7 . Національний ромб М. Портера

Дата: 2025-05-01; Просмотры: 3

Оценка:

0.00 из 5.00 — оценок

Скачиваний: 0

Скачать

М. Портер велику увагу приділив впливу «детермінант національного ромба» на формування конкурентоспроможності галузей, регіонів, окремих підприємств . Він сформулював перелік запитань, відповіді на які дозволяють визначити рівень конкурентоспроможності галузі певної країни .

Детермінанти «національного ромба»

У своїй теорії М. Портер виділив чотири детермінанти ("ромб національних переваг") - складові успіху, які визначають стан середовища, всередині якого формуються конкурентні переваги галузей і фірм, а саме:

1. Параметри факторів виробництва. Це насамперед фактори, пов'язані з науково-технічним прогресом, - інформаційна, наукова і технічна забезпеченість та стан ринкової, виробничої і соціальної інфраструктури, а також, крім того, традиційні фактори виробництва - праця, земля, капітал, підприємницька активність.

2. Стратегія фірми. Вона має відповідати становищу фірми у галузі і стану ринку. Правильно обрана стратегія передбачає формування прогресивної бізнес-структури, заснованої на ефективному менеджменті.

3. Параметри попиту. Це насамперед місткість ринку, його динаміка, диференціація, рівень вимог покупців до якості товару.

4. Споріднені і підтримуючі галузі. Вони забезпечують експортні галузі необхідними матеріалами, комплектуючими виробами, інформацією. Це єдність взаємопов'язаних галузей - кластер.

М. Портер підкреслював, що на світовому ринку існує конкуренція фірми, а не урядів. Уряди можуть лише сприяти успіху конкурентної боротьби вітчизняних виробників. Держава може посилити фактори успіху фірми шляхом виваженої економічної політики, підтримки інноваційного процесу і стимулювання експорту.

.

8.Розвиток конкуренції на основі факторів виробництва, на основі інвестицій, на основі нововведень, на основі багатства.

Конкурентоспроможність галузі та національної економіки визначають класифікації окремих країн за рівнем конкурентоспроможності їхньої індустрії у світовому господарстві.

Щоб побудувати абстрактну модель зростання національної еко-номіки, виділяють стадії конкурентоспроможності. Кожна стадія ха-рактеризується своїм набором галузей і своєю стратегією розвитку фірм. Ці стадії розрізняються за специфічними джерелами досягнен-ня конкурентоспроможності на світовому ринку. Стадії також суттє-во розрізняються за рівнем державного втручання в економіку і осно-вними напрямами економічної політики.

При віднесенні національної економіки до тієї чи іншої стадії за основу приймають рівень розвитку галузей, які беруть участь у між-народній конкуренції, хоча процес конкуренції в галузях, які орієн-товані на внутрішній ринок, теж охоплюється цим поняттям. Проте, проходження кожною країною всіх стадій не є неминучим. Кожна на-ціональна економіка включає широкий спектр галузей, які мають різні ресурси підвищення своєї конкурентоспроможності.Виділяють чотири особливі стадії конкурентоспроможності наці-ональної економіки, які відповідають чотирьом основним рушійнимУправління міжнародною конкурентоспроможністю підприємствсилам, або стимулам, які визначають її розвиток в окремі періоди часу: це фактори виробництва, інвестиції, нововведення і багатство. Наперших трьох стадіях відбувається зростання конкурентоспроможності національної економіки, що, як правило, поєднується із зростанням добробуту. Четверта стадія означає поступове уповільнення зростання і в кінцевому рахунку спад.Розглянемо особливості кожної стадії.Розвиток конкуренції на основі факторів виробництва. На цій стадії практично всі національні галузі, які успішно діють на світо-вому ринку, досягають своїх переваг у конкурентній боротьбі майже виключно завдяки основним факторам виробництва: природним ресурсам, сприятливим умовам для вирощування урожаїв різних сільськогосподарських культур або надлишковій і дешевій напівкваліфікованій робочій силі. У конкурентному «ромбі» лише стан факторів може забезпечити переваги в конкуренції.Опора на виробничі фактори як єдиний ресурс конкурентоспроможності різко звужує коло галузей, які здатні витримувати умови між-народної конкуренції. Економіка на цій стадії досить чутлива до світових економічних криз та змін валютних курсів, а також дуже вразлива у випадку втрати наявних факторів і швидкої зміни лідерства галузей.Основні фактори -найважливіший ресурс конкурентоспроможності .Стратегія фірм, їхня структура і суперництво . Споріднені іпідтримувальні галузі.Параметри попиту.Володіння великими запасами природних ресурсів може забезпечити високий доход на душу населення протягом досить тривалого періоду, але не є достатньою підставою для стійкого зростання еконо-міки. За суттю, жодна країна не минула цієї стадії розвитку економіки.Розвиток конкуренції на основі інвестицій. На цій стадії конкурентна перевага економіки ґрунтується на готовності і здатності національних фірм до агресивного інвестування. Фірми вкладають кошти в сучасне, ефективне устаткування і кращу технологію, які можна при-дбати на світовому ринку. Інвестиції також спрямовуються на купівлю ліцензій, створення спільних підприємств та інші засоби підвищенняконкурентоспроможності більш сучасних і спеціалізованих галузей і сегментів. Але лідери міжнародної конкуренції зазвичай не продають техніку останнього покоління. А тому здатність національної економіки не тільки сприйняти а й поліпшити зарубіжну технологію є суттєвою і вирішальною умовою досягнення цієї стадії конкурентоспроможності.На цій стадії ресурсами підвищення конкурентоспроможності є поліпшення факторів, а також стратегія, структура і суперництво фірм .Основними фактором виробницгва залишаються ресуси конкурентоспроможності. Формуються нові фактори виробництва.Стратегія фірм,їхня структура і суперництво.Зростання зацікавлених фірм і окремих осіб у розвитку виробництва.Інтенсивне внутрішнє суперництво.Управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємств.Принциповою відмінністю цієї стадії від попередньої є, як випливає з її назви, можливість і бажання інвестувати в розвиток економі-ки, що створює стійкішу базу конкурентоспроможності. Правильна економічна політика держави на цій стадії сприяє зміцненню ресурс-ної бази конкурентних переваг.Розвиток конкуренції на основі нововведень. Ця стадія харак-теризується наявністю всіх складових конкурентного «ромбу» в ши-рокому колі галузей .Всі елементи, які визначають конкурентоспроможність, перебувають у дії, і між ними встановлюються тісні зв’язки.Сукупність галузей, у яких національні фірми можуть успішно конкурувати, суттєво розширюється. У всіх великих кластерах роз-виваються галузі обслуговування світового класу. Забезпечення конкурентних переваг стає більш рідкісним явищем.На цій стадії національні фірми не тільки застосовують і поліпшують іноземну техніку й технологію, а й створюють нові.Споріднені і підтримувальні галузі. Параметри факторів. Фірми розробляють глобальні стратегії. Параметри попиту. Стратегія фірм, їхня структура і суперництво. Створюються і розвиваються нові спеціалізовані фактори Зростання збитків у галузях, які спираються на вигоди використання основних факторів, стимулюється підвищення конкурентоспроможності. Відбувається бурхливий розвиток споріднених і підтримувальних галузей. Ускладнення структури попиту стає ресурсом конкурентоспроможності. Розвиток багатонаціональної корпорації перетворює внутрішній попит на міжнародний.Коло сегментів, у яких національні фірми успішно конкурують на міжнародному ринку, весь час розширюється.Конкуренція на основі нововведень може мати місце в країнах, які перебувають на різних рівнях розвитку економіки. Конкуренція на основі багатства. Стадія конкуренції на основі багатства, на відміну від трьох перших, у кінцевому рахунку веде до спаду виробництва. Рушійною силою економіки є вже досягнутий достаток. Головна проблема полягає в тому, що економіка, яка рухається внаслі-док багатства, створеного раніше, не здатна зміцнювати своє багатство.

На цій стадії фірми з ряду причин починають поступатися своїми позиціями в міжнародній конкуренції.

9. Вплив детермінант „національного ромба“ на конкурентоспроможність галузей, регіонів, підприємств.

М. Портер велику увагу приділив впливу «детермінант національного ромба» на формування конкурентоспроможності галузей, регіонів, окремих підприємств . Він сформулював перелік запитань, відповіді на які дозволяють визначити рівень конкурентоспроможності галузі певної країни .

Рис. 1. Детермінанти «національного ромба»
У блоці «стратегія фірм, їхня структура та суперництво»:

Чи відповідає стиль менеджменту та переважаючі типи організаційних структур у країні потребам певної галузі?

Які види стратегій ґрунтуються на прийнятих у країні організаційних нормах?

Чи є галузь у даній країні привабливою для талановитих людей?
Чи відповідають цілі інвесторів потребам збільшення конкурентоспроможності галузі?

Чи наявні достойні конкуренти на внутрішньому ринку?

У блоці «параметри факторів виробництва»:

Чи має країна особливо розвинуті фактори виробництва? Якщо так, то в яких сегментах та для яких конкурентних стратегій вони можуть застосовуватися?

Чи має країна кращі порівняно із закордонними механізми створення факторів виробництва для певної галузі (науково-дослідні програми, вищі навчальні заклади тощо)?

Чи відбиває невигідне становище із визначеними факторами виробництва ситуацію, що склалася у міжнародному масштабі?

У блоці «параметри попиту»:

Чи є покупці продукції у країні вимогливими? Якщо так, то у яких саме сегментах ринку?

Чи існують у країні незвичні потреби у продукції даної галузі, які, між іншим, можуть бути ініційовані в інших місцях?

Чи випереджають потреби покупців у даній країні потреби в інших країнах?

Чи існують у країні достатньо розвинуті канали розподілу та збуту, чи випереджають вони світові тенденції?

У блоці «аналіз споріднених і підтримувальних галузей»:

·
Чи має країна постачальні галузі світового рівня? Якщо так, то для яких сегментів галузі?

·
Чи має країна сильні позиції у важливих суміжних та підтримувальних галузях?

Відповіді на поставлені запитання потребують глибокого аналізу ситуації у країні, стосовно якої ведуться дослідження, Для цього залучається увесь арсенал підходів і методів аналізу сере­довища, про які йшлося раніше (див. розд. 3).

Детермінанти «національного ромба» характеризують фактори що формують конкурентне середовище, де діють всі організації країни — об’єкта аналізу. Усі складові перебувають у взаємодії і посилюють або послаблюють конкурентні переваги фірм, що працюють в межах певної економіки. Можна відстежити і зворот­ній зв’язок: підвищення КФУ і випуск конкурентоспроможної продукції, вибір конкурентних стратегій, розвиток, як окремих підприємств, так і окремих галузей, створюють умови для зростання конкурентоспроможності держави.

10.Форми конкуренції: предметна і функціональна.

На сучасному етапі світового розвитку конкуренція як рушійна сила змушує виробників товарів постійно шукати нові шляхи підвищення їхньої якості, зниження ціни, підвищення якості сервісу. У зв'язку з дефіцитністю ресурсів постає нова проблема — економія ресурсів у споживачів товарів за рахунок спрощення їхньої конструкції й підвищення якості.

Форми конкуренції:
- предметна – конкуренція між товарами однієї асортиментної групи, між аналогічними об'єктами, що задовольняють ту саму потребу;
- функціональна – конкуренція між товарами (об'єктами) – замінниками.
Методи конкуренції на основі:
- критерію підвищення якості товару (нецінова);
- критерію підвищення якості, сервісу товару;
- зниження ціни (цінова);
- зниження експлуатаційних витрат у споживача товару;
- використання всіх конкурентних переваг об'єкта й суб'єкта (інтегральна).
Конкуренція може відбуватися на таких рівнях:
- місцевому (у групі, відділі, організації й т.п.);
- регіональному (районі, місті, області й т.п.);
- національному (у країні);
- міжнаціональному (у декількох країнах);
- глобальному (у світовому масштабі, без конкретних країн).

Предметна форма конкурентної боротьби передбачає конкуренцію між товарами-аналогами, які призначені для задоволення тієї самої потреби, але відрізняються за ціною, рівнем якості. В основі цієї форми лежить явище диференціації продукції, вельми поширене на ринку високорозвинутих країн. Фірми-виробники там прагнуть кожний з виготовлюваних предметів споживання поставити на ринок у різних варіантах виконання, спираючись на смаки, запити та фінансові можливості споживачів. До речі, диференціація охоплює не лише продукцію, а й засоби виробництва, виражаючись у поглибленні спеціалізації, підвищенні частки дрібносерійного типу виробництва.

Зв’язок між предметною формою конкуренції та конкурентоспроможністю продукції, конкурентоспроможністю товару має наявний характер. Виходячи на конкурентний ринок зі своєю продукцією, виробник (продавець), як правило, передбачає наявність на ринку товарів-аналогів та враховує це в процесі забезпечення конкурентоспроможності своєї продукції.

Взаємозв’язок між функціональною формою конкуренції та конкурентоспроможністю продукції носить дещо прихований характер. При функціональній формі конкуренції в конкурентну форму боротьби вступають товари різноманітних галузей, які задовольняють різні конкретні потреби. У даному разі мова йде про взаємозамінні товари, які можуть бути функціонально однорідними, тобто призначеними для виконання визначених робіт або отримання визначеного споживного ефекту, чи функціонально різнорідними, призначеними для виконання різних робіт або отримання різних споживних ефектів, однак здатних замінити один одного в окремих сферах застосування. Крім того, при низьких рівнях доходів, платоспроможного попиту покупців (споживачів) та високих цінах конкуренція може виникнути поміж функціонально різнорідними товарами, які не є взаємозамінними, що пов’язано з бажанням споживачів максимізувати корисність при обмеженому доході. Останній різновид функціональної форми конкуренції спостерігається на теперішньому ринку товарів та послуг.

11. Галузева та міжгалузева конкуренція

Міжгалузева конкуренція проявляється в боротьбі за найкращі умови

одержання та використання ресурсів і капіталу (в результаті чого останні

з низькорентабельних галузей спрямовують свої капітали увисокорентабельні сектори економіки), а також у суперництві міжвиробниками товарів-замінників, які задовольняють одну і ту ж потребу

споживача.

Якщо розглядати конкуренцію з економічного погляду, то це така економічна категорія, що характеризує багатоаспектний процес, який надає економічній системі глибоку уяву про смаки та уподобання споживачів, а також про технології чи пропозиції ресурсів. Вона відображає ринкові відносини, які поєднують у собі боротьбу як виробників за споживачів, так і споживачів за товари і послуги.

Як відомо, кожен підприємець прагне монополізувати ринок, щоб максимізувати свій прибуток. У сучасних умовах ринкової економіки досягти такого стану практично неможливо. У зв'язку з цим підприємець повинен вибрати для себе правильний стратегічний шлях, який найчастіше спрямований на стабілізацію власного становища на ринку завдяки зменшенню ступеня ризику за рахунок співробітництва з іншими підприємцями та зменшення кількості конкурентів.
При конкурентній боротьбі між продавцями виграє найчастіше той конкурент, в якого товар до продажу має кращі якісні властивості за помірними (низькими) цінами. Саме конкуренція спонукає товаровиробників постійно вдосконалювати асортимент продукції, шукати нові технології, які б з найменшими затратами могли виготовляти високоефективні, які постійно користуються попитом, товари. Тобто конкуренція сприяє розвитку як НТП, так і економіки країни в цілому.

14. Добросовісна і недобросовісна конкуренція.

Конкуренція є важливим атрибутом ринкової економіки. Сам ринок, механізм його дії не може нормально існувати без розвинутих форм конкуренції.
Сучасна ринкова економіка являє собою складний організм, який складається з великої кількості різноманітних виробничих, комерційних, фінансових та інформаційних структур, які взаємодіють на фоні розгалуженої системи правових норм бізнесу, та об’єднаних єдиним поняттям – ринок. Конкуренція є ключовим поняттям, що виражає сутність ринкових відносин. Вона є центром всієї системи ринкового господарства.
Недобросовісною конкуренцією є будь-які дії у конкуренції, що суперечать правилам, торговим та іншим чесним звичаям у підприємницькій діяльності.
Основною причиною появи недобросовісної конкуренції є прагнення підприємців досягти певних переваг у підприємницькій діяльності зі значно меншими витратами , ніж за умов добросовісної конкуренції. При цьому мають існувати певні сприятливі для недобросовісної конкуренції фактори: прогалини в законодавстві, відсутність правового захисту товарного знака тощо.
Класифікація форм та проявів недобросовісної конкуренції є досить складним питанням. Це пояснюється кількома причинами:
1.Існують певні відмінності в економічному підході до недобросовісної конкуренції та класифікації, що визначена в законодавстві.
2.Класифікація форм недобросовісної конкуренції в Українському законодавстві та законодавстві інших країн не завжди збігаються.
3.З розвитком технологій (в першу чергу інформаційних) та форм економічної діяльності з’являються нові та трансформуються існуючі форми недобросовісної конкуренції.

Оскільки автор даної роботи є громадянином України і всі положення даної роботи в першу чергу прив’язані до умов України, то за основу класифікації форм та проявів конкуренції прийняті в першу чергу положення законодавства України з певною модифікацією відповідно до економічного підходу (та переважно економічної, а не юридичної спрямованості даної роботи).
Основними нормативно-правовими актами, що регулюють питання конкуренції в Україні є:

· Закон України "Про захист економічної конкуренції" від 11січня 2001 року.

· Закон України "Про захист від недобросовісної конкуренції" від 7 червня 1996 року.

Відповідно до Закону України "Про захист економічної конкуренції" від 11січня 2001 року економічна конкуренція (конкуренція) - змагання між суб'єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб'єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб'єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку.
Отже можна виділити два основних види конкуренції : добросовісна та недобросовісна конкуренція.

Основними проявами добросовісної конкуренції є:

· Підвищення якості продукції;

· Зниження цін (“війна цін”);

· Реклама;

· Розвиток до- і післяпродажного обслуговування;

· Створення нових товарів та послуг з використанням досягнень НТР і т. ін.

Однією з традиційних форм конкурентної боротьби є маніпулювання цінами, тобто “війна цін”. Вона відбувається багатьма методами: зниження цін, локальними змінами цін, сезонними розпродажами, представленням більшого обсягу послуг за діючими цінами, збільшенням строків споживчого кредиту та ін.
Більш ефективною та більш сучасною формою конкурентної боротьби є боротьба за якість товару, що пропонується на ринок. Надходження на ринок продукції більш високої якості або нової споживчої вартості ускладнює відповідні заходи з боку конкурента, так як “формування” якості проходить довготривалий цикл, що починається з накопичення економічної та науково – технічної інформації

Основними формами недобросовісної конкуренції є:

· Неправомірне використання чужих позначень, рекламних матеріалів, упаковки - використання без дозволу уповноваженої на те особи чужого імені, фірмового найменування, знаків для товарів і послуг, інших позначень, а також рекламних матеріалів, упаковки товарів, назв літературних, художніх творів, періодичних видань, зазначень походження товарів, що може призвести до змішування з діяльністю іншого господарюючого суб'єкта, який має пріоритет на їх використання.

· Копіювання зовнішнього вигляду виробу – відтворення зовнішнього вигляду виробу іншого господарюючого суб'єкта і введення його у господарський обіг без однозначного зазначення виробника копії, що може призвести до змішування з діяльністю іншого господарюючого суб'єкта.

· Неправомірне використання товару іншого виробника - введення у господарський обіг під своїм позначенням товару іншого виробника шляхом змін чи зняття позначень виробника без дозволу уповноваженої на те особи .

· Порівняльна реклама - реклама, що містить порівняння з товарами, роботами, послугами чи діяльністю іншого господарюючого суб'єкта.

· Дискредитація господарюючого суб'єкта - поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, пов'язаних з особою чи діяльністю господарюючого суб'єкта, які завдали або могли завдати шкоди діловій репутації господарюючого суб'єкта .

· Купівля-продаж товарів, виконання робіт, надання послуг із примусовим асортиментом - купівля-продаж одних товарів, виконання робіт, надання послуг за умови купівлі-продажу інших товарів, виконання робіт, надання послуг, не потрібних споживачу.

· Схилення добойкоту господарюючого суб'єкта - спонукання конкурентом іншої особи, безпосередньо або через посередника, до відмови від встановлення договірних зв'язків із цим господарюючим суб'єктом.

· Схилення постачальника до дискримінації покупця (замовника) – спонукання постачальника конкурентом покупця (замовника), безпосередньо або через посередника, до надання постачальником конкуренту покупця (замовника) певних переваг перед покупцем (замовником) без достатніх на те підстав.

· Схилення господарюючого суб'єкта до розірвання договору з конкурентом - чинене з корисливих мотивів або в інтересах третіх осіб спонукання господарюючого суб'єкта - учасника договору до невиконання або виконання неналежним чином договірних зобов'язань перед цим конкурентом шляхом надання або пропонування господарюючому суб'єкту - учаснику договору, безпосередньо або через посередника, матеріальної винагороди, компенсації чи інших переваг.

· Підкуп працівника постачальника - надання або пропонування йому конкурентом покупця (замовника), безпосередньо або через посередника, матеріальних цінностей, майнових або немайнових благ за неналежне виконання або невиконання працівником постачальника службових обов'язків, що випливають з укладеного чи пов'язані з укладенням між постачальником і покупцем договору поставки товарів, виконання робіт, надання послуг, що призвело або могло призвести до отримання конкурентом покупця (замовника) певних переваг перед покупцем (замовником).

· Підкуп працівника покупця (замовника) - надання або пропонування йому конкурентом постачальника, безпосередньо або через посередника, матеріальних цінностей, майнових чи немайнових благ за неналежне виконання або невиконання працівником покупця (замовника) службових обов'язків, що випливають з укладеного або пов'язані з укладенням між постачальником і покупцем договору поставки товарів, виконання робіт, надання послуг, що призвело або могло призвести до отримання конкурентом постачальника певних переваг перед постачальником.

· Досягнення неправомірних переваг у конкуренції – отримання таких відносно іншого господарюючого суб'єкта шляхом порушення чинного законодавства, яке підтверджено рішенням державного органу, наділеного відповідною компетенцією.

·
Неправомірне збирання комерційної таємниці - добування протиправним способом відомостей, що відповідно до законодавства України становлять комерційну таємницю, якщо це завдало чи могло завдати шкоди господарюючому суб'єкту.

· Розголошення комерційної таємниці - ознайомлення іншої особи без згоди особи, уповноваженої на те, з відомостями, що відповідно до чинного законодавства України становлять комерційну таємницю, особою, якій ці відомості були довірені у встановленому порядку або стали відомі у зв'язку з виконанням службових обов'язків, якщо це завдало чи могло завдати шкоди господарюючому суб'єкту.

· Схилення до розголошення комерційної таємниці – спонукання особи, якій були довірені у встановленому порядку або стали відомі у зв'язку з виконанням службових обов'язків відомості, що відповідно до законодавства України становлять комерційну таємницю, до розкриття цих відомостей, якщо це завдало чи могло завдати шкоди господарюючому суб'єкту.

· Неправомірне використання комерційної таємниці - впровадження у виробництво або врахування під час планування чи здійснення підприємницької діяльності без дозволу уповноваженої на те особи неправомірно здобутих відомостей, що становлять відповідно до законодавства України комерційну таємницю.

15.Цінова і нецінова конкуренція.

Конкуренція - це суперництво між учасниками ринкового господарства за найвигідніші умови виробництва, продажу і купівлі товарів та послуг, за привласнення найбільших прибутків; це механізм регулювання пропорцій суспільного виробництва. Такий вид економічних відносин існує тоді, коли виробники товарів виступають як самостійні, ні від кого незалежні суб'єкти, їхня залежність пов'язана тільки з кон'юнктурою ринку, бажанням виграти у конкурентів позиції у виробництві та реалізації своєї продукції. Аналогічно визначається конкуренція між споживачами як взаємовідносини з приводу формування цін і обсягу попиту на ринку. Стимулом, що спонукає людину до конкурентної боротьби, є прагнення перевершити інших. У суперництві на ринках мова йде про укладання угод і про частки участі в ринковій сфері. Конкурентна боротьба - це динамічний процес, що прискорює розвиток. Він служить кращому забезпеченню ринку товарами.

Існує дві основні групи конкуренції: цінова та нецінова.

Цінова конкуренція - це боротьба між товаровиробниками за споживача через зменшення витрат виробництва, зниження цін на товари і послуги без істотної зміни їх якості й асортименту. Підприємці при цьому нерідко маніпулюють цінами (встановлюють занижені, поки товар завоює ринок збуту, а відтак значно підвищить їх, вдаються до цінових поступок, сезонного розпродажу тощо. Важливою рисою цінової монополістичної конкуренції є цінова дискримінація, за якої один і той же товар або послугу продають різним групам покупців за неоднаковими цінами.

Отже, в основі цінової конкуренції знаходиться боротьба проти конкурентів за допомогою ціни. У такій боротьбі перемагає той, хто домагається нижчої, ніж ринкова ціна вартості своєї продукції.

Більш ефективною й більш сучасною формою конкурентної боротьби є нецінова конкуренція, тобто що пропонується на ринок. Надходження на ринок продукції більш високої якості або нової споживчої вартості ускладнює відповідні заходи з боку конкурента, так як формування якості проходить тривалий цикл, що починається накопиченням економічної і науково-технічної інформації.

Нецінова конкуренція - це боротьба між товаровиробниками за споживача через впровадження досягнень науково-технічного прогресу у виробництво, що зумовлює поліпшення якості продукції, її асортименту. Це свого роду завоювання конкретної переваги за рахунок покращення якості продукції, реклами, подовження строків гарантійного обслуговування, надання більшого обсягу послуг тощо. В умовах диференціації продукту, властивої для монополістичної конкуренції, економічне суперництво зосереджується не лише на цінових, але й на нецінових факторах: якості, реклами, умовах продажу. Фірми доводять переваги своєї продукції за допомогою торгових знаків та фабричних клейм. У цілому нецінова конкуренція зумовлює поліпшення товару і повніше задоволення потреб споживачів. Хоча нерідко зміни в продукті є уявними, що не збільшують його корисності, ефективності, довговічності.

Отже, конкуренція – категорія суперечлива. З одного боку існує твердження, що без конкуренції ринку не буває, а з іншого, - цілком конкурентним є той ринок, на якому учасники не ведуть між собою конкурентної боротьби. І далі. Якщо конкурентна боротьба існує, такий ринок не вважається цілком конкурентним. Одні економісти стверджують, що конкуренція - це велика благо, інші наполягають на тому, що конкуренція, протиставляючи суб’єктів ринку і породжуючи монополію, - велике зло для економіки.

16.Чинники, що формують конкурентну боротьбу

Для сучасної підприємницької діяльності характерним є високий ступінь конкуренції. Під конкуренцією розуміють суперництво на певному ринку між окремими юридичними або фізичними особами (конкурентами), зацікавленими в досягненні однієї й тієї самої мети. З погляду підприємства такою метою є максимізація прибутку за рахунок формування прихильності споживачів.

На гостроту конкурентної боротьби впливають різні чинники. Однак деякі з них зустрічаються частіше від інших.

1. Боротьба посилюється, коли кількість конкуруючих фірм, підприємств чи організацій збільшується і коли вони стають відносно порівнюваними з погляду розмірів і можливостей. Кількість є важливим чинником, оскільки, чим вона більша, тим більша ймовірність виявлення підприємством нових стратегічних ініціатив.