Розділ 1. Взаємозв’язок виразних
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ МІНІСТЕРСТВО КУЛЬТУРИ РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ
Академія Російського балету імені А.Я. Ваганової
Г. А. Безугла
АНАЛІЗ ТАНЦЮВАЛЬНОЇ ТА БАЛЕТНОЇ МУЗИКИ
Допущено навчально-методичним об’єднанням вищих навчальних закладів Російської Федерації з освіти в галузі хореографічного мистецтва як навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів музично-теоретичної освітньої програми циклу спеціальних дисциплін напряму підготовки 071200 «Хореографічне мистецтво» (бакалавр)
Санкт-Петербург
Видавництво Політехнічного університету
2009
БЕК 85.317я73
ББК 85.317я73
Б 40
Рецензенти:
Кандидат мистецтвознавства, доцент кафедри гармонії і методики викладання музично-теоретичних дисциплін
Санкт-Петербурзької державної консерваторії
ім. Н. А. Римського-Корсакова І. С Воробйов
Кандидат мистецтвознавства, доцент кафедри історії та теорії музики
Санкт-Петербурзького державного університету культури
і мистецтв О. І Гладкова
Безугла Г. А.Аналіз танцювальної та балетної музики: навч.
посібник /Г. А. Безугла. - СПб.: Вид-во Політех, ун-ту, 2009. - 177 с.
Лекційно-практичний курс «Аналіз танцювальної та балетної музики» є частиною музично-теоретичної освітньої програми, що відноситься до циклу спеціальних дисциплін напряму підготовки 071200 «Хореографічне мистецтво» (бакалавр).
Враховуючи пріоритетні напрями підготовки студентів, «Аналіз танцювальної та балетної музики» представляє собою спеціалізоване доповнення і розвиток курсів «Теорія музики», «Історія музики», «Музична драматургія балету».
Пропонований навчальний посібник містить лекційний матеріал курсу, а також теоретико-аналітичну складову практичних занять. Метою занять є поглиблення і систематизація знань студентів, формування спеціальних навичок аналізу музичних творів танцювальних жанрів, навичок постановочної роботи.
ISBN 978-5-7422-2521-8 © Академія Російського балету імені А. Я. Ваганової, 2009
© СПбГПУ, 2009
Цілі і завдання курсу
Однією з важливих цілей, переслідуваних при вивченні дисциплін спеціального циклу, є осягнення синтетичної природи балетного мистецтва. Навчальний курс «Аналіз танцювальної та балетної музики» фокусує увагу на музичній складовій танцювально-музичної єдності.
Ясність музичних вистав, що сприяє повноцінному включенню в процес роботи з музикою, звичайно, є одним з важливих умов успішної виконавської і педагогічної діяльності хореографа. Очевидно також, що вивчення специфіки взаємозв’язку виражальних засобів музики і танцю неможливе без поглиблення та систематизації музичних пізнань. Тому при тому, що важливою кінцевою метою навчання є вивчення музично-пластичної взаємодії, досягнення цієї мети неможливе без вирішення комплексу музичних завдань навчання. Ці завдання можна сформулювати так:
• розширення і систематизація музично-теоретичних знань, набутих у процесі вивчення курсів історії та теорії музики;
• формування здатності застосовувати їх практично - в професійній роботі;
• придбання досвіду аналітичної та постановочної роботи з музичними творами танцювального характеру;
• підготовка до майбутньої спільної роботи з концертмейстером, оволодіння здатністю координувати взаємні дії на уроці або репетиції.
Аналіз танцювальної музики в синтетичному баченні дозволить розширити уявлення не тільки про звукову й інтонаційну суті музичного мистецтва, а й виявити основні закономірності синтезу музики і пластики. Аналіз («розкласти, розібрати» - грец.) - процес уявного або практичного детального розгляду роз’єднаних частин цілого. Метою аналізу, як правило, є наступна фаза дослідження - синтез (суміщення, поміщення разом –грец.), що приводить до нового етапу пізнання. Синтез, таким чином, являє собою розгляд цілого в комплексі, у взаємодії компонентів. Аналіз музичного твору в нашому випадку не обмежується, звичайно, вивченням окремих елементів музичного цілого (гармонії, мелодики, поліфонії, метрики, тембру і т.п.), але розглядає систему у взаємодії її елементів.
При вивченні курсу основна увага приділяється музиці як компоненту творчої діяльності хореографа, як невід’ємний складової навчальної та сценічної форм танцю. Підготовка до професійної педагогічної діяльності передбачає не тільки ознайомлення з особливостями побутування музики в навчальній сфері, але також і поглиблене вивчення принципів музичного супроводу уроку танцю, специфіки роботи з музичним матеріалом на уроках танцю (класичного, дуетно-класичного, характерного, історико-побутового), акторської майстерності. Вивчення та аналіз музики, представленої творами театрального балетного репертуару, сприяють більш ємному розумінню її змісту, образності, формує усвідомлене і зріле ставлення до ролі музики в балетному спектаклі.
Курс проводиться у формі лекційних та практичних занять. Навчальний посібник містить лекційний матеріал курсу, а також аналітичну і теоретичну складову практичних занять.
РОЗДІЛ 1. ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК ВИРАЗНИХ
ЗАСОБІВ МУЗИКИ І ТАНЦЮ
Тема 1. Музика в системі мистецтв. Історична обумовленість взаємозв’язку музичного і танцювального мистецтва
Музика в системі мистецтв
Музичне мистецтво являє собою безмежну художню сферу, що дозволяє відобразити світ у звуках: в неозорому діапазоні образів, подій, переживань, почуттів – від найтонших порухів людської душі до колосальних суспільних потрясінь чи природних явищ. Завдяки цьому, музика займає особливе місце в духовному житті людини, в суспільній художній діяльності, в системі мистецтв.
У мистецтвознавстві прийнята досить умовна система розгляду різних видів мистецтва в просторово-часовому контексті з підрозділом на тимчасові, просторові і просторово-часові. До області просторово-часових видів мистецтва належать, наприклад, драматичне мистецтво і танець. До тимчасових - література і музика.
Кожен вид мистецтва по-своєму виражає художнє бачення світу, виявляючи характерні для даної творчої сфери виразні особливості. У той же час будь-який твір мистецтва, як продукт творчої діяльності людини, володіє і деякими універсальними властивостями. Композиційна стрункість, пропорційність у співвідношенні цілого і його частин, періодичність, всілякі точні і неточні повтори, симетрія властиві творам архітектури і живопису, театрального мистецтва та мистецтва поетичного слова. Прояв подібних, загальних для всіх видів мистецтва закономірностей виявляється, в залежності від роду та виду мистецтва, в просторових рішеннях або в логіці організації та розподілу часу.
Найбільш ясно виражена подібність можна спостерігати в споріднених за просторово-часовою приналежністю сферах мистецтва. Так, у тимчасових видах мистецтва: в музиці, поезії, а також і в просторово-часових, наприклад танці, - поряд з універсальними властивостями, можна помітити певну схожість у прояві ритмічних і синтаксичних властивостей.
Історична обумовленість взаємозв’язку музичного і танцювального мистецтва
Споріднена близькість музики, поезії та хореографії має, як відомо, історичний характер. Побутування цієї тріади в синкретичній єдності в давнину, в античні часи, у середньовіччі багато в чому визначило шляхи їх подальшої еволюції.
Протягом тривалої історії спільного побутування, з античних часів аж до благодатної для розквіту танцю епохи Відродження, єдність хореографії та музики скріплюють близькість засобів вираження, імпровізаційність, емоційність. Найтісніший взаємозв’язок музики і танцю, відбитий в ритмоформулах, зберегли зразки народної музики. Наочними письмовими свідченнями музично-пластичного споріднення є танцювальні трактати і табулатури XV-XVII століть, які представляють популярні європейські танці. В таких скорочених (в силу імпровізаційності виконання) текстових записах демонструвалася пряма відповідність музичної та хореографічної складових танцю.
Єдність музичного та пластичного початків виражалося в той час в паралелізмі засобів, який декларувався як основоположний принцип відносин музики і танцю. Паралелізм проявлявся в особливостях застосування загальноприйнятих танцювальних фігур, у єдності та періодичності ритму, близькості структури, схожості композиційних прийомів і т.д. «Танець залежить від музики і її модуляції, без ритмічної основи танець був би незрозумілим і безладним, необхідно, щоб жести танцюючих відповідали каденція музичних інструментів і не можна, щоб ноги зображували одне, а інструменти інше», - зазначав Туано Арбо, автор знаменитого трактату «Orchesographie».
Подальша історія європейської культури Нового часу демонструє процеси формування і взаємовпливу засобів танцю і музики, які можна в цілому охарактеризувати як рух від найтіснішої (зокрема, ритмічної) близькості, що породила багато відмінних властивостей танцювальної музики європейської традиції, до все більшої свободи взаємодії. Спочатку - з розвитком професійного мистецтва балету – може бути, до якоїсь свободи «хореографії від музики», що виявилася в прикладному розумінні ролі музики і, відповідно, у відсутності стабільного інтересу серйозних композиторів кінця XVIII – початку XIX століть до створення балетів (в якості винятків назвемо «Дон Жуан» К.В. Глюка і «Творіння Прометея» Л.Бетховена). Художні досягнення видатних хореографів цього часу (Ж.Новера, Г.Анджоліні) органічно розкривають природу театральної танцювальної образності.
Потім музично-пластичний рух спрямовується до пошуків нової, більш неоднозначної і складної взаємодії: від художньої «рівноваги» між хореографічною композицією та музикою («Жизель» А.Адана, «Сільвія» і «Коп-Пелія» Л.Деліба, «Корсар» А.Адана - Ц.Пуні, «Дон-Кіхот» і «Баядерка» Л.Мінкуеа тощо) до музики «сполученої», яка демонструє найвищий рівень поетичного узагальнення музично-хореографічного синтезу. Багатозначна і глибока єдність, що проявилося у співтворчості Чайковського-Глазунова-Петіпа змінилося новаторськими пошуками композиторів і хореографів XX століття. Творчість С.Прокоф’єва, І.Стравінського та М.Фокіна, Дж.Баланчина відкрила нові сторінки в історії танцювальної музики, нові відносини єдності, які проявляються в поліфонії, поліритмії, поліартикуляціі, полістилістиці і всіляких інших «полі-».
Важливо відзначити, що хореографічне мистецтво на всіх етапах свого розвитку зберігає нерозривний зв’язок з музикою, а багатовікова історія музично-танцювальної єдності демонструє постійне оновлення і збагачення синтетичних жанрів.
Варто розібратися в специфіці нерозривної союзу танцю і музики, спробувати виявити його особливості та причини. Для цього необхідно заглибитися в подальше вивчення як загальних, так і суто музичних або хореографічних закономірностей.
Перш за все, виявимо ті сторони музики, що найбільшою мірою виражають її природу, її сутність як самостійного виду мистецтва.