Тема 4. Краєзнавчі екскурсії
1.Зміст навчальних екскурсій, їх значення у викладанні географії
2.Методика організації екскурсії
3.Спостереження
4.Практичні роботи
Рекомендована література
1. Петранівський В.Л., Рутинський М.Й. Туристичне краєзнавство. Навчальний посібник. За редакцією проф. Заставного Ф.Д. - К.: Знання, 2006. - 575 с.
2. Панкова Є.В. Туристичне краєзнавство. Навчальний посібник. - К.: Альтерпрес, 2003. - 352 с.
3. Обозний В.В. Краєзнавство.–К.:ТОВ“Міжнародна фінан. агенція”,1997. – 265 с.
5. Демідієнко О. Я., ІоноваО. М., Кузнецова В. І. Основи краєзнавства. - К., 2001. с.321.
6. Круль В.П. Краєзнавство: історична географія: Конспект лекцій. - Чернівці: ЧДУ, 1999. - 107 с.
7. Краєзнавство в Україні: сучасний стан і перспективи: Наук, збірник. - К.: Академія, 2003. - 232 с
8. Крачило М.П. Краєзнавство і туризм. – К.: Вища школа, 1994. – 191с.
1 Зміст навчальних екскурсій, їх значення у викладанні географії
Навчання у школі передбачає обов'язкове проведення з учнями екскурсій в природу. На екскурсіях школярі вчаться бачити і розуміти місцеві особливості природи, необхідність її використання людиною. Під час екскурсій на основі конкретного вивчення причинно-наслідкових зв'язків географічних. явищ і процесів у .школярів формуються світоглядні переконання і усвідомлення необхідності бережливого ставлення до оточуючої природи.
Екскурсія - цілеспрямований, заздалегідь запланований процес, який являє собою форму суспільно-просвітницької роботи, при якій група осіб (екскурсанти) під керівництвом більш компетентної особи (екскурсовода) вивчає явище у його природному середовищі.
У програмах шкільних курсів географії визначено обсяг, терміни і зміст проведення навчальних екскурсій. Навчальні екскурсії ставлять за мету закріпити теоретичний матеріал відповідно до шкільної програми з географії.
Позапрограмні туристсько-краєзнавчі екскурсії мають, в основному, дослідницький характер, їх мета ширша: вивчити свій населений пункт, мікрорайон, місто, область, господарські і культурні центри, історичне минуле.
Екскурсії відіграють велику роль у викладанні краєзнавчих знань у школі, забезпечують найвищу форму наочності в навчанні. Вони не тільки сприяють вивченню учнями свого краю і створенню в них запасу загальних уявлень і понять, але й розвивають інтерес до навколишнього середовища, а також господарської діяльності людей. Організатори екскурсії за довго до її початку повинні мати чітке уявлення про те, що учасник екскурсії буде бачити, чути і відчувати, які висновки він може зробити.
Основою екскурсії є два елементи - демонстрація і розповідь.
Навчальна екскурсія в природу - складна в методичному і організаційному відношенні форма занять з учнями, здійснення якої вимагає ретельної підготовки вчителя і учнів.
Підготовка вчителя до проведення навчальної екскурсії повинна включати: 1) вивчення мети і завдань екскурсії; 2) вивчення природи району екскурсії. Вибір маршруту, ознайомлення з ним на місцевості; 3) визначення кількості і місцеположення зупинок під час екскурсії, змісту і методів роботи з учнями на кожній зупинці, складання бригадних та індивідуальних завдань; 4) відбір змісту і методів підготовки учнів до екскурсії; 5) визначення можливостей використання матеріалів екскурсії на уроках географії.
Визначаючи мету і завдання екскурсії, вчитель повинен виходити, перш за все, із вимог шкільної програми. Так, у шкільній програмі з географії передбачено засвоєння учнями поняття про природно - територіальний комплекс (ПТК) і його компоненти.
Ознайомлення з ПТК (материк, країна, район, ландшафт, урочище, фація) дає можливість шляхом порівняння формувати у учнів конкретні уявлення про місце фізико-географічної території (областей, країн, континентів) у єдиній системі - географічній оболонці. Поглибити і конкретизувати матеріал підручника допомагають екскурсії і практичні роботи на місцевості.
При вивченні природних комплексів своєї місцевості основним методом роботи вчитель повинен обрати ландшафтне профілювання. Побудова ландшафтного профілю дає можливість встановити не тільки взаємозв'язки між усіма компонентами локального природного комплексу, але й виявити ряди фацій, встановити межі між ними, об'єднати в урочище або ландшафт.
Виконання під час екскурсій практичних робіт сприяє як накопиченню для наступного використання краєзнавчого матеріалу, так і формуванню умінь і навичок, які відповідають комплексному методу географічних досліджень (вміння виконувати топографічні виміри, закладати й описувати ґрунтові розрізи та ботанічні майданчики, пояснювати відслонення, визначати глибину залягання ґрунтових вод тощо), Крім того, на екскурсіях учні мають можливість познайомитись з професіями географа ландшафтознавця і геолога, ґрунтознавця і геоботаніка, гідролога і топографа тощо.
Для проведення екскурсії велике значення має вибір території. Вона повинна бути в зоні зручної транспортної доступності, характеризуватися різноманітністю в природному відношенні і разом з тим бути типовою для ландшафту цієї місцевості.
Вчитель, використовуючи картографічні матеріали і різноманітні джерела, складає схематичний план місцевості і опис природних умов району екскурсії, вибирає маршрут і місця зупинок.
Особливо важливим є вибір лінії профілю, уздовж якого закладаються точки (зупинки) комплексних спостережень. В окремих випадках, крім визначених програмою досліджень основних точок, можуть бути заплановані додаткові зупинки. Мають на увазі об'єкти, які представляють особливий інтерес у пізнавальному відношенні для природоохоронного і естетичного виховання, професійної орієнтації учнів. При цьому слід враховувати, що подібні зупинки вимагають додаткових витрат часу, збільшуючи тривалість екскурсії.
Знайомлячись із маршрутом на місцевості, вчитель прокладає лінію профілю на топографічному плані. Виконує за планом опис кожної точки (номер, геологічна будова, рельєф, умови зволоження, ґрунтовий і рослинний покрив, а також господарський стан використання ділянки).
В описі намагається чітко виділити якісні і кількісні зміни компонентів природного комплексу, встановити причинно-наслідкові зв'язки цих змін.
Вчитель також уточнює місцеположення зупинок, зміст пояснення і завдань для учнів, форму і обсяг записів, а також виконує ескізи малюнків, які повинні будуть виконати учні.
Необхідно також завчасно вибрати оптимальний варіант розміщення бригад, який дозволить поєднати і порівняти результати виконаних учнями практичних робіт. Слід пам'ятати: чим менша кількість бригад, тим легше вчителю контролювати виконання роботи окремими учнями. Тому кількість учнів у бригадах повинна бути такою, щоб кожний член бригади виконував певний вид роботи. Різні види діяльності повинні змінювати один одного у такій послідовності, щоб кожний учень мав можливість оволодіти відповідним методом досліджень.
Успіх проведення навчальної програмної екскурсії багато в чому залежить від того, як учні підготовлені до неї. В зв'язку з цим необхідно врахувати час проведення екскурсії, так як цим визначається підготовленість учнів до самостійної роботи при виконанні практичних завдань, а також можливість збирання краєзнавчого матеріалу, який потім можна використати на уроках.
Можливості використання краєзнавчого матеріалу на уроках географії у значній мірі залежать від того, які він зібраний і оформлений, тобто підготовлений для використання у шкільному навчально-виховному процесі. Вчитель, готуючись до екскурсії, повинен завчасно запланувати одержання потрібного матеріалу, який потім може бути використаний для вивчення різних тем шкільного курсу географії. Виходячи із цього, вчитель продумує форми обробки і оформлення матеріалів екскурсії учнями.
Вивчення шкільного курсу фізичної географії здійснюється на основі дотримання принципу наступності у послідовності: з однієї сторони, від вивчення планетарного природного комплексу - географічної оболонки Землі - до природних комплексів материків і Світового океану, а з іншого боку, навчальні екскурсії в природу, допомагаючи реалізувати дидактичний принцип у навчанні “від конкретного до узагальнюючого", повинні здійснюватися у певній; системі, послідовності, наступності. Вчитель вже з перших екскурсій в природу повинен починати проводити копітку і поступову роботу по підведенню учнів до засвоєння понять "природний комплекс", "взаємозв'язки компонентів природного комплексу" тощо. У діючій шкільній програмі така наступність у змісті навчальних екскурсій в природу не витримана, що знижує навчально-виховний ефект від їх проведення. В зв'язку з цим стає необхідним приведення рівня організації шкільних програмних екскурсій відповідність з тими організаційно - методичними вимогами, висовуються перед даним видом досить складної в методичному відношенні форми занять з учнями. Виходячи із вищевказаного студентам слід запропонувати розробити узгоджену із шкільною програмою по географії систему навчальних екскурсій в природу
2 Функції і клачифікація краєзнавчих екскурсій
Екскурсія як форма краєзнавчо-туристичної роботи в школі має величезне виховне значення. Вона має відповідати наступним функціям:
> функція науковості. Зміст екскурсії повинен відповідати даним
науки. Всі факти, події, теоретичні положення подаються з
науковим трактуванням, отримують об'єктивну оцінку з позицій
науки, до якої вони мають відношення;
> функція зв'язку теорії з життям. Матеріал екскурсій повинен бути пов'язаний з життям, з практикою. Успішність екскурсії залежить від того, наскільки зрозуміло подається матеріал, наскільки він за своїм змістом доступний для даної групи учнів;
> функція інформативності. Екскурсія, залежно від своєї теми містить певну інформацію про досягнення науки, медицини, біології, про нові відкриття археологів, досягнення в господарстві та культурі;
> функція організації культурного відпочинку. Екскурсія допомагає організувати вільний час цікаво, дати людині нові знання, розширити світогляд;
> функція розширення культурного та освітнього світогляду. Екскурсія сприяє розширенню світогляду людини в певній галузі знань. Учасники екскурсії отримують знання з історії Батьківщини, у галузі мистецтва, архітектури, літератури, природознавства, економіки і організації виробництва;
> функція формування інтересів людини. Екскурсії не тільки дають знання, але й формують пізнавальний інтерес до якої-небудь науки, до конкретних галузей знань, до певних проблем. Нерідко екскурсії стають для багатьох людей поштовхом для подальшої самоосвіти, а для учнів - поштовхом до поглиблення знань, до майбутньої професійної діяльності.
Екскурсія, як будь-яка інша форма краєзнавчо-туристичної роботи -лекція, тематичний вечір, усний журнал, конференція, - має свої особливості в організації, методиці підготовки і проведення. Таких ознак нараховують шість:
1) тривалість проведення повинна бути від одної академічної години до однієї доби;
2) наявність екскурсійної групи;
3) наявність кваліфікованого керівника - спеціаліста в певній галузі знань, обов'язки якого виконує екскурсовод;
4) показ екскурсійних об'єктів;
5) переміщення екскурсантів за заздалегідь розробленим маршрутом;
6) цілеспрямованість показу об'єктів, наявність певної теми.