Таблиця виробничих можливостей

Дата: 2025-06-02; Просмотры: 8

Оценка:

0.00 из 5.00 — оценок

Скачиваний: 0

Скачать

Рис. 4.1. Крива виробничих можливостей

Крива виробничих можливостей може використовуватися для характеристики структурних зміщень між різними номенклатурними позиціями виробничої програми.

Плануючи виробничу програму, використовують як теоретичні положення, так і практичні матеріали, що їх наведено нижче:

· стратегічний і перспективний плани виробництва продукції та послуг;

· прогноз потреби в продукції підприємства, який складається на основі досліджень змін ринкових елементів у часі, тобто попиту, пропозиції, цін, кількості конкурентів;

· державний контракт і державне замовлення на продукцію підприємства;

· результати вивчення поточного попиту на продукцію;

· договори на виробництво й поставку продукції, які укладають у результаті вільного продажу виробів на оптових ярмарках;

· заходи щодо спеціалізації та кооперування виробництва;

· заходи щодо збільшення виробничих потужностей підприємства;

· дані про залишки нереалізованої продукції в попередньому періоді.

За принципом формування виробничої програми можна виокремити три групи номенклатурних позицій:

1) номенклатура продукції, установлена в державному контракті та замовленні;

2) номенклатура продукції, яка визначається на основі ринкового попиту, замовлень споживачів, торгових і посередницьких організацій;

3) номенклатура виробів і послуг, які використовуються підприємством на внутрішні виробничі потреби й визначаються планом виробництва продукції та послуг, які будуть реалізовані в плановому періоді.

Номенклатура продукції є переліком найменувань виробів, послуг, завдання з випуску яких передбачається планом виробництва продукції. Асортимент — різновиди продукції кожного найменування, що відрізняються певними техніко-економічними показниками.

Кожне підприємство розробляє свою виробничу програму самостійно, окрім державного контракту та державного замовлення, розмір яких установлюється відповідно до виробничих можливостей підприємства та за згодою дирекції.

Виробнича програма (план виробництва продукції) є визначаль­ним розділом господарської діяльності та розвитку підприємства. Виробничу програму розробляють на основі прогнозів потреби в певній продукції, при цьому накреслюють стратегію збільшення виробництва окремої продукції, з урахуванням змін її техніко-економічних показників, технології процесу виробництва й попиту на неї.

Плануючи виробничу прог­раму підприємства, розраховують обсяг виробництва в натуральних вимірниках і вартість обсягу виготовлення продукції. Схему форму­вання виробничої програми підприємства наведено на рис. 4.2.

Рис. 4.2. Схема формування виробничої програми підприємства

Плановий обсяг виготовлення кожного виробу розподіляється за календарними періодами року (кварталами, місяцями). При цьому керуються такими вимогами:

· додержання встановлених строків поставки продукції згідно укладених договорів;

· рівномірне завантаження виробничих потужностей в усіх підрозділах підприємства;

· підвищення концентрації виробництва обмеженням номенклатури виробів, яка виготовляється одночасно.

У річній програмі можливі такі варіанти розподілу виробництва й випуску окремих найменувань виробів серійного й масового виробництва:

1) рівномірний випуск (для виробів, потреба в яких стабільна);

2) випуск, який рівномірно збільшується (для виробів, потреба в яких зростає);

3) наростаючий випуск (для оновлених виробів, які проходять освоєння);

4) зменшуваний випуск (для виробів, які знімають із виробництва);

5) за нерівномірного або нестабільного виробництва, на підприємствах із сезонними коливаннями план складають на кожен місяць.

У дрібносерійному або одиничному виробництві для забезпечення рівномірного завантаження виробництва доцільно розділяти різну номенклатуру виробів на кілька комбінацій, або планових наборів. Це дасть можливість більш доцільно завантажити устаткування основних підрозділів, закріпити виготовлення кожного такого набору за конкретним періодом року.

4.2. Планування обсягів виробництва продукції у вартісному вираженні

Розрахунки обсягів виробництва продукції у вартіс­ному вираженні дають змогу на єдиній ціновій основі зіставляти, аналізувати й визначати сумарний обсяг випуску різнорідної продукції. Проте при цьому необхідно враховувати зміни ринко­вих цін під час планування й визначення обсягів виробленої та реалізованої продукції в різні періоди.

У вартісному вираженні планують обсяги виробництва й реалізації: товарна, валова та реалізована продукція, а також визначають чисту продукцію.

Товарна продукція — це загальна вартість усіх видів готової продукції, напівфабрикатів, робіт і послуг виробничого характеру, призначених для продажу або реалізації різним споживачам. Вона охоплює готові вироби; запасні частини для продажу; напівфабрикати виробництва підприємства; нестандартне технологічне устаткування, виготовлене як для власних потреб, так і для реалізації; частину продукції допоміжних підрозділів, яка реалізується іншим споживачам (технологічне оснащення, енергія тощо); інші роботи й послуги виробничого характеру.

Роботи й послуги невиробничого характеру не включають у товарну продукцію (наприклад, капітальний ремонт будівель, послуги транспорту підприємства, науково-дослідні та проектні роботи стороннім споживачам).

Товарну продукцію планують у діючих і незмінних цінах. Розрахунок товарної продукції в діючих цінах необхідний для визначення обсягу продажу, у незмінних цінах товарну продукцію визначають для встановлення динаміки обсягів виробництва та інших показників.

Товарну продукцію розраховують на основі плану виробництва в натуральних показниках, тобто на підставі виробничої програми, у натуральному вимірі за такою формулою:

, (4.1)

де ТП — товарна продукція, грн; n — кількість найменувань продукції, що виробляється у плановому періоді; Ц_і — ціна і-го виробу, грн; N_і — кількість і-х виробів у виробничій програмі.

Для визначення виробничої програми по кожному виробу, а потім обсягу всієї товарної продукції виходять із планового обсягу продажу, необхідного запасу готової продукції на кінець та початок планового періоду. Розрахунок проводять по кожній номенклатурній позиції за такою формулою:

, (4.2)

де N_і — виробнича програма і-го виробу в плановому періоді, шт.; РП_і — обсяг продажу (реалізації) і-го виробу в плановому періоді, шт.; — відповідно залишки нереалізованої продукції на кінець та початок планового періоду, шт.

Якщо обсяг реалізації й залишки нереалізованої продукції представлені у вартісному вираженні, то товарну продукцію обчис­люють так:

ТП = РП + НРП^к – НРП^п , (4.3)

де РП — реалізована продукція, тис. грн;

НРП^к, НРП^п — відповідно, залишки нереалізованої продукції на кінець та початок планового періоду, тис. грн.

Залишки нереалізованої продукції охоплюють:

· запаси готової продукції на складі виробника;

· продукцію, відвантажену споживачеві, але не оплачену ним.

Чиста продукція — це заново створена на підприємстві вартість, що характеризує результати використання власного трудового потенціалу.

Чисту продукцію розраховують за такою формулою:

ЧП = ТП – М – Ам, (4.4)

де ЧП — чиста продукція у плановому періоді, грн;

М — матеріальні витрати на виробництво товарної продукції в плановому періоді, грн; Ам — сума амортизаційних відрахувань, грн.

Валова продукція — це вартість усієї виробленої в плановому періоді продукції, незалежно від ступеня її виготовлення.

Валова продукція охоплює товарну продукцію, зміну залишків незавершеного виробництва протягом розрахункового періоду, вартість сировини й матеріалів замовника та деякі інші елементи залежно від галузевих особливостей виробничої діяльності підприємства (наприклад, на машинобудівних підприємствах у валову продукцію включаються зміни вартості незакінченого виробництвом технологічного оснащення власного виготовлення). Розраховують валову продукцію так:

(4.5)

де ВП — валова продукція, грн;