§ 2. Різні види нетрадиційних уроків
Творчість людини — це діяльність, спрямована на створення нового продукту, тобто нового матеріального об´єкта, нового знання, нової технології. При цьому новизна продукту може бути об´єктивною, якщо його не було в минулому досвіді людства, і суб´єктивною, якщо цей продукт був відсутній лише в досвіді самої людини.
Очевидно, необхідно виділяти творчий урок як для вчителя, так і для учнів.
Творчий урок для вчителя — це урок, на якому організовується творча діяльність учнів, які самостійно “створюють” новий для себе продукт: нові знання, нову систему дій, новий метод досягнення тощо.
Творчий урок для учня — це урок, на якому учні для особистих потреб і мотивів формулюють цілі діяльності, організовують адекватну цим цілям діяльність.
Зрозуміло, для того, щоб викликати в учня особисту потребу в “створенні” нового для себе продукту діяльності, необхідно поставити учнів у таку ситуацію, вихід із якої неможливий без цього продукту. Для забезпечення творчого характеру уроку вчителеві необхідно здійснити вибір того продукту, який повинен бути створений учнями на уроці, скласти його характеристику, здійснити добір і створення засобів, необхідних для організації творчої діяльності учнів, скласти програму своєї діяльності і учнів, реалізацію цієї програми, здійснення коригуючої діяльності.
Учитель має встановити, які з елементів діяльності: цілі, предмет, засоби, програма дій мають бути дані учням у “готовому” вигляді, а які вони повинні “створити” самостійно. Розробка нового продукту вимагає колективних зусиль. У закінченому вигляді продукт формується в ході обговорення одержаних усіма результатів. Оцінка якості створеного продукту має проходити на тому ж уроці, через його застосування.
Урок-аущіон. На дошці написано список запитань, які повинні бути “продані” на “аукціоні” і на які всі учні мають знати відповіді. Для проведення “аукціону” обирається експертна група, керівник цієї групи — ведучий. Ведучий визначає, в якому порядку він має називати учнів, які визначатимуть запитання, що “продається”. Ведучий називає першого учня, той — номер запитання. Усі очима знаходять текст запитання на дошці. Ведучий запитує: “Хто хоче купити це запитання?” (треба розуміти це питання як таке: “Хто знає відповідь на нього?”). Чекає піднятих рук. Рахує: “Один”, — знову читає запитання і оголошує: “Два…” Якщо піднялася рука “покупця”, дає йому слово За відповідь нараховуються бали. Відповідь можна уточнити, розширити, поглибити і за це також одержати бал.
Коли запитання повністю куплене, ведучий називає другого продавця і так поки всі запитання не будуть з´ясовані.
Як приклад, подаємо опис уроку-аукціону з фізики.
Він полягає в публічному “продажу з молотка” простих предметів побуту. Продаж здійснюють за фізичні знання-відповіді (а не за гроші), і покупцем речі, предмета вважається той, хто останнім дасть відповідь. Урок привертає увагу учнів своєю незвичайною формою. Він учить бачити фізичне явище і закономірності в навколишньому житті.
Це урок повторення з акцентом на показ практичного значення вивчених питань. Готують і ведуть його учасники фізичного гуртка. Саме вони організовують придбання предметів для розпродажу. Питанням творчості вчителів присвячені роботи відомого психолога Я. Пономарьова, ученого-методиста В. Разумовського, цікаві думки з цього приводу знаходимо у періодичній педагогічній пресі.
Під час проведення уроку-аукціону, присвяченого, наприклад, тепловим явищам і теплопровідності, предметами, які розпродавались, були: зубна щітка, зубна паста, пластилін, цукерки-льодяники, зошит з промокальним папером, пластмасова лінійка, простий олівець, фарби, дитячі повітряні кульки, іграшка для одержання мильних бульбашок, сірники, булочка в поліетиленовому пакеті.
План уроку: 1) вступне слово вчителя, представлення ведучих; 2) пояснення правил аукціону; 3) повторення основних питань того матеріалу курсу фізики, який виноситься на аукціон; 4) розпродаж перших восьми речей; 5) музична пауза; 6) продовження розпродажу; 7) музична пауза; підбиття підсумків.
За демонстраційним столом сидять двоє ведучих у костюмах, які вони самі пошили. На другому столі, який стоїть поряд з першим, навколо дзиґи розкладені предмети, за які відповідає ведучий.
Перед початком уроку звучить легка музика. Вона замовкає, й учитель проводить фронтальне повторення.
Далі пояснює правила аукціону. Для того, щоб “купити” річ, необхідно знайти зв´язок між нею і фізикою. Він підкреслює, що учні (бажаючі) за чергою дають відповідь: називають фізичну властивість, особливості тіла, явища, які використовуються при його створенні, а ведучий після кожної відповіді буде рахувати до трьох. Якщо до рахунку “три” і удару гонга відповіді не надійшло, річ вважається проданою, і її одержує той, хто відповідав останнім. Якщо ніякого зв´язку предмета з фізикою не було знайдено, то приз залишається у ведучих. Послідовність продажу предметів визначають за допомогою стрілки на дзизі. Ведучі можуть робити доповнення, називаючи ті властивості, на які не вказали учні. Наведемо короткий опис процесу розпродажу.
Продається мило. Відповіді: 1) це аморфне тіло; 2) при розчиненні мила у воді зменшується коефіцієнт поверхневого натягу води; 3) мильний розчин змочує брудні поверхні.
Продається зубна паста і зубна щітка.
Відповіді: 1) ворс щітки повинен мати пружні властивості, тому що при постійному використанні щітки він постійно піддається деформації згину; 2) ручка щітки — тверде тіло; 3) завдяки силам поверхневого натягу і змочуванню паста тримається на щітці.
Продається булочка в поліетиленовому пакеті.
Відповіді: 1) булочка — тверде пористе тіло; 2) має пружні властивості; 3) при випаровуванні із неї води – черствіє; 4) щоб уникнути випаровування і черствіння — вміщена в поліетиленовий пакет тощо. [18, с.92-93].
Із наведеного вище опису уроку зрозуміла його методика проведення, яка може бути використана для підготовки і проведення уроку-аукціону з інших предметів.
Урок-гра “Чи знаєш ти підручник?..”. Для проведення уроку необхідно мати планшет, на якому нанесене ігрове поле з 24 клітинок (5×4 см). У кожній такій клітинці розміщено малюнок із підручника. Із нього вчитель вибирає фрази, текст, формули, правила, які пояснюють малюнок і їх записують на окремих картках (розміри цих картонних карток збігаються з клітинками ігрового поля). Планшет з ігровим полем можна закріпити вертикально, а картки прикріплюють до нього за допомогою керамічних магнітів. Картонні картки до планшета можна прикріпити й іншим способом. Гра проводиться так. Одна половина картонних карток доручається одній команді, інша половина — другій. Гра полягає в тому, щоб якомога швидше правильно розкласти на ігровому полі картки, тобто знайти малюнок і коментарі на картці, які за змістом відповідають одне одному [18].
Урок-гра “Телеміст”. Для цієї гри виготовляють два комплекти жетонів. Перший визначає ті країни, які зустрічаються на телемості. Інший призначений для уточнення представників, які прибули на зустріч. Так, на жетонах англійської серії можуть бути надписи: “Ведучий”, “Кембридж”, “Оксфорд”, “Лондон”, “Глазго”, а на жетонах української: “Ведучий”, “Київ”, “Львів”, “Харків”, “Дніпропетровськ”, “Одеса”.
Після звичайного представлення учасників гри групи тягнуть жетони, спочатку з першого комплекту, а потім із другого. У кожній групі є референт, який допомагає формулювати відповідь, а також ведучий і члени команди (групи). Ведучий першої команди називає учня, який має поставити запитання другій команді. Він також оцінює запитання і на дошці ставить бал за запитання. Ведучий другої команди називає учня, який має відповідати на це запитання. Він оцінює відповідь і ставить бал на дошці. У випадку ускладнень референти допомагають своїм ведучим.
Урок – обмін інформацією. Підготовка до уроку зводиться до того, що за 1 — 2 тижні перед його проведенням учні отримують завдання попрацювати в бібліотеці: підібрати книги, в яких би в тій чи іншій формі висвітлювалась тема уроку; продумати і запропонувати план вивчення даного питання на уроці; відібрати матеріал для свого виступу і розрахувати його не більш, ніж на 5 хв. Бажаючі можуть підготувати дослід, схеми, малюнки, таблиці і т.ін. Виступаючих спеціально не призначають. Для бажаючих проводяться консультації. Дається також інформація про те, які матеріали, чи яка наочність з даної теми є в навчальному кабінеті. Кожен учень приносить на урок хоча б одну книгу, в якій ця тема розкрита більш-менш повно, з якою учень працював найбільше.
Одне із головних завдань, які стоять перед учителем, — добре організувати обмін знаннями, які здобувають учні під час роботи зі “своїми” книгами, подбати про дотримання регламенту, відфільтровувати від неістотної інформації істотну, нову, актуальну.
Схема уроку: формулювання цілей уроку, ознайомлення із принесеними книгами, складання їх списку і написання цього списку на дошці, вибір плану вивчення матеріалу, робота з матеріалом, записи в зошитах, підсумовування, домашнє завдання.
Узагальнюючий урок з теми (розділу). Підготовка розпочинається за два тижні до нього. Кожен учень вибирає собі справу за бажанням: повідомлення, виготовлення моделі, розповідь про наукові відкриття, історична довідка, цікава задача, цікаві досліди. Те, що готує кожен учень, тримається в секреті. Учні приходять схвильовані і в піднесеному настрої. Вони переконуються, що урок — їхнє творіння. Як відзначають учителі, учні починають осмислювати, що процес пошуку приносить істинну насолоду людині.
У класі створюється декілька груп по 4-5 учнів у кожній. їм запропоновано скласти контрольну роботу з даної теми. На уроці учні мають захистити свій варіант контрольної роботи, тобто пояснити, чому саме вони вибрали кожну конкретну задачу, які знання перевіряють Цією задачею, чи типові ці задачі, який рівень складності. Після обговорених варіантів учні допомагають розв´язати складені ними задачі.
Остаточний варіант контрольної роботи складається з урахуванням проведеної раніше роботи самим учителем.
Урок — огляд знань. Цей урок має ту особливість, що перевірка організовується з метою ознайомлення громадськості — учнівських організацій, батьків, шефів, класних керівників, учителів інших предметів, ради школи — з тим, чого досягли школярі.
Для огляду підбирається цікава і важлива тема, різноманітні форми роботи. Він триває 45 хв, вимагає багато видів роботи: фронтальне опитування з теорії, розв´язування задач і задач-дослідів, диктант. За два тижні до огляду на стенді вивішуються питання і типові задачі чи завдання. Клас поділяють на групи по 4-5 чоловік у кожній. У складі групи є сильні, середні, слабкі учні. Очолюють ці групи учні старших класів або кращі учні з цього самого класу. Вони займаються з учнями групи індивідуально. Переконавшись, що всі підопічні добре засвоїли матеріал, навчилися розв´язувати задачі, консультанти приймають в учнів залік з кожного виду робіт.
Для проведення огляду створюється журі. Голова журі і веде урок-огляд. За півтори години членам журі треба вислухати учня й оцінити його знання з усіх видів роботи, тому члени журі самі мають дуже добре володіти матеріалом.
Перед кожним членом журі на столі лежить листок контролю, в якому є графа для прізвища, імені, по батькові, графа для кожного виду роботи, ще одна графа для підсумкової оцінки.
Гості, які присутні в класі, сидять за задніми партами. Учитель, розпочинаючи огляд, оголошує тему, представляє журі та гостей, а також голову журі (ведучого). Йому він надає слово для оголошення порядку проведення огляду. Після цього він викликає 8 чоловік до двох дошок, роздає картки із завданнями різних видів. Ці картки з завданнями роздаються 10 учням, які сидять на 6 передніх партах. Поки йде підготовка 20 учнів, — проходить фронтальне опитування з теорії всіх учнів, які залишилися. Через 15 хв учні, які відповідають, письмові роботи здають і їх опитують фронтально, а другій частині класу роздають картки з письмовими завданнями. Потім клас пише диктант (математичний, фізичний чи хімічний). Інший час можна відвести на розв´язування задач чи на якісь інші завдання. Члени журі перевіряють ті роботи, які здали учні. Після обговорення (в іншій кімнаті) оцінки оголошуються, заносяться у велику відомість, яка вивішується на стенді, підсумкові оцінки виставляються в журналі. Наприкінці роботи гості вітають учнів з успішним оглядом, нагороджують кращих.
Деякі учителі підготовку до громадського огляду знань розпочинають за місяць. Визначається тема, розробляються картки-завдання. В огляді беруть участь батьки учнів з урахуванням їх професії, інтелектуальної підготовки, життєвого досвіду.
Урок-диспут. Коли щодо якоїсь проблеми існують протилежні думки, принципово різні підходи, то ця проблема може стати темою уроку-диспуту. Цінність таких уроків полягає в тому, що на них формується діалектичне мислення школярів. Такі уроки допомагають залучити учнів до живого, емоційного спілкування і цим сприяють униканню формалізму в знаннях учнів. Вони також вчать висловлювати свою думку, обґрунтовувати її, вести діалог, вникати в доводи опонента, виявляти в них слабкі місця.
Щоб брати участь у діалозі, необхідно знати фактичний матеріал теми. Тому підготовка до уроку-диспуту змушує учнів ще й опрацьовувати додаткову літературу. Уроки-диспути сприяють формуванню в школярів переконань.
У процесі підготовки до диспуту клас поділяють на дві групи, два табори, які дотримуються діаметрально протилежних точок зору. У кожному таборі мають бути різні “спеціалісти”. Вони ведуть пошук доказів, підбирають аргументи, факти, щоб захистити свою точку зору. Кожна група готує таке питання, на яке довелося б шукати нові докази для захисту своєї точки зору. Спочатку виступає хтось із представників одного табору, у діалог вступають спеціалісти з іншого. Вони задають один одному питання, вислуховують відповіді, погоджуються або не погоджуються, приходять до спільної думки.
На початку уроку учням пропонуються цікаві факти, докази, аргументи, котрі записуються в зошит [18, 57].
Може бути такий варіант проведення диспуту. Клас поділяють на групи по 4-5 чоловік. Кожній із них, крім останньої, дають завдання підібрати літературу, розібратися в проблемі, причому з різних точок зору, тобто виділити “за” і “проти”. “Журналісти” повинні підготувати по одному “каверзному” питанню кожній групі, щоб виявити важливі проблеми.
Диспут розпочинається з виступу представника певної спеціальності однієї з груп. Свою точку зору висвітлюють у виступах представники цієї самої спеціальності, “спеціалісти” з інших груп. Далі “журналісти” представникам груп даної “спеціальності” ставлять деякі питання (учитель входить у групу журналістів, диспут же веде хтось із Учнів). Потім у дискусію вступають представники груп інших спеціальностей. Додому учням дається завдання написати твір (своєрідний письмовий звіт із диспуту) і зробити висновок.
Урок —рольова гра. Він подобається учням тим, що ставить їх в умови, коли потрібно розв´язати виробниче завдання, дає можливість відчути себе дорослими.
У школах практикуються уроки – рольові ігри “Захист дисертації”, “Квартальний звіт в науково-дослідному інституті”, “Патент”, “Зліт спеціалістів”, “Ранокуселі”, “Робота конструкторського бюро”, “Рятівники”, “Інформаційний пошук” та ін. Наприклад, остання виглядає так: бібліографи бібліотеки одержали завдання — підібрати літературу з теми (дається її назва) і скласти інформаційні картки, які мають бути анотаціями до книг і статей. “Бібліографи” розділені на групи, які спеціалізуються в своїх вузьких галузях (сферах). У кожній групі є старший бібліограф. Усі групи одержують декілька книг і журналів, переглядають їх. Співробітники групи розповідають коротко один одному, про що їх книги, обмінюються думками з приводу того, чи відповідає дана книга груповій темі. Інформатор групи записує на листку назви відібраних книг і статей. Потім учні складають анотації і записують їх на картки. Головна частина уроку — виступи старших “бібліографів” із оглядовими повідомленнями, які підсумовують роботу співробітників групи. Після цього відбувається коротке обговорення.
Під час гри учні переконуються, що можна багато дізнатися цікавого, якщо матеріал вивчати не тільки з підручника, а й користуватися додатковою літературою.
Урок — прес-конференція. Такий урок проводять декілька учителів. Клас розбивається на групи. Одна їх частина перетворюється на представників преси — співробітників різних газет, інша — на спеціалістів різних галузей. Спеціалістів одного профілю може бути декілька, їх очолюють консультанти. Спочатку проводиться загальний інструктаж консультантів, а ті вже починають готувати свої групи.
До закінчення прес-конференції має бути випущена газета, придумані її назва і рубрики. План проведення уроку може бути таким: виступи тих представників груп, які займаються історією питання, теоретиків, практиків і т.д.; після кожного повідомлення представники преси ставлять запитання виступаючому, далі проводяться оформлення газет у групах, огляд-конкурс газет і підсумки прес-конференції.
Деякі вчителі уроки — прес-конференції проводять з метою повторення й узагальнення матеріалу після вивчення теми. За декілька днів до такого уроку клас поділяється на 5-6 груп “журналістів”, більш-менш однакового рівня підготовки, вибираються “спеціалісти” (4-5 чоловік). Кожна група “журналістів” готує запитання окремо. При цьому самостійно може бути використана як навчальна, так і додаткова література. Щоб не було дублювання, відразу визначається сфера інтересів для кожної групи. Кабінет чи клас, де проводиться пресконференція, відповідно оформляється: столи переставляються так, щоб кожна група “журналістів” могла працювати, не заважаючи іншій, встановлюється підставка на столах з назвами газет і прізвищами “журналістів”, які представляє дана група. За столом прес-центру сидять учні, які виконують роль “спеціалістів”. На початку прес-конференції — привітання на адресу її учасників, далі повідомляються тема і загальне коло питань, які ставитимуться на конференції, представлення “спеціалістів”.
Групи ставлять запитання, як правило, починаючи його так: “Читачів нашого журналу (газети) цікавить таке питання…”. “Читачі нашого журналу просять пояснити таке явище…”. Відповідь дають “спеціалісти”, а “журналісти” занотовують її. Потім ці відповіді будуть використані ними для написання замітки, статті, які зачитуються всьому класові, їх оцінює журі. Замітки і статті, які журі оцінило як кращі, прикріплюються до аркуша ватману. Так одержується експрес-випуск газети [18].
Не менш цікавими є прес-конференції, підготовлені учителями з багатьох предметів, які мають міжпредметний характер.
Урок-змагання. Це уроки, на яких навчання стає цікавим і захоплюючим процесом, що поглинає думки і почуття всіх. Вони цінні як засіб для формування колективу, почуття власної відповідальності і гордості, своєї значимості.
Клас поділяється на дві групи приблизно однакових за рівнем знань. У кожній обираються капітан і консультант. Консультант займається зі слабшими учнями команди.
Урок складається із декількох конкурсів. Учнів попереджають, що в ході змагання буде враховуватись активність кожного члена команди і всієї команди в цілому.
Складаються відомості, у них журі вноситиме оцінки кожному учневі за відповідь. Перемагає команда, яка набирає більшу кількість балів.
Наприклад, на уроці з математики чи фізики можуть бути такі конкурси:
1. “Чи знаєш ти формули?”
2. “Конкурс кмітливих”.
3. ” Змагання любителів кросвордів”.
4. “Чи розумієш ти графіки?”
5. “Знайди помилку”.
6. “Пошук” та ін.
Перший конкурс може бути проведений так. Представники команд витягують папірець, згорнутий у трубочку, або кидають кубик, на гранях якого написані формули. Формулу записують на дошці, пояснюють її зміст, потім ставлять запитання, які стосуються цієї формули. Журі оцінює відповіді й виставляє оцінку у відомість.
Другий конкурс, в якому кожен може виявити свою кмітливість, присвячено розв´язуванню якісних задач. Задачі з малюнками записуються на картках. Представники команд витягують картки-завдання і відповідають на поставлене там запитання. Якщо вони не можуть відповісти, то просять допомоги у команди, якщо й вона не може, то просять допомоги в команди-суперниці, але перша команда бали втрачає, а друга — у разі правильної відповіді — ці бали набирає.
Третій конкурс. Сітка-кросворд намальована на картках, які роздаються учням обох команд. Під картку підкладають копірувальної і чистий аркуш паперу. Розв´язуючи кросворд, відповіді вписують у картку і здають журі. Кросворд складається учителем.
Четвертий конкурс. У ньому, як і в третьому конкурсі, представники команд витягують картки, на яких накреслені графіки. Тут же — запитання, на які потрібно відповісти. На виконання завдання відводять певний час. Картки здаються журі.
Уроки-змагання можуть бути проведені у формі фізичної, хімічної, математичної, біологічної, географічної спартакіад. Складається положення про спартакіаду. Беруть участь два класи. Кожен має право ставити будь-яке запитання паралельному класові (але в межах матеріалу, викладеного в підручнику). Відповідь — не більше 1 хв. Хто має відповідати — визначається простим жеребкуванням. Індивідуальних оцінок немає, все йде в залік команд.
Під час підготовки учні зайняті розробкою запитань своїм суперникам і відповідей на них. Одночасно готуються до того, щоб грамотно і правильно відповісти на запитання своїх суперників.
Оцінює спартакіаду авторитетна комісія, журі. Заміна індивідуальної оцінки на колективну сприяє піднесенню активності учнів, їх загальної зацікавленості.
Застосування уроків-змагань має за мету реалізацію різних цілей. Гра-змагання присвячується певній темі. Пропонується для домашнього завдання придумати запитання і завдання з теми. Клас розбивається на дві групи, команди. Кожна команда свою роботу тримає в секреті. Після підготовчої роботи пропонується кожній команді протягом 10 хв. обговорити і сформулювати п´ять запитань або завдань команді-суперниці і при цьому знати відповіді на них. Журі оцінює якість запитань і якість відповідей.
Бліц-турніри на уроках проводяться з метою розвитку усної мови, осмисленого повторення матеріалу, накопичення оцінок [18].
Уроки-КВК, як правило, дуже схожі на телевізійну гру КВК і можуть бути проведені за схемою: “Розминка”, “Домашнє завдання”, “Індивідуальна робота”, “Конкурс “Вгадай”, “Конкурс майстрів мистецтва”, “Конкурс розповідачів”, “Конкурс капітанів”.
Це повторювально-узагальнюючий урок. Завдання має як репродуктивний, так і продуктивний характер, але форма висунутих завдань гумористична, просто цікава. Для проведення такого уроку серед учнів класу вибираються члени двох команд. Критерії для вибору в члени команд можуть бути різні, в т.ч. і від ряду парт може бути сформована команда. Вибирається журі теж із числа учнів класу.
Розминка. Кожній команді пропонується скласти розповідь за пройденою темою. Форма розповіді може бути гумористичною і разом з тим такою, щоб у ній брали участь всі команди.
Інсценізація домашнього завдання може охоплювати будь-який один параграф підручника або весь матеріал даної теми.
Виконання індивідуальної роботи включає цікаве завдання для двох-трьох учнів з кожної команди. Його виконання оцінюється за правильністю, повнотою й естетичністю пояснення. Конкурс “Вгадай” включає загадки, тести, просто завдання.
Конкурс майстрів мистецтва. Від кожної команди вибирається по 3-4 учні, які виконують роль художника, поета, співака. Кожен з них має виконати свій номер, який за змістом має розкривати тему КВК.
Конкурс оповідачів. Обом командам пропонується, наприклад, картинка, за якою потрібно скласти розповідь.
Конкурс капітанів включає і розв´язування задачі, і аналіз картини.
Урок-КВК учні дуже люблять, оскільки він відбувається у теплій, довірливій обстановці. Музичні, поетичні вставки допомагають підтримати ці обставини.
Урок-спектакль у формі судового засідання. Дуже поширені уроки-спектаклі у формі судового засідання. Ця форма приваблива тим, що в ній стикаються протилежні погляди на суть окремих питань. Вирок обґрунтовується, отже, така форма проведення заняття сприяє з´ясуванню суті проблеми. Як і на звичайному суді, тут дійовими особами є свідки, адвокати і ті, кого звинувачують. Наприклад, у театралізованому спектаклі з фізики “Хвильові і квантові властивості світла” такими дійовими особами є: пані Хвильова Теорія Світлівна і пані Корпускулярна Теорія Світлівна, батько пані Теорії Світлівни — пан Гюйгенс, батько пані Теорії Корпускулярної, судді, два адвокати, два вартові.
Кожен із учнів, одержавши свою роль, має підготувати свій виступ, використовуючи рекомендовану літературу. Кожен має знати, що перед початком свого виступу він повинен представитися, хто він є, в захист кого він виступає і чому. Свідчення мають бути доказовими і обґрунтованими.
Урок — літературний концерт “Година спогадів”, або “Зустріч з минулим”. Із назви уроку видно, що він має яскраво виражену історичну спрямованість. Дійовими особами такого уроку є ведучий, учений, його сучасники, архіваріус. Оформлення приміщення (класу, кабінету) має нагадувати минуле, ту епоху, про яку йде мова.
Урок розпочинає ведучий. Він називає тему літературного концерту, трошки глибше торкається її і надає слово архіваріусу.
Виступаючи, архіваріус розповідає, коли іде народився вчений, хто були його батьки, про інтереси, захоплення, успіхи, невдачі, тобто розповідає про те, як складалася його доля. Практикують заслуховування розповіді самого вченого, використовуючи магнітофон. Для цього знаходять, якщо можна, статтю чи виступ цього вченого, а потім доручають комусь із учнів, або навіть дорослим з добре поставленим голосом прочитати її і записують текст на магнітофон.
Наступний номер “Мемуари”. Учні (сучасники вченого) діляться спогадами про вченого. Матеріал для таких виступів знаходять у науково-історичних виданнях, в енциклопедії.
Ведучий обов´язково перед кожним виступом представляє того, хто має виступати, даючи характеристику його науковим заслугам.
Музичні вставки створюють атмосферу затишку. Використовуються уроки-посвяти у фізику, хімію, біологію тощо. Як правило, на таких уроках перед молодшими учнями виступають старшокласники, які добре знають цей предмет і люблять його. Вони грають роль відомих учених (Менделєєва, Ньютона, Дарвіна…), які ведуть “діалог” між собою, розповідають про застосування цієї науки в практиці, перевіряють знання учнів класу, нагороджують їх, приймають у члени товариства і т.д [18].
Використання уроків “Хімія в казці”, “Фізика в казці”, “Біологія в казці”, “Історія в казці” і т.д. можливе тоді, коли учні вже володіють даною темою. їм пропонується зіграти відомих персонажів казкового світу, але з використанням певних предметних знань для пояснення явищ, фактів.
Урок-твір. Час уроку повністю використовується для літературного, художнього оформлення розповіді з будь-якої конкретної теми (з біології, історії, фізики, математики тощо). План твору складається напередодні уроку-твору, отже, учні мають час на підготовку. У плані передбачена і творча частина, яка може бути представлена в будь-якій формі. Твір учні пишуть у зошитах для контрольних робіт. Дуже цікаво відбувається на наступному занятті читання вголос усього твору або цікавих фрагментів. Роботи оцінюються. Для їх перевірки залучається учитель літератури чи мови.
Комплексно-творчий урок. Уроки цього типу мають таку структуру: вступне слово вчителя (5 хв), творча робота груп (10 хв), обговорення діяльності груп і філософські висновки (25 хв), підбиття підсумків (5 хв).
Клас поділяється на п´ять груп. Кожна група одержує завдання. Перша група складає кросворд за темою уроку, друга і третя групи готують аукціони, четверта і п´ята — пишуть план кіносценарію навчального фільму з даної теми. Кожній групі видаються картки із завданнями для роботи.
Для оцінки роботи кожної групи на початку уроку обирається журі з 3 чоловік. Поки групи готують завдання, члени журі разом із учителем можуть обдумати питання оцінювання виконаних завдань кожною групою. Після закінчення роботи представники груп у межах 5 хвилин доповідають про результати і демонструють їх. Журі оцінює і підбиває підсумки.
Урок — творчий звіт. На такому уроці учні показують і захищають перед спеціальною комісією свої творчі роботи. У комісію входять члени батьківського комітету, шкільного наукового товариства, учні паралельних класів.
За 2-3 місяці до проведення цього уроку учням пропонується створити творчі групи за інтересами і вибрати проблему для розробки. До групи можуть входити консультанти з числа дорослих, базовиків. Звіт включає аргументацію теми, суть роботи, пояснення одержаних результатів, ілюстрацію практичного застосування одержаних результатів.
Усі роботи оцінюються. Критерії оцінювання оголошуються ще до початку уроку.
Цей урок може бути проведений за схемою: 1. Вступне слово учителя. 2. Проведення звіту (розповідь про проведену роботу, відповіді на запитання опонентів-членів комісії, оголошення результатів роботи). 3. Вільний обмін думками. 4. Підсумок звіту.
Можуть проводитися конкурси.
Конкурс “Знайди помилку”. На магнітну стрічку записано невелику розповідь із помилками (математичними, фізичними, історичними, біологічними та ін.). Включають запис, учні слухають і відмічають на аркуші паперу неточності або помилки. Перемагає та команда, яка знаходить більше неточностей і помилок.
Конкурс “Пошук”. Перед конкурсом групи одержують доручення знайти в журналах, газетах, книгах матеріал, який стосується конкур ноі теми, але в плані застосування чи історії питання, чи якогось іншого аспекту.
Урок-турнір. Його мета — повторення й узагальнення вивченого. За два тижні до уроку вивішується плакат із запитаннями за темою. У класах створюються групи учнів, які одержують неоднакові завдання. Консультанти готують слабших учнів, працюють з ними, ерудити роблять повідомлення на запропоновані теми, аналітики розв´язують задачі (їх перелік дається).
Готуються також картки-завдання. В уроці-турнірі беруть участь два класи. Тривалість — 90 хв. Столи розміщують так, щоб учні двох класів сиділи навпроти один одного. Можлива постановка проблемного питання.
Другий етап розпочинається із фронтального опитування з усіх перелічених питань (учні обох класів відповідають почергово). Аналітики розв´язують задачі на дошці. Після цього класи обговорюють розв´язки задач і оцінюють роботу аналітиків. Наступний етап — міні-диктант з теми. До дошки запрошуються по два учні від класу. Решта — журі. Якщо це урок фізики — то ставляться досліди і побачене пояснюється, за що кожному класові виставляється відповідна оцінка.
На другому уроці роботу розпочинають ерудити. Заслуховуються й оцінюються підготовлені повідомлення (по одному від класу). Далі — розв´язання творчих задач, підготовка відповідей на завдання, запропоновані в картках. Підраховується загальна кількість балів, набрана за кожен вид турніру кожним класом.
Урок-телепередача. Це урок вивчення нового матеріалу з попередньою підготовкою учнів. Він будується в стилі інформаційно-розважальної телепередачі. Його структура являє собою послідовність фрагментів із найпопулярніших телепрограм минулого і сьогодення: “Поле чудес”, “Закон є закон”, “Погода”, “Пісня – 97″, “Служу народу України”, “Літературна студія”, “Свічадо”, “Вечірня казка”, “П´ятий кут” і т.ін., побудованих на предметному навчальному матеріалі. Матеріал розробляється аспектно, відповідно до тієї чи іншої передачі, її спрямування. Очевидно, добір тих чи інших телепередач, послідовність їх фрагментів, трансформованих змістом навчального матеріалу, визначається можливостями навчальної теми уроку.
Для підготовки уроку вчитель створює ініціативну учнівську групу, визначає ведучого телепередачі. Спільно з учителем ця група з´ясовує, які конкретно телепередачі будуть копіюватися на уроці, яким змістом наповнити кожний фрагмент. Створюються мікроколективи учнів, на чолі яких стоять члени ініціативної групи. Кожен мікроколектив готує свій фрагмент, свій вихід в “ефір”, свою частину всієї “телепрограми”.
Перед уроком класна кімната відповідно оформлюється. Зміст оформлення, зрозуміло, відповідає темі “телепередачі”.
Учитель спільно з ініціативною групою чітко розподіляють час уроку, виділяючи кожній “телепрограмі” свій “жорсткий” час, встановлюють послідовність цих програм.
У сценарій уроку органічно вплітаються кінопрограма (показ навчального кінофільму, фрагмента, епізоду, відеокліпу), рекламна пауза, пісня, музична вставка.
Під час уроку учні в своїх робочих зошитах роблять записи, малюють схеми, малюнки, пишуть формули тощо.
На таких уроках простежуються міжпредметні зв´язки, тому одним із варіантів уроку-телепередачі може бути інтегрований урок з участю 2-3 вчителів споріднених предметів.
Урок може бути розпочатий із музичної заставки даної телепередачі. Два диктори оголошують тему, мету і побудову. Наступний етап — демонстрування фрагмента фільму, після цього — виступи.
Інтегровані та бінарні уроки. Інтегровані уроки мають ту особливість, що на них максимально можна реалізувати міжпредметні зв´язки. Найбільші труднощі в їх проведенні — організація, компонування змісту і визначення важливості того чи іншого аспекту. Такими аспектами є світоглядний, історичний, фактологічний, кібернетичний, психологічний, соціальний і т.д. Беруть участь спеціалісти (вчителі) різного фаху, які в той чи інший момент включаються в роботу з класом.
Форми роботи на уроці різноманітні. Це можуть бути конференції, семінари, “симпозіуми”, лекції і бесіди чи звичайні комбіновані уроки.
Завдання інтегрування — створити цілісне уявлення про об´єкт вивчення, отже, сформувати систему знань в учнів.
Проводяться не так часто, 1 -2 рази на чверть, 2-3 рази на півріччя в даному класі. Його проведенню передує серйозна підготовка учнів.
Бінарні уроки — це спарені, здвоєні уроки з одного і того самого предмета і теми.
Позитивні риси цих уроків: учні краще сприймають учителів, які упродовж дня спілкуються з ними; менше часу витрачається на підготовку домашніх завдань; менше підручників потрібно носити до школи; є можливість для глибшого вникнення, заглиблення, занурення в окремі моменти змісту матеріалу; більше можливостей для забезпечення рівневої підготовки; кращі можливості для впровадження ідеї модульності.
Проте є й негативні моменти: зменшується кількість повторення, підкріплення, а отже, і закріплення в пам´яті. Тому здвоєння уроків можливе тільки з тих навчальних предметів, на які навчальним планом передбачено 4 і більше уроків і дуже рідко коли — 3 уроки. Структура “пари” дуже вільна.
Нижчеописані уроки вчителів відображають низку тенденцій розвитку сучасного уроку, а саме: посилення філософського звучання і наповнення змісту уроку, вихід на аналіз проблем Природи, Людини, Суспільства; підвищення пізнавальної активності учнів як на уроці, так і в процесі підготовки до нього; зростання ролі учня як суб´єкта навчання та ін.
Пролунав дзвінок, у класі запала тиша. І полилася ніжно-журлива пісня “Ой журавко, журавко…” Так розпочався урок української літератури в 7-му класі, урок-туга за віршем Богдана Лепкого “Видиш, брате мій…” І вже в уяві школярів, присутніх учителів, гостей виринає з сірої мряки журавлиний ключ, чується тужливе журавлине “кру-кру”. Зримо постають перед очима знедолені галичани, що від´їжджають у чужі краї шукати щастя, відчуваєш безмежну тугу земляків-емігрантів за батьківщиною. Проникливі слова вчительки переплітаються з піснею, а її своєрідний голос робить урок справді чарівним. Н. Сосюк, викладач Рівненської державної гуманітарної гімназії, розробила низку уроків, цікавих за своєю формою, і дала їм своєрідне змістове й організаційне наповнення. Нижче ми коротко описуємо її урок філософського дослідження ” Не зневажай душі своєї цвіту”, урок духовної причетності до рідної землі, урок-туга.
Урок духовної причетності до рідної землі. Це уроки, яких, при всій різноманітності їх форми, об´єднує ідейно-національна спрямованість. Слова Олександра Довженка: “Людина завжди повинна знати, звідки вона пішла в життя. Людина не має права бути безбатченком” та. Миколи Вороного “А хто є ти для своєї землі, народу?”, звернуті до совісті кожного з нас, можуть бути епіграфом до таких уроків.
Один із них, за поемою Миколи Вороного “Євшан-зілля”, розроблений Наталією Володимирівною, має таку будову:
І. Постановка проблеми уроку: що є для кожного з нас тим євшан-зіллям, що визначає нас як націю і народ?
II.Читання поезії.
III. Робота над змістом твору навколо таких питань:
1. Джерела написання поеми М.Вороним (учні з´ясовують на основі своїх літературних розвідок, зокрема посилаються на Іпатіївський літопис).