Тема 9. Основні види розподілу та кооперації праці на підприємстві
Методичні рекомендації до вивчення теми
Вивчаючи дану тему, студенти знайомляться з первинними уявленнями про раціональну організацію управлінської праці, відповідні форми її розподілу і кооперації.
План семінарського заняття
1. Розпорядча діяльність менеджера.
2. Комунікаційно-інформаційні аспекти розпорядчої діяльності менеджера.
3. Оптимізація інформаційних потоків.
4. Взаємодія керівника і підлеглих.
5. Організація ефективної системи зворотного зв’язку.
Термінологічний словник
Керівник – це працівник, який очолює підприємство, наділений необхідними повноваженнями для прийняття рішень і несе всю повноту відповідальності за результати роботи очолюваного ним колективу.
Кооперація праці – це об’єднання працівників для спільної участі в одному або різних напрямах діяльності, пов’язаних між собою процесом праці.
Розподіл управлінської праці – це відокремлення деяких трудових процесів (робіт) для підвищення продуктивності праці.
Розпорядження – це повідомлення, передане керівником підлеглим, що стосується змісту і результатів їх діяльності.
Розпорядчий вплив – це пряма адміністративна вказівка, яка має обов’язковий характер і адресується керованим об’єктам або особам.
Технічні виконавці – це працівники, які обслуговують діяльність фахівців і керівників, наприклад секретарі, друкарки, архіваріуси, оператори. Вони виконують інформаційно-технічні операції, звільняючи керівників і фахівців від цієї рутинної роботи і забезпечують їх необхідною інформацією.
Фахівці – це працівники, які виконують функції управління, наприклад економісти, бухгалтери, фахівці з управління персоналом, зі зв’язків із громадськістю, з маркетингу, юристи.
Питання для самостійного вивчення
1. Використання сучасної інформаційної технології, засобів організаційної і обчислювальної техніки, персонального комп’ютера, телефакса та ін.
2. Впровадження системи збирання пропозицій
3. Інформаційні повідомлення адміністрації підприємства
Тести
1. Під структурою управління розуміється:
а) упорядкована сукупність тісно взаємопов’язаних елементів, що забезпечують функціонування і розвиток організації як єдиного цілого;
б) штатний розпис організації.
в) інше.
2. Організаційна структура управління визначається як:
а) форма розподілу і кооперації управлінської діяльності;
б) досягнення наміченої мети;
в) інше.
3. Ключовими поняттями структур управління є:
а) елементи;
б) зв’язки (відношення);
в) рівні;
г) повноваження;
д) все вищеперераховане;
е) інше.
4. Відношення між елементами структури управління підтримуються завдяки:
а) горизонтальним зв’язкам;
б) вертикальним зв’язкам;
в) а) та б) разом;
г) інше.
5. Який характер носять горизонтальні зв’язки?
а) погодження і є однорівневими;
б) відношення підпорядкування;
в) інше.
6. Який характер носять вертикальні зв’язки?
а) погодження і є однорівневими;
б) відношення підпорядкування;
в) інше.
7. У структурі управління організацією розрізняються?
а) лінійні зв’язки;
б) змішані зв’язки;
в) функціональні зв’язки;
г) а) та в);
д) інші зв’язки.
8. На стадії зростання відбувається:
а) функціональний розподіл праці менеджерів;
б) розподіл праці;
в) інше.
9. На стадії зрілості в структурі управління найчастіше реалізується тенденція до:
а) децентралізації;
б) централізації;
в) інше.
10. На стадії спаду розробляються:
а) заходи зі скорочення персоналу;
б) заходи з удосконаленню управлінської структури;
в) інше.
11. На стадії припинення існування організації:
а) структура управління повністю руйнується;
б) відбувається її реорганізація;
в) а) та б);
г) інше.
12. У сучасній теорії менеджменту виділяють такі типи управління організаціями:
а) бюрократичний;
б) органічний;
в) а) та б);
г) інші.
13. Ключові концептуальні положення нормативної моделі раціональної бюрократії:
а) чіткий розподіл праці, використання на кожній посаді кваліфікованих фахівців;
б) ієрархічність управління, за якої нижчий рівень підкоряється і контролюється вищестоящим;
в) наявність формальних правил і норм, що забезпечують однорідність виконання менеджерами своїх завдань і обов’язків;
г) дух формальної безособності, характерної для виконання офіційними особами своїх обов’язків;
д) здійснення найму на роботу згідно з кваліфікаційними вимогами до даної посади, а не з суб’єктивними оцінками;
е) всі вищеперераховані;
ж) інші.
14. Головні поняття бюрократичного типу структури управління:
а) раціональність;
б) відповідальність;
в) ієрархічність;
г) всі вищеперераховані;
д) інші.
15. Принципові відмінності від традиційної бюрократичної ієрархії у вхідному визначенні органічного типу структури:
а) більш висока гнучкість;
б) менший зв’язок з правилами і нормами;
в) використання в якості бази групової (бригадної) організації праці;
г) все вище перераховане;
д) інше.
16. Риси, що характеризують органічний тип структури управління:
а) рішення приймаються на основі обговорення, а не базуються на авторитеті, правилах або традиціях;
б) обставинами, на які зважають при обговоренні проблем, є довіра, а не влада, переконання, а не команда, робота на єдину мету, а не заради виконання посадової інструкції;
в) головні чинники ,що інтегрують – місія і стратегія розвитку організації;
г) творчий підхід до роботи і кооперації базуються на зв’язку між діяльністю кожного індивіда і місією;
д) правила роботи формулюються у вигляді принципів, а не настанов;
е) розподіл роботи між співробітниками зумовлюється не їхніми посадами, а характером проблем, що вирішуються;
ж) має місце постійна готовність до проведення в організації прогресивних змін;
з) все вищеперераховане;
и) інше.
17. Органічний тип структури управління припускає істотні зміни відношень всередині організації:
а) відпадає необхідність у функціональному розподілі праці;
б) підвищується відповідальність кожного працюючого за загальний успіх;
в) а) та б) разом;
г) інше.
18. Вимоги і характеристики формування ефективних структур управління:
а) скорочення розмірів підрозділів і їх укомплектування більш кваліфікованим персоналом;
б) зменшення числа рівнів управління;
в) групова організація праці як основа нової структури управління;
г) орієнтація поточної роботи, в тому числі графіків і процедур, на запити споживачів;
д) створення умов для гнучкої комплектації продукції;
е) мінімізація запасів;
ж) швидка реакція на зміни;
з) гнучко переналагоджуване обладнання;
и) висока продуктивність і низькі витрати;
к) бездоганна якість продукції і орієнтація на тривкі зв’язки зі споживачем;
л) всі вищеперераховані;
м) інше.
19. Важливий чинник формування управлінських структур:
а) рівень розвитку на підприємстві інформаційної технології;
б) підвищення кваліфікації.
20. Результатом використання локальних мереж може бути:
а) розширення сфери контролю керівників;
б) скорочення числа рівнів управління на підприємстві;
в) а) та б) разом;
г) інше.
Література: 1; 4; 9; 11; 15; 16; 18–20; 24; 30.
[До змісту] [Попереднє] [Наступне]
[До змісту] [Попереднє] [Наступне]