Береза Картузька, зал. станція на залізниці Берестя-Мінськ.
Березина, с., Малорит., ср. Луківська. Від Малорити 20 км.
Березівка, с., тепер у межах Берестя. У Б. 1937 знайдено скарб, захований у землю ІІ ст. до н. е., а також скарб з 1650 років.
Березівська ДРЕС, збуд. 1961 разом з м. Білозерськом в Берез. р-ні між озерами Чорним і Білим. Потужність 920 тис. кВт.
[51]
Березівський (Картуз-Березький) концтабір, тюремний заклад жорстокого режиму, ств. пол. владою 19.05.1934 в м. Березі на Поліссі. У БК утримувалися переважно учасники укр. визвольного руху – запроторювалися в адміністративному порядку, за рішенням воєводи, на 6 місяців. Містився БК у старих військових казармах. До в’язнів застосовувалися тортури. На 1936 в БК було 4 тис. в’язнів. Найжорстокіші начальники БК Грефнер і Кемалі-Курганський, з поліцаїв – Питель.
Штикало Л. Дума про Березу Картузьку, Сокаль, 1942, в-во «Вісті»; Гаврилюк О. Пісня з Берези, Львів, 1979; Лев М. Береза Картузька. – ж. «Жовтень», 1986, № 3, с. 70-81; Гоцький В. Береза Картузька. – альм. «Біль», Львів, 1991, вип. 2, с. 9-19.
Березівський район, терит.-адм. одиниця в складі Берест. обл., утвор. 1940, пл. 1,5 тис. кв. км., на 90 відсотків укр. Міста: Береза і Білозерськ. Сільради: Білозерська, Березівська, Борківська, Високівська, Здітівська, Малецька, Міжліська, Нарутовицька, Первомайська, Пісківська, Сілецька, Сигневецька, Соколівська, Углянська. На території БР родовища торфу, крейди, буд. пісків та глини. Під лісом 24 відсотка території. На пн. район межує по ПРЛ з біл. територією.
Березівський український театральний гурток, самодіяльна трупа 1908-1915 у м. Березі. Вистави укр. п’єс, найчастіше «Наталку Полтавку» Котляревського І., також тв. Гоголя, Островського, Чехова, Горького. Провідні учасники БУТГ: Ковбальрс О., Румянцев В., Сопетко К.
ЭЛМБел., т. 2, 1985, с. 698.
Березка Попович, переписувач книг ХV ст., походив з Новогрудка (Білорусь), «попа литовецького син». У 80-х роках жив у Кам’янці на Берестейщині, де переписав 1489 біл. частину «Четії Менії Кам’янецької», відомої пам’ятки укр. мови.
М. Груш. Історія укр. літератури, т. 4, ДВУ, 1925, с. 60; т. 5, с. 100.
Березина, с., Малорит., ср. Луківська. Від Малорити 20 км.
Березляни, с., Іван., ср. Стрельненська. Від зал. ст. Снітове 10 км.
Березці, с., Стол., від зал. ст. Прип’ять 17 км. У 1941-1944 німці розстріляли в Б. 28 жит., спалили 203 садиби.
Берестейська Біблія, вид. 1563 в Бересті пол. мовою заходами протестантів під наглядом Воєвудкі Б. за участю Оршака Г., Статоріуса П., Тенавдуса Я., Шомана Є., Любельчика Я. ББ ще наз. Радзивіллівською: власником берест. друкарні був Радзивілл Чорний М. За намовою єзуїтів спадкоємець останнього скупив нерозпродані примірники ББ і спалив. Текстами ББ користувалися Х. Філалет при створенні «Апокрисиса».
Берестейська братська школа, навчальний початковий заклад, організ. Берест. правосл. братством 1591 при Миколаївській церкві для «навчання письма грецького і руського». У ББШ викладав Л. Зизаній. 26.06.1597 ББШ передано за вказівкою короля гр.-кат. (уніатам), на чолі її стає П. Аркудій. У подальші роки правосл. школа в Бересті діє нелегально. 1641 кор. Владислав ІV дозволив правосл. легалізувати братську школу при церкві Народження Богоматері (Коляди Богоматері), відтоді школа
[52]
звалася Колядною. 1644 спудеї катол. колегіуму вчинили напад на братську школу в Бересті, били і знущалися з її учнів і вчителів. Про бешкет було складено протестацію на ім’я короля. Про існування правосл. школи в Бересті після подій 1658 відомостей нема.
А. Филипович. Діаріуш. – «Памятки полемич. литературы в Зап. России» Спб., 1878, кн. 1, с. 64-74.
Берестейська в’язниця, місце ув’язнення, споруд. в 60-х рр. ХІХ ст. рос. владою. Перші в’язні – пол. повстанці 1863-1864. Під час пол. окупації БВ була відреставрована, тримали в ній поляки переважно арештованих учасників укр. визвольного руху, 1934-1939 у БВ відбував ув’язнення С. Бандера, О. Когут. У повоєнні роки 1944-1954 тюрма заповнена учасниками УПА, інакодумцями, прибічниками українського відродження на Поліссі.
Берестейська вежа, оборонна споруда в Бересті, збудована вол. будівничим Олексою 1275-1288. Квадратна в основі: «стовп висотою яко кам’янецький». Пізніше служила входом до міста з боку Підляшшя. Силует БВ містився на печатці війтівського уряду з ХV ст. Зруйнована 1831 під час спорудження рос. фортеці.
М. Груш. Історія укр. літ., Львів, т. 3, 1923. с. 201; Л. Паевський. Город Брест-Литовск и его древние храмы. – «Труды ІХ археолог. съезда в Вильне», М., 1893, т. 1, с. 338-339.
Берестейська гімназія, середньо-освітній учбовий заклад, підлегла віленському учбовому округові. Відкрита 1901 на ґрунті прогімназії, 1904 в Бересті відкрито жіночу гімназію. 1910-1915 в БГ вчився Д. Левчук (Фальківський). На 1937 у Бересті 7 держ. пол. гімназій. Існувала 1924-1935 укр. приватна (на утриманні «Просвіти») школа ім. О. Стороженка.
[53]
Берестейська економія, королівське господарство в Берест. повіті 1589-1795. Складалася БЕ з 5 губерній, 17 фільварків, 8 міст, 223 сіл. Разом з Біловезькою Пущею кількість землі виносила 5745 волок. На кінець ХVІІІ ст. населення БЕ становило 45 943 чол. У маєтках БЕ 1745 відбулося селянське повстання. Приєднавши 1795 край до імперії, царський уряд розподілив добра БЕ між заслуженими приват. особами.
Берестейська земля, укр. історична область в середній течії Бугу, центр – м. Берестя, інші міста: Дорогочин (над Бугом), Більськ, Кобринь, Мельник, Воїнь. БЗ – це територія дулібів-волинян. Складова частина держави Русь. Місцеві князівства залежали від Києва то через Пинськ 1087-1142, то через Володимир. 1199-1316 в складі Гал.-Вол. держави. Стосовно БЗ на 1213 вжито назву Україна. Під Литвою з 20-х рр. ХІV ст. БЗ приєднувано до воєвод. Троцького, потім Підляського. У 1566 БЗ з містами Берестям, Кобринем, Кам’янцем і пов. Пинським увійшла до новоствореного воєвод. Берестейського.
М. Гр. ІУР, т. 2, Львів, 1905, с. 366-398; Берест. земля. – УЗЕ, т. 5, с. 285; І. Крип’якевич. Галицько-Волинське князівство, К., 1984, с. 26-28.
Берестейська «Коромола» 1289, конфлікт між князем Юрієм Львовичем і Мстиславом Даниловичем за право володіти Берестям. По смерті волин. князя Володимира Васильковича 7-8.04.1289 берестяни присягнули Юрію Львовичу, за що після перемоги Мстислава Даниловича були покарані за свою «коромолу» додатковими податками
Гал.-вол. літопис – ж. «Жовтень», 1982, № 7, с. 89.
[54]
«Берестейська митна книга за 1583», книга з записами митної комори Берестя про рух через місто по Бугові і суходолом торгівельних вантажів переважно до Гданська з зазначенням у записі прізвища власника вантажу та супровідних осіб (факторів), назви та кількості вантажу (збіжжя, лісоматеріал, попіл), звідки і куди прямує, суми митних оплат. Із записів випливає, що через Берестя йшли товари з Пин., Кобр., Холмського, Белзького, Володимирського, Луцького повітів, також з Бузька, Крем’янця. Власниками товарів були головно магнати і шляхта, також заможні міщани
Археографич. сборник документов, относящихся к истории северо-западной Руси, т. ІІІ і ІV, Вильна, 1867.
Берестейська обласна бібліотека, засн. 1940, з 1968 в двоповерховому приміщенні на вул. Космонавтів (кол. Шевченка). На 1974 книж. фонд БОБ складався з 484 тис. прим. Обслуговує щороку бл. 30 тис. читачів. Відділ укр. книги відсутній, натомість діє відділ біл. книги, у зв’язок з яким і ставиться поліське краєзнавство. Видає щоквартальник «Література про Берестейщину». Загальнодоступна. Одержує безкоштовний обов’язковий примірник друк. продукції Респ. Білорусь. Є міжбібліотечний абонемент. В актовому залі БОБ відбуваються щомісячні збори УГКО обл.
А. Касько. Тут усе пра Беларусь. – ЛіМ, 1985, 1.02.
Берестейська обласна організація спілки художників Республіки Білорусь, створена 1971 на ґрунті філії спілки худ. БССР, яка існувала в Бересті з 1946. На 1986 склад: П. А. Данелія, М. Г. Климов, Є. С. Куфко, І. Г. Крупський, К. І. Максимцев., І. Д. Меншова, І. Д. Рудчик, В. М. Соболевський, І. Я. Фетисов, Н. Д. Чурабо, В. К. Шикін (голова).
Союз художников БССР, областная организация. – «Брест» эн. сл., с. 337.
Берестейська область, Брестська обл., тепер тер.-адм. одиниця в складі БССР, тепер Республіка Білорусь. Утворена 4.12.1939. Пл. 32.2 тис. кв. км. Насел. на 1979 1 363 тис. Укр. райони: Берез., Берест., Дорог., Жаб., Іван., Кам., Коб., Малорит., Пин., Стол. Укр. є частина Івацевицького – на пд. від ПРЛ та пд-зх частина Лунинецького. Чисто біл. є райони Барановицький, Ганцевицький і Ляховицький.
Природа. Поверхня БО – низовинна рівнина. Більша частина області лежить у межах Прип’ятського Полісся. Між Прип’яттю і Ясельдою трохи підноситься платоподібне Загороддя, найбільша висота 200 м. На зх – Берест. Полісся. Ріки області належать до басейну Дніпра: Прип’ять та її притоки Ствига, Мотва, Горинь, Стир, Случ, Лань, Цна, Бобрик, Ясельда, Пина з Дніпровсько-Бузьким каналом; до басейну Висли – Буг та його притоки Рита, Мухавець, Лісна, Пульва, Нарва. Озера: Вигонівське, Погостейське, Бобровицьке, Чорне, Спорівське, Оріхівське. Під лісом, згідно офіц. статистики, 36 відсотків території обл., насправді менше. Внаслідок екстенсивного господарювання, здійснення численних науково і господарчо необґрунтованих меліоративних експериментів та сваволі адміністраторів-господарників природа Полісся в екологічному плані наблизилась до катастрофи. Без потреби осушено великі масиви боліт,
[55]
які відігравали важливу роль у формуванні клімату чи не всієї центральної Європи, вирубано ліси, розорано заплави і сіножаті. Пониження родючості ґрунтів штовхнуло до вживання в невиправданих кількостях хім. добрив, що в свою чергу привело до отруєння рік і озер. Раніше покрите дібровами і гаями Загороддя, справляє враження степу. Екологія Полісся, поруч етнології, – ті галузі, де найганебніше повівся режим сов. тоталітаризму.
Господарство. У середні віки Полісся постачало на ринок лісоматеріал, поташ, смолу, рибу. З давніх пір і до 1939 район Полісся був інтегрований саме укр. внутрішнім ринком, приймав участь у загальнонаціональному обміні або був активним посередником у зв’язках, скажімо, з Балтикою. З середини ХІХ ст. на Полісся проникає іноземний капітал, який конкурує з капіталом рос., пол. та єврейським. У післявоєнні роки внаслідок науково-технічної революції характер господарства сильно змінився, хоча й не позбувся відсталості. На 80-ті рр. більша частина господарства БО спеціалізується на м’ясо-молочному тваринництві, льонарстві та бурякосіянні. Головні види промислової продукції: електроенергія, торф, електролампи, газові печі, ділова деревина, дикта клеєна, збірний залізобетон, цегла, вапно, шифер, азбестоцементний, тканина паперово-бавовняна, килимові вироби, взуття шкіряне, штучний трикотаж, цукор, олія, м’ясо, консерви.
Населення. Твердження біл. переписів про перевагу на Берестейщині біл. етносу не відповідає істині. На пд від ПРЛ (Нарва – Ясельда – Вигонівське оз. – гирло Горині – Прип’ять) українці становлять 95 відсотків населення. Тут панує укр. мова, звичаї. Раніше режим БССР, тепер РБ з міркувань шовіністичних не визнає поліщуків українцями, силоміць нав’язує їм національність біл., тобто застосовує проти укр. населення області етноцид. Якщо не рахувати величезних моральних і матеріальних збитків, завданих етноцидом поліщукам, намір Мінська далекий до завершення.
Історія. Ще в племінний період східнослов’янської історії V-ІХ ст. територію БО населяли протоукр. племена волинян і деревлян. Сучасний укр. тип поліщука витворився на волинсько-деревлянській основі. До 20-х рр. ХІV ст. земля Берестейська і Турово-Пинське князівство належать до Київської Русі та Русі Галицько-Волинської. З часу захоплення Литвою і досі, не рахуючи коротких періодів возз’єднання з Укр. козацькою державою та з УНР, Полісся з політ. міркувань литовцями, поляками і росіянами відокремлюється від України. Продовженням тих феодальних комбінацій слід уважати віднесення краю 1939 до БССР. Мінські влади досі не визнають за українцями Полісся статусу національної меншості в надії їх білорусифікувати.
Берестейська «Просвіта», укр. культ.-освіт. організація, створена 1868 у Львові з метою поширення серед народу освіти і культури шляхом заснування по селах і містах читалень, видавання і розповсюдження популярної літ. рідною мовою. У Бересті існував окружний центр «Просвіти» з 150 осередками по всьому Поліссі. Творення «Просвіт» на Поліссі започатковано з приєд. краю до УНР 1918. Поляки 1919 заборонили її діяльність, 1923 дозволили, 1935 заборонили вдруге.
[56]
Ілюстрації
[57]
Ілюстрації
[58]
Окружна управа містилася спочатку на вул. Домбровського (тепер Совєтська), потім на вул. Переца, 68 (тепер вул. 17 вересня). Голови БП В. Дмитріюк, В. Криницький, П. Артемюк. Завдяки «Просвітам» та їх читальням поліщуки прилучалися до надбань рідної культури, здобували практичні знання, національно самоусвідомлювалися. БП підтримувала укр. школу в Бересті ім. О. Стороженка. 20.02.1927 в Бересті відбувся воєвід. з’їзд «Просвіт», на який прибуло 120 делегатів. З’їзд визнав діяльність т-ва потрібною для краю і дав відсіч спробам екстремістів з КПЗБ зробити т-во своїм легальним додатком. Санація заборонила БП 1935, ув’язнивши її голову П. Артемюка в концтабір Берези.
Спогади В. Дмитріюка. – І. Хміль. Укр. Полісся, Чікаго. 1976, с. 235; «Просвита». – «Брест», эн, сл., Мн., 1987, с. 312-313.
«Берестейська риторика», підручник з риторики, дисципліни про правила виголошення промов і поведінки в громадських місцях. Викладалася в колегіумах і братських школах. Складена у другій чверті ХVІІ ст. у Бересті. Віднайдена пол. дослідницею Я. Ульчінайте.
А. Мальдзіс. Прыязна, аб’єктывна. – ЛіМ, 26.04.1985
Берестейська фортеця, Брест-литовская крепость, рос. військова споруда в Бересті, розташ. при впадінні Мухавця в Буг, на території середньовічного міста. Будівництво поч. 1833, згодом проводились модернізаційні роботи. На початок Перш. св. війни БФ складалася з цитаделі (кільцева казарма зі стінами метрової товщини, завдовжки 1,8 км, у ній було 200 казематів, розрахованих на 12 000 залоги) та трьох укріплень – Кобринського, Волинського і Тераспільського, також окремих фортів, і являла собою потужну фортецю першого класу. У 1915 здана німцям без бою. 1919-1939 БФ належала полякам і правила за місце ув’язнення. У 1941 з 22.VІ. по 20.VІІ точився бій між рештками сов. залоги і німцями, після чого БФ була зруйнована. Внаслідок спорудження БФ було повністю зруйноване старе Берестя з давніми житловими
[59]
комплексами, з ратушею, замком ХVІІ ст. Частково знищене або пошкоджене городище Х-ХІІІ ст. Міський центр перенесено на схід кол. Кобр передмістя, на теперішнє місце.
Берестейська церковна унія, об’єднання правосл. укр.-біл. церкви з пол. католицькою, проголошено 6-9.Х. 1596 в Бересті на церковному соборі частиною єпископату. Утворена греко-католицька (уніатська) церква приймала катол. символ віри, визнавала зверхність папи римського, разом з тим зберігала правосл. обрядовість. БЦУ спричинила розкол укр. суспільства, котрий дається взнаки і тепер.
Берестейське братство, церковна та культ.-сусп. організація берест. міщан і шляхти, ств. 1591. Приписане до церкви св. Миколая, звідки назва братства Микільське. Статут ББ, укладений на ґрунті статуту львівського Успен. братства, передбачав: виборність священиків, взаємодопомогу, організацію школи, притулку для убогих і калік, захист східного благочестя – малося на увазі широке коло реліг., і нац. проблем. ББ виступило 1596 проти унії і було поставлене поза законом. І. Потій утворив при церкві св. Миколая уніатське братство. Правосл. організували братство 1641 при церкві Народження Пречистої Богородиці (Коляди Богородиці). Колядне братство легалізувало школу та шпиталь. З ББ 1640-1648 пов’язана діяльність А. Филиповича. Колядне ББ дожило до кінця Речі Посполитої, уважало себе частиною Київської митрополії.
А. Филипович. Діаріуш. – «Памятники полемич. лит. в Зап. России», СПб, 1878, кн. 1, с. 64-155; «Чтения об-ва истории и древностей рос», 1848, № 3, 4; Я. Д. Ісаєвич. Братства та їх роль у розвитку укр. культури ХVІ- ХVІІІ ст., К., 1966, с.37-39, 215-216.
Берестейське відділення спілки письменників БССР, ств. 1981, члени – письменники, які живуть у Бересті й обл. і пишуть рос. або біл. мовами. На 1986 до його складу належали: І. С. Арабейко, З. И. Дудюк, А. К. Касько, В. А. Калєснік, С. Л. Курильова, Н. Й. Матяш, М. М. Прокопович, М. М. Рудковський. «Керівництво відділення запроваджує в життя постанови ЦК КПРС і ЦК КПБ з питань літератури».
Берестейське воєводство, адм.-тер. одиниця у складі ВкнЛит. та Речі Посполитої 1566-1795 з центром у Бересті. Північна межа БВ збігається з ПРЛ. Адм. «лит.» БВ за складом населення було укр. Повіти – Берест. і Пин., 1791 утворено ще Коб. і Пинсько-Зарічнянський з центром у с. Плотниця, згодом переімен. на Запинський, а центр перенесено у м. Столин. Існування БВ на Поліссі мало позитивне значення, хоча б тому що воно зінтегрувало Берест. землю і Турово-Пинську в одне спільне поняття Берестейщина, утримуючи мікроклімат, сприятливий для існування місцевого українства. На території БВ 1655-1657 був утворений Пинсько-Турівський козацький полк. БВ перестало існувати з приєднанням до Рос. імперії. Берест. і Коб. пов. росіяни долучають до губ. Литовської, потім до Гродненської, Пин. і Запинський – до губ. Мінської.