29Система вільного або чистого ринку. Принцип «невидимої руки»

Система вільного або чистого ринку — це така економічна система, в якій держава дуже мало втручається в регулювання економічних процесів, а система ринкового регулювання досягає найбільшого розвитку. Така система в розвинутих країнах світу існувала з другої половини XVIII ст. до кінця XIX — початку XX ст. Для неї характерні:

1) приватна власність на економічні ресурси — капітал, землю, природні ресурси;

2) вільне підприємництво. Це означає, що окремі люди чи групи людей за власною ініціативою мобілізовували ресурси, організовували підприємства, брали на себе відповідальність за їх діяльність, ішли на ризик. Вільне підприємництво було масовим явищем;

3) особистий інтерес. Економічні суб'єкти вирішували свої проблеми згідно зі своїми економічними інтересами. Кожен прагнув одержати максимальний дохід: підприємець — прибуток, робітник — зарплату, землевласник — орендну плату, банкір — процент;

4) основним засобом регулювання є ринковий механізм. Діє, за висловленням А. Сміта, "невидима рука", яка спрямовує індивідуальну поведінку, особисті інтереси на суспільні цілі, на задоволення інтересів інших економічних суб'єктів. Тобто економічний суб'єкт працює на суспільну користь. Іншими словами можна сказати, що "невидима рука" — це ринковий координаційний механізм, що включає попит, пропозицію, ціну і конкуренцію та примушує виробника працювати на споживача;

5) вільна конкуренція. Існує досконала або вільна конкуренція. У ній бере участь велика кількість продавців і покупців кожного товару. Але жоден із них самостійно не може впливати на ціну товару. Отже, економічна влада (вплив) не могла бути зосереджена в одних руках;

6) мінімальний державний вплив на економіку. Він в основному обмежувався захистом приватної власності та формуванням певної правової бази.

Принцип «невидимої руки»:

Невидима рука ринку — «невидима рука», мета якої — досягти найбільшої вигоди для всіх. Адам Сміт вбачав за невидимою рукою непередбачену силу, яка сприяє досягненню гармонії інтересів між особою і суспільством. Через це він вважав будь-яке втручання держави у вільну конкуренцію шкідливим.

принцип “невидимої руки” твердить, що кожною особою в її егоїстичному переслідуванні тільки своєї власної вигоди керує якась невидима рука, мета якої – досягти найбільшої вигоди для всіх. Сміт побачив гармонію між приватним і суспільним інтересами. За його підходом до економіки будь-яке державне втручання у вільну конкуренцію майже завжди шкідливе.

 

30.Посередницька роль банківської системи у ринковій економіці.Функції банків.

Банк – це фінансова установа яка зосереджує кошти і нагромадження надає кредити здійснює розрахунки .

При будь – якій системі банки виконують 2 основні функції , пасивну – запозичують кошти у населення , активна - надання кредитів підприємствам і населенню. Банки виконують посередницьку функцію здійснюють комісійні операції , обслуговування платежів населення . Банківська система дуже строката вона включає національний банк , комерційні ощадні банки . таким чином банки і банківська система являючись складовою кредитної системи відіграє велику роль у життєдіяльності всієї фінансової системи.

31Витрати виробництва, їх суть та класифікація.

Витрати виробництва - те , у що обходиться виготовлення товару підприємству, фірмі або компанії. Вони складаються з матеріальних витрат та витрат на оплату робочої сили найманих працівників . матеріальні витрати і витрати на оплату робочої сили повинні бути відшкодовані в результаті реалізації виготовленої на підприємстві продукції. Тому витрати виробництва на виготовлення і реалізацію продукту називають собівартістю виробництва. Щодо окремого підприємства вмінені витрати поділяються на зовнішні та внутрішні. Зовнішні витрати - витрати на придбання сировини, матеріалів, наймання робочої сили та ін. внутрішні витрати - наявне обладнання компанії , її грошовий капітал, інші активи , підприємницькі здібності. Відповідно до концепції граничної корисності західні економісти розрізняють поняття « граничні витрати» , а також постійні та змінні. До постійних витрат , тобто не змінних для діючого підприємства , належать витрати на заробітну плату , на сплату оренди , на освітлення , опалення, сплату відсотків за кредит.