Типи уроків та їх структура
Пам'ятка для вчителя інформатики
(За матеріалами публікації міні журналу „Педагогічна академія Пані Софії”, вересень, 2006)
Як ми вже говорили, основною формою організації навчально-виховного процесу є урок. Однією з важливих умов проведення уроку є раціональний вибір його типу й дотримання основних елементів його структури.
Досить часто спостерігається невідповідність між типом уроку та його основними структурними елементами (наприклад, в уроці систематизації й узагальнення взагалі відсутня систематизація в певній системі взаємозв'язків, а є лише повторенням окремих фактів або дій у вигляді переліку). Особливо це стосуєтеся уроків у вигляді ігор, змагань тощо. Типовою помилкою є й те, що іноді підмінюються поняття «визначення теми, мети й завдань уроку» з «мотивацією» навчальної діяльності.
Кожен проведений учителем урок є унікальним і відрізняється від інших метою, змістом, методами, структурою тощо. Необхідність об'єднати уроки в певні групи виникла в педагогіці досить давно. На сьогодні проблема типології уроків ні у світовій, ні у вітчизняній науці остаточно не розв'язана. Як відмічає В.М.Андрєєва, існує більше десяти типологій, що пояснюється різноманітністю ознак, за якими дослідники класифікують уроки. Тому єдиної загальноприйнятої класифікації не існує.
Наприклад, С. В. Іванов, взявши за основу головні етапи навчального процесу й характер діяльності, виділяє уроки:
• вступні (увідні);
• первинного ознайомлення з матеріалом;
• формування понять, установлення закономірностей і правил;
• повторення та узагальнення;
• застосування здобутих знань на практиці;
• формування навичок (тренувальні);
• контрольні;
• комбіновані.
І. Н. Казанцев класифікує уроки за основним способом їх проведення й виділяє такі типи:
• урок-лекція;
• урок-бесіда;
• урок-екскурсія;
• кіноурок;
• урок із різними видами занять;
• урок самостійної роботи учнів;
• лабораторні та практичні.
Найважливішою складовою навчально-виховного процесу, його відправною точкою є дидактична мета. Тому, на думку В.М.Андрєєвої, найбільш реальними й наближеними до практики є типології, в основу яких покладено саме цей критерій, що розроблявся Б. А. Онищуком, Г.Т. Щукіною, Н. А Сорокіним, М. І. Махмутовим, І. Ф. Харламовим та ін. Узагальнена класифікація має такий вигляд:
• урок формування (засвоєння) знань;
• урок формування (засвоєння) й удосконалення навичок та вмінь;
• урок застосування (закріплення) знань, умінь та навичок;
• урок узагальнення та систематизації знань;
• урок контролю та коригування знань, умінь, навичок;
• комбінований урок.
Кожен із цих уроків може бути проведений у різних формах (лекції, гри, уявної подорожі, практичної роботи тощо), тому доречно в поурочних планах окремо записувати тип уроку й форму його проведення та обов'язково чітко формулювати мету.
Тип уроку вчитель обирає залежно від місця цього уроку в межах теми, його змісту й завдань, віку учнів, власного досвіду та ін. Кожному з типів уроку відповідає певна структурна послідовність, хоча сьогодні вона вже не регламентується настільки жорстко (наприклад, може бути змінена їх послідовність, один із етапів — стати частиною іншого або взагалі бути виключеним).
Тому, пропонуючи цю пам'ятку, лише даємо загальні настанови рекомендаційного характеру. Пам'ятайте, що урок— це результат вашої творчості!