Тема 4. Філософія Середньовіччя і Відродження.
Культурно-цивілізаційні процеси на стикові античності і Середньовіччя (становлення світових релігій, Біблія і антична спадщина). Теоцентризм середньовічної філософії. Формування християнської догматики. Бог, людина і світ у християнській філософії. Апологетика і патристика. А.Августін. Вчення про «два гради».
Схоластика. Віра та розум. Філософія Платона й Аристотеля як джерело суперечки про універсалії. Реалізм, номіналізм, концептуалізм. Фома Аквінський. Доведення буття Бога. Містика епохи Середньовіччя.
Європейське Відродження як історична епоха. Гуманізм Петрарки і Л. Валли. Містичний пантеїзм Кузанського. Гносеологія Кузанського: концепція вченого незнання. Дж. Бруно. Вчення про безкінечність всесвіту. Вчення про світову душу. Теорія пізнання і діалектика Дж. Бруно.
Основні поняття: «теоцентризм», «креаціонізм», «схоластика», «універсалії», «номіналізм», «реалізм», «концептуалізм», «гуманізм», «антропоцентризм», «пантеїзм», «збіг протилежностей».
Тема 5. Західноєвропейська філософія Нового часу.
Особливості епохи Нового часу. Проблема методу у філософії Нового часу. Механіцизм як світоглядна установка Нового часу.
Формування експериментальної науки і гносеологічної орієнтації філософії Нового часу. Полеміка раціоналістичної й емпіричної тенденції у філософії Нового часу. Дедуктивна й індуктивна методологія.
Ф.Бекон і Р.Декарт. Беконівський проект прагматичного перетворення науки. Концепція ідолів пізнання, шляху подолання ідолів. Р.Декарт про принцип сумніву, первинну достовірність пізнання й розум у процесі пізнання. Проблеми існування зовнішнього світу. Вчення про природжені ідеї. Ясність і чіткість як критерії істини. Правила для керівництва розуму. Метод Декарта.
Розуміння необхідності й об'єктивності знання сенсуалізмом і раціоналізмом. Емпіризм про джерела пізнання, критерії істинності знання і форми мислення. Матеріалістичне (Ф.Бекон, Т.Гоббс, Дж. Локк) та ідеалістичне (Дж. Берклі, Д.Юм) розуміння чуттєвого досвіду.
Раціоналізм про розум як джерело знання і критерії його істинності. Вчення Р.Декарта, Б.Спінози, Г.Лейбніца про істини розуму та їх ознаки. Критика Локком теорії природжених ідей. Вчення про субстанцію (дуалізм Декарта, монізм Спінози, субстанціальний плюралізм Лейбніца).
Основні поняття: «емпіризм», «сенсуалізм», «раціоналізм», «механіцизм», «метод», «монізм», «дуалізм», «вроджені ідеї», «субстанція», «омани розуму».