Тема 12. Ділові контакти в діяльності менеджера. Проведення ділових бесід

Методичні рекомендації до вивчення теми

Вивчаючи дану тему, студенти знайомляться з уявленнями про складові частини професійної кваліфікації менеджера – вміння підтримувати активні, безпосередні контакти з людьми, які оточують його, – керівниками, підлеглими, колегами, журналістами, громадськими діячами, молоддю, пенсіонерами та ін. Здатність вести діалог, наукову дискусію або невимушену бесіду, відкрито і гостро полемізувати, слухати і розуміти опонента, аргументовано, переконливо і відверто відстоювати свої позиції, не принижуючи при цьому інших, вміти переко­нувати – це якості, необхідні сучасному менеджеру. Можна стверджувати, що характер роботи менеджера значною мірою орієнтований на ділове спілкування з широким колом людей. Менеджер проводить бесіди один на один або з групою спів­робітників, готується до них або вони виникають несподівано; співрозмовник стриманий, тактовний, лояльний, або, навпаки, збуджений, нетактовний, грубий – усі ці та інші фактори ме­неджер повинен враховувати, оскільки вони значно впливають на хід ділової бесіди, можуть мати вирішальний вплив на її результати.

Дослідженнями встановлено, що ділові зв’язки, що здійс­нюються у формі прямих контактів менеджера, потребують не менш як 70 % його робочого часу.

План семінарського заняття

1. Ділові контакти.

2. Проведення ділових переговорів.

3. Техніка прийому відвідувачів.

4. Техніка контактів з підлеглими.

5. Публічні виступи в діяльності менеджера.

6. Особливості ведення телефонної розмови.

Термінологічний словник

Переговори – це засіб, взаємозв’язок між людьми, призначені для досягнення угоди, коли обидві сторони мають спільні або протилежні інтереси.

Пунктуальність – один із найважливіших факторів поваги, довіри, успіху.

Уміння слухати – один із критеріїв комунікабельності.

Питання для самостійного вивчення

1. Основи взаємодії керівника і секретаря-референта

2. Етикет ділових контактів

Тести

1. Прийнято говорити про професійну етику:

а) лікаря, педагога, журналіста, депутата, судді, відпо­відні етичні кодекси в бізнесі, у військових, у сфері торгівлі;

б) музиканта чи фізика, інженера чи висококласного токаря;

в) інше.

2. Вчені вважають, що професійна етика виникає як:

а) наука про професійну мораль, яка складається з «особ­ливих» норм моралі, що доповнюють загальні моральні принципи;

б) що деякі моральні норми і принципи в професійній етиці повинні бути обмежені;

в) що неправильно шукати якісь особливі моральні норми для професіоналів, як неправильно й обмежувати (ігнорувати) загальні норми;

г) всі вище перераховані;

д) інше.

3. Професійна діяльність, об’єктом якої стають живі люди, утворює складну систему взаємоперехідних, взаємозумовлених моральних стосунків. До цієї системи належить, перш за все:

а) ставлення спеціалістів до об’єкта праці;

б) стосунки спеціаліста з колегами;

в) ставлення спеціаліста до суспільства;

г) все вищеперераховане;

д) інше.

4. Предметом етики права є:

а) моральний зміст права: його онтологія;

б) основні цінності, норми;

в) практика реалізації цього змісту в різних правових системах;

г) все вищеперераховане;

д) інше.

5. Предмет юридичної етики – це:

а) відношення або ставлення спеціаліста, професіонала до змісту і цінностей права, законодавчих норм, правил;

б) реалізація цього відношення в професійній діяльності;

в) все вищеперераховане;

г) інше.

6. За ознаками спеціалізації юридичну етику слід поділити на:

а) суддівську етику;

б) етику слідчого;

в) прокурорську етику;

г) адвокатську етику;

д) етику нотаріуса;

е) етику юрисконсульта;

ж) міліцейську етику;

з) все вищеперераховане;

и) інше.

7. За рівнем формальних вимог юридична етика може бути представлена документами такого рівня:

а) міжнародний;

б) європейський;

в) вітчизняний;

г) регіональний;

д) всі вищеперераховані;

е) інші.

8. Найважливішим вітчизняним офіційним джерелом юри­дичної етики є:

а) Конституція України;

б) Закон України «Про адвокатуру», прийнятий 19 грудня 1992 р.;

в) Указ Президента України від 30 вересня 1999 р. «Про деякі міри щодо підвищення рівня роботи адвокатури»;

г) постанова Кабінету Міністрів від 14 травня 1999 р. № 821 «Про затвердження порядку оплати праці адвокатів по наданню громадянам правової допомоги в кримінальних справах за рахунок держави»;

д) рішення Конституційного Суду України від 16 жовтня 2000 р. за № 13-рп/2000, що розширив коло осіб, які допускаються до виконання функцій із захисту прав громадян у кримінальних справах;

е) всі вищеперераховані;

ж) інше.

9. Етичні проблеми виникають у:

а) реальному процесі наукового дослідження і стосуються результатів, які можуть вплинути на існування і розвиток людини, суспільства, культури, цивілізації;

б) біосфері в цілому;

в) все вищеперераховане;

г) інше.

10. Б. Каллікот вважає, що екологічна етика має відповісти на три питання:

а) якою є природа природи;

б) якою є природа людини;

в) як людина повинна ставитися до природи;

г) все вищеперераховане;

д) інше.

11. Етика як наука виникла, щоб відповісти на питання реального життя:

а) як треба робити;

б) що є добро і зло;

в) у чому значення життя;

г) все вищеперераховане;

д) інше.

12. Персональна етика – це відповідальність:

а) за об’єктивність результату;

б) персональну поведінку;

в) інше.

13. Властиві процесу спілкування психологічні механізми:

а) наслідування;

б) зараження;

в) навіювання;

г) переконання;

д) всі вищеперераховані;

е) інші.

14. Психологічні механізми дозволяють:

а) вносити етичні думки та ідеї у свідомість людей;

б) передавати їх з покоління в покоління;

в) все вищеперераховане;

г) інше.

15. Під звичаями прийнято розуміти:

а) вказані норми поведінки людей;

б) стійкі, характерні для даного народу форми або особливості його побуту і спілкування: національна кухня, житло, вітання і одяг, свята;

в) все вищеперераховане;

г) інше.

16. Мораль, або моральність, завжди виражає в своїх нормах:

а) інтереси суспільства або певної соціальної групи;

б) вимоги до поведінки людей, до їх вчинків;

в) формує норми поведінки;

г) все вищеперераховане;

д) інше.

17. Етика досліджує ряд питань:

а) про суть моралі, закономірності її зміни і розвитку;

б) принципи і норми поведінки;

в) науково обґрунтовує положення про моральні відносини;

г) моральну свідомість;

д) моральну відповідальність;

е) етичну культуру поведінки людей;

ж) все вищеперераховане;

з) інше.

18. Етична культура – це:

а) не просто сума етичних знань;

б) не тільки сукупність моральних цінностей і прин­ципів;

в) це рівень етичного розвитку людини і суспільства;

г) все вищеперераховане;

д) інше.

19. Соціальна психологія називає ряд конкретних шляхів вирішення конфліктів:

а) придушення;

б) відстрочення;

в) перетворення конфлікту в ділову розмову;

г) все вищеперераховане;

д) інше.

20. Тільки у спілкуванні відбувається:

а) емоційний і етичний розвиток особи;

б) пробудження глибоких духовних інтересів;

в) емоційна розрядка;

г) задовольняється потреба людини в індивідуальному самоствердженні;

д) безпосередньому емоційному контакті;

е) все вищеперераховане;

ж) інше.

Література: 3–7; 9–20; 24–28; 30; 31.

[До змісту] [Попереднє] [Наступне]

 

[До змісту] [Попереднє] [Наступне]

Модуль 3. Документальне забезпечення

Тема 13. Документальне забезпечення управлінської діяльності менеджера

Методичні рекомендації до вивчення теми

Вивчаючи дану тему, студенти знайомляться з первинними уявленнями про те, що ще з далеких часів дійшли до нас різновиди документів, за до­помогою яких ми пізнаємо історію своєї країни, її героїчне минуле, з’ясовуємо особливості побуту народу, правові форми та етичні норми взаємовідносин між суспільством і державою, між окремими особами.

Необхідність у складанні документів виникає з появою пи­семності. Більше того, вважають, що саме нагальна потреба в укладенні різноманітних документів (угод, договорів, теста­ментів) і викликає появу писемності як засобу фіксації і збереження державної і приватної документації.

План семінарського заняття

1. Становлення та розвиток уявлення про документ.

2. Системи документації в управлінні, процеси докуме­нтування.

3. Види управлінських документів.

4. Контроль в управлінні.

5. Електронний документообіг.

Термінологічний словник

Бланк – це стандартний аркуш паперу з відтвореною на ньому постійною інформацією і місцем для змінної інформації.

Документаційне забезпечення – це комплекс документів, які необхідні для нормального функціонування підприємства.

Документація – це сукупність однорідних за функціональ­ним призначенням і взаємопов’язаних документів.

Документування – це процес створення документів.

Класифікація документів – це поділ їх на класи за найбільш загальними ознаками схожості та відмінності.

Контроль – постійний процес, що забезпечує досягнення об’єктом управління прийнятих цілей розвитку шляхом своєчас­ного виявлення проблемних відхилень від планових завдань, нормативів, стандартів і змін зовнішнього середовища, що виникають в ході розвитку об’єктів управління.

Реквізит – це сукупність обов’язкових даних у документі, без яких він не може бути підставою для обліку й не має юридичної сили.

Управління всіма сферами суспільства – це, передусім, процес отримання, обробки й передачі інформації, що викорис­товується в управлінні та зберігається в зафіксованому вигляді.

Управлінська діяльність – це особливий вид людської діяльності, в якій відображається реальна взаємодія об’єктивних і суб’єктивних факторів суспільної діяльності людей.

Управлінська інформація – це інформація, якою послуго­вуються заклади, організації, підприємства з метою управління відповідними об’єктами.

Управлінський документ – це документ, який містить відомості організаційного, розпорядчого або повідомлюючого характеру, який створюється з метою управління і відповідним чином оформлюється.

Питання для самостійного вивчення

1. Основні вимоги до реквізитів службового документа

2. Обробка вхідних і вихідних документів.

Тести

1. Які функції належать до загальних функцій документа?

а) інформаційна;

б) соціальна;

в) комунікативна;

г) культурна;

д) всі вищеперераховані;

е) інші.

2. До специфічних функцій документа належать:

а) управлінська;

б) правова;

в) історична;

г) всі вищеперераховані;

д) інші.

3. Документ трактується як:

а) письмовий акт, здатний служити доказом юридичних відносин або юридичних фактів, що спричиняють правові наслідки;

б) офіційне посвідчення особи (паспорт, трудова книжка тощо;

в) достовірне історичне письмове джерело;

г) матеріальний об’єкт, в якому міститься та чи інша інформація;

д) все вищеперераховане;

е) інші.

4. Документи, одержані підприємством, проходять такі етапи:

а) первинна обробка;

б) попередній розгляд, розмітка;

в) реєстрація;

г) розгляд документів керівництвом;

д) направлення на виконання;

е) контроль виконання;

ж) виконання документів;

з) підшивання документів до справи;

и) всі вищеперераховані;

к) інші.

5. На документах, що реєструються, проставляється:

а) відмітка про надходження;

б) дату надходження;

в) вхідний номер документа;

г) всі вищеперераховані;

д) інші.

6. «Відмітка про надходження» не проставляється на:

а) додатках до документів;

б) на проспектах;

в) каталогах;

г) матеріалах, що не реєструються;

д) все вищеперераховане;

е) інші.

7. Конверти, в яких надійшли документи, не знищуються коли:

а) лише з конверта можна визначити адресу відправника;

б) дату відправлення;

в) дату надходження;

г) на конверті є помітка «конфіденційно», «терміново»;

д) у всіх вищеперерахованих випадках;

е) інші.

8. Керівник фірми, розглядаючи вхідний документ, повинен:

а) визначити виконавця;

б) дати чіткі та конкретні вказівки стосовно виконання документа;

в) визначити реальні строки;

г) все вищеперераховане;

д) інші.

9. Документи як носії інформації сприяють:

а) поліпшенню внутрішньої організації будь-якого підприємства чи установи;

б) служать підставою для прийняття рішень, узагаль­нень, довідково-пошукової роботи;

в) все вищеперераховане;

г) інші.

10. Документи мають ряд важливих властивостей, вони:

а) є засобом свідчення, доведення певних фактів;

б) мають велике правове значення;

в) служать матеріалом для обробки та одержання необхідної інформації;

г) мають відповідати таким вимогам, як придатність до тривалого зберігання, максимальна наочність;

д) все вищеперераховане;

е) інші.

11. Ознаки класифікації документів:

а) за найменуванням;

б) за місцем виникнення;

в) за призначенням;

г) за направленням;

д) за терміном виконання;

е) за ступенем гласності;

ж) за стадіями створення;

з) за складністю;

и) за терміном зберігання;

к) за технікою відтворення;

л) за носієм інформації;

м) все вищеперераховане;

н) інші.

12. Яка основна функція офіційно-ділового стилю?

а) методична;

б) інформативна;

в) все вищеперераховане;

г) інші.

13. Обробка вихідних документів складається з таких операцій:

а) складання проекту документа;

б) погодження проекту документа;

в) перевірка правильності оформлення проекту доку­мента секретарем;

г) підписання документа керівником (у необхідних випадках – затвердження);

д) реєстрація документа;

е) відправлення документа адресатові;

ж) підшивка другого примірника (копії) документа до справи;

з) все вищеперераховане;

и) інші.

14. Для реєстрації документа необхідні такі дані:

а) індекс документа, що включає і номер справи;

б) дата документа;

в) адресат (кореспондент);

г) короткий зміст чи заголовок;

д) відмітка про виконання;

е) виконавець;

ж) примітка;

з) все вищеперераховане;

и) інші.

15. Переваги системи електронного документообігу та контролю виконання документів:

а) комплексне вирішення нових питань контролю та документаційного забезпечення діяльності установи, які неможливо вирішити на старій технічній та програмній основі;

б) наскрізний облік документів, постійний моніторинг стану їх виконання. Змістовний аналіз інформації про стан виконання актів та доручень;

в) уніфікована технологія роботи користувачів з доку­ментами установи, що знімає необхідність їх пере­навчання при переміщенні на інші посади;

г) підвищення інформованості керівництва про стан виконавської дисципліни та діловодства в установі, підпорядкованих установах;

д) скорочення строків проходження документів по вертикалі управління;

е) все вищеперераховане;

ж) інші.

16. Відмінності в українському і зарубіжному докумен­тообігу:

а) західні схеми документообігу тяжіють до горизон­тальної структури;

б) вітчизняні – до вертикальної структури;

в) все вищеперераховане;

г) інші.

17. При схемі документообігу з горизонтальною струк­турою:

а) усі документи спочатку розглядає начальник;

б) документ потрапляє відразу до виконавця;

в) все вищеперераховане;

г) інші.

18. При схемі документообігу з вертикальною структурою:

а) усі документи спочатку розглядає начальник;

б) документ потрапляє відразу до виконавця;

в) все вищеперераховане;

г) інші.

19. Основні завдання електронної системи документообігу і контролю:

а) документування (складання, оформлення, узгодження документів);

б) організація роботи з документами в процесі управління:

в) контроль виконання;

г) зберігання і використання документів;

д) систематизація архіву документів;

е) все вищеперераховане;

ж) інші.

20. Основні вимоги до систем електронного діловодства і контролю:

а) системи електронного діловодства і контролю повин­ні охоплювати весь цикл діловодства від постановки задачі на створення документа до списання документа в архів, контроль виконання, можливість моніторингу ходу виконання, забезпечуючи централізоване збері­гання документів у будь-яких форматах;

б) системам електронного діловодства і контролю по­винні масштабуватися, тобто застосовуватися для установ різних розмірів;

в) системам електронного діловодства і контролю повинні дозволяти об’єднати розрізнені потоки доку­ментів територіально віддалених установ в єдину систему;

г) все вищеперераховане;

д) інші.

Література: 2; 4; 6–9; 11; 15; 16; 20; 22; 25; 28–31.

[До змісту] [Попереднє] [Наступне]

 

[До змісту] [Попереднє] [Наступне]