Проблеми сучасного перекладознавства. (Комісаров В.Н.)
Сучасне перекладознавство сформувалось як самостійна наукова дисципліна в основному в другій половині двадцятого сторіччя. Післявоєнне розширення міжнародних контактів у всіх сферах людського спілкування, що викликало різке збільшення потреби в перекладах і перекладачах, стало могутнім стимулом для росту теоретичних досліджень перекладацької діяльності. За останні 50 років з'явилася величезна кількість робіт, велика різноманітність теоретичних концепцій і методів дослідження.
Сучасне перекладознавство - результат міждисциплінарних досліджень, що використовують методи цілого ряду наук (літературознавства, когнітивної й експериментальної психології, нейрофізіології та етнографії).
Однак внаслідок багатьох об'єктивних і суб'єктивних причин більшість робіт в області теорії перекладу має більш-менш яскраво виражену лінгвістичну основу. Для успішного формування лінгвістичного перекладознавства існує цілий ряд важливих передумов:
1) У другій половині XX сторіччя мовознавство значно розширило область своїх інтересів. Від виняткової уваги до розвитку і структури мовних систем воно звернулося до широкого кола проблем, що визначають можливість використання мови як знаряддя думки і засіб мовної комунікації. У центрі уваги лінгвістів виявилася смислова сторона мовних одиниць і мовних витворів, зв'язок мови з мисленням, реальною дійсністю, із суспільством і культурою, з іншими знаковими системами. З'явились нові лінгвістичні дисципліни та області дослідження, такі як когнітивна лінгвістика, психолінгвістика, соціолінгвістика, лінгвістика тексту, теорія мовних актів і т.п. Мовознавство перетворилося в справжню макролінгвістику - цілий комплекс лінгвістичних дисциплін, що вивчають усе різноманіття форм, способів, результатів і особливостей існування мови в людському суспільстві. Тільки така лінгвістика могла зайнятися теоретичним осмисленням сучасної перекладацької діяльності.
2) Спроби створити систему машинного перекладу, передати функції перекладача комп'ютеру, здатному виконувати цю роботу набагато швидше і дешевше. Але вчені-лінгвісти переконалися, що основні перешкоди в цій області лежать не в обмежених можливостях комп'ютера, а в недостатності наших знань про сутність перекладацького процесу, необхідних для створення повноцінних програм, багато розроблювачів-лінгвістів звернулися до вивчення перекладу "людського", сподіваючись таким шляхом вирішити виниклі проблеми.
3) Суб'єктивний фактор. Виникла потреба в масовій підготовці професійних перекладачів, яка привела до створення численних перекладацьких шкіл і відділень, що в основному створювалися в університетах і інститутах іноземних мов. У ролі викладачів перекладу поряд із самими перекладачами виявилися університетські вчені-філологи і лінгвісти, що одні з перших усвідомили необхідність теоретичного осмислення перекладацької діяльності для розробки науково обґрунтованих навчальних програм.
4) Зміни в характері перекладацької діяльності. У XX сторіччі усе більш важливе місце - і по обсягу, і по соціальній значимості - стали займати переклади текстів спеціального характеру - інформаційних, економічних, юридичних, технічних і т.п. ( Якщо в художній літературі головне передати художньо-естетичні достоїнства оригіналу, то в таких перекладах на перший план виступили власне мовні проблеми). Тобто перекладач мусить вирішувати чисто лінгвістичні проблеми, обумовлені розходженнями в семантичній структурі й особливостями використання двох мов у процесі комунікації. А, отже, вивчити такі перекладацькі проблеми доцільно лінгвістичними методами.
В той час багато вчених, які зробили значний внесок у розвиток сучасного перекладознавства, не вважають себе лінгвістами, а деякі з них особливо підкреслюють обмеженість і неправомірність лінгвістичного підходу до дослідження перекладацької діяльності. Це порозумівається тим, що перекладознавство - це особлива наукова дисципліна, що має багато інтердисциплінарних аспектів. Сама по собі одна лінгвістика не може розкрити всю багатогранність цього складного виду діяльності.
Видатний американський лінгвіст Ю.Найда, який зробив великий внесок у розвиток сучасного перекладознавства, пропонує звести різні теорії перекладу до чотирьох основних підходів:
- філологічний
- лінгвістичний
- комунікативний
- соціосемантичний
^ Філологічний напрямок виник історично раніше інших, зосередився в основному на проблемі відповідності перекладу тексту оригіналу, на принципах адекватності перекладу, заснованих на філологічній інтерпретації перекладних текстів. Визначення понять адекватності й еквівалентності і сьогодні залишається в центрі уваги перекладачів.
^ Лінгвістичний підхід представляється природним наслідком того, що переклад завжди має справу з двома мовами. Основна увага приділяється змістовним відносинам між оригіналом і перекладом.
В основі комунікативного підходу лежить запозичення в теорії комунікації основних понять, як джерело, повідомлення, рецептор, зворотний зв'язок, процесів кодування і декодування.
Соціосемантичний підхід зосереджує увагу на соціальних аспектах і взаємодії різних знакових систем у реальних актах вербальної комунікації.
Як і всяка наукова дисципліна, сучасне перекладознавство створювалося зусиллями вчених багатьох країн, у першу чергу тих, де перекладацька діяльність придбала широкий розмах. Чимала заслуга в цій області належить вітчизняній науці. Багато цінних результатів отримано вченими США, Великобританії, Франції, Німеччини і ряда інших країн.
Теоретичне осмислення перекладацької діяльності має безсумнівне практичне значення. Професійна компетенція припускає знайомство з основними положеннями сучасного перекладознавства й уміння використовувати їх при рішенні практичних задач. Вивчення праць вітчизняних і закордонних теоретиків перекладу складає важливу роль підготовки майбутніх перекладачів.
Література: Комісаров В.Н. “Лингвистика перевода”, М., 1970.
^
Лекція №7
Типи перекладів
Системний аналіз перекладацької практики і теорії дозволяє побудувати
єдину типологію перекладів, що узагальнює різні сторони підготовки, виконання,
презентації і функціонування перекладу і співвідноситься з іншими основними
компонентами перекладацької діяльності [20,174 ].
Типологізация перекладів здійснюється за наступними параметрами:
За співвідношенням типів мови перекладу і мови оригіналу;
За характером суб¢єкта перекладацької діяльності і його відношенням до автору тексту,що перекладається;
За типом перекладацької сегментації і способом переробки перекладацького матеріалу;
За формою презентації тексту перекладу і тексту оригіналу;
За характером відповідності тексту перекладу тексту оригіналу;
За жанрово- стилістичними особливостями і жанровою принадлежністю пере-
кладного матеріалу;
7.За повнотою і типом передачі смислового змісту оригіналу ;
За основними функціями;
За первинністю тексту- оригіналу;
За типом адекватності
1)Переклади,що виділяються за співвідношенням типів мови перекладу і мови оригіналу : внутрімовний переклад- тлумачення словесних знаків за допомогою знаків тієї ж мови :
· діахроничний ( історичний) переклад (переклад на сучасну мову історичного тексту, написаного мовою попередньої єпохи ) ;
· транспозиція ( переклад тексту одного жанру функціонального стилю в інший жанр функціонального стилю).
Міжмовний переклад – перетворення повідомлення, вираженого засобами будь-якої однієї знакової системи , в повідомлення , виражене засобами іншої знакової системи :
· бінарний переклад ( переклад з однієї приподньої мови на іншу );
· інтерсеміотичний переклад ( переклад з природньої мови на штучну чи навпаки);
· трансмутація ( переклад з будь-якої штучної мови на іншу штучну мову ).
2) Переклади, що розрізняються за загальною характеристикою суб¢єкта перекладацької діяльності і за його відношенням до автора перекладацького тексту :
традіційний переклад – переклад , виконаний людиною:
· переклад , виконаний перекладачем , що не є одночасно автором перекладного тексту ;
· авторський ( авто-) переклад (переклад , виконаний автором оригінального тексту) ;
· авторизований переклад ( переклад оригінального тексту , апробований автором).
·машимнний (автоматичний) переклад – переклад, виконаний комп¢ютером;
· змішаний переклад – переклад з використанням значної частки традиційної ( чи машинної ) переробки тексту.
3) Переклади, зроблені за типом перекладацької сегментації тексту і одиниць перекладу , що були використані :
· поморфемний переклад – переклад, виконанний на рівні окремих морфем ,
не звертаючи уваги на їхні структурні зв¢язки ;
· літерний переклад – переклад , виконаний на рівні окремих слів не звертаючи уваги на смислові ,синтаксичні і стилістичні зв¢язки між словами;
· фразовий переклад – переклад , виконаний на рівні окремих речень або фраз , перекладених послідовно одне за іншим;
· абзацно-фразовий переклад- переклад,здійснений на рівні окремих речень або абзаців, перекладених послідовно одне за іншим;
· суцільно текстовий переклад- переклад цілого тексту, не виділяючи окремі слова, речення або абзаци в окремі одиниці перекладу.
4) Переклади, виділені за ознакою форми презентації тексту – перекладу і тексту-оригіналу.Письмовий переклад – переклад, виконаний в писемній формі:
· письмовий переклад писемного тексту ( переклад письмового тексту, виконаний у писемній формі ) ;
· письмовий переклад усного тексту (переклад усного тексту, виконаний у писемній формі ).
Усний переклад-переклад, виконаний в усній формі:
· усний переклад усного тексту ( переклад усного тексту, виконаний в усній формі);