Тема : Поняття етики ділового спілкування, її предмет та завдання.
Мета: вміти використовувати набуті знання у процесі ділового спілкування.
Питання, що виносяться на самостійне вивчення:
1 Поняття етики ділового спілкування, предмет та завдання.
2 Елементи ділового етикету.
3 Культура ділового спілкування.
Література
1 Шевчук С. Українське ділове мовлення. – К.: Літера, 2000.
2 Михайлюк В.О Українська мова професійного спілкування. – К.: Професіонал, 2005.
3 Загнітко А.П., Данилюк І.Г. Українське ділове мовлення. – Донецьк :ТОВ ВКФ «БАО», 2006.
4 Волкотруб Г. Практична стилістика української мови. - Тернопіль : Підручники та посібники, 2004.
5 Коваль А. Культура ділового мовлення. – К.: Вища школа, 1974.
6 Чмут Т.К., Чайка Г.Л. Етика ділового спілкування. – Київ: Вікар, 2006.
Термін етикет означає встановлені правила поведінки, прийняті в суспільстві або його частині. З грецької мови він перекладається звичай; а спільнокореневим з ним є інший термін — етика, що має два значення: 1) філософське вчення про мораль і моральні канони; 2) норми поводження, сукупність правил, прийнятих серед членів усього суспільства або якої-небудь соціальної чи професійної групи, корпорації і т.п.
Етикет становить собою велику і важливу частину загальнолюдської культури, яка увібрала в себе уявлення народів про красу, порядок, побутові звичаї.
З історії етикету
У давнину міжнародним еталоном вважався грецький етикет. За свідченням історика Полібія, перші римські посли в елліністичних державах на м'яких і делікатних греків справляли враження брутальних, нестримних у своїх почуттях варварів. За правилами етикету посол не має права перебивати того, з ким розмовляє. Він повинен терпляче вислухати усе, що йому хочуть сказати. Коли один римський посол насмілився перервати промову Пилипа Македонського, цар сказав, що вибачає йому, зважаючи, по-перше, на його молодість, по-друге, на вроду і, по-третє, на те, що він римлянин. .
3 античної історії прийшли також правила ведення бесід. Під час переговорів не було прийнято привселюдно обвинувачувати третіх осіб. У середині II ст. на переговорах у Римі трапився такий випадок, коли посол Родосу, захищаючи власні інтереси, почав обвинувачувати уряд усіх інших,грецьких міст у присутності їхніх послів і хвалити поводження правителів Родосу. Виступ посла викликав обурення представників інших полісів, а самого його відіслали на батьківщину.
Давні єгиптяни й інші народи Давнього Сходу вели між собою усні й письмові переговори, направляли і приймали послів, оголошували однин одному війни й укладали перемир'я, встановлювали кордони своїх держав, обмінювалися полоненими. Усі ці міжнародні дії відбувалися згідно з усталеними звичаями і традиціями, в урочистій обстановці й освячувалися «божественними силами».
Тривалий час законодавцями норм ділового етикету вважалися, англійці. Англійський письменник Олівер Голдсміт, автор книги «Громадянин світу, або Листи китайського філософа» (1762 р.), розмірковував у ній про те, що слід вважати справжньою ввічливістю. Він писав, що, незважаючи на існування у різних країнах власних церемоній, справжня ввічливість усюди однакова і породжується здоровим глуздом і добросердям. «Наділена цими рисами людина,— підкреслював він,— завжди приємна».
У Київській Русі широко відомим було «Повчання дітям» князя Володимира Мономаха (1117р.), яке збереглося у тексті «Повісті врем'яних літ». У «Повчанні» викладалися норми поведінки дітей князів і дружинників. Наприклад, бесіду Мономах пропонував вести таким чином: «...при старших мовчати, мудрих слухати, старшим коритися, з рівними собі і молодшими в любові перебувати, без лукавого умислу розмовляючи, а побільше вдумуватися...»
Невеликий екскурс у історію ділового етикету свідчить про те, що стосунки між людьми, у яких виявляються взаємна доброзичливість, ввічливість, прагнення не скривдити співрозмовника і партнера, створити сприятливий мікроклімат для розмови, полегшують спілкування, створюють добрий почин майбутніх ділових перспектив.
Ділова етика — це сукупність норм поводження підприємця, сукупність вимог, що їх культурне суспільство пропонує дотримуватися у спілкуванні з людьми, вимог, невід'ємних від усталеного образу ділової людини. На основі принципів ділової етики розглядаються й оцінюються ділові стосунки підприємців, їхнє поводження з погляду відповідності до загальноприйнятих у діловому світі стандартів поведінки. Варто виділити такі принципи ділових взаємин:
Воля. Ділова етика базується на такій загальнолюдській цінності, як воля. Це означає, що бізнесмен повинен поважати не тільки волю власних комерційних дій, але й волю дій своїх конкурентів, що виражається у невтручанні в їхні справи, неприпустимості обмеження, навіть незначного, їхніх інтересів.
Терпимість. Ще одним основним принципом ділових взаємин є терпимість, яка означає усвідомлення неможливості негайного і повного подолання чи викорінення недоліків партнера, клієнтів, підлеглих. Терпимість породжує взаємну довіру, розуміння і щирість, допомагає уникнути конфліктних ситуацій.
Діловий обов'язок. У ділових людей усього світу існує таке поняття, як діловий обов'язок. У США, наприклад, відомим є термін техаське рукостискання: це коли сторони усно домовляються про те, що разом займатимуться яким-небудь бізнесом. Якщо одна зі сторін порушила умови цього договору, інші бізнесмени волітимуть не мати з нею справ. Західні підприємці користуються такою формулою: успіх = професіоналізм + порядність. За кордоном високо цінують перевірених роками партнерів, а новачків з підозрою вивчають і часто викреслюють зі своїх записних книжок імена тих, хто зневажає вищезгадані принципи. Ділові контакти обриваються відразу ж, як тільки з'ясовується некомпетентність або непорядність підприємців, до якої би держави вони не належали.
Основний постулат етики кожної серйозної компанії — «прибуток понад усе, але честь понад прибуток».
У бізнесі працює золоте правило: дбай про своїх клієнтів, а ринок подбає про тебе. Американська фірма «Дженерал Моторс» одного разу витратила 3,5 млн. дол. тільки на поштові витрати, щоб вчасно попередити 6,5 млн. власників автомобілів її виробництва про помічені дефекти у будові двигунів. Саме таким чином формується професійна репутація виробника:
Репутацію придбати дуже важко, на це витрачаються роки, але втратити її можна в одну мить і найчастіше через дурницю: не відповівши коректно на телефонний дзвінок або лист, не виславши потрібну і правильно складену інформацію факсом і т.д.
Успіх ділового спілкування залежить від дотримання низки правил:
1) правил знайомства;
2) правил проведення ділових контактів;
3) правил поведінки на переговорах;
4) вимог до зовнішнього вигляду, манер, ділового одягу;
5) вимог до мовлення;
6) вимог до культури складання службових документів.
Елементи ділового етикету