2. Чи можна назвати ханського сина зрадником? (Роздуми учнів, дискусія, посилання на текст).
3. Чому хан вирішує вернути сина? (Продовження роду, зміцнення державності).
4. Яку ідею автор вкладає в пісні гудця? (Засудження будь-яких війн, бо вони несуть смерть, розривають родинні зв´язки тощо).
5. Як у нас кажуть на євшан-зілля? (Полин. Учні зачитують свої літературні дослідження про полин).
6. Чому наш полин гіркий? Які рослини чи дерево є символом України? (Розповіді учнів).
IV. Підсумок. Учні, формуючи підсумок уроку, головну свою увагу зосереджують на питанні: “З чого починається духовна причетність до рідної землі у кожного з нас?”
V. Домашнє завдання передбачає вивчення уривка на пам´ять та письмову відповідь на запитання: ” Що для мене як українця є євшан-зілля?”
Аналогічним є й урок-туга за віршем Богдана Лепкого “Видиш, брате мій…”, на якому вчителька через художню палітру авторського слова, філософські роздуми та психологічний аналіз проблематики твору намагається донести до свідомості і серця учнів тугу Лепкого за Батьківщиною, разом з тим допомогти самостійно осмислити духовну цінність поезії і художню майстерність творця, виховати в учнів почуття вірності, любові до рідного краю.
Структура уроку:
1. У виконанні вчителя учні слухають українську народну пісню “Хвиля в морі грає, береги минає…” Спілкування вчителя з учнями за змістом вірша.
2. Завдання учням: дослідити, за допомогою яких відчуттів вони сприймають цей твір (робота в зошитах: перша строфа — зорове сприйняття; друга строфа — слухове сприйняття; третя строфа — емоційно-внутрішнє сприйняття і т.д).
3. Розгорнутий підсумок уроку навколо питань:
- Чому образ туги за рідним краєм є центральним у вірші?
- Що ми повинні найбільше цінити, берегти, поважати, щоб не бути викинутими з життя?
- Домашнє завдання передбачає вивчити твір на пам´ять, навчитися співати, написати твір-роздум: “Образ туги у вірші Богдана Лепкого “Видиш, брате мій…”
Урок філософського дослідження психології людських почуттів допомагає учням шляхом філософського аналізу розкрити глибину і красу людських почуттів, перемогу добра над злом, сприяють духовному збагаченню, розкривають гармонію людської душі з природою. Через глибокий психологічний аналіз героїв, форму і зміст твору, авторську позицію вони підкреслюють причетність кожного з нас до народження краси і її руйнування.
Одним з таких є урок за драмою-феєрією Лесі Українки “Лісова пісня”: “.. Не зневажай душі своєї цвіту…” У ньому органічно переплетені пісня, роздуми учителя і учнів, робота з текстом, монолог і діалог, розгляд ілюстрацій, диспут.
Епіграф уроку “Ні! Я жива! Я буду вічно жити!” (Леся Українка).
Урок розпочинається зі слів учителя: “Ніколи, юнаки та дівчата, не розкривайте перед дверима любові дорогу ненависті, бо якщо ваша душа її не прагне, то ненависть туди ніколи не ввійде. Ніколи не лякайте вірність зрадою, бо якщо ви не хочете, зрада не постукає у ваше серце. Ніколи не зичте добру зла, бо доля обернеться злом до вас… Тоді будуть понівечені душі не одного покоління. Адже дуже легко зірвати квітку, а от зберегти її цвіт…”
У виконанні вчительки звучить пісня на слова О. Олеся “Сміються, плачуть солов´ї…”
На основі тексту учні шукають і обґрунтовують відповіді на питання: “Чому Леся Українка створила не поему, не пісню, а драму-феєрію?” Можливі відповіді:
а) передати любов до рідного краю, його красу;
б) вилити своє кохання до Сергія Мержинського;
в) показати перемогу добра над злом;
г) щоб довести, що людські почуття добра, кохання вічні, як і мистецтво;
д) лише на лоні природи можливе очищення душі.
З´ясовується, чому Леся Українка назвала свій твір “Лісова пісня”, і робиться філософське узагальнення: кохання як категорія — вічне. Воно є в кожному з нас. Як же не зірвати з нього квіти? Загляньмо в свої душі, відшукаймо там мавок та лукашів і спробуймо довести, що вічне, а що приречене.
Запитання вчительки ( а може навіть і не запитання, а думки вголос) захоплюють не тільки свідомість учнів, а й почуття, волю, настроюють на філософські роздуми.
Коли б Мавчине кохання було приреченим, чи з´явилася б вона у зоряному вінку перед Лукашем? Що символізують зорі?
Ці та інші запитання є своєрідним нервом уроку, натискуючи на який учитель веде учнів уздовж твору до філософських узагальнень: Мавчине вічне, а приречені — наша бездуховність, заздрість, безпам´ятство, ненависть. Вічне воно і тому, що уособлює в собі Красу, Добро, Віру, а це — категорії безсмертні. Нашими почуттями керує наш внутрішній світ, наш рівень духовності. От і маємо те, на що заслуговуємо. Тому не зневажай цвіту своєї душі!
Урок-спогад. Наведемо як приклад урок-спогад на тему: “Літературне життя давнього Острога”. Цей і два наступні підготувала і провела Є.Кучеренко ( м.Рівне, ЗОШ №24).
Уроку-спогаду передувала екскурсія до Острога. Тому на початку уроку відновлюються в пам´яті учнів деякі епізоди екскурсії, які зацікавили всіх, спогади про цю подію в житті класу. У такий спосіб забезпечується актуалізація знань, необхідних для подальшої роботи на уроці.
Другий етап — створення емоційно-почуттєвого настрою і забезпечення мотиваційної діяльності. Звучить пісня “Волинь моя”, читається поезія В.Монаєнкова “Мій Остріг”.
Учитель робить історично-літературний екскурс і після цього учні працюють за планом, написаним на дошці. Виступаючи, учні використовують інформацію, одержану з довідкової, історичної та художньої літератури, обмінюються своїми враженнями від екскурсії, міркують вголос. Висновки, які роблять учні, стосуються в основному двох питань:
1. Яку сторінку в історії українського народу, його письменства вписав літературний Острог?
2. Хто розвивав традиції Острозької Академії?
Відповіді оцінюються учителем, оцінки виставляються в журнал. Як результат екскурсії та уроку-спогаду учні 9-Б класу склали вірш “Уклін вам, башти старовинні”. Ось уривок із нього: Уклін вам, башти старовинні, Століть автографи камінні І вам, освіти меценати, Що в спадок залишили ці трактати. Не гоже нам їх не читати, Бо прагне люд ще більше знати, Як старовинний наш Остріг Друкарську справу нам зберіг.
Узагальнюючий урок-КВК. Такий урок передбачає узагальнення навчальних знань, умінь і навичок учнів на основі форми роботи, яка б забезпечувала активність учнів, одержання узагальнюючих висновків шляхом самостійної колективної роботи — участі у КВК. Зміст КВК визначається темою узагальнення.
Як правило, уроки КВК проходять так, що майже весь час уроку присвячено формі КВК. Однак, деякі учителі намагаються цю форму використати в органічному поєднанні з іншими формами. У композицію узагальнення уроку на тему: “Значущі частини слова” учителька ввела перевірку домашнього завдання; самостійну роботу декількох учнів біля дошки; диктант із наступним граматичним завданням; мотивацію навчальної діяльності; фронтальну бесіду, в ході якої здійснювалась систематизація знань про основу і закінчення; вибірковий диктант; КВК. Для проведення КВК обираються дві команди, капітани команд, журі.
Зустріч розпочинають капітани команд, які читають привітання своїм суперникам. Дається завдання командам: прочитати слово, назвати вірш, у якому квіти співають і дзвонять, тінь лягає по полю, а жито усміхається (“Хор лісових дзвіночків”). Запрошуються по два учасники від кожної команди, які виконують завдання: записати один рядок вірша. З класом учні записують слова, визначають корінь. Учителька називає слово, учні — члени команди беруть останній склад цього слова і продовжують називати слова. Яка команда зіб´ється, тій знімається бал (мова – Валя – лящ – щука або слово — воля — лялька — Катя).
Учні добирають спільнокореневі слова за такою схемою: квіт — онька — часте — кова — карка — чалась — ник і т.д.
Беруть участь у конкурсі “Хто швидше”. Завдання цього конкурсу полягає в тому, щоб придумати 8—10 слів із префіксом -ви.
Команди змагаються у відгадуванні ребусів, загадок-жартів, називають прислів´я про калину. Журі оцінює всі відповіді, підраховує бали, визначає переможців.
Підсумок за змістом теми і за формою узагальнення робить учителька, зупиняючись на суті девізу КВК “О, мово рідна, слово рідне, що без тебе я?” та розкриваючи значення у словотворенні закінчення, основи, кореня, суфікса і префікса.
Урок-композиція. Він дає цілісне і повне уявлення про тему вивчення, забезпечує широку участь учнів як у підготовці, так і в проведенні уроку, передбачає комплексне застосування різних засобів навчання: плакатів, схем, портретів, картин, музичного супроводу, художньої і довідникової літератури та ін. Такі уроки забезпечують потужний емоційно-почуттєвий вплив на учнів, учать сприймати, пізнавати світ не тільки через раціональну сферу, сферу мислення, а й через почуття, емоції. Особливо сприятливий матеріал для таких уроків має українська література. Теми: “На Україну линуть журавлі”, “Повернутіз забуття”, “Література нашого краю”, “Чорна сповідь твоя, Україно” вивчаються дуже успішно у формі уроків-композицій.
Наприклад, на уроці “На Україну линуть журавлі” в комплексі використано загальне оформлення класу — журавель на тлі голубого неба і сонця, а на крилі немовля у сповитку, портрети письменників, програвач.
Музичний супровід слів учителя, учнів у поєднанні із оформленням класної кімнати, настроєм учнів створює сильний емоційний і розумовий вплив.
Урок-вікторина. Такі уроки присвячені узагальненню і підведенню підсумків вивчення теми. Наприклад, тема: “Казки О.Пушкіна”.
Запитання до вікторини. З якої казки цей рядок: “Ветер по морю гуляет и кораблик подгоняет” і далі 4-5 рядків із різних казок.
Хто з казкових героїв О. Пушкіна: “…Зарьідал и пошел…”, “С первого щелчка прьігнул…” і т.д.
Чий це портрет: “Белолица, черноброва, нраву кроткого такого”.
Чиї це слова: “Тьі волна моя, волна!…”
Про кого з казкових героїв йде мова: “Дом… обошла, все порядком убрала, засветила богу свечку, затопила жарко печку” і т.д.
Хто там жив: “Видит город он большой…” і т.д.
Тема уроку, її змістове наповнення значною мірою визначають форму проведення уроку. Такими уроками є урок-подорож, урок-розслідування викладача гуманітарної гімназії м.Рівне В. Ординської.
Урок-подорож. Урок-подорож на тему: “Пильне одне лише серце” (“Маленький принц” Антуана де Сент-Екзюпері).
Учителька поставила на уроці завдання: ознайомити учнів з особистістю Антуана де Сент-Екзюпері, з його поглядами на життя, подорожуючи планетами разом із героєм казки “Маленький принц”, підвести учнів до думки, що ми відповідаємо за тих, кого приручили, що сила людини — в дружбі, що щастя — в любові до ближнього, а обов´язок — служити батьківщині.
У ході уроку можна виділити дві лінії, дві “подорожі”: одна — особистість Антуана де Сент-Екзюпері, його життя, погляди; друга — спільна з життям і вчинками маленького принца. Урок закінчується думками вголос щодо змісту слів, винесених у назву уроку: “Пильне одне лише серце”.
Інтегрований урок. У формі інтегрованого уроку реалізується, як правило, тема багатоаспектна, широка за змістом. Наприклад: “Відродження. Англійський театр доби Відродження. Вільям Шекспір: життя і творчість”.
У проведенні уроку беруть участь учителі різного фаху, кожен з них аналізує свій аспект проблеми, намагаючись створити цілісну картину явища, процесу. Причому кожен з учителів може або залучити до роботи учнів, або сам дає ту чи іншу інформацію й організовує її засвоєння.
Може бути інший варіант інтегрованого уроку. Заздалегідь учитель визначає учнів, які будуть виконувати цілком конкретну роль: бути істориком, мистецтвознавцем, літературознавцем, фізиком, хіміком, біологом, географом і т.д. Організаторські функції, зрозуміло, бере на себе учитель.
Можливий інший варіант такого уроку. Роль представника тієї чи іншої науки, конкретної галузі знань може виконати відповідний діафільм, кінофрагмент, відеофрагмент.
Урок-розслідування. Назва уроку говорить сама за себе: хтось щось розслідує. Хтось — це учні під керівництвом учителя, щось — факт, процес, явище, яке є змістом засвоєння. Урок орієнтує на високу активність учнів.
Урок-розслідування: “І сказав Едгар По: “нехай буде детектив”. (Найвідоміші детективні твори Е. По “Убивство на вулиці “Морг”, “Таємниця Марі Роже”, “Украдений лист”). Цілі уроку передбачають ознайомлення учнів з історією виникнення детективної літератури, особливостей художніх творів цього жанру, формування переконання в тому, що людина завжди може знайти вихід зі скрутного становища, не стаючи на шлях злочину.
Запис на дошці: “Оригінальний і винахідливий розум По завжди відкривав нові шляхи, щоб інші змогли пройти ними до кінця. Де взагалі було детективне оповідання, поки По не вдихнув у нього життя”. А.Конан Дойль.
Вступне слово вчителя. У ньому йдеться про ті проблеми, що хвилюють письменників усіх часів і народів. Завжди актуальною, на жаль, залишається проблема злочину та кари.
Практикуючи зі словниками літературознавчих термінів, учні знаходять і записують у зошити визначення детективної літератури і знаходять відповідь на запитання: що лежить в основі детективного твору? (Хроніка розслідування карної справи).
Учитель, звертаючись до учнів, говорить: “Спробуємо відкрити завісу історії, щоб дізнатися про виникнення детективного жанру. Слухаючи повідомлення однокласників, ви повинні проаналізувати їх, щоб відповісти на такі запитання: Яка країна є батьківщиною детективу? Коли починає розвиватися цей жанр? З чиїм іменем пов´язано становлення цього жанру? Кому зобов´язаний своїм народженням детективний жанр?”
Подальший етап — повідомлення учнів.
Наступна частина уроку присвячена творам Е.По. Розкривається зміст його творів. На фоні музики читається уривок з твору.
Аналізуючи названі в темі уроку твори Е. По, учні знаходять відповіді на запитання: “З чого, як правило, починається детектив?
Який початок творів Едгара По? У чому особливість творів Едгара По? Вважаєте ви детектив серйозним жанром художньої літератури чи розважальним?”
Підсумок уроку.
Тенденції розвитку уроку
1. Головне завдання уроку — засобами конкретного навчального предмета забезпечити оптимальний розвиток кожного учня. Спрямованість уроку на розв´язання даного завдання, на формування в учнів високої загальної культури, широкого наукового світогляду, виховання працелюбства, вимогливості до себе, а також інших позитивних людських якостей – ця тенденція переважає в діяльності учителів.
2. Чіткість і конкретність цілей уроку, вимога їх діагностичності створюють необхідну умову для ефективного управління процесом засвоєння знань, розвитку і виховання учнів. Визначення цілей навчання (освітніх, виховних, розвивальих) для великої теми (блоку) дає можливість перейти до однозначного вибору цілей уроку, що сприяє наданню йому чіткої завершеності, структурної оформленості, сприяє глибшому і повнішому застосуванню психолого-педагогічних закономірностей навчання, розвитку і виховання. Ця тенденція є, очевидно, наслідком опосередкованого впливу на педагогіку, на навчально-виховний процес розвитку точних наук і, в першу чергу, кібернетики.
3. Підвищення пізнавальної активності учнів як на уроці, так і в процесі підготовки до нього. Це результат підвищення ролі учня як суб´єкта навчання. Дана тенденція зумовлює більшу увагу вчителя до процесу навчання учнів, допомоги кожному з них в міру необхідності.
4. Оскільки йдеться не тільки і не стільки про організацію навчально-пізнавальної діяльності учнів у межах певного часового проміжку, який охоплюється тривалістю уроку, а йдеться взагалі про організацію навчально-пізнавальної діяльності учня з конкретного предмета теми, то урок є не тільки формою організації навчання, виховання і розвитку, а й формою надання методичної допомоги учням з організації самоосвіти.
5. Посилення філософського звучання і філософського наповнення змісту уроку, дослідження та аналіз проблем Природи, Людини, Суспільства.
6. Розширення використання методологічних знань, знань про знання і на цій основі ширше використання узагальнюючих схем вивчення матеріалу з елементами переносу, передбачення, прогнозування.
7. Посилення емоційного впливу на учнів. І як наслідок цього — надання уроку обличчя театралізованого дійства.
8. Чітка диференціація змісту уроку, його цілей, методів і форм з огляду на індивідуальні відмінності учнів, їхні пізнавальні й життєві інтереси, різний темп засвоєння матеріалу, їхні задатки і здібності.
9. Посилення уваги переважної більшості учителів до застосування активних методів навчання та активних форм роботи. Проведення нетрадиційних уроків, підвищення інтересу вчителів до методики їх проведення.
10. Повернення до програмованого навчання, але вже на якісно новому рівні, з використанням комп´ютерів.
11. Широке використання опорних схем, малюнкових конспектів на всіх стадіях уроку й з різноманітною метою.
12. Поєднання раціонального і емоційного як з боку учителя, такі з боку учня. Істинний урок — це робота розуму і серця.
13. Намагання вчителів поєднати позитивні якості класно-урочної, індивідуальної та лекційно-семінарської систем навчання, що виражається у плануванні системи уроків для навчальної теми, у плануванні різноманітних видів колективної, групової та індивідуальної роботи.
14. На всіх етапах уроку спостерігається розширення ліній взаємодії від “учитель — клас”, “учитель — учень” до “учень — учень”, “учень — клас”, “група-учень”, “група-клас”, “учень —комп´ютер”. Пожвавлення людських контактів між учителями і учнями, бачення усіх боків особистості учня.
15. Варіативність, податливість структури уроку, його неповторність і різноманітність.
16. Посилення уваги до формування системи знань і їх системності через удосконалення структури знань, і на цій основі виявлення інтересу до системно-розвивального навчання.