57виховуючі відносини як спеціально організована взаємодія вчителя і учнів. Проблема Вв.
Відносини-емоційний,когнітивний,ціннісно-змістовий взаємообмін в результаті якого відбув особистісно-індивідуальне зростання 2 людей.Виховуючі відносини виступають першоосновою і найважливішою умовою повноцінного розвитку дитини. На відміну під виховних відносин, які неминуче стихійно виникають між особистістю, що формується, й іншими людьми, всіма явищами і процесами оточуючої дійсності, виховуючі відносини свідомо формуються під керівництвом вихователя і спрямовані на досягнення мети виховання. А.С. Макаренко в результаті своєї новаторської педагогічної діяльності дійшов філософсько-педагогічного висновку про відносини як істинний об'єкт педагогічної роботи.Виховуючі відносини у загальноосвітній школі — це спеціально організована під керівництвом вчителя творча, морально-естетична взаємодія суб'єктів педагогічного процесу, спрямована на досягнення мети виховання, зумовлена соціально і психологічно всією системою суспільних відносин, загальнолюдських і національних цінностей, відповідає певному етапові розвитку суспільства. Це визначення виховуючих відносин не є назавжди вичерпним, воно розвивається, як розвивається суспільство і педагогічна наука.Запропоноване визначення ґрунтується: 1) на теоретичних положеннях В.М. М'ясищева, який першим звернув увагу на те, що в практиці має місце тотожність у поняттях "відносини" і "взаємодія"; 2) на філософсько-психологічній концепції С.Л. Рубінштейна, де доведено, що ставлення людини до людини опосередковують відносини людини до буття. Це узагальнення дозволило нам розглядати виховуючі взаємини "вчитель — учень" як основу формування відносин дітей до оточуючої дійсності та стосунків у дитячому колективі.Сьогодні ми можемо з повним правом стверджувати, що до проблеми відносин зверталися всі найбільш відомі педагоги і психологи, вивчаючи: 1) діяльність і спілкування у їх взаємозв'язку; 2) формування особистості педагога і працю вчителя; 3) різні аспекти вікової педагогіки і психології. Бо створювати виховуючі відносини без знання закономірностей розвитку індивіда, без усвідомлення індивідуального і загального в цьому суперечливому процесі не уявляється можливим, проте психологічна і педагогічна природа цього поняття залишається недостатньо вивченою. Лише в кінці 80-х років XX ст. відносини обґрунтовані як педагогічна категорія А.М. Бойко.