Орфографічні словники подають нормативне написання слів, мають велике значення для розвитку культури писемного мовлення.
Орфоепічні словники містять інформацію про літературну вимову та наголос слів, допомагають удосконаленню усного мовлення.
В етимологічному словнику пояснюється походження слів, розкривається їх первинне значення, історичний розвиток.
Фразеологічні словники вміщують насамперед цілісні звороти (фразеологізми, крилаті слова, афоризми, ідіоми та ін.). Пояснюється значення стійкого сполучення слів, особливості вживання, походження, можливості варіювання в мовленні.
8.4. Професійна лексика
“За ставленням кожної людини до своєї мови можна абсолютно точно судити не тільки про її культурний рівень, але й про її громадську цінність”, - вважав К.Паустовський. Українська мова зараз значно розширює сферу свого функціонування. Це засіб не лише спілкування, а й формування нових виробничих відносин. Мова як інструмент здобуття знань, як засіб життєдіяльності людини має велике значення для всіх. Оскільки мова не тільки обслуговує сферу духовної культури, а й пов’язана з виробництвом, з його галузями і процесами, вона – елемент соціальної сфери.
Науково-технічний прогрес, перебудова соціально-економічної і політичної системи в країні насичують нашу мову новими поняттями, термінами. Разом з піднесенням рівня фахових знань представників різних професій підвищуються і вимоги до мови.
Кожен спеціаліст повинен володіти насамперед літературною мовою, знати її норми, а також опанувати ділову лексику. Крім того, загальновідомо, що не можна бути хорошим спеціалістом без знання мови своєї професії. Отже, знати мову своєї професії – це вільно володіти лексикою свого фаху, нею послуговуватися. Мовні знання – один з основних компонентів професійної підготовки. Знання мови професії підвищує ефективність праці, допомагає краще орієнтуватись у ситуації на виробництві та в безпосередніх ділових контактах.
8.5. Поняття про терміни. Основні вимоги до терміна: загальний огляд
У сучасних умовах значно зросла роль спеціальної лексики. Вона є джерелом інформації, засобом прискорення НТР та успішного оволодіння спеціальністю.
Наукові поняття визначаються спеціальними словами – термінами. Термін – це слово або усталене словосполучення, яке має чітко окреслене наукове чи спеціальне поняття якої-небудь галузі науки, техніки, мистецтва, суспільного життя. Отже, терміни фігурують лише в лексиці фахової мови, а не в лексиці тієї або іншої мови взагалі; у лексиці фахової мови терміни є засобом для позначення спеціальних понять; терміни є елементами термосистем, що відображають теорії, якими описуються відповідні сфери.
Серед найважливіших ознак терміна виділяють такі:
- тенденція до однозначності;
- точність семантики (значення слів та словосполучень);
- стилістична нейтральність та відсутність експресивності;
- номінативність, наявність дефініції (визначення);
- системність (зв’язок з іншими термінами даної предметної сфери).
Таким чином, на відміну від загальнолітературної, мова професійного спілкування вимагає однозначності тлумачення основних ключових понять, зафіксованих у термінах.
8.5.1. Терміни у діловому мовленні
Ділове мовлення має свою термінологію, яка використовує як власні слова: довідка, наказ, указ, справа, справочинство, заходи, так і запозичення з інших мов: бланк, план, телеграма, факс, ксерокопія. Значення термінів зафіксовані у державних стандартах, термінологічних словниках, довідниках.
Кожен закон, прийнятий Верховною Радою, в обов’язковому порядку містить визначення використаних у ньому термінів.
8.5.2. Фахова термінологія
Знання фахової термінології є однією з основних умов фахового становлення й зростання спеціаліста, успішної його діяльності в обраній галузі народного господарства та в суспільному житті. При засвоєнні фахової термінології важливо чітко знати лексичне значення слова чи словосполучення і правильно, доцільно їх використовувати. До фінансової термінології увійшли слова як власні, так і запозичені з інших мов.
Акція – (франц. action від лат. actio – дія, дозвіл,) – цінний папір, що свідчить про внесення певного паю в акціонерне підприємство і дає власникові право на дивіденд.
Амортизація – (лат. amortisatio – погашення, mors (mortis) – смерть) – по суті – безсмертя капіталу (а – заперечна частка, mortis – смерть); зараз означає поступове зношування основних фондів (обладнання, будинків, споруд), перенесення їхньої вартості частинами на вартість виробленої продукції; поступове погашення боргу шляхом періодичних внесків або викупу зобов’язань; зменшення цінності майна, обкладеного податком; визнання боргового зобов’язання недійсним внаслідок його втрати, викрадення тощо.
Банкрут – (від італ. banko – лава, конторка, стіл міняйла та rotto – розбитий), тобто коли міняйло зазнавав невдач, клієнти розбивали його лавку чи конторку: не вмієш – не берись. Зараз слово вживається у таких значеннях: 1) боргова неспроможність, припинення платежів за борговими зобов’язаннями; 2) переносно - неспроможність, крах планів, провал, розорення, нездатність виконати взяті зобов’язання.
Бюджет – (від франц. та англ. budget – сумка) 1) затверджений у законодавчому порядку розпис доходів і видатків держави, адміністративно-територіальної одиниці на певний період; 2) план доходів і видатків установи, підприємства або окремої особи на певний період.
Бізнес – (від англ. business – справа, угода, біржова операція, комерція) – підприємницька діяльність, що дає прибуток.
Валюта (від лат. valeo та італ. valuta - коштую) – 1) грошова одиниця країни; 2) тип грошової системи, що діє в країні (золота, срібна, паперова); 3) іноземні гроші, а також векселі, чеки тощо, що використовують у міжнародних розрахунках.