Методичне забезпечення самостійної роботи студентів
Чернігівський промислово-економічний коледж
Київського національного університету
технологій та дизайну
Методичне забезпечення самостійної роботи студентів
з дисципліни «Українська мова (за професійним спрямуванням)»
Чернігів - 2012
Методичне забезпечення самостійної роботи студентів з дисципліни «Українська мова (за професійним спрямуванням)». Методичний посібник / Уклав: Рославець Л.М., викладач ЦК гуманітарних та соціально – економічних дисциплін. – Чернігів, Чернігівський промислово-економічний коледж КНУТД, 2012– 88с.
Рецензенти: Сеніна В.К., кандидат педагогічних наук, доцент, завідувач кафедри мов і методики їх викладання в початковій школі Чернігівського державного педагогічного університету ім.Т.Г.Шевченка.
Баран Г.В., старший викладач кафедри української мови й літератури Чернігівського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти.
Розглянуто і затверджено на засіданні циклової комісії гуманітарних та соціально-економічних дисциплін від 12.10.2009. (Протокол № 2 ).
Розглянуто і затверджено на засіданні циклової комісії гуманітарних та соціально-економічних дисциплін від 11.12.2012 (Протокол № 5).
Рекомендації щодо роботи з літературою
Опрацювання матеріалу потрібно починати з прочитання всього тексту.
Після прочитання тексту необхідно:
1 Виділити основне;
2 Усвідомити зв'язок між теоретичними положеннями і практикою;
3 Закріпити прочитане у свідомості;
4 Пов'язати нові знання з попередніми у даній галузі;
5 Перейти до заключного етапу засвоєння і опрацювання - записам.
У процесі роботи над темою тлумачення спеціальних термінів та понять знаходити в словнику іншомовних слів, словниках технічних термінів та у додатку до самостійної роботи.
Незрозумілі місця, фрази, вирази перечитувати декілька раз, щоб зрозуміти їхній смисл.
У тексті зустрічаються окремі слова, фрази, або цілі речення, що виділені курсивом, жирним шрифтом, це свідчить про акцент автора на основному. Записи необхідно вести розбірливо і чітко. Вони можуть бути короткі або розгорнуті, повинні носити тезисний характер і бути логічно послідовними.
Для зручності користування записами необхідно залишати поля для заміток і вільні рядки для доповнень. Записи не повинні бути одноманітними. В них необхідно виділяти важливі місця, головні слова, які акцентуються різним шрифтом або різним кольором шрифтів, підкреслюванням, замітками на полях, рамками, стовпчиками тощо.
Записи можуть бути у вигляді конспекту, простих або розгорнутих тез, цитат, виписок.
Конспект (лат. огляд) - це коротка, стисла, послідовно викладена за текстом універсальна форма запису основного змісту прочитаного, яка може супроводжуватись різними вищезгаданими записами.
Складання конспекту зводиться до коротких записів змісту кожного заголовку плану. Виділяючи основні думки, положення, підтвердження прикладами. Всі питання плану повинні бути пов'язані між собою.
Виписки використовуються за необхідності викладання найбільш важливих місць, фактів, цифрових даних, точного формулювання правил та законів.
Цитата (лат. визнавати) - це послідовний вислів, яким підкреслюється положення тексту. Вона зберігає гостроту висловлювання автора, виписується послідовно, грамотно і вказується джерело цитати.
Навички конспектування виробляють уміння студента до написання рефератів.
Реферат (лат. докладувати, повідомляти) - це короткий виклад суттєвості змісту якої-небудь книги, теми, чи окремого питання прочитаного джерела.
Реферат викладають у вигляді вільного запису своїми словами, дотримуючись послідовності фактів згідно з джерелами і супроводжуючі текст виписками, цитатами, ілюстративними матеріалами. Необхідно привчити студентів користуватись великою кількістю джерел для написання реферату. Це дає можливість повноцінно висвітлювати тему і навчитись зіставляти вислови, думки, що є рушійним фактором до навичок елементів дослідницького мислення.
Ключові поняття
Літературна мова — вироблена форма загальнонародної мови, яка має певні норми в граматиці, лексиці, вимові тощо.
Норма літературної мови — це сукупність мовних засобів, у що відповідають системі мови й сприймаються її носіями як ї| зразок суспільного спілкування в певний період розвитку мови й суспільства.
Мовна норма — звичайний, узаконений, загальноприйнятий і обов'язковий порядок, правил.
Культура мовлення — це система вимог, регламентацій стосовно вживання мови в мовленнєвій (усній чи писемній) діяльності; загальноприйнятий мовний і мовленнєвий етикет.
Мовний етикет — сукупність словесних формул ввічливості, прийнятих у певному колі людей, у певному суспільстві, у певній країні. Це функціональна підсистема мови із своїм набором слів, стереотипних фраз, правилами поєднання їх.
Мовленнєвий етикет — застосування мовного етикету в конкретних актах спілкування; вибір засобів вираження.
Культура мови — наука, що вивчає функціонування мови в| суспільстві з погляду нормативності її і передбачає правила користування літературною мовою: правила вимови, наголошення, слововживання, формотворення, побудова словосполучень речень.
Культура мовлення — дотримання літературних норм вимови, наголошення, слововживання; побудови словосполучень, речень, текстів; нормативність усної й писемної мови, що виражається в правильності, точності, ясності, чистоті, логічності, доречності, виразності, а також у різноманітності граматичних конструкцій, багатстві словника, дотриманні в писемному мовленні орфографічних і пунктуаційних норм.
Спілкування (комунікація) — своєрідна форма зв'язку людей у процесі їхньої пізнавально-трудової діяльності; обмін інформацією, що здійснюється за допомогою різних засобів, насамперед, мови. Засоби передачі інформації поділяються на вербальні (словесні) та невербальні (несловесні) — жести, міміка, рухи, погляд, поза тощо.
Мистецтво спілкування — органічне поєднання добра й краси в комунікативній взаємодії.
Мовний стиль - це с3купність засобів, вибір яких зумовлений змістом, метою та характером висловлювання.
Інформація - відомості про які-небудь події, чиюсь діяльність; повідомлення про щось.
Професійне мовлення — спілкування людей, носіїв будь-якої професії за допомогою мови; мовна діяльність.
Професійна інформація - відомості про професію, особливості її; напрямки професійної діяльності.
Функціональний стиль – це різновид мови, який обслуговує ту чи іншу сферу суспільно-мовленнєвої практики людей і характеризується сукупністю засобів.
Спеціальність - окрема галузь науки, техніки, мистецтва, в якій людина працює; основна кваліфікація; улюблена справа, заняття, в якому хто-небудь проявляє уміння, хист.
Професія - рід занять, певна форма трудової діяльності, що вимагає належного рівня знань і навичок і є для кого-небудь джерелом існування. Це слово виступає як родове поняття до слова спеціальність, а тому вживати одне замість іншого не рекомендується.
Фах - уживається з обома значеннями: вид заняття, трудової діяльності, що потребує певної підготовки і є основним засобом існування; професія, спеціальність, кваліфікація; справа, заняття, в яких хтось проявляє велике вміння, майстерність, хист.
Спеціаліст - той, хто досконало володіє певною спеціальністю, має глибокі знання в якій-небудь галузі науки, техніки, мистецтва.
Професіонал - той, хто зробить яке-небудь заняття предметом своєї постійної діяльності, своєю професією; добрий фахівець; знавець своєї справи; спеціаліст; професіоналіст.
Фахівець - той, хто досяг високої майстерності в чому-небудь; знавець чогось.
Норма поведінки — загальні, обов'язкові правила поводження; сукупність дій, вчинків; спосіб життя тощо.
Лексичне значення слова – це співвіднесеність слова з певним поняттям.
Суржик - це мішанина двох мов.
Пароніми – це близькі за звучанням слова, але різні за значенням.
Синоніми – це група слів, у яких значення повністю або частково збігаються.
Омоніми – це слова, що звучать однаково (чи схоже), але мають різні значення.
Власне українська лексика – це слова, що народжені самою мовою на будь-якому етапі її розвитку.
Іншомовна лексика – це слова, що ввійшли до української мови з інших мов.
Термін:
1) слово або словосполучення, що означає чітко окреслене спеціальне поняття якої-небудь галузі науки, техніки, мистецтва, суспільного життя тощо;
2) слово або вислів, що вживається в тому чи іншому середовищі, на певній території, людьми певного фаху.
Професіоналізм - слово або зворот, властиві мовленню , людей певної професії.
Професійний жаргон - слово якоїсь соціальної чи професійної групи, що відрізняється від загальнонародної наявністю специфічних слів і виразів, властивих цій групі; сленг.
Складноскорочені слова — це слова, що утворені з початкових букв або звуків (абревіатури — ПДВ); є частковими складноскороченнями всіх складових компонентів (мінфін); поєднанням скорочень та повних слів (держзамовлення); сполученням ініціальної абревіатури з усіченою частиною слова (райвно).
Фразеологізм - усталений зворот, стійке поєднання слів, і що виступає в мові як єдиний, неподільний і цілісний за значенням вислів.
Ділові папери — письмові документи офіційного характеру; грамота, мандат. Особисті документи; посвідчення про місце служби, народження і т. ін.
Документ – основна одиниця офіційно-ділового стилю, який характеризується суворою послідовністю викладу інформації. Документ — це засіб закріплення різними способами на спеціальному матеріалі інформації про факти, події, явища об'єктивної дійсності і розумову діяльність людини.
Реквізит – це сукупність окремих елементів, що входять до складу документа.
Формуляр – це сукупність реквізитів, розміщених у встановленій послідовності.
Бланк – друкована стандартна форма з реквізитами, що містять постійну інформацію.
Іменник — самостійна змінна частина мови, що називає предмет і відповідає на питання хто? що?
Збірні іменники — іменники, що позначають сукупність однакових чи подібних предметів, які сприймаються як одне ціле.
Віддієслівні іменники — іменники, утворені від дієслів за допомогою суфіксів.
Число — граматична категорія іменників на позначення одного предмета (однина) і позначення сукупності предметів (множина).
Рід — граматична категорія на позначення чоловічого, жіночого, середнього, подвійного роду.
Відмінок — граматична категорія, що служить для вираження зв'язку позначуваних іменниками понять з іншими поняттями (предметів, ознак, процесів).
Дієслово — це повнозначна частина мови, яка означає дію або стан.