Етапи показу екскурсійних об’єктів
| - Перший | 3агальний погляд екскурсантів на об’єкт після слів екскурсовода: е перед вами пам'ятник Богдану Хмельницькому» | Відбувається засвоєння вигляду об’єкта |
| Більш детальний огляд пам'ятника | 3асвоюються особливості | |
| Другий | після розповіді про події, що 3 ним пов'язані | об’єкта |
| Повторний огляд об’єкта (спосте- | 3асвоюються окремі час- | |
| Третій | ряження) при його аналізі екскурсоводом | тини i дермі об’єкта |
| Самостійне спостереження об’єкта | Відбувається запам'ято- | |
| Четвертий | екскурсантами. Запам’ятовується | вування об’єкта i місця |
| середовище i місце події | його розташування | |
| П' ятий | 5'загальненя побаченого i почутого | Формулюються висновки |
| від екскурсовода | за підтемою | |
| 3аключний погляд екскурсантів | Екскурсант переконуеть- | |
| Шостий | на об’єкт | ся в правильності власного уявлення про об’єкт |
Показ в екскурсії є двостороннім процесом, який об’єднує:
А) активні дії екскурсовода, спрямовані на виявлення особливостей об’єктів;
Б) активну діяльність екскурсантів (спостереження, вивчення, дослідження об’єктів).
Під час екскурсії людина може вчитися правильно споглядати, спостерігати i вивчати, якщо розробляючи тему екскурсії її творці врахували специфіку предмета, мету показу i можливість якнайповніше розкрити тему за рахунок нарощування складності в спостереженні об’єкта (Табл.).
Дії екскурсовода та екскурсантів у процесі екскурсійного показу
| Вказівки екскурсовода | Дії екскурсантів |
| Погляньте на цей будинок | Екскурсант кидає загальний погляд на об’єкт |
| Погляньте на палац, в якому так пасує блакитний і жовті кольори | Екскурсант розмірковує, чому блакитний і жовтий колір найбільш доречні |
| Погляньте на вікна Погляньте на….вікна на вікна …. Поверсі ліворуч(праворуч), де був розташований робочий кабінет вченого…… | Екскурсант знаходить ці вікна і намагається уявити кабінет |
| Уявіть собі вченого… за великим робочим столом, де рано вранці розпочинається його робочий день | Екскурсант ніби прибравши стіну будинку бачить вченого,що сидить за столом. |
| Подивіться на цей будинок . Тут ….(дата)……. Вперше читав (…….)… | Екскурсант, спираючись на розповідь екскурсовода відтворює картину тієї події. |
Вказівки екскурсовода мають різне призначення i сенс використання в часі, зважаючи на відмінні особливості їх впливу на аудиторію. Одні вказівки дають до початку показу об’єкта, до початку спостереження. Інші здійснюють під час показу об’єкта. Треті — в кінці спостереження 3 метою повідомити методики самостійного огляду екскурсантами подібних об’єктів у майбутньому. Вказівки екскурсовода можна поділити на кілька груп:
— зорієнтувати увагу екскурсантів на певні частини або деталі об’єкта (в часі — до спостереження);
— спрямувати увагу екскурсантів на певний об’єкт;
— рекомендація порівняти даний об’єкт з якимось іншим, уже знайомим екскурсантам (здійснюється в ході спостереження);
— пояснити особливості об’єкта показу з метою їх більш глибокого розуміння (під час спостереження);
— виокремити об’єкт з ансамблю або ряду подібних до нього з навколишнього середовища;
— пропозиція зробити висновки на основі власник спостережень.
Активність показу. Показ є не пасивним милуванням пам'ятками природи або людської діяльності, а визначається як цілеспрямоване спостереження (вивчення, дослідження) об’єктів. Це — аналіз об’єктів, сприйняття яких полегшується за допомогою екскурсійної методики. Такий процес вимагає активної діяльності як екскурсовода, так i екскурсантів.
Логічна послідовність показу. В процесі екскурсії кожний наступний об’єкт є щаблем у розкритті теми. Саме цим визначається місце даного об’єкта серед інших. Логічність показу, зв'язок об’єктів між собою забезпечуються методично обґрунтованою послідовністю їх показу під час екскурсії.
Провідне значення показу. Екскурсії без показу не існує. Показ відіграє первинну роль, в тому числі в тих випадках, коли з його допомогою ілюструється розповідь. Для більшості екскурсій об’єкти є єдиним доказом, візуальним аргументом до положень, які висуває екскурсовод.
Визначальна роль показу. У більшості випадків під час екскурсії показ передує розповіді. Основою екскурсії е зорове сприйняття i враження, отримані за допомогою інших органів чуттів. Отже, головною є формула «від показу до розповіді». Між тим, така формула — не догма. В ряді випадків доцільніше одночасно використовувати показ i розповідь, а в окремих ситуаціях — розповідь може передувати показу.
Сюжетність показу. Показ об’єкта в екскурсії зазвичай мас сюжетний характер. Сам по собі сюжет в екскурсії складніший, ніж у творі образотворчого мистецтва. Для нього характерна сукупність дій, показ розгортання історичної події, розвитку життя i діяльності певної історичної особистості. Вміння екскурсовода показати розгортання події допомагає глядачу відтворити минуле так, що воно відображується у його свідомості, як у дзеркалі, захоплює своїм значенням i викликає певні емоції. Сюжетний показ оживляє екскурсію, активізує екскурсантів: вони краще запам'ятовують об’єкти, засвоюють сутність подій, 3 ними пов'язаних, а розповідь екскурсовода як така стає конкретнішою.
Сюжет в о6разотворчому мистецтві втілюється через певний момент дії. Наприклад, в картинах Т. Шевченка за кожною побутовою сценою незримо присутня подія ширшого, узагальнюючого значення. Це [по суті] картини-притчі, картини-метафори.
На картині «Селянська родина» бачимо шматочок подвір'я, стареньку, під солом'яною стріхою хату. Тут у затишку наприкінці довгого літнього дня зібралася селянська родина - молоді батьки, іх синочок, дід. Малюк, що цілий день був 3 дідусем, очевидно, бешкетуючи, а може, й ненароком розбив горщика, який висів на тину i був неабиякою цінністю у селянській родині. Першим порухом батька було покарати хлопчика за вчинену шкоду. Але мати заступилася за сина, 6лагаючи батька простити його. І той полагіднішав, заспокоївся, узяв люльку і, немов вибачаючись перед дружиною, прагне приголубити сина.
За цією маленькою драмою уважно стежить дворовий пес. Трохи далі, на розі хати, сидить i гріється у променях призахідного сонця сивий дідусь, якому, здається, байдуже до всього, що діється на подвір’ї. Отже, перед нами - типова сцена з побуту селян, знаменитий жанровий живопис, який посідає важливе місце в українському мистецтві ХІХ століття.
Убога хатина, віконця, затягнуті напівпрозорим міхуром. Неважко здогадатись, як живуть селяни: працюючи на пана з раннього ранку до смеркання, вони ледве животіють. Тим-то й розбитий горщик для них – сімейна драма. Безрадісне, безпросвітне існування. 3ображено момент, але споглядаючи картину, глядач долучається своїми відчуттями до побаченого Тарасом Шевченком у милому серцю краю. картину написано в 1843 році. Навчаючись у Петербурзькій Академії мистецтв, він приїхав на Україну, де не був уже чотирнадцять років. 3лидні, горе, страждання, стогін підневільного народу.
Парадоксальність показу полягає в тому, що екскурсант під час показу бачить більше того, що безпосередньо знаходиться перед ним У цей момент. Спостереження об’єкта під керівництвом екскурсовода створює умови для того, щоб екскурсант побачив більше, ніж він міг би побачити при самостійному огляді.
Результат екскурсії значною мірою залежить від уміння екскурсовода показати об’єкт, використовуючи переваги наочності, що забезпечує ефективність реалізації трьох рівнів показу:
· попередній огляд (орієнтування екскурсантів у просторі),
· виділення об’єкта із сукупності інших об’єктів,
· детальне спостереження об’єкта.
Основу пізнавальної діяльності екскурсантів становить принцип наочності, який реалізується за рахунок:
— показу об’єктів;
- використання «портфеля екскурсовода»;
— демонстрації виробничих процесів.
3а рахунок зорового сприйняття предметів i за допомогою різних засо6ів наочності у людини формуються уявлення у вигляді конкретних образів, На основі уявлень екскурсантів формуються конкретні поняття.
Предметна (натурна) наочність поділяється на зорову наочність (об’єкти, які показують) i звукову (шум лісу, дзюркотіння струмка, шум морського прибою, звукозапис співу, голоси птахів i тварин у лісі, шуми у виробничих цехах тощо). Їі основу формують натуральні предмети, всі ті реальні об'єкти, які доступні до чуттєвого сприйняття за допомогою одного або кількох органів чуття.
Чуттєва наочність передбачає використання прийомів, які розраховані на слух, нюх i дотик. На жаль, вона рідко використовується в екскурсіях.
Словесно-образний вид наочності передбачає використання о6разіві творів художньої літератури. До цього виду наочності відносять образну розповідь екскурсовода, якою відтворюється картина історичної події, зовнішній вигляд людини, візуальна уява про явище природи. Основу такого виду наочності формують приклади i факти, фрагменти літературних творів, вірші, які відтворюють картини подій, життя людей тощо.
3астосування в екскурсії різних видів наочності спирається також на:
— образотворчі засоби (живопис, графіка, фотографія) — додатковий ілюстративний матеріал, який включено до «портфеля екскурсовода»: макети, фотографії, малюнки, листівки, схеми, діаграми та інші матеріали які е аналогами оригінальних об’єктів;
- технічні засоби наочності — кінофільми, діафільми, діапозитиви, слайди, магнітофонні записи та інше.
Використання різних видів наочності, пріоритетність одного з них залежать від класифікаційної групи конкретної екскурсії. В архітектурно містобудівних екскурсіях переважає натурна наочність, в історичних — образотворча i словесно-образна, в літературних — словесно-образна.
Вміння екскурсовода показувати об’єкти забезпечується методичними прийомами показу.