Позначимо через конкретне значення ознаки Х, якого вона набуває при i-му експерименті, j-му рівні фактора A і k-му рівні фактора В.
Результат експерименту зручно подати у вигляді таблиці, яка поділена на блоки, в кожному з яких ураховується на певних рівнях факторів А і В їх вплив на конкретні значення ознаки (табл. 3).
Виходячи з даних табл.,
(474)
є середнім значенням ознаки Х для кожного блока;
(475)
є середнім значенням ознаки Х за стовпцями;
(476)
є середнім значенням ознаки Х за рядками;
(477)
є загальною середньою ознакою Х;
(478)
є виправленою дисперсією, яка зумовлена впливом фактора А на ознаку Х;
(479)
є виправленою дисперсією, яка зумовлена впливом фактора В на ознаку Х;
Таблиця 3
Рівень | Рівень фактора А | Середня | Загальна | |||||||||
А1 | А2 | ...... | Ар | |||||||||
блочна середня | блочна середня | блочна середня | ||||||||||
В1 | ![]() | | ![]() | | ..... | ![]() | | ![]() | | |||
В2 | ![]() | | ![]() | | ..... | ![]() | | ![]() | ||||
............ | ................ | .................. | .................. | .................. | ..... | ................. | .................. | .................. | ||||
Вg | ![]() | | ![]() | | ..... | ![]() | | ![]() | ||||
Середня величина за стовпцями | | | ..... | | ||||||||
Джерело, що спонукає до розсіювання | Сума квадратів відхилень | Число ступенів свободи | Статистичні оцінки дисперсій (виправлені дисперсії) | |||||||||
Фактор А | | р – 1 | | |||||||||
Фактор В | | q – 1 | | |||||||||
Одночасна дія факторів А і В | | (p – 1)(q – 1) | | |||||||||
Дія випадкової компоненти | | N – pq | | |||||||||
Загальне відхилення | | N – 1 | | |||||||||
(480)
є виправленою дисперсією, яка зумовлена одночасним впливом на ознаку Х факторів А і В;
(481)
є виправленою дисперсією, яка зумовлена впливом на ознаку Х інших, не головних факторів.
Обчислюються спостережувані значення критерію
;
;
.
При рівні значущості a визначають критичні точки:
,
,
.
Якщо:
1) , то нульова гіпотеза про відсутність впливу фактора А відхиляється;
2) , то нульова гіпотеза про відсутність впливу фактора В відхиляється;
3) , то нульова гіпотеза про відсутність спільного впливу факторів А і В відхиляється.
Приклад. У чотирьох різних лабораторіях здійснювався експеримент з опріснення морської води за допомогою трьох опріснювачів. Кожний експеримент для кожного опріснювача в кожній лабораторії проводився тричі. Наслідки опріснювання, виражені у відсотках, наведені в таблиці:
Ступінь впливу В | Ступінь впливу А | ||
А1 | А2 | А3 | |
В1 | 3,6; 3,9; 4,1 | 2,9; 3,1; 3,0 | 2,7; 2,5; 2,9 |
В2 | 4,2; 4,0; 4,1 | 3,3; 2,9; 3,2 | 3,7; 3,5; 3,6 |
В3 | 3,8; 3,5; 3,6 | 3,6; 3,7; 3,5 | 3,2; 3,0; 3,4 |
В4 | 3,4; 3,2; 3,2 | 3,4; 3,6; 3,5 | 3,6; 3,8; 3,7 |
При рівні значущості a = 0,05 перевірити, чи існує вплив факторів А і В, а також спільної дії А і В на кінцевий результат експерименту.
Розв’язання. Використовуючи табл. 3, дістанемо табл. 4:
Таблиця 4
Ступінь впливу | Ступінь впливу фактора А | Середня | Загальна | ||||||||
А1 | А2 | А3 | |||||||||
перший рівень | блочна середня | другий рівень | блочна середня | третій рівень | блочна середня | ||||||
В1 | Перший рівень | 3,6; 3,8; 4,1 | ![]() | 2,9; 3,1; 3,0 | | 2,7; 2,5; 2,9 | | ![]() | |||
В2 | Другий рівень | 4,2; 4,0; 4,1 | ![]() | 3,3; 2,9; 3,2 | | 3,7; 3,5; 3,6 | | ![]() | ![]() | ||
В3 | Третій рівень | 3,8; 3,5; 3,6 | ![]() | 3,6; 3,7; 3,5 | | 3,2; 3,0; 3,4 | | ![]() | |||
В4 | Четвертий рівень | 3,4; 3,2; 3,2 | ![]() | 3,4; 3,6; 3,5 | | 3,6; 3,8; 3,7 | | ![]() | |||
Середня величина | | | | ||||||||
Джерело, що спонукає | Сума квадратів відхилень | Число ступенів свободи | Статистичні оцінки дисперсії | ||||||||
Фактор А | | p – 1 = 2 | | ||||||||
Фактор B | | q – 1 = 3 | | ||||||||
Одночасний вплив | | (p – 1)´ | | ||||||||
Вплив випадкових | | N – pq = 24 | | ||||||||
Загальна дисперсія | | N – 1 = 35 | | ||||||||
Визначимо спостережувані значення статистичних критеріїв за кожним фактором А, В та їх сумісної дії:
;
;
;
за таблицею (додаток 7).
Висновок. Оскільки , то нульова гіпотеза про відсутність впливу фактора А відхиляється, аналогічно
,
, а це інформує про те, що нульова гіпотеза про відсутність впливу фактора В, а також сумісної дії факторів А і В також відхиляється.