Андрій Губський з Турова, козак низовий запорозький, учасник Лівонської війни, значиться в реєстрі 1581.
Реєстр 1581 року. – ЛУ, 1991, 13. VI.
[43]
Андрій з Берестя, поліський іконописець ХVI ст.
БелСЭ, т. 12, с. 603
Андрій Московчин, козак низовий запорозький, учасник Лівонської війни на боці Речі Поспол. Записаний у реєстрі на 1581. Прізвисько Московчин походить не від Москви, а від укр. села Машковичі, тепер Берез., звідки АМ родом.
Реєстр 1581 року. – ЛУ, 1991, 13. VI.; Я. Дзира. Перший паспорт козацтва – там же.
Андрій Юрійович, удільний князь, син Юрія Довгорукого. Упродовж одного року княжив у Турові, Пинську, Пересопниці, поки батько сидів у Києві. Наступного року АЮ втрачає володіння в Україні.
Андрій Юрійович, гал.-вол. князь. П. 1323. До влади прийшов по смерті батьковій 1308. Правив державою спільно з братом Левом. У документах іменувалися королями Галичини і Лодомерії, тобто землі Володимирської (Волині). Боровся із Золотою Ордою. За АЮ відбулася війна з Литвою за Берестейщину. Остання була анексована. Загинув разом з братом Левом у битві з татарами.
Андрій Юрійович. – РЕІУ, т. 1., с. 53; ЕУ, т. 1, Л-в, 1993, с. 45
Андріївка, укр. с. Городнянський повіт, на Чернігівщині, засноване наприкінці ХVІІІ ст. пинчуками вихідцями з Пинщини, які втікали на Гетьманщину.
зб. «Исторические корни дружбы и единения украинского и белорусского народов», К., 1978, с. 40.
Андріюк Андрій, активіст укр. поліського земляцтва в США, краєзнавець. З власної волі А. переслав авторові цих рядків кілька цінних публікацій про Полісся. Крім того "Словник Берестейщини" завдячує А. матеріальним сприянням в його публікації.
Андрухович Петро, пин. купець, з міщан. Торгував з Туреччиною. Відома скарга А. на митників м. Крем’янця, які конфіскували в нього частину товару – «шовк турецький».
"Торгівля на Україні ХІV-середина ХVІІ ст. Волинь і Наддніпрянщина", К., НД, 1990, с.138-139.
Анна, княгиня гал.-вол. дружина князя Романа Мстиславовича, мати Данила і Василька. Одна з видатних жінок України-Русі. З 1200 дружина Романа, після смерті якого 1205 опікувалася малими дітьми, 15 років боролася за повернення дітям батьківської спадщини. Тимчасово перебувала на князівстві в Бересті, куди її з Данилом і Васильком після вигнання з Галича і Володимира запросили берестяни. П. бл. 1253.
Н. П-В. ІУ, К., 1993, с. 259
[44]
Анна Юріївна, турово-пин. князівна, дочка Юрія Ярославича. П. 1215. Дружина Рюрика ІІ, кн. овруцького, потім київ.
Н. П-В. ІУ, К., 1993, с. 276
Анноспаське, с., Малорит., ср. Олтуська. В районі Шацьких озер. З 1964 Заозерна.
Анти, візантійська назва східних слов’ян – предків українців. А. заселяли в ІІ-VІІ ст. терит. від Дунаю до Дніпра. Уважаються носіями черняхівської культури. Самоназвою А. на сх. могла бути назва поляни, на зх. – дуліби. До території останніх належала Берестейщина.
М. Гр. ІУР, т. 1, К., 1991, с. 172-183; О. Міндюк. Невідкриті сторінки історії: міста Буськ, Волинь, Плісненськ. – г. «Поклик сумління», Л-в, 1992, 12.ІІІ
Антоній, єп. турово-пин. ХІV ст. Зазнав переслідувань від лит. князя Витовта за спробу хрестити литовців за правосл. обрядом.
Біскопство піньскє – ЕП, т. 4
Антонюк Георгій, біл. науковець, проф. АН Респ. Білорусь, доктор філософії, один з ідеологів сепаратистського антиукр. т-ва «Поліссє», автор ст. «Об отношении интересов западных полещуков к интересам Беларуси и Украины». А. дає Мінськові низку рецептів про те, як позбутися українства на Берестейщині. «У певному аспекті тиха українізація в перспективі, – пише А., являє собою більшу загрозу політичній цілості і незалежності держави Бєларусь, ніж примусова, бо на її шляху не поставиш ні армію, ні службу безпеки, ні прокуратуру, якщо західнополіське населення Республіки Бєларусь погодиться українізуватись...» А. підштовхує уряд РБ на конфронтацію з Україною з приводу Берестейщини. На випадок підтримки урядом Мінська сепаратистської програми "Полісся" А. обіцяє свій сепаратизм "поліський" поширити на північні райони України і в такий спосіб нейтралізувати її вплив на справи Берестейщини.
О. Неживий. Філософія політичного божевілля. – г. «Старожитності». К., 1993, Ч. І(37), с. 16-17
[45]
Антонюк Петро, укр. активіст Берестейщини. Н. 1928, с. Запілля, Берест. Вчився у Берест. пед ін-ті. 1946 арештований КДБ і засуджений на 10 років неволі. Звільнений 1955. Відтоді робітник, сторож, найчастіше безробітний. Член правління УГКО БО.
Антопіль, міськ. селище, Дорог., на шляху Берестя-Дорогичин, 27 км. на зх. від Дорогичина. 1918-1919 під УНР. Біля А. 1930 виорано грошовий скарб з саманідських дирхемів Х ст. 1924-1930 осередок «Просвіти». Пам’ятка церковної архітектури – Воскресенська церква.
Антопільський грошовий скарб, виораний 1930 поблизу Антополя, Дорог., понад 200 саманідських дирхемів з першої пол. Х ст. Монети містилися в глиняному глечику. Знахідники посуд знищили, монети розібрали, 4 з них зберігаються в приват. Колекції Ф. Сцібали у Варшаві
Ю. В. Кухаренко. Средневековые памятники Полесья, М., 1961, с. 20.