Неозначена форма дієслова (інфінітив) — це форма дієслова, яка означає дію, але не виражає способу, часу, особи, числа і роду.
Неозначена форма дієслова вживається тоді, коли треба назвати дію взагалі, безвідносно до того, хто її виконує і коли.
Дієслова бувають недоконаного і доконаного виду.
Дієслова недоконаного виду означають незавершену дію (що робити? що робив? що роблю? що буду робити?).
Дієслова доконаного виду означають дію завершену і відповідають на питання що зробити? що зробив? що зроблю?
Дієслова мають три часи:
• теперішній, який означає дію, що відбувається постійно або в момент мовлення;
• минулий час означає дію, яка відбувалася або відбулася до моменту мовлення про неї;
• майбутній, який означає дію, що відбудеться після мовлення про неї.
Розрізняють три способи дієслів:
• дійсний спосіб означає реальну дію, яка відбувається чи буде відбуватися;
• умовний спосіб означає дію бажану або можливу за певних умов;
• наказовий спосіб виражає спонукання до дії через наказ, прохання, побажання, заклик тощо.
Прикметники — це слова, що вказують на ознаку предмета і відповідають на питання який? яка? яке? чий? чия? чиє?
Якісні прикметники називають ознаки, властиві предметові більшою або меншою мірою: широкий — ширший — найширший.
Відносні прикметники називають ознаки предмета за його відношенням до інших предметів, дій, обставин: телефонна розмова, договірне зобов'язання.
Присвійні прикметники вказують на приналежність предмета людині (рідше — тварині) і відповідають на питання чий? чия? чиє?: батькова ферма, материне прохання.
Ступінь порівняння — порівняльна величина, що характеризує розмір, інтенсивність чого-небудь.
Вищий ступінь порівняння якісних прикметників означає, що в одному предметі є більше певної ознаки, ніж в іншому: воля дорожча за життя.
Найвищий ступінь порівняння вказує на найвищу міру вияву ознаки предмета:
• найбільший, найвищий;
Займенник – частина мови, що вказує лише на предмети, ознаки та кількість, але не називає їх.
Числівник — частина мови, яка називає кількість предметів або порядок їх під час лічби, і відповідає на питання скільки? котрий?
Кількісні числівники — числівники, що називають кількість предметів і відповідають на питання скільки?
Власне кількісні — це числівники, які називають кількість окремих предметів (три, п'ять, сто сорок, мільйон).
Дробові — це числівники, які називають кількість частин предмета (півтора, дві треті, одна шоста).
Збірні — числівники, що називають кількість сукупних предметів (двоє, четверо, десятеро).
Порядкові — числівники, які вказують на порядок предметів під час лічби, і відповідають на питання котрий (перший, двадцять сьомий).
Прийменник — службова частина мови, яка разом з відмінковими закінченнями іменників (або займенників) служить для вираження підрядних зв'язків між словами в реченні.
Відіменникові прийменники — прийменники, що утворені від іменників (край, коло, шляхом, у результаті, внаслідок тощо).
Віддієслівні прийменники — це прийменники, що утворені від дієслів (виключаючи, завдяки, незважаючи на).
Відприслівникові прийменники — це прийменники, що утворені від прислівників (близько, вслід, після, упродовж тощо).
Синтаксис — це набір правил творення словосполучень та речень для передачі засобами мови різноманітних зв'язків, з одного боку, між самими явищами і, з другого, між цими явищами та дійсністю.
Пунктуація — це система правил членування написаного тексту за допомогою розділових знаків згідно з його синтаксичними, смисловими та інтонаційними особливостями.
Речення — найменша одиниця спілкування; осмислене словосполучення або окреме слово, граматично та інтонаційно р оформлене як відносно закінчена цілість, що несе певну інформацію.
Словосполучення — смислове і граматичне поєднання двох або більше повнозначних слів.