, коси, хрестики з бурштину. Чимало виробів з дерева: заступи, лижі, ткацьке причандалля, осі, ступиці коліс, праник – для прання, весло, драбина, ступа, жорна, сохи, серпи, коси. Знайдено кириличну абетку на гребінці. На місці БГ створений музей «Берестя».
Берестейське князівство, у складі Волині в ХІІ ст. Власні князі: Ярослав Ярополчич, Василько Ярополчич, Святополк, Мстислав Ізяславич. У БК княжили також Данило Галицький, Василько Романович, Юрій Львович. Під Литвою БК існувало до 1413.
Берестейське музично-драматичне товариство аматорів, 1885-1910-і рр., число членів 71. Мало хор, драм. трупу, оркестр, провадило курси гри на муз. інструментах. Пропагувало знання і розуміння мистецтва.
Муз.-драм. общ-во любителей – «Брест», ЭнСП., с. 227
Берестейське партизанське з’єднання, військова організація сов. партизан на терит. Берест. обл. (в межах до 1954) 1943-1944, об’єднувало 11 бригад, 10 загонів, число партизан 12029. Підпоряд. Берест. підпільному обкомові КПБ, активно боролось з відділами УПА, на опанованій території винищувало укр. актив.
Брест. партизанское объединение. – Белорусск. ССР. Крат. Эн., Мн., 1979, с. 107-108.
Берестейське Полісся, зондрова рівнина з нахилом зі сх. на зх. до р. Буг. Зі сх. обмежене височиною Загороддя.
[61]
Берестейське староство, господ.-адм. одиниця в складі ВкнЛ ХV-ХVІІІ ст. Староства тимчасово надавалися окремим феодалам на відзначення їх заслуг перед королем. Центр БС м. Берестя. Складалося з 7 волостей з центрами у Бересті, Воїні, Милейчицях, Піщатці, Дивині; центр Київецької волості містився в господ. дворі. Кожна волость ділилася на війтівства. БС володіли переважно Радзивілли. Зі староства сплачували кварту, тобто 1/4 прибутку на утримання «кварцяного» війська. Надання староств на «годування» мало політ. характер.
М. В. Довнар-Запольський. Берест. староство в ХVІ в. «Университетские известия», К., 1898, № 2, с. 1-33.
Берестейський єзуїтський колегіум, серед. навч. заклад, виник на початку ХVІІ ст. на засоби Л. Сапіги. Був знаряддям полонізації і покатолич. дітей поліського шляхетства. Учні БЄК конфронтували з учнями Берест. братської школи. У БЄК пройшли навчання К. Лищинський, М. Карпович, Ю. Нємцевич, Т. Костюшко. Закритий росіянами. Приміщення зруйновано під час спорудження рос. фортеці.
Берестейський інженерно-будівельний інститут, тепер політехнічний, вищий учбовий заклад, заснов. 1966. Факультети: архітектурний, водопостачання, каналізації, гідромеоліоративний, сільгосп. будівництво. Науковці БІБІ опрацьовують проблеми містобудування та освоєння заливних теренів Полісся.
Берестейський кадетський корпус, середньоосвіт. військ. учб. заклад у Бересті 1842-1854. На навч. приймались діти військових від 10 до 18 років. Викладались мови, природ. і сусп. дисципліни, стройова підготовка, гімнастика, фехтування. Одночасно навч. 400 кадетів. Серед кадетів були Я. Домбровський, З. Падлевський, А. Горавський (худ.).
Берест. кадет. Корпус. – «Брест», Эн. СП., с. 130-131
Берестейський краєзнавчий музей, зберігає і виставляє речі, що мають історичну, наукову і мистецьку вартість для Берестейщини. 1957 на ґрунті решток пол. музею відкрито в костелі св. Хреста Воздвиження БКМ. Мав 11 експозиц. залів. Відділи: природи, історії, озвучені діорами «Біловезька Пуща» і «Полісся». Багаті археол. і нумізмат. колекції. Поліські кам’яні баби. Зброя давня і новішого часу. Рукописні та друковані рідкісні книги: «Требник 1646 року з берест. церкви», «Гошівський церковний літопис» (с. Гоща в Івац. районі). Колекція одягу, реалії сел. побуту, господ. знаряддя. Укр. характер мат. і дух. культури Полісся очевидний, але в БКМ він замовчаний.
«Берестейський край», укр. г., орган «Просвіти Берестейщини» імені Тараса Шевченка, видається в Бересті, окремі матеріали рос., біл. та пол. мовами. Гол. редактор М. Петрукович. Редакція зобов’язується «...давати правдиву інформацію про життя сьогоденне і минуле корінного населення Берестейщини».
Берестейський мир 1918, мирні переговори, а потім і угода, укладена в Бересті між УНР та Німеччиною і її союзниками 9.02.1918, 3.03. там-таки – між згад. державами і Сов. Росією (сепаратні переговори між
[62]
С. Росією і Німеччиною почалися ще 9.12.1917 за плечима УНР). За умовами БМ Росія де-юре визнавала УНР. Остання одержувала військову допомогу від Німеччини. Берестейщина, Холмщина, частково Підляшшя возз’єднувалися з Україною. На Берестейщині було створено губ. староство, почало налагоджуватися економ. і культ. життя. Чинність БМ була перервана листопадовою революцією в Німеччині. На Україну почався наступ Москви. 2.02.1919 Берестейщину окупували поляки.
Берестейський монетний двір, держ. підприємство Речі Посп. для карбування металевих монет 1659-66. Випускав соліди (шеляги) вагою 2,6 г штука, діаметром 11 мм. Соліди відомі ще під наз. боратинок за ім’ям підприємця Боратині. Реальна вартість боратинок 15 відсотків номінальної. Зображення на монетах БМД: погоня (герб) і напис: «Солід Великого князівства Литовського».
М. І. Алексіюк. Брэсцкі манетны двор. – БелСЭ, т. 1, с. 434; В. Зварич. Нумізматичний словник, Львів, 1972, с. 25, табл. 18
Берестейський педагогічний інститут, повна назва: Брест. держ. пед. ін-т імені О. С. Пушкіна, вищ. учб. заклад, утворений в Бересті 1950 на базі вчит ін-ту. Спеціальності: біл. мова і літ., рос. мова і літ., математика і фізика, фізика і математика, біологія, біологія і хімія, географія і біологія, педагогіка і методика початкового навчання, фізичне виховання,
[63]
початкове військ. навчання і фізичне виховання, педагогіка і психологія (дошкільного виховання). Програма і методи навчання БПІ передбачають повну русифікацію і білорусифікацію випускників. З 1996 – університет.
Берестейський район, тер.-адм. одиниця у складі Берест. обл. під БССР. Створ. 15.01.1940. У суч. межах пл. 1,6 тис. кв. км. Одинадцять сільрад: Гершонська, Знаменська, Клейниківська, Лищинська, Мотикальська, Мухавецька, Радваницька, Тельмицька, Томашівська, Чорнавчицька, Черниниська, Домачівська селищна рада. 142 сільських нас. пункти. БР повністю український.
Берестейський скарб, монетний скарб, знайд. У Бересті 1837 у час спорудження рос. фортеці. Вага 5 кг. Склад: 1034 празькі гроші ХІV-ХV ст., один краківській гріш Казимира ІІІ. БС вивчався в Ермітажі, потім переданий до придворної контори, дальша доля невідома.
Брест. монет. Клад. – «Брест», Эн. Сп., с. 134.
Берестейський церковний собор 1596, з’їзд духівництва (митрополит, єпископи) і світських прибічників і противників унії з католиками, які зібралися в жовтні 1596 в Бересті з метою прийняття остаточних ухвал. Рогоза, Потій, Терлецький, Гоголь урешті проголосили унію в церкві св. Миколая. Прибічники східної церкви на чолі з кн. Острозьким зібралися в берест. домі князя і заявили про свою вірність предківській вірі. Від БЦС 1596 укр. суспільство поділилося на два непримиренні табори, що було на руку пол. магнетерії.
І. Франко. З історії берест. собору 1596 р. – т. 46, кн. 2; він же. Дві унії (образок в історії Русі) наприкінці ХVІІ віку, т. 46, кн. 2.
Берестейські друкарні, 1. У Бересті працювала одна з перших на укр. землях друкарня – Радзивіллівська, організована 1553 за протекцією і на засоби старости берест. М. Радзівілла Чорного для пропаганди ідей реформації. У БД виходить 1558 зб. «Пісні хвали Божої» Я. Зеремби, 1563 – Берестейська Біблія, 1565 – «Розмова поляка з литвином». Усього в БД вийшло 40 видань, переважно протикатол. Згодом БД перевезено до Вільна і передано Вілен. єзуїт. академії. 2. У др. пол. ХІХ ст. у Бересті працюють приватні друкарні: Шерешевського та його спадкоємців – А. Розенталя, братів Глікманів, І. Кобринця, І. Ракова. На 1904 у Бересті 8 друкарень. Вони випускали літ. різного змісту – армійські статути, інструкції, учбову, історичну, сільгосп., просвітницьку, в тому числі календарі-довідники на 1912-1914. З. У 1917-1919 у Бересті діють укр. друкарні, виходили три часописи: «Рідне слово», «Мир» і «Вісник Холмського губерніального староства», випущено «Укр. буквар» А. Савчука.
Берестейські повстання 1648-1649, частина укр. революції під керівництвом Б. Хмельницького. Відчувши зростання антишляхетських
[64]
настроїв у міру наближення до Берестя козацького війська, влади ВкнЛ вдалися до терору – арештовували і розстріляли 17 найвідоміших берестян, в тому числі ігумена Симеонівського монастиря А. Филиповича, ніби за підготовку до повстання та зв’язок з козаками. У вересні 1648 коло Берестя з’явилися перші козаки – місто повстало. Було розбито шляхетське рушення К. Тишкевича. У листопаді і грудні під Берестям точились запеклі бої між повстанцями і пол.-лит. військом Я. Радзивілла. Захопивши знекровлене місто, Радзивілл зруйнував його. Навесні 1649 Берестя знову повстало. Загинуло бл. 2 тис. містян.
Берестейські церковні собори, з’їзди ієрархів укр.-біл. правосл. церкви в Речі Посполитій у Бересті в 1590, 1594 і 1596 рр. На них велися переговори про стан правосл. церкви та поступово оброблялася громад. думка в напрямку укладення унії з пол. католиками. На соборі 1596 унія і була проголошена.
Берестейсько-володимирська єпархія, церковна адм.-тер. одиниця в складі Київської митрополії. Перша згадка припадає на 992. Охоплювала парафії землі Волинської, центри – Володимир і Берестя. Роль Берестя, як єпархіального центра, зростає по втраті незалежності. Берест. унія позбавила БВЄ єпископа, поділила вірних і клір на ворожі табори. 1621 на єп. берест.-волод. висвячено І. Курцевича, проте він не зміг утвердитися в єпархії через протидію пол. адміністрації. Відтоді БВЄ була уніатською, хоча упродовж ХVІІ ст. більшість населення ще визнавала правосл. віру. 1635 уніат. митрополія приєднала вол. парафії з м. Володимиром до Луцької єпархії. Берестя з повітом і з Підляшшям залишається окремою єпархією, поряд Турово-Пинської. На 1690 у Берест. єпархії гр.-кат (уніати) посідали 150 парафій. У самому Бересті ще були правосл. церкви. З приєднанням краю до Рос. імперії Берест. уніатська єпархія протривала до 1839, тобто до Полоцького ліквід. собору, на якому берест. єпископ А. Зубко вирікся унії. Православізована Берест. єпархія була росіянами приєднана до Гродненської губерн. єпархії.
В. Рожко. На порозі 1000-ліття. – г. «Наша віра», 1992, № 7.
Берестейщина, укр. землі, що входять нині до складу Берест. обл. Берестейський край, Полісся. Об’єднує дві історичні землі – Берестейську і Турово-Пинську.
І. Крип’якевич. Галицько-Волинське князівство, К., 1984, с. 14, 123
Берестеїка, галузь українознавства, присвячена науковим проблемам Берестейщини, сукупність звісток про Берестейщину, поліське українознавство.
Берести, укр. с., Пруж., від зал. ст. Ораничі 25 км.
Берестюки, умовно-описова назва поліщуків, уведена в обіг мовознавцем Ф. Климчуком.
Ф. Климчук. Этническая структура населения Брестской области (к вопросу о «скрытых» этносах). – г. «Берестейський край», квітень, 1996.
Берестя, Брест, Брест-Литовськ, укр. місто, центр Берестейщини і Берест. обл. в складі Респ. Білорусь. На 1986 230 тис. мешканців. Розташоване
[65]
на Бузі при впадінні Мухавця. Від Києва по залізниці через Ковель 577 км, по автотрасі 592 км. Діє водне сполучення з Києвом. Уперше згад. в Лаврентіївському спискові літопису на 1019 саме як Берестій. Як прикордонне місто Б. часто ставало об’єктом нападів з боку поляків, литовців, ятвягів, тевтонських рицарів. Б. – важливий політ. та економ. осередок Київської Русі, Гал.-Вол. князівства. Татари 1241 зруйнували Б. до такої міри, що його відбудову волин. князями літописці розцінюють як заснування нового міста: «князь же Володимир (Василькович) сруби Берестє». Відома суперечка між Мстиславом Даниловичем і Юрієм Львовичем за право володіти Берестям. У 20-х рр. ХІV ст. Берестя окупував лит. кн. Гедимин. Під ВкнЛ Б. не втрачає свого значення «вікна в Європу» через Буг і Віслу для всіх укр. земель прип’ятського і бузького басейнів. 1390 Б. одержує Магдебур. право. Від 1566 центр одноімен. воєводства. З Б. пов’язане життя і діяльність Л. Зизанія, І. Потія, А. Филиповича, К. Лищинського, М. Кричевського, О. Стороженка, Д. Фальківського. 1648-1649 в Б. відбулося велике народне повстання за возз’єднання краю з Укр. козацькою державою. Відродження у Б. новітнього українства завдячує О. Василенкові (Варнаку) – він на початку ХХ ст. заснував у Б. театральну трупу, організував зібрання з читанням укр. класики, мітинги 1905, святкування Шевченкових ювілеїв. 1918-1919 Б. з краєм належить до УНР як центр губерніального староства. У місті, зруйнованому війною, буйно розквітає укр. життя. Видаються укр. часописи: «Рідне слово», «Мир», «Вісник Холмського губерніального староства». Пол. окупація 2.02.1919 зруйнувала здобутки поліського українства. Тим не менше під Польщею 1919-1939 укр. життя в Б. не припиняється – діють численні філії «Просвіти», кооперативи, Українбанк, укр. приват. школа. ім. О. Стороженка. Наприкінці 1939 у зв’язку з приєднанням Берестейщини до БССР у Б. відбулися демонстрації протесту. 1941-1943 у Б. діяв Укр. допомоговий комітет. У даний момент у Б. міститься головний осередок Укр. громад.-культур. об’єднання Берест. обл.
«Берестя», музей-консервант, філіал обл. краєзнав. музею. Створений 1982 на місці розкопаних археологами решток міста періоду Київської Русі, схований під павільйонне покриття пл. 1300 кв. м. В експозиції 28 дерев’яних споруд, дві вулиці, встелені колодами, речі з побуту ХІ-ХІІІ ст. «Б.» розташоване у вол. куті між Бугом і Мухавцем напроти Холмської брами фортеці.
Археологич. музей «Берестье» – «Брест» Эн.СП., с. 77.
[66]
Берестяни, самоназва та історична назва мешканців Берестя і землі Берестейської. У документах: «Божією же милістю победіша берестяни ляхи»... «Се аз, князь Мстислав, уставляю ловчеє не берестяни»; у нар. пісні: «Один любить берестянку, другий любить камінчанку, третій любить кобринянку».
Словник староукр. мови, К., 1977, т. 1, с. 93-94.
Бернацький-Костек Януш, пол. урядовець, полковник, 1930-1932 нач. військ. в’язниці у Бересті, власноручно катував політв’язнів, 1932-1939 поліський воєвода. Один з батьків концтабору в Березі; 1935 заборонив діяльність «Просвіт» на Поліссі, ув’язнив голову берест. «Просвіти» П. Артемюка, закрив укр. школу в Бересті ім. О. Стороженка. Умів говорити по-укр. Переодягнений на поліщука Б., ходив «між народ», аби мати свою думку про його настрої. Заохочував пол. колонізацію «кресів». З початком пол.-нім. війни Б. – цивільний комісар при командуванні, ініціював погроми українців.
Бєльський Михайло, біл. графік. Н. 21.09.1921, м. Сєнна, Вітебскої обл. Вчився 1948-1952 у Київ. худ. ін-ті. Автор картини «Оборона Пинська повстанцями, 1648 р.»
Бжесць, Бжесць над Бугом, пол. назва Берестя. «Над Бугом» додавалося на відрізнення від Бжесця-Куявського.
Биковський Владислав, етнограф, автор досліджень про Пинщину, опубл. в «Памятной книжке Виленского генерал-губернаторства на 1868 г.» (СПб., 1868): «Свадебные песни в Пинском уезде Минской губернии», «Праздник «Куста»», «О празднике Купалы». Матеріали Б. укр.
Биковський Петро, пол. фольклорист, збирав, видавав і досліджував укр. фольклор Пинщини. Автор публ. «Пєсні обжендове люду рускєго з околіц Піньска» («Збюр вядомосці до антропольогіі крайовей», Краків, 1878, т. 2).
[67]
Билевський Йосиф, різьбар по дереву, оздоблював 1754-1755 костел бернардинців у Бересті.
ЭЛМбел., т. 1, с. 524.
Бульдейки, с., Кам., ср. Відомлянська. З 1964 Грушівка. Від Берестя 30 км.
Бистриця, с., Кобр., ср. Заліська. Від Кобриня на сх 5 км.
Бичков І., збирач укр. фольклору Кобринщини На 1908 жив у Вільні. Тоді ж опубліковано три укр. пісні з Коб. повіту в записах Б.: «Ой, суди мні, Боже, неділі дождати», «Ой, ходив чумак сім літ по Дону», «Не стій, вербо, над водою».
«Русск. филол. вестник», В-ва, 1908, т. 59, № 1-2.
Бичко-Машко І. Є., упорядник добірки укр. нар. пісень (57), запис. в с. Калюга-Комарно (тепер Калюхи) на Кобринщині. Добірка БМ опубл. в зб. ОРЯИС, СПб, 1911, т. 89, № 4. Більшість пісень споряджена нотами. Існує припущення що БМ і Бичков І., – одна особа. Пісні в записах БМ: «Ой, тепер я тутай», «Нема в світі так нікому, як козаку молодому», «Була Польща», «Була собі удова», «Ой, хмелю, хмелю», «Ой, розвивайся, старий дубе», «Широкая гуличенька (вуличенька)», «Зажурилася молодая вдовонька», «Весна красна», «Не стій, вербо, над водою», «Ой, розстилайся, зильоний барвінку», «Ой, зоря, рано відійшла», «Ой, ти, дівчино, червона калино» «Ой, не видно того села», «Летіла зозуленька круз синьоє море», «На п’ятий годочок», «Знати, знати, дівчинонько, по личку», «Ой, в саду калина», «Ой, гаю, мій гаю, зелений розмаю», «Ой, чиї то кони», «Ой, високо, високо клін-дерево», «Ой, казали люди», «Туга, моя туга», «Було в ойця да чотири сини», «В кого дочок сім», «Ішов козаченько», «Дівчинонька по гриби ходила», «Уже вечор, уже вечор», «Ой, Морозе, Морозе, та й ти гарний козаче», «Єсть у Бога великая сила», «У неділю по обіді», «На горі сонико, а вдолині туман», «Годи тобі, дубе, на горі стояти», «Тихо, тихо Дунай воду несе», «Не хилися, вільхо», «Ой, зіль моя да зильоная», «Там під гаєм зильоненьким», «Через теє сильце», «Не шум, не шум, добровонько», «Ой, мій милий захворів», «Ой, вилинь, вилинь, зозуленько, з луга», «Там на горі сухий дуб розвивається», «Ганна в Ганни ночувала», «Уже вечор вечоріє», «Усі кури на сідали», «Там за гаєм зилененьким», «Бодай та й крута гора», «Ой, ти, вербо зилененька», «Посію я руту», «Ой, де бути, то бути», «Ти поїдеш – мні гірш буде», «Вітьор голлє шибає – козак дівки питає», «Добрий вечор, господару», «Повій, повій, тихий вітру», «Ой, був собі Лазар».
Биховець Онуфрій, архімандрит Ліщинського монастиря в Пинську в останній чверті ХVІ ст., розбудовував монастир.
Біженство 1915-1920, масова евакуація, добровільна і примусова, укр. і біл. населення на схід у зв’язку з наступом нім. військ на Зах. Україну і Білорусь. Б. було охоплено кілька мільйонів людності. Царська влада не давала біженцям мат. допомоги, розселювала їх по рос. території аж до Тихого океану. Основна маса біженців повернулася додому на поч. 20-х рр.
Біла вежа, Кам’янецька вежа, фортечна споруда ХІІІ ст. у м. Кам’янці за 35 км на пн. від Берестя. Пам’ятка волин. оборонний архітектури. В основі
[68]
кругла, висота 33 м, діаметр 13,5 м, товщина муру 2,5 м. Збудована 1271-1289 будівничим Олексою за вказівкою вол. кн. Володимира Васильковича. Призначення: оборона Берестейщини від нападів ятвягів, литовців, мазовшан, тевтонських рицарів. Відреставрована 1903. Нині БВ філіал Берест. краєзнавч. Музею.
Історія укр. мистецтва, К., 1966, с. 221-222.
Біле озеро, не межі Дорог. р-ну з Вол. обл. Пл. 3,5 км кв., глибина сягає 13,5 м. Сполучене каналом з Дніпро-Бузьким каналом для регулювання рівня води в останньому.
Біле озеро – УРЕС, 1986, т. 1, с. 172.
Білий Лісок, с., Пруж., ср. Криницька, від зал. ст. Ораничі 44 км. Околиця Біловезької Пущі.
Білий палац, у Берест. фортеці, єдиний будинок старого Берестя, вцілілий від рос. руйнації. БП споруджено 1624 як частину Василіанського монастиря. Росіяни пристосували БП для офіцерських зібрань. У березні 1918, коли Берестя було під нім. окупацією, в БП відбувалися наради делегацій і було укладено Берест. мир. БП 1941 зруйнований під час облоги фортеці німцями.
Білин, с., Дорог., 3 км на пн від Дніпро-Бузького каналу. Угіддя Б. належать до Радостівського заказника. В околицях Б. точився бій 1863 між пол. повстанцями загону Р. Траугутта і рос. військом. Зона дій УПА.
Біловежа, див. Біловезька Пуща.
Біловезька Пуща, лісовий масив у Берест. обл., також у Гродненській обл. та у Польщі. З боку РБ 86 тис. гектарів БП, є залишком первісного лісу, що росте тут від доби останнього льодовика. Відтоді в БП живе
[69]
більшість видів тваринного і рослинного світу, окремі з них ніде в Європі не збереглися. Росте в БП 900 видів деревних, чагарникових і трав’яних рослин, живе 285 видів ссавців, птахів, земноводних плазунів, у тому числі рідкісні: зубри, тарпани, благородні олені, косулі, лосі тощо. Упродовж століть БП правила за місце розваг для панівних станів Речі Посполитої і Рос. імперії, через що тваринний і рослинний світ БП зазнав непоправних втрат. Назва походить, імовірно, від Білої Вежі.
Г. Кравцов. Беловежская пуща, СПб., 1903; Пачоскі Й. Ляси Бяловєжи, Познань, 1930; О. Гадеманн. Дзеє Пущи Бяловєскєй в Польсце пшедрозбьоровей, В-ва, 1939; Е. Венско. Дзєє Пущи Бяловєскєй од розьбьорув до 1918 р. – Кв. Культ. Мат., р.чі № 2, 1963; Й. Карпінські, Пуща Бяловєска, В-ва, 1972.
«Біловезька Пуща», музей природи регіону Біловезької Пущі, с. Кам’янюки, Кам., наявна флора і фауна пущі, у вольєрах майже в природних умовах головні представники тваринного світу пущі, в тому числі зубри. «БП» підпорядкована управлінню ради міністрів Респ. Білорусь.
Білогуща, с., над р. Горинь. Від зал. ст. Горинь 14 км. Церква з ХVІІ ст.
Білозір Маркіян, турово-пин. греко-кат. (уніатський) єпископ у третій чверті ХVІІ ст. З заможного шляхет. роду. Вчився в Римі. Спочатку Б. коад’ютор у Пинську при єп. Квасницькому, від 1665 єпископ. Фанат. дії Б. проти правосл. населення викликало повстання в с. Плотниця, а 1678-1679 у Турові. Б. довго ворогував і колотився з ун. митрополитом Колендою та єп. берест. Глинським.
І. Франко.Тв. у 20 тт., т. 19, К., 1956, с. 667-670; А. П. Игнатенко. Борьба белорусского народа за воссоединение с Россией, Мн., 1974, с. 86-87.
Білозерськ, місто обл. підпорядкування, засн. 1969 як селище енергетиків з Берез. ДРЕС. Енерго-мех. завод., 4 км. від оз. Чорного.
Білорусифікація Берестейщини, сукупність заходів влад БССР і Респ. Білорусь, спрямованних на позбавлення поліщуків ознак укр. національності – мови і нац. свідомості. Різновид етноциду. Почато ББ 1939 з приєднанням Берестейщини до БССР. Здійснюється держ. органами: зі шкіл краю вигнано укр. мову, замість неї запроваджено біл.; МВС в особистих документах записує в межах області національність тільки біл.; мін. наукові ін-ти (історії і мовознавства насамперед) фальсифікують історію краю. ББ негативно позначається на культ. рівні населення краю. Є злочином проти укр. народу.
Білоруська Народна Республіка, держава біл. народу, проголошена 24-25.03. 1918 Біл. Нар. Радою в Мінську. Уряд БНР почергово очолювали П. Кречевський, В. Ластовський, О. Цвікевіч, А. Луцкевич. В умовах нім. окупації та загрози більшовизму повстання БНР мало для Білорусі рев. знач. Дипломат. служби УНР сприяли біл. рухові – до складу делегації УНР на переговорах у Бересті було включено білоруса. БНР визнали Україна, Грузія, Литва, Латвія, Естонія, Чехо-Словаччина. Не визнали
[70]
Німеччина, під чиєю окупацією перебувала Білорусь, та Сов. Росія. З окупацією Білорусі більшовиками уряд БНР переїхав до Литви. 1.01.1918 проголошено БССР. За Берест. угодою 1918 Берестейщина як укр. край віднесена до УНР. Сучасні карти БНР з включенням до неї Берестейщини – фальшивка.
Більськ, с., Кобр., ср. Новосільська. Від Кобриня 30 км.
Біляшівський Микола, укр. археолог, етнограф, мистецтвознавець. Н. 24.10.1867, Умань. П.21.04.1926, Київ. Провадив археолог. дослідження на Берестейщині в селах Прилуки, Страдеч, Приборове, Збунин. Результати розкопок описано в праці «Дюнные стоянки неолитической эпохи на берегах р. Западного Буга в среднем его течении» («Труды одиннадцатого Археол. съезда в Киеве» 1899, М., 1901, т. 1).
Більчиці, с., Пруж., ср. Мокрівська. Від зал. ст. Ораничі 28 км.
Бір-Дубенець, с., Стол., ср. Бережнівська. Від зал. ст. Горинь 25 км.
«Благовіщення. Різдво Христове. Стретення», пам’ятки укр. іконографії, ікони св. ряду іконостасу Пречистенської церкви (1760) сел. Шерешове, Пруж., пензля шерешівських майстрів др. пол. ХVІІІ ст. На дошках, яєчна темпера. 60х26х5х3,3; 55,5х29х3; 58,5х36х3-4. Вивезені 1963 до Мінська, утримуються в ДММ.
Жывапіс Беларусі, с. 96, 98
Блідай Кіндрат, поет-самоук з с. Хабовичі, Коб., майстер ремесел. У 30-ті рр. близький до комуністів. У 1940 з дружиною і дітьми виселений більшовиками у Сибір. Початок одного з віршів Б.: «Утихни, докучливий вітре, уймись, Не муч мого серця до краю, Бо з горя тяжкого, неволі, журби, Я й так уже сили не маю».
І. Хміль. Укр. Полісся, Чікаго, 1976, с. 200.
Блок Олександр, рос. поет. Н. 16.11.1880, СПб. П. 7.08.1921. Мобілізований в час І. св. війни до війська був призначений табельником 13-ї інженерно-буд. дружини, дислокованої в прифронтовій смузі в Пин. пов. Був у сс. Ловчій, Лопатині, Камені, Ковбах, Парохонську, Погості. В одному «поліському» листі Б. писав: «вчора співали російських і малоруських пісень – мені дуже сподобалося».
Блудень, с., Берез., зал. ст. на лінії Жабинка-Береза. Перша згадка в ХVІ ст. Радгосп «Березівський». У 1964 перейменований на Первомайське.
Блювиничі, с., Берест., ср. Чорнавчицька. Від зал. ст. Мотикали 8 км. У 20-30-х рр. діяв осередок «Просвіти», очол. І. Роєм.
Боболя Анджей, пол. церков. діяч, пер. пол. ХVІІ ст. Н. 1591, Польща. П. 16.05.1657, Янів. Член ордену єзуїтів. 26 років «навертав» українців і білорусів у католицтво, спираючись на шляхет. владу. Вороже ставився до Укр. козацької держави. Полонений біля с. Могильної був скараний козаками на горло. З пропаг. ціллю тіло Б. двічі ексгумували. Римська
[71]
курія 1853 канонізувала Б. Суч. поліська легенда ототожнює Б. з А. Бульбою, нефортунним героєм М. Гоголя
Боболя – ЭСБЕ, т. 4, с. 127; О. Кольберг, т. 52, с. 8, 9.
Бобрик, ріка на Поліссі, ліва притока Прип’яті. Тече в Ганцевицькому, Пин. та Стол. районах. У межиріччі Б. і Цни проходить етнічна межа між Україною і Білоруссю.
Бобрик, с., Пин., на р. Бобрик. Від Пинська на пн. сх 40 км. неподалік ПРЛ.
Бобровичі, укр. с., Івацевицький р-н, ср. Вигонищанська, на березі Бобровицького оз. Від Пинська на пн. 72 км. На кінець ХІХ ст. 49 дворів. Були власністю Огинських. 1941-1943 німці вбили в Б. 676 мешканців, спалили 164 двори. Б. – одне з найдалі висунутих укр. сіл на пн.
Бобровицьке озеро, Івацевицький район. Пл. 12 кв. км. За походженням, суч. станом і характером БО схоже до сусід. Вигонівського оз. Разом з останнім належить до гідрологічного Вигонищанського заказника і одночасно до тієї ж назви заповідно-мисливського господарства. По БО пролягає ПРЛ.
Бобровський Павло, рос. етнограф, історик. Н. 21.03.1832. П. 3.02.1905. Батько – уніат. священик з Підляшшя. Генерал-майор рос. служби. Автор опису «Гродненская губерния» (СПб, 1864). Нас. губернії Б. уважає росіянами, що виступають у двох місцевих різновидах – укр. і біл. Б. пише: «У повітах Пружанському, Кобринському, Берестейському і Більському живуть потомки деревлян і бужан, які розмовляють малоруською мовою, з наріччям пинським і волинським». Ін. пр. Б.: «Еще заметка о Супрасльской рукописи» (Спб, 1883), «Русская греко-униатская церковь в царствование императора Александра І» (Спб, 1890).
Богданівка, с., Лунинецький р-н, 10 км на пн від гостинця Пинськ-Лунинець. Під час нім. окупації 1941-1943 в Б. загинуло 44 мешканці, спалено 395 дворів. В середині ХІХ ст. в Б. записував нар. пісні Р. Зенькевич.
Богдашевич Іван, війт м. Давид-Городок, Пин. пов., на середину ХVІІ ст. Очолював збр. повстання городчуків 1648-1657 за возз’єднання краю з Укр. козацькою державою. Проголошений полковником городоцьким (пинсько-турівським).
Багдашэвіч І. – БелСЭ, т. 2, с. 299-300.
Боговитини, Боговитиновичі, боярсько-шляхетська родина Берестейщини і Волині ХV-XVI ст., «пани хоругові». У «Треносі» М. Смотрицького Б. згадуються серед покатоличеного укр. панства.
М. Гр. ІУР, т. V, с. 14, 30-33, 664.