78Сформулюйте закон зростання потреб
Закон зростання потреб – закон, що виражає внутрішньонеобхідні, сталі і суттєві зв'язки між виробництвом і досягнутим рівнем задоволення потреб людей, розвиток яких (зв'язків) сприяє появі нових потреб та засобів їх задоволення.
Джерелом розвитку економіки є реалізація закону зростання потреб, сутність якого полягає в суперечності між розвитком продуктивних сил, розширенням обміну, що сприяє появі нових потреб, і обсягом та структурою споживання, які не відповідають новій системі потреб. Подолання Цієї суперечності відбувається завдяки зростанню потреб. На практиці цей процес виявляється в змінах ступеня задоволення економічних потреб, зростанні вимог до кількості та якості засобів виробництва, що зумовлює появу досконаліших видів машин, верстатів, устаткування, предметів праці.
Кожній формі вияву закону зростання потреб властиві свої методи і способи реалізації тенденцій та перспектив розвитку індивідуальних, сімейних, колективних потреб, їхніх структурних змін має важливе значення. Це не тільки впливатиме на нові напрями розвитку виробництва, а й сприятиме тому, щоб людина стала суб'єктом формування потреб, а не лише їхнім пасивним виробником.
Формування потреб, зокрема економічних, характеризується певною спрямованістю. Суспільство має дбати про те, щоб скоротити кількість чинників, що зумовлюють формування потреб, які деформують психологію людей, завдають шкоди їхньому здоров'ю, загрожують існуванню життя на Землі. Потрібно свідомо і цілеспрямовано, використовуючи органи державного самоврядування, вартісні, правові важелі, а також виховні заходи, впливати на об'єктивні умови життя людей, розвивати виробничу й соціальну інфраструктуру, які спонукали б кожного працівника відновлювати потреби, спрямовані на всебічний розвиток людини.
79Ва́ртість — втілена й уречевлена в продукті суспільна праця; економічна категорія, яка виражає відносини між суб'єктами господарської діяльності, що пов'язані суспільним поділом праці і обміном товарами та послугами.
За означенням класичної економіки вартість — це суспільно необхідна праця, яку потрібно затратити на виготовлення продукту.
Додатко́ва ва́ртість — це вартість, створена працівниками понад вартість робочої сили і безкоштовно привласнена власником засобів виробництва. Виходячи з цього, вартість товару (W) можна виразити так:
W = с + V + m , де с вартість засобів виробництва, V — вартість робочої сили, m — додаткова вартість..
П родуктивність праці -це показник трудової діяльності працівників. Характеризує кількість продукції, виробленої в одиницю часу, або витрати часу на виробництво одиниці продукції.
Ефективність виробництва — це показник діяльності виробництва по розподілу й переробці ресурсів із метою виробництва товарів. Ефективність можна вимірити через коефіцієнт — відношення результатів на виході до ресурсів на вході чи через обсяги випуску продукції, її номенклатури.
Внутрішній державний борг — це сукупність зобов´язань держави перед резидентами, тобто заборгованість держави всім громадянам, які тримають внутрішні державні облігації.
Зовнішній державний борг — це сукупність боргових зобов´язань держави, що виникли в результаті запозичень держави на зовнішньому ринку.
Дефіци́т (лат. deficit — «не вистачає»)— перевищення попиту над пропозицією. Дефіцит засвідчує про розбіжність між попитом та пропозицією та відсутність урівноважуючої ціни.
Профіци́т — позитивне сальдо.
У відношенні до бюджету — перевищення доходів над витратами. Профіцит бюджету - економічне поняття, яке означає, що дохідна частина бюджету перевищує видаткову частину бюджету.
У відношенні до торгового балансу — перевищення обсягу експорту над обсягом імпорту (у грошовому вираженні).
Валовий продукт підприємства - важливий показник, яким користуються для аналізу його економіки. Це - маса вироблених матеріальних благ і послуг у грошовому виразі за певний період (доба, місяць, квартал, рік і т.д.). Він створюється працею колективу, є його власністю і відображає обсяг затрат як живої, так і уречевленої праці у формі спожитих засобів виробництва й оплати праці. Валовий продукт, який перейшов від виробника до споживача і обмінений на гроші, є реалізованим продуктом.
Чистий прибуток (Net Income) — частина балансового прибутку підприємства, що залишається в його розпорядженні після сплати податків, зборів, відрахувань і інших обов'язкових платежів до бюджету. Чистий прибуток використовується для збільшення оборотних коштів підприємства, формування фондів і резервів, і реінвестицій у виробництво.
Роздержавлення – передача майна ( засобів виробництва) державного підприємства у володіння, розпорядження та використання трудового колективу, роздержавлення підприємства за збереження незалежності цього майна суспільству держави.
Приватизація –політика чи процес продажу або передачі державі чи суспільству власності(національної промисловості) у руки приватному інвестору..
Конкуре́нція — економічний процес взаємодії і боротьби товаровиробників за найвигідніші умови виробництва і збуту товарів, за отримання найбільших прибутків.
Монополія — виключне право (виробництва, торгівлі, промислу і т.п.), що належить одній особі, групі осіб (олігополія) чи державі.
Термін “монополія” походить від грецьких слів (“mono” – один, “poleo” – продаю) – наявність одного продавця товару чи послуги на ринку. Це монополія одного підприємства або продавця
Валютний курс –ціна грошової одиниці однієї країни, виражена в грошових одиницях інших країн.
Конвертованість валюти –здатність національної грошової одиниці мати вільно( через купівлю-продаж) обмінюватися на іноземні валюти, викор.. у міжнародному платіжному обігу для здійснення міжнародних розрахувань.
Монетарна політика – політика держави через яку повн..державою інституція контролює обсяг пропоз..грошей з метою встановл..цінової стабільності сприяння економ..зростання дотримання рівня безробіття населення на низькому рівні.
Фіскальна політика – це регуляція доходів і витрат держави.
Заробітна плата –це грошове вираження вартості ціни товару робочої сили.
Мінімальна заробітна плата –законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту. Некваліфіковану працю, нижче якого не може провад..оплата за викон..працівником місячну, а також погодинну норму праці.
Олігопо́лія (англ. Oligopoly) - структура ринку, при якій в одній галузі домінує невелика кількість конкуруючих фірм, при цьому хоча б одна або дві з них, виробляють значну долю продукції даної галузі, а поява нових продавців ускладнена чи неможлива. Товар, реалізований олігополістичними фірмами, може бути як диференційованим так і стандартизованим.
Монополія — виключне право (виробництва, торгівлі, промислу і т.п.), що належить одній особі, групі осіб (олігополія) чи державі.
Термін “монополія” походить від грецьких слів (“mono” – один, “poleo” – продаю) – наявність одного продавця товару чи послуги на ринку. Це монополія одного підприємства або продавця
Акціонерна власність- це капітал, утворений завдяки випуску і продажу акцій. Об'єктом власності акціонерного товариства є, крім капіталу, і інше майно, яке придбане в результаті господарської діяльності. Акціонерний капітал поєднує приватну власність і колективну форму її використання.
Приватна власність- одна з форм власності, що означає абсолютне, захищене законом право громадянина чи юридичної особи на конкретне майно (землю, нерухомість, засоби виробництва, гроші і цінні папери, товари, інтелектуальний продукт), яка полягає в тому, що ці об'єкти власності належать приватним особам, сім'ям, групі осіб. Приватна власність на засоби виробництва є базисним елементом ринкової економіки.
Інтелектуальна власність- результат інтелектуальної, творчої діяльності однієї людини ( автора, виконавця, винахідника та інш. ) або кількох осіб.
Інфляція - знецінення грошей, зниження їх характерної купівельної спроможності, що виявляється у зростанні цін.
Девольвація –зниження обмінного курсу грошових одиниць однієї країни до грошових одиниць іншої держави.
Товар –продукт праці, що виготовлене не для власного споживання,а для продажу.
Товарне виробництво – це така форма організації виробництва, за якої продукт праці виробляється для обміну.
Продуктивні сили –це сукупність заснування виробництва, працівників з їх розумовими та фізичними здібностями, науки, технології, інформації, методів організації та управління виробництвом, що забезпечує створення матеріальних та духовних благ.
Виробничі відносини – це відносини між людьми з приводу виробництва, обміну, розподілу та споживання матеріальних і нематеріальних благ.
Приватна власність – це одна з форм власності, що означає абсолютно захищене законом право громадянина чи юридичної особи на конкретне майно, яка полягає в тому, що ці об»єкти власності належать приватним особам, сім»ям , групи осіб.
Суспільна власність – вид власності, майно і нерух.., які на противагу приватної власності належать групі осіб(громаді, колективу).
Дотації – допомога з межою підтримки.
Суб c идії – державна допомога.
Субвенції – державна допомога місцевим органам влади.
Експорт – вивіз із митної території країни закордонних товарів і послуг буз зобов»язання їх зворотного повернення.
Імпорт- ввезення товарів , послуг, іноді може вживатися стосовно капіталу, знань, технологій.Товари і послуги,що одна країна продає для внутр…використання.
Сальдо- (розрах..залишок)-різниця між вартістю експорту та імпорту.
Виробничі фонди – це ті матеріальні , речові ресурси, які беруть участь у виробництві.
Невиробничі фонди- це засоби праці, які не беруть участі в матеріальному виробництві, але відграють дуже важливу роль у суспільному розвитку(школи, дитсадку)
Валовий внутрішній продукт (ВВП) –показує вартість вироблених товарів і послуг за певний період у нашій країні як резидент так і нерезидент.
Валовий національний продукт (ВНП) - вартість вироблених товарів і послуг національних виробників.
Готівкові гроші – паперові та розмінна монета
Паперові гроші –це номінальні знаки вартості випущені державою примусовим курсом замість повноцінних грошей для виконання функції обігу і платежу.
Безготівкові гроші – це гроші, якими володіють фізичні та юридичні особи, і вони записані на спецрахунки.
Національний продукт –це загальний показник, що показує дохід держави за певний період у вигляді суми прибутку: Заробітної плати- ренти- відсотка.
Особистий дохід домогосподарський дохід,який отримується до сплати податків
95Сформулюйте теорію граничної корисності.
Критерієм цінності товару, згідно з теорією граничної корисності, є ступінь його корисності для споживача. Цей напрям економічної теорії виник в останній третині XIX ст. Найвідомішими його представниками були У. Джеванс, А. Маршалл, К. Мснгер, Ф. Візер, О. Бем-Баверк, Д. Кларк.
Головна ідея такого підходу полягає у тому, що розуміння вартості як витрат (праці, землі, капіталу) є неприйнятним, оскільки при цьому не враховується корисність товару. Згідно з цієї теорією вартість визначається суб'єктивною граничною корисністю останньої реальної одиниці певного блага. Якщо існує достатня кількість блага (наприклад, вода), то якою б не була його сукупна корисність, корисність останньої одиниці дорівнюватиме нулю. Оскільки немає значення, яку саме одиницю вважати останньою, то нулю дорівнюватиме будь-яка одиниця цього блага. І навпаки, якщо сукупна корисність усіх наявних благ (наприклад, діамантів) не надто велика, то їхня обмежена кількість робить цінність граничного (останнього) екземпляра дуже високою. Таким чином, останній екземпляр певного блага, що задовольняє «граничну потребу», має граничну корисність, яка визначає ринкову цінність цього блага.
У правильності теорії граничної корисності можна переконатися на прикладі явища дефіциту. Цінність речі, виробленої з тими самими витратами, що й інші блага, підвищуватиметься залежно від суспільної потреби в ній. Перевищення попиту над пропозицією сприятиме зростанню ціни над вартістю, і навпаки.