— Відбір та вивчення інформаційних джерел —
Відбір літератури. 3а темою екскурсії складається перелік книг, статей у періодичних виданнях. До переліку включають політичну, спеціальну, довідкову, краєзнавчу, художню літературу. Призначення такого переліку — окреслити обсяг роботи по вивченню літературних джерел, надати допомогу екскурсоводу при підготовці індивідуального тексту. У переліку вказується автор, назва, рік видання, глави, розділи, сторінки, що містять необхідний матеріал. Допускається поділ переліку на основну та допоміжну літературу.
Відбір інших джерел інформації: Крім друкованих публікацій можуть бути використані матеріали музеїв, архівів, згадки учасників та очевидців подій, фотодокументи, кінофільми (хронікально - документальні, науково-популярні, художні).
Вивчення джерел (літературних, архівних, статистичних) ґрунтується на складеному переліку посилань на джерела та адреси інформаційних ресурсів. Перелік формує фундамент для вивчення та накопичення (збору) теоретичних та фактичних матеріалів. Реалізацію даного етапу підготовки екскурсії забезпечує розподіл джерел між екскурсоводами, які здійснюють конспектування, підбір цитат, прикладів, фактів. 3агальною вимогою до записів, які здійснюють індивідуально, е відповідність джерелу i точність посилання щодо їх знаходження (автор, місце i назва видавництва, сторінка; назва музею, розділ експозиції, стенд; архів, фонд, поляр документа). Для впорядкування діяльності слід врахувати специфічність вимог до різних видів записів, які використовуються в практиці креатином діяльності:
● Виписки — цитати на окремих картках. На картці, крім цитати, фіксуються дані про джерело: автор, назва твору, видавництво, місце та рік видання, том, сторінка. Рекомендується тут же подати назву бібліотеки, архіву, де зберігається книга, документ. Виписки можуть бути представлені у вигляді короткого запису найбільш важливих положень, фактів, прикладів. 3 окремих виписок формується картотека.
● Тези — короткий запис твору (документа) в цілому, його частин, окремих думок автора своїми словами. Слід зважати, що тези не містять фактичного матеріалу, але в будь-якому разі вони повинні максимально наближено відбивати інформаційну сутність першоджерела. Іноді тези складаються у формі відповідей на запитання, що спрощує їх використання при опрацюванні підтем.
● Конспект — послідовне, логічне викладення змісту твору. План прочитаного, тези, фактичний матеріал. Форма викладу матеріалу в конспекті може бути: вільною (зміст викладається словами того, хто конспектує),тематичною (конспектується частина/частини твору, що безпосередньо стосуються конкретної теми), хронологічною (зберігається послідовність подій), комбінованою (поєднуються вільне викладення змісту з точним переказом окремих частин першоджерела).
Досить часто у нагоді може стати знімання копій з архівних документів.
В процесі підготовки нової екскурсії багато часу припадає на роботу над її змістом, яка ґрунтується на вивченні різноманітних матеріалів.
На початку роботи над змістом екскурсії визначаються хронологічні рамки екскурсії (значний історичний період, події кількох років, одна подія, один день). Однак, у будь-якому разі, матеріал екскурсії формується на основі тісного зв'язку теорії та практики, минулого i сьогодення, характеристика яких може визначати тему в цілому, декілька підтем, включати оцінку минулого з позицій сучасності.
Крім того, необхідно заздалегідь визначити приблизний обсяг фактологічної інформації, потрібної для складання тексту екскурсії, зв’язок відібраного матеріалу iз зоровим рядом - об’єктами, які передбачаються для показу. Важливим при цьому е дотримання принципу науковості, що вимагає розробки теми з врахуванням сучасних досягнень у певній галузі науки, правильної наукової оцінки фактів та подій. 3начимість фактів, їх достовірність зумовлюють застосовані форми відбору фактичного матеріалу: бесіди з учасниками i очевидцями подій, зустрічі із спеціалістами, науковими працівниками, перегляд кінофільмів, записів, вивчення матеріалів музеїв, архівів тощо.
Ознайомлення з експозиціями та фондами музеїв.
Музей – сховище пам'яток історії та культури, впорядкованих за певною системою. На даному етапі підготовки нової екскурсії вивчають тематико-експозиційний план, предмети i документи, розміщені в залах та фондах музею; прослуховують музейні екскурсії, вивчають методичні прийоми їх проведення. В результаті визначається форма використання музейних експозицій в роботі: звичайна екскурсія до музею (1-3 акад. години), використання частини музейної експозиції для розкриття однієї з підтем екскурсії по місту (комплексна екскурсія). В такому випадку зміст цієї підтеми включається до тексту екскурсії по місту. У технологічній карті називається підтема, яка розкривається в музеї, час перебування в музеї (найчастіше 10-30 хв.), основні питання для розповіді екскурсовода.
При включенні огляду музейної експозиції до оглядової (тематичної) екскурсії по місту передбачається, що її від початку до кінця має проводити один екскурсовод. Осо6ливого значення в такому разі на6увають вимоги послідовності у викладенні матеріалу, чіткість організації. Огляд музею може відбуватися на початку, в середині, або в заключній частині екскурсії по місту. Вибір варіанта використання музейної експозиції залежить від місцезнаходження музею, домовленості його адміністрацією про скорочення часу, відведеного на звичайну екскурсію по музею та ряду інших обставин.
- Відбір та вивчення екскурсійних об'єктів -
Для розкриття теми екскурсії важливе значення має правильний відбір об'єктів. Екскурсійні об'єкти є зоровою основою екскурсії, на їхньому показі будується розповідь екскурсовода.
Екскурсійні об'єкти класифікуються:
· за видами:
- пам'ятки: історичні, архітектурні, мистецькі, документальні; об'єкти природи: ліси, гаї, заповідники, заказники, національні парки, урочища, ландшафтні комплекси;
· за змістом:
- однопланові (рослина, тварина, річка, будинок, твір мистецтва
тощо);
- багатопланові (пам'ятки архітектури, ліс, поле, вулиця, площа,
місцевість, що пов'язані 3 певними історичними подіями);
· за функціональним призначенням:
- основні, на яких розкривають підтеми;
- додаткові, які показують під час переїздів та логічних переходів;
· за ступенем збереження:
- збережені повністю;
- збережені частково;
- перебудовані та реконструйовані.
Відбір найбільш цікавих пам'яток забезпечує візуальну основу сприйняття екскурсії, розкриття її теми.
При відборі екскурсійних об'єктів їх оцінка проводиться за такими ознаками:
1)пізнавальна цінність, тобто зв'язок об'єкта 3 певними подіями, життям i творчістю видатних особистостей; '
2)наявність повної, достовірної i цікавої інформації про об’єкт;
3)художня цінність пам'ятки;
4)відомість (популярність);
5)незвичайність(екзотичність) об’єкта, його неповторність (наприклад, міст Е.О. Патона в Києві — перший великий міст, побудований методом електрозварювання);
6)зв'язок з культурною традицією населення: віруваннями, легендами, фольклором, способом життя;
7)виразність (зовнішня) і взаємодія з навколишнім середовищем;
8)збереженість (оцінка стану);
9)місцезнаходження.
Кількість об’єктів, які відбирають для певної екскурсії, узгоджують з вимогою послідовності показу. «Набір» об’єктів має бути різноманітним i співвідноситися з темою, змістом екскурсії, складом групи екскурсантів. Для міської тематичної екскурсії тривалістю 4-5 академічних годин оптимальним е 15-20 об’єктів. Слід враховувати, що кожна тема має «свої» об’єкти. При використанні однієї пам'ятки в різних екскурсіях, необхідно кожного разу розкривати її по-новому, подавати різний фактичний матеріал.
В процесі підготовки екскурсії велику увагу слід приділити вивченню об’єктів безпосередньо на місці, в їх природному оточенні. Відбір об’єктів закінчується складанням картки або паспорта на кожен з них. До картки заносяться дані про вид об’єкта (пам'ятка архітектури, місце боїв, обеліск, захоронення) та ряд характеристик:
1. Назва пам'ятки (попередня, сучасна).
2. Історична подія, з якою пов'язаний об’єкт, дата цієї події.
3. Місцезнаходження об’єкта, його адреса.
4. Опис пам'ятки (автор, дата спорудження, з яких матеріалів виготовлено, текст меморіального напису).
5. Джерела відомостей про пам'ятку: література, архіви, усні перекази.
6. 3береження пам'ятки (стан об’єкта та прилеглої території, дата останнього ремонту i реставрації).
7. Охорона пам'ятки (на кого покладена, яким рішенням).
8. В яких екскурсіях пам'ятка використовується як об’єкт показу.
9. Дата складання картки, прізвище, ім'я, по батькові та посада особи, яка склала картку. До картки додається фотографія об’єкта (теперішній вигляд).
Остаточний відбір об’єктів надає всі підстави перейти до складання маршруту екскурсії.