3. Органи виконавчої влади.

Дата: 2025-06-02; Просмотры: 10

Оценка:

0.00 из 5.00 — оценок

Скачиваний: 0

Скачать

4. Інші органи держави.

Органом законодавчої влади є Верховна Рада України. Верховна Рада є загальнонаціональним, виборним, представницьким, колегіальним, постійно діючим, однопалатним органом законодавчої влади, який складається з 450-ти народних депутатів. Вони обираються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування терміном на чотири роки (ст. 76).

Главою держави є Президент України. За Конституцією, він є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності, додержання Конституції, прав і свобод людини і громадянина (ст. 102).

Органи виконавчої влади, за Конституцією, становлять собою певну систему. До неї входять: Кабінет Міністрів, який є вищим органом у системі органів виконавчої влади і місцеві державні адміністрації.

Судочинство в Україні здійснюється, відповідно до Конституції, Конституційним Судом та судами загальної юрисдикції (ст. 124).

До органів судової влади належать також Вища рада юстиції.

Поряд з цими органами державної влади є органи, які передбачені Конституцією, але безпосередньо не віднесені до органів певного виду державної влади. Це, зокрема, Центральна виборча комісія, Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення тощо.

Загальними засадами організації (будівництва) органів державної влади є:

- поділ державної влади на законодавчу, виконавчу і судову та взаємодія органів державної влади;

- демократичний порядок формування органів державної влади (виборність, призначення за згодою інших органів тощо);

- системність і структурованість;

- конституційність, законність в організації й діяльності;

- постійний характер діяльності і детермінованість повноважень органів державної влади;

- врахування загальновизнаних принципів та норм міжнародного права, досягнень національної і світової конституційної думки й практики державного будівництва;

- гарантування діяльності органів державної влади.

76. Верховна Рада України - єдиний орган законодавчої влади Української держави. Єдиним органом законодавчої владі Укр. є парламент-ВРУ. Конституційний склад ВРУ є 450 народних деп. які обир на основі загального, рівного прямого виборчого права, шляхом таємного голосування строком на 4 роки. ВРУ працює сесійно. Вона є повноважною ха умовою обрання не менш як двох третін від її конст складу. ВРУ збирається на першу сесію не пізніше ніж на 30 день після офіційного оголошення результатів виборів. Чергові сесії ВРУ починаються першого вівторка лютого і першого вівторка вересня кожного року. Позачергові сесії ВРУ із зазначенням порядку денного слик головою ВРУ на вимогу не менш як третини народних деп. або на вимогу Президента Укр. Засідання ВРУ проводяться відкрито або за рішенням більшості від конст складу деп. засідання проводяться закрито.

77. Порядок утворення Верховної Ради України.

Згідно К ВРУ є єдиним органом законодавчої влади в У. Також конститут визначається загальни склад ВРУ, встановлюється строк її повноважень на 4 р. Колегіальний характер ВРУ як парламенту У полягає насамперед у її складі та порядку роботи. ВР складається з 450 депутатів і є повноважною за умови обрання не менш як даох тритин від її конст складу. Законодавством передбачається що виборчий процес в У здійснюється на засадах вільного і рівноправного висування кандидатів у депутати, гласності і відкритості, рівності можливостей для всіх кандидатів у проведенні виборчої компанії, неупередженості до кандидатів з боку держ органів, установ і організацій, органів місцевого самовряджування, свободи агітації. Депутатом може бути лише повністю дієздатна особа, яка є громадяном Укр. і володіє активним виборчим правом, проживає на укр. протягом останніх 5 років, не менше 21 р. Повноваження народних деп. починається з моменту складання присяги, а до цього центральна виборча комісія по виборах народних деп. оголошує про обрання того чи іншого громадянина Укр. народним деп., а це залежить від результатів виборів по кожному з 450 виборчих округів. Згідно з Конст чергові вибори до ВРУ призначаються на останню неділю березня останнього року повноважень ВРУ з тим щоб було достатньо часу для оптимального проведення самих виборів, підрахування голосів та визначення результатів виборів до початку роботи осінньої сесії ВРУ нового скликання. Рада має зібратися на першу сесію не пізніше ніж на 30 день після офіційного оголошення результатів виборів.

Однією із істотних особливостей нашого парламенту є його однопалатність.

78. Компетенція Верховної Ради України.

В Конст закрипелено шірокі повноваження широкі повноваження ВРУ, які визначають її місце та роль у державі. Всі ці повноваження умовно можна поділити на групи: 1. повноваження по'язані з внесенням змін до К Укр; 2. з функцією контролю за бюджетом; 3. визначенням засад політики держ та програм суспільного розвитку; 4. визначен- ням взаємовідносин ВРУ і президента Укр;5. формуванням інших держ органів; 6. з функцією парламенсбкого контролю ВРУ; 7. огранізацією адміністративно-територіального поділу Укр; 8. здійсненням зовнішніх фуннкцій держ та деяких інших. Однак перелічені у статті конституції повноваження ВРУ не є вичерпаними, вони доповнюються і деталізуються положення- ми інших статей, тобто дострокове припинення повноваження Президента. Крім того оцінюючи межі повноважень ВРУ не слід забувати про положення статті 92 Конст, яка окреслює коло питань що вирішуються виключно законами Укр

79. Комітети Верховної Ради України та їх повноваження. ВРУ затверджує перелік комітетів ВРУ, обирає голів цих комітетів. Комітети Верховної Ради України здійснюють законопроектну роботу, готують і попередньо розглядають питання, віднесені до повноважень Верховної Ради України. Основною формою роботи комітетів є засідання. Основними функціями комітетів є: 1) законопроектна робота, яка включає організацію розробки за дорученням Верховної Ради України чи з власної ініціативи проектів законів та інших актів; 2) збір, вивчення, дослідження інформації з питань, що належать до компетенції комітетів, організація слухань з цих питань, в тому числі на засіданнях Верховної Ради України; 3) попередній розгляд та підготовка висновків і пропозицій щодо ратифікації чи денонсації міжнародних договорів і угод, проектів перспективних програм економічного і соціально-культурного розвитку України, звітів про їх виконання та інших питань 4) участь у складанні, прийнятті, контролі за виконанням державного бюджету в частині, що віднесена до компетенції комітетів, з метою забезпечення доцільності, економності та ефективності використання державних коштів 5) обговорення кандидатур посадових осіб, призначення яких відповідно до законодавства погоджується з комітетами, підготовка відповідних висновків щодо цих осіб. Ограгіназація і порядо діяльності комітетів ВР встановлюється законом. Обов'язки – якісно і вчасно підготовити законопроекти, зробити висновки та рекомендації.

80. Організація роботи Верховної Ради України.

ВРУ як колегіальни законодавчий орган здійснює свою діяльність в особливій організаційній формі, збираючись на сесії ВР. В період сесію нар деп. не лише опрацьовують у парламентських комітетах законопроекти, інші питання діяльності законодавчого органу, а й приймають законодавчі акти на пренарних засіданнях шляхом голосування депутатами особисто, а також працюють у своїх виборчих округах. Новообрана ВР на першу сесію збирається не пізніше ніж на 30 день після офіційного оголошення результатів виборів. Це означає що перша сесія не є черговою чи позачерговою сесією, а є особливою сесією, порядок зібрання якої має спеціально регулюватися законом про регламент ВРУ відповідно до вимог Конст. Президія сесії визначає головуючого на кожне засідання ВР, організовує роботу парламенту та підписує прийняті нею акти до обрання голови ВР. З обранням голови ВР президія сесії припиняє свою діяльність, а засідання ВР веде голова ВР. Поярдок роботи встановлюється її регламентом. Чергові сесії ВР починаються першого вівторка лютого і вересня кожного року. Позачергові сесії скликаються на вимогу не мненш як 150 нар деп. або на вимогу президента Укр. при цьому вимога про скликання позачергової сесії повинно супроводжуватися зазначенням порядку денного позачергової сесії. Така сесія за звичайних умов, скликається в продовж 10 днів після надходження вимоги про скликання позачерг сесії. Засідання ВР проводяться відкрито але за рішенням більшості від конст складу ВР. Поядок денний чергової сесії ВР затверджуєть на кожну чергову сесію. Рішення про зміну чи включення питань і затвердженого в цілому порядку денному приймається не менш як 2/3 голосів деп. від конст складу ВР.

81. Правовий статус Президента України.

Інститут Президента України як глави держави є порівняно новим явищем у політичному житті і державному будівництві України. Тривалий час в Україні (колишній Український РСР) функції глави держави виконували переважно Верховна Рада, яка вважалась найвищим органом державної влади України, її Президія, як постійний діючий орган державної влади, та її голова.

Становлення інституту Президента України було ключовим у реформовані державної влади, пов’язаному з проголошенням незалежності України та зміною її конституційного ладу.

Президент також призначає половину складу Ради Національного банку України, половину складу Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення.

Ряд повноважень має Президент і щодо формування органів судової влади та контрольно-наглядових органів.

Досить широке коло повноважень має Президент як гарант конституційного ладу, державного суверенітету, територіальної цілісності України; додержання Конституції, прав і свобод людини і громадянина та інших конституційних інститутів.

Відповідно до Конституції Президент є Головнокомандувачем Збройних Сил України.

Як глава держави, Президент також приймає рішення про прийняття до громадянства України та припинення громадянства України, про надання притулку в Україні; нагороджує державними нагородами; встановлює президентські відзнаки та нагороджує ними, здійснює інші повноваження, встановлені Конституцією.

Однією з особливостей статусу Президента є те, що він не може передавати свої повноваження іншим особам або органам. Це є важливою гарантією як статусу Президента, так і конституційного ладу в цілому.

Свої функції і повноваження Президент здійснює в певних правових і організаційних формах, які, як правило, властиві лише цьому інституту державної влади.

Президент України на основі і на виконання Конституції і законів України видає укази і розпорядження, які є обов’язковими до виконання на території України. Окремі види актів Президента скріплюються, відповідно до Конституції, підписами Прем’єр-міністра і міністра, відповідального за акт та його виконання.

Рішення Ради національної безпеки і оборони України вводяться в дію указами Президента (ст. 107 Конституції).

82. Порядок проведення виборів Президента України.

Президент України обирається громадянами України на основі загального, рівного і прямого виборчого права щляхом таємного голосування строком на п'ять років. До кандидата у Президента України висуваються певні вимоги.Він повинен бути громадянином України. Кандидат у Президенти повинен досягти 35 років. Кандидат у Президенти повинен протягом десяти останніх перед днем виборів років проживати в Україні. Цей крок робиться для того, щоб він міг орієнтуватись в особливостях суспільного життя країни. Кандидат повинен мати право голосу, володіти активним виборчим правом і не може бути обмеженим у виборчих правах. Кандидат у Президенти має володіти державною мовою, якою відповідно до ч. 1 ст. 10 Конституції є українська.Одна й та сама особа не може бути Президентом України більш, ніж два строки підряд. Ця норма покликана запобігти тривалому перебуванню при владі однієї особи, оскільки це, як свідчить історичний досвід, часто призводить до встановлення антидемократичних державно - правових режимів. Водночас Конститкція України не забороняє переобрання особи Президентом на третій строк після того, коли цю посаду займала інша особа. Президенту України забороняється мати інший представницький мандат, тобто бути членом якихось виборних органів, а також обіймати посаду в державних або громадських органів та організаціях, займатисяпідприємницькою діяльністю. Вибори Президента України є рівними: громадяни беруть участь у виборах на рівних засадах, кожний виборець має один голос. Новообраний Президент України присткпає до виконання своїх обов'язків не пізніше ніж через 30 днів після офіційного оголошення результатів виборів, з моменту складення народові на урочистому засіданні Верховної Ради України. А у разі, коли Президента обрано на позачергових виборах, - у п'ятиденний строк після офіційного оголошення результатів виборів.

83. Компетенція Президента України.

За конституцією Президент є главою держ і виступає віж її імені, є гарантом держави, суверенітету, територ. цілісності Укр., додержанні Конст, прав і свободи людини і громадянина, забезпечує держ незалежність, нац безпеку і правонаступництво держ. Представляє держ в середині крауни і в міжнар відносинах. Призначає всеукраїнськ референдум що до змін в Конст ., проголошує всеукр референдум за народною ініціативою, призначає позачергові вибори до ВР. Право розпуску парламенту, якщо протягом 30 днів однієї чергової сесії пленарні засідання пленарні засідання не можуть розпочатись. Право законодавчої ініціативи. Президент підписує і оприлюднює закони. Формує органи викон влади: Каб. Міністрів, міністерств, інших центр органів викон владі та місцевої держ адміністрації. Призначає за згодою ВР Прем’єр міністра, голову антимонопольного комітету, голову фонду держ майна, голову держ комітету, телебачення і радіомовлень- ня, призначаю половину складу ради НБУ, призначає третину складу Конст Суду Укр., призначає ген Прокурора. Є головнокомандувачем збройних сил Укр., призначає та звільняє з посади вищє командування збройних сил і інших військових формувань. Очолює Раду Нац Оборони і Безпеки. Видає укази і розпорядження які є обов’зковими на території Укр. Для здійснення своїх повноважень створює консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи і служби, які називаються адміністрацією президента Укр. Є головою ради нац безпеки.

84. Взаємовідносини Президента України з ВРУ та КМ.

За Конституцією Президент є главою держави і виступає від її імені. Він є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції, прав і свобод людини і громадянина. Президент забезпечує державну незалежність, національну безпеку і правонаступництво держави (ст. 102, 106 Конституції). Одними із пріоритетних повноважень Президента у здійсненні названих функцій є його повноваження щодо представництва держави всередині країни і в міжнародних відносинах. Як глава держави, Президент України має ряд повноважень щодо призначення і оголошення виборів і референдумів як форм безпосередньої демократії та щодо формування і функціонування органів державної влади. Зокрема, Президент призначає всеукраїнський референдум щодо змін Конституції України (ст. 156), проголошує всеукраїнський референдум за народною ініціативою; призначає позачергові вибори до Верховної Ради у строки, встановлені Конституцією. Президент України припиняє повноваження Верховної Ради, якщо протягом тридцяти днів однієї чергової сесії пленарні засідання не можуть розпочатися. Президент має також значні повноваження на завершальній стадії законодавчого процесу: підписання і оприлюднення законів. Одним з найважливіших і найдієвіших повноважень Президента як глави держави є його установчі повноваження щодо формування органів виконавчої влади: Кабінету Міністрів, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та місцевих державних адміністрацій. Так, відповідно до ст. 106 Конституції Президент призначає за згодою Верховної Ради Прем’єр-міністра та припиняє його повноваження, приймає рішення про його відставку; призначає за поданням Прем’єр-міністра членів Кабінету Міністрів, керівників інших центральних органів виконавчої влади, а також голів місцевих державних адміністрацій та припиняє їхні повноваження на цих посадах.

85. Кабінет Міністрів України - орган виконав­чої влади.

Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади. Кабінет Міністрів України відповідальний перед Президентом України та підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України у межах, передбачених у статтях 85, 87 Конституції України. Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, актами Президента України. Підкореність і підзвітність Кабінету Міністрів Верховноій Раді України реалізується через затвердження Державного бюджету України та внесення до нього змін, організацію контролю за виконанням бюджету та прийняття рішення щодо звіту про його виконання. Конституція України визначає більшість повноважень Кабінету Міністрів. Строк функціонування Кабінету Міністрів залежить від строків повноважень Президента України. Прем'єр-міністр України, інші члени Кабінету Міністрів України мають право заявити Президентові України про свою відставку. Відставка Прем'єр-міністра України має наслідком відставку всього складу Кабінету Міністрів України. Кабінет Міністрів України здійснює контроль за виконанням прийнятих ним актів як безпосередньо, так і через підвідомчі йому органи. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів підлягають реєстрації в порядку, встановленому законом.

86. Порядок формування і складу Кабінету Міністрів.

Відповідно до статті 114 Конституції України до складу Кабінету Міністрів України входять прем'єр-міністр України, Перший віце-прем'єр-міністр, , три віце-прем'єр-міністри, міністри.

Персональний склад Кабінету Міністрів України призначається Президентом України за поданням Прем'єр-міністра України. Прем'єр-міністр України керує роботою Кабінету Міністрів України, спрямовує її на виконання Програми діяльності Кабінету Міністрів України, схваленої Верховною Радою України. Юридичний бік встановленого Конституцією України порядку формування персонального складу Кабінету Міністрів відповідає міжнародним стандартам і передбачає обов'язкові дії з боку Президента і Прем'єр-міністра. Адже саме Прем'єр-міністр вносить пропозиції Президенту України щодо складу Кабінету Міністрів, а Президент призначає його членів.

Строк функціонування Кабінету Міністрів залежить від строків повноважень Президента України.

87. Компетенція Кабінету Міністрів України

КМУ є вищім органом в системі органів викон влади. Він відповідальний перед президеном Укр та підконтрольний і підзвітний ВРУ. У своїй діяльності КМУ керується Конституцією Укр і законами Укр, актами през Укр. КМУ у межах своєї компетенції видає постанови і роспорядження які є обов'язковими до виконання. Кабінет Міністрів Укрвїни та інші структури виконавчої влади не можуть ефективно діяти поза межами єдиної системи. Конституція України визначає більшість повноважень Кабінету Міністрів. Строк функціонування Кабінету Міністрів залежить від строків повноважень Президента України. Строк повноважень Кабінету Міністрів Укарїни може бути достроково припиненій незалежно від припинення президентських повноважень у випадках, передбачених ст. 115 Конституції України. Кабінет Міністрів України здійснює контроль за виконанням прийнятих ним актів як безпосередньо, так і через підвідомчі йому органи.

88. Система органів виконавчої влади

На відміну від законодавчої і судової влади, органи яких функціонують в авто­номному режимі, підкоряючись тільки законові, виконавча влада не може ефектив­но діяти поза межами єдиної системи. В нашій державі виконавча вертикаль функ­ціонує на засадах чіткої субординації та підпорядкування.

Вищим органом у системі органів вико­навчої влади є Кабінет Міністрів України. У своїй діяльності він керується Консти­туцією, законами України та актами Пре­зидента України. Більше того, однією а го­ловних функцій Кабінету Міністрів є забезпечення виконання законів України (в то­му числі й Конституції) та актів Прези­дента України, систематичний контроль за дотриманням їх іншими органами виконав­чої влади всіх рівнів та застосування необхідних заходів щодо ліквідації вияв­лених порушень. Ця функція визначає сут­ність і характер повноважень Кабінету Мі­ністрів, підзаконність його рішень, тобто прийняття їх на основі й для виконання Конституції, законів, указів Президента України.Друге після Кабінету Міністрів місце у виконавчій вертикалі влади посідають центральні органи виконавчої влади. Го­ловною ланкою системи органів централь­ної виконавчої влади є міністерства. Вони створюються для організації державного управління в найважливіших сферах соці­ально-економічного й політичного життя і є здебільшого органами галузевого управ­ління. Значення міністерств підкреслюєть­ся тим, до їхні керівники (міністри) вхо­дять до складу Кабінету Міністрів України (ст. 114 Конституції). Державні комітети - центральні ор­гани виконавчої влади, що здійснюють пе­реважно міжгалузеве управління. Відом­ства (агентства, бюро, управління, комісії) реалізують функції управління в тих сфе­рах, які не охоплюються міністерствами та комітетами. Наступною ланкою виконавчої верти­калі влади є місцеві органи виконав­чої влади - місцеві державні адміністра­ції, які здійснюють виконавчу владу в об­ластях і районах, містах Києві та Севасто­полі. Здійснення виконавчої влади в містах Києві та Севастополі буде визначене окре­мими законами України. В областях і районах склад місцевих державних адміністрацій формують голо­ви місцевих державних адміністрацій. Ос­танні призначаються на посаду і звіль­няються з посади Президентом України за поданням Кабінету Міністрів України.

89. Центральні органи виконавчої влади

Друге після Кабінету Міністрів місце у виконавчій вертикалі влади посідають центральні органи виконавчої влади. Го­ловною ланкою системи органів централь­ної виконавчої влади є міністерства. Вони створюються для організації державного управління в найважливіших сферах соці­ально-економічного й політичного життя і є здебільшого органами галузевого управ­ління. Значення міністерств підкреслюєть­ся тим, до їхні керівники (міністри) вхо­дять до складу Кабінету Міністрів України (ст. 114 Конституції).

Державні комітети - центральні ор­гани виконавчої влади, що здійснюють пе­реважно міжгалузеве управління. Відом­ства (агентства, бюро, управління, комісії) реалізують функції управління в тих сфе­рах, які не охоплюються міністерствами та комітетами.

Конституцією передбачений такий поря­док утворення центральних органів вико­навчої влади. Прем'єр-міністр України входить із поданням до Президента Укра­їни про утворення, реорганізацію та лікві­дацію міїїістерств, інших центральних ор­ганів виконавчої влади, в межах коштів, передбачених Державним бюджетом Украї­ни на утримання цих органів. Президент України відповідно до ст. 106 Конституції призначає керівників міністерств, інших центральних органів виконавчої влади. Він може припинити їхні повноваження на цих посадах.

Функції центральних органів виконав­чої влади України визначаються Указом Президента України «Про загальне поло­ження про міністерство, інший централь­ний орган державної виконавчої влади» 1996 р. Завдання та функції конкретних міністерств та інших органів державної ви­конавчої влади встановлюються положен­нями про згадані органи, які затверджу­ються Президентом. У цих положеннях пе­редбачається відповідальність керівників центральних органів державної виконавчої влади перед Президентом за результати своєї діяльності.

Компетенція міністерств, комітетів та відомств реалізується через видання ними наказів, інструкцій та інших нормативно-правових актів.

90. Місцеві державні адміністрації, їх повноваження.

Виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють обласні та районні, Київська та Севастопольська місцеві державні адміністрації (ст. 118 Конституції України). Місцеві державні адміністрації – це державні органи виконавчої влади в областях, районах, в районах Автономної Республіки Крим, а також в містах Києві та Севастополі, які наділені правом представляти інтереси держави і приймати від її імені розпорядження, що діють на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці. Вони діють за принципом субординації, відповідальності перед Президентом України, Кабінетом Міністрів України, підзвітності та підконтрольності органам виконавчої влади вищого рівня, а також районним і обласним радам у межах, передбачених законами “Про місцеві державні адміністрації” і “Про місцеве самоврядування в Україні”. Місцева державна адміністрація є місцевим органом в системі органів виконавчої влади на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці. Вона виконує повноваження державної влади та делеговані їй відповідними радами виконавчі функції через створювані управління, відділи та інші структурні підрозділи та діє під керівництвом голови місцевої державної адміністрації.

Саме місцеві державні адміністрації реалізують принцип поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади, покладений в основу побудови територіального устрою України (ст. 132 Конституції України).

Отже, можна зробити висновок, що управління місцевими справами здійснюється через органи державної адміністрації на місцях, які виступають у якості периферійної ланки виконавчого апарату, призначаються з центру та формуються за участю представницьких органів, що обираються населенням відповідних адміністративно-територіальних одиниць. Такий підхід у повній мірі відповідає змісту управління місцевими справами, якого додержується більшість країн сучасного світу.

Під місцевим управлінням, звичайно, розуміють органи, які призначаються з центру і представляють на місцях державну адміністрацію, а під місцевим самоврядуванням – місцеві представницькі органи.

Уявляється правильним не протиставляти місцеве самоврядування місцевому управлінню, а розглядати їх у контексті відношення частина – ціле. Місцеве управління – складний і гнучкий механізм. Він може включати в себе як державну адміністрацію на місцях, так і місцеві представницькі органи – ради (органи самоврядування).

91. Організація роботи місцевих державних адміністрацій.

Місцеві державні адміністрації діють на засадах відповідальності перед людиною і державою за результати своєї діяльності; верховенства права; законності, пріоритетності прав і свобод людини і громадянина; гласності; поєднання державних і місцевих інтересів.

Правовий статус місцевих державних адміністрацій встановлюється Конституцією України, Законом “Про місцеві державні адміністрації”, іншими законами України. У своїй діяльності місцеві адміністрації керуються також актами Президента України, Кабінету Міністрів, органів виконавчої влади вищого рівня.

Основною функцією місцевої державної адміністрації є виконавча функція, оскільки цей орган, його діяльність безпосередньо пов’язана з практичною реалізацією виконавчої влади. Саме в областях і районах зосереджена переважна більшість різного роду об’єктів власності різних форм, на їх території мешкає більшість населення України, якраз в них створюються всі ті матеріальні та інші цінності, від наявності яких безпосередньо залежить доля виконання всіх без винятку державних програм і, зокрема, Програми дій Уряду. У Конституції України отримали правове врегулювання й інші положення, в яких розкривається суть та особливості здійснення місцевого самоврядування в Україні: місцеве самоврядування є правом територіальної громади – жителів села, селища, міста – самостійно вирішувати питання місцевого значення відповідно до Конституції і законів України; місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою безпосередньо і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їхні виконавчі органи; органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, є районні та обласні ради (ст. 140); матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме й нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад, а також об’єкти їхньої спільної власності, які перебувають в управлінні районних та обласних рад (ст. 142); територіальні громади та органи, утворені ними, мають власні повноваження, у межах яких діють самостійно, під свою відповідальність, а також повноваження органів виконавчої державної влади, надані (делеговані) їм законом, у межах яких вони підконтрольні відповідним органам виконавчої влади (ст. 142, 143); права місцевого самоврядування захищаються в судовому порядку (ст. 145).

Принцип місцевого самоврядування є однією з найважливіших ознак будь-якої демократичної держави. У кожній державі, залежно від особливостей її устрою, історичних, національних, географічних та інших особливостей, місцеве самоврядування має специфічну форму.

92. Правові основи організації судової влади.

В Укр. держ влада здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову владу. Всі три види держ влади є самостійними, кожна з них діє в межах своєї компетенції. В цій системі судова влада займає особливе місце. Її функцією є застосування прийнятих законодавчою владою законів та інших нормативних актів до конкретних умов, життєвих ситуацій і забезпечення верховенства права у житті суспільства, здійснення правосуддя. Правосуддя – застосування держ органом норми права до конкретного випадку, що трапився в житті – це майнові, трудові, сімейні, та інші спори, конфлікти, а також злочини та інші антигромадські вчинки. Правосуддя виконує свої функції шляхом розгляду та вирішення судами цив, та кримінальних справ у судових засіданнях. Правосуддя Укр. здійснює лише судова влада, яка представлена Конст Судом Укр. та системою судів загальної юрисдикції. Забороняє передаванню функцій здійснення правосуддя іншим органам чи посадовим особам, а такоє посадовими особами. Організація, порядок діяльності і компетенція судів загальної юрисдикції визначає Конст Укр. та законами. Найвищім судовим органом у системі судів загальної юрисдикції проголошено Верховний Суд Укр. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов’язковим на виконання на всій території Укр. Основні засади на яких здійснюється правосуддя: рявність громадян перед законом і судом, право громадян на судовий захист, незалежність судів та підкорення іх тільки закону, відкритий розгляд справ у всіх судах, ніхто не може визнаний винним у скоєнні злочину, а також покараний інакше, як за вироком суду, ведення судочинства держ мовою. Професійні судді не можуть належати до політ партій та профспілок, брати участь у будь-якій політ діяльності, мати представницький мандат, обіймати будь-яки оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу, крім наукової, викладацької та творчою.

93. Судова влада в системі розподілу влади.

В Укр. держ влада здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову владу. Всі три види держ влади є самостійними, кожна з них діє в межах своєї компетенції. В цій системі судова влада займає особливе місце. Її функцією є застосування прийнятих законодавчою владою законів та інших нормативних актів до конкретних умов, життєвих ситуацій і забезпечення верховенства права у житті суспільства, здійснення правосуддя. Правосуддя – застосування держ органом норми права до конкретного випадку, що трапився в житті – це майнові, трудові, сімейні, та інші спори, конфлікти, а також злочини та інші антигромадські вчинки. Правосуддя виконує свої функції шляхом розгляду та вирішення судами цив, та кримінальних справ у судових засіданнях. Правосуддя Укр. здійснює лише судова влада, яка представлена Конст Судом Укр. та системою судів загальної юрисдикції. Забороняє передаванню функцій здійснення правосуддя іншим органам чи посадовим особам, а такоє посадовими особами. Організація, порядок діяльності і компетенція судів загальної юрисдикції визначає Конст Укр. та законами. Найвищім судовим органом у системі судів загальної юрисдикції проголошено Верховний Суд Укр. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов’язковим на виконання на всій території Укр. Основні засади на яких здійснюється правосуддя: рявність громадян перед законом і судом, право громадян на судовий захист, незалежність судів та підкорення іх тільки закону, відкритий розгляд справ у всіх судах, ніхто не може визнаний винним у скоєнні злочину, а також покараний інакше, як за вироком суду, ведення судочинства держ мовою. Професійні судді не можуть належати до політ партій та профспілок, брати участь у будь-якій політ діяльності, мати представницький мандат, обіймати будь-яки оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу, крім наукової, викладацької та творчою.

94. Загальна характеристика судової системи України

95. Конституційно-правовий статус народного депутата.

Верховна Рада України як єдиний орган законодавчої влади в державі розглядає і вирішує питання, віднесені до її повноважень, від імені Українського народу – громадян України всіх національностей, виражаючи суверенну волю народу. Виразниками цієї волі у Верховній Раді є народні депутати України, які обираються строком на чотири роки.

Народним депутатом України може бути громадянин України, який на день виборів досяг 21 року, має право голосу і проживає в Україні протягом останніх п’яти років. Не може бути обраним до Верховної Ради України громадянин, який має судимість за вчинення умисного злочину, якщо ця судимість не погашена і не знята у встановленому законом порядку (ст. 76 Конституції України). Народні депутати України обираються громадянами України за змішаною (мажоритарно-пропорційною) системою.

Половина конституційного складу Верховної Ради обирається в одномандатних виборчих округах на основі відносної більшості, а друга половина – за списками кандидатів у депутати від політичних партій, виборчих блоків партій у багатомандатному загальнодержавному виборчому окрузі на основі пропорційного представництва.

96. Діяльність депутата.

Одним з обов’язків нар Деп. є присутність та участь у засіданнях ВРУ. Пленарні засідання ВРУ, комітетів, комісій, є ефективними, якщо депутати не тільки присутні на них, але й беруть участь у роботі, а саме: подають пропозицію щодо порядку денного, процедур обговорення питань, виступають у обговоренні питань, проектів актів ВР, її органів, голосують тощо. Депутат, як член ВР користується ухвального голосу з усіх питань, що розглядаються на пленарних засіданнях ВР та її органів до складу яких він входить. Деп. має право брати участь у роботі комітетів, комісій, членом яких він не є, з правом дорадчого голосу. Нар деп. має право законодавчої ініціативи у ВР. Це право право він може реалізувати у формі внесення: 1) проекту нового закону, проекту закону про зміну чи доповнення закону або про його скасування; 2) обґрунтованої пропозиції про необхідність прийняття нового закону; 3) пропозицій та поправок до законодавчої ініціативи, що розглядається ВР. Активність деп. на пленарних засіданнях забезпечується наданим йому правом: брати участь у дебвтах; ставити питання доповідачам, головуючому на засіданні; давати довідки, виступати с пропозиціями що до порядку і з мотивів голосування; проголошувати, за попередньою згодою головуючого, тексти звернень заяв, резолюцій, петицій громадян чи їх об’єднань, якщо вони мають суспільне значення.

97. Права і обов’язки депутатів.

Народний депутат України як член Верховної Ради України і має всі права, що забезпечують його активну участь у діяльності Верховної Ради та утворюваних нею органів, він несе відповідальність перед Верховною Радою, виконує доручення Верховної Ради та її органів. Народний депутат має право:- обирати і бути обраним до органів Верховної Ради України; - пропонувати питання для розгляду Верховною Радою України або її органами; - законодавчої ініціативи у Верховній Раді України; - ставити питання про визнання законопроекту терміновим та про винесення його - на народне обговорення або референдум;

- вносити проекти постанов, інших актів, поправки до них;

- вносити пропозиції та поправки до проектів законів та інших законодавчих актів, а також пропозиції щодо порядку голосування;

- висловлювати думку щодо персонального складу органів і кандидатур посадових осіб, які обираються, призначаються або затверджуються Верховною Радою України;

- звертатися із запитами, брати участь у дебатах, ставити запитання доповідачам, головуючому на засіданні, вимагати відповіді на запит;

- виступати з обгрунтуванням своїх пропозицій і з мотивів голосування, давати довідки; - ставити питання про недовіру складу органів, утворених Верховною Радою України, а також посадовим особам, яких обрано, призначено або затверджено Верховною Радою України;

- порушувати питання про перевірку діяльності підприємств, установ та організацій, розташованих на території України, щодо яких є дані про порушення ними чинного законодавства;

- передавати головуючому на засіданні Верховної Ради України текст свого виступу, окремої думки, заяви, пропозиції і зауваження з питань, що розглядаються Верховною Радою, для включення до протоколу і стенографічного звіту засідання.

На сукупність прав народних депутатів впливають і їх обов’язки, перелік яких закріплений чинними законами. Так, народний депутат зобов’язаний: бути присутнім та брати участь у засіданнях Верховної Ради України та її органів, до складу яких його обрано; виконувати їх доручення й інформувати про виконання цих доручень; додержуватися Регламенту Верховної Ради України та інших нормативних актів, що визначають порядок діяльності Верховної Ради та її органів; брати участь у контролі за виконанням законів та інших актів Верховної Ради України, рішень її органів.

Пленарні засідання Верховної Ради, комітетів, комісій є ефективними, якщо депутати не тільки присутні на них, але й беруть активну участь в роботі, а саме: подають пропозиції щодо порядку денного, процедур обговорення питань, виступають у обговоренні питань, проектів актів Верховної Ради, її органів, голосують тощо. У разі неможливості прибути на пленарне засідання депутат повинен завчасно повідомити про це з зазначенням причин Секретаріат Верховної Ради, голову комітету, комісії.

Серед обов’язків народного депутата Закон про статус народного депутата України першим називає його обов’язок підтримувати тісні зв’язки з виборцями, регулярно інформувати їх про свою роботу у Верховній Раді України та її органах, про роботу Верховної Ради та її органів, виконання їх рішень і про реалізацію своєї передвиборної програми (ст. 23 Закону).

98. Основні гарантії депутатської діяльності.

Чинне законодавство України не тільки надає народним депутатам широкі повноваження, але й встановлює систему гарантій депутатської діяльності. В Законі про статус народного депутата України зазначається, що “Держава гарантує депутату необхідні умови для ефективного здійснення ним депутатських повноважень. Верховна Рада України та державні органи, підприємства, установи і організації, незалежно від форм власності і підпорядкування, забезпечують умови для виконання депутатом його повноважень, а об’єднання громадян та їх органи сприяють йому в цьому” (ст. 26 Закону).

Народним депутатам України гарантується депутатська недоторканість. Це означає, що народні депутати України не можуть бути без згоди Верховної Ради України притягнені до кримінальної відповідальності, затримані чи заарештовані. Така норма Конституції України. Гарантією ефективного здійснення повноважень народним депутатом є можливість одержання ним необхідних інформаційних матеріалів, консультацій спеціалістів, використання засобів масової інформації та технічних засобів.

99. Депутатський запит і депутатське звернення.

Депутатський запит – це письмова вимога народного депутата України, яка заявляється на сесії Верховної Ради до Президента України, до органів Верховної Ради, Кабінету Міністрів України, керівників інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування, керівників підприємств, установ і організацій, розташованих на території України, незалежно від їх підпорядкування і форм власності, дати офіційну відповідь з питань, віднесених до їх компетенції, а саме щодо фактів порушень або невиконання Конституції України, законів, постанов та інших актів, прийнятих вищими органами державної влади, а також з питань, що мають загальнодержавний характер, якщо його попередні депутатські звернення не були задоволені (п. 34 ст. 85, ст. 86 Конституції України, ст. 12 Закону про статус народного депутата).

Запит подається депутатом або кількома депутатами Голові Верховної Ради через Секретаріат Верховної Ради України. На пленарному засіданні Верховної Ради оголошується зміст і автор запиту і не менш як 1/5 голосів депутатів від конституційного складу Верховної Ради приймається рішення про доцільність направлення запиту органу чи посадовій особі, до яких його звернуто. Рішення про направлення запиту до Президента України має бути попередньо підтримано не менш як однією третиною від конституційного складу Верховної Ради. Відповідь на запит надсилається Голові Верховної Ради та депутату, який його вніс, не пізніше як у 15-денний термін з дня його одержання або у інший термін, встановлений Верховною Радою, і оголошується на засіданні Верховної Ради. Депутат має право дати оцінку відповіді на свій депутатський запит. Відповідь на депутатський запит може бути обговорена, якщо на цьому наполягає не менш 1/5 частини народних депутатів.

Депутатське звернення – це викладена у письмовій формі пропозиція народного депутата, звернена до посадових осіб, здійснити певні дії, дати офіційне роз’яснення чи викласти позицію з питань, віднесених до їх компетенції (ст. 19 Закону про статус народного депутата України). Депутатське звернення є обов’язковим для розгляду посадовими особами, яким воно адресовано, протягом не більш 10 днів з моменту одержання. Максимальний час розгляду депутатського звернення, з урахуванням продовження терміну розгляду, не може превищувати 30 днів з моменту його одержання. Депутат має право бути присутнім при розгляді надісланого ним звернення, його повинні завчасно попередити про час і місце розгляду звернення.

100. Поняття і значення основі принципи територіального устрою держави.

Територія держ – невід'ємна ознака всякої державності і водночас просторова межа здійснення держ влади. Питання про територіальний устрій – це питання про те, як організована територія держ., з яких частин вона складається і яким є правове становище як території загалом, так і її окремих складових. Конституцією Укр визначено загальні засади територ. організації держави: принцип єдності та цілісності держ території, принцип поєднання централізації і децентралізації у здійсненні держ влади та принцип збалансованості соц – економ розвитку території. Територ Укр є неподільна і недоторкана. Питання зміни територ віднесено до виняткового відання Всеукр Референдуму. Держ політика в галузі розвитку територій повинна будуватися за принципом поєднання як загальнонац. Інтересів та їх урахування місцевих інтересів. Повинні бути враховані історичні, географічні, економ., еколог. особлівості регіонів, етнічні та культурні традиції. Україна є унітарною державою. Це означає, що територія Укр у межах існуючих кордонів є цілісною і недоторканою, що складові частини цієї території перебувають в нерозривному взаємному зв'язку, відзначаються внутрішньою єдністью і не мають ознак державності. Відповідно до Конституції Укр адміністративно-територіальний поділ Укр становить цілісну систему адміністративно-територіальних одиниць, яка складається з Автономної Республіки Крим, областей, районів, міст, районів у містах, селищ і сіл.

101. Види адміністративно-територіальних одиниць в Україні.

Україна на момент прого­лошення незалежності мала сформований територіальний устрій, який залишився без істотних змін і після прийняття Конституції України. Сьогодні у складі України, як уже зазначалося, знаходиться Автономна Республіка Крим, 24 області. 2 міста загальнодержавного значення (Київ та Севастополь), 165 міст обласного, і 279 районного значення. 907 селищ міського типу, 490 сільських і 121міський район, а також 28 839 сільських населених пунктів, об'єднаних в 10 190 сільськихокругів ("сільрад"), як самостійних адміністративно-територіальних одиниць Адміністративно-терито­ріальний устрій України не е незмінним. Великі міста з кількістю населення понад 1 мільон постійно ставлять питання про перетворення їх на міста загальнодержавного значення Швидко збіль-шуеться чисельність сільрад (сільських округів), в яких об'єднується по кілька сільських населених пунктів під юрисдикцією єдиних для них територіальних громад як первинних суб'єктів місцевого самоврядування. Цей процес, стимульований ст. 140 Конституції України, буди наростати Відповідно до Конституції України (п. 13 ст. 92), територіальний устрій України, а отже, і порядок вирішення питань адмін.-територіального устрою має визначатися виключно законом України Самою ж Конституцією України визначаються лише основні засади та система адмін.-територіального устрою України (ст. 132, 133). а також право Верховної Ради України утворювати і ліквідувати райони, встановлювати й змінювати межі районів та міст, а також вирішувати питання про найменування і перейме­нування населених пунктів та районів (п. 29 ст, 85).

102. Правовий статус автономної Республіки Крим.

Автономна Республіка Крим е "невід'ємною складовою частиною України І в межах повноважень, визначених Конституцією України, вирішує питання, віднесені до її відання" (ст. 134 Конституції України) Отже, Автономна Республіка Крим (АРК) за конституційною природою І е формою так званої територіальне (адміністративно-територіальної, регіональної, обласної) автономії, добре відомій світовій практиц. державотворення. Суть терито­ріальної автономії полягає передусім у праві її територіального колективу (громадян відповідної держави, які постійно проживають у межах цієї автономії) і тих органів, які вони обирають, самостійно вирішувати питання, віднесені о відання автономії. Перелік питань, віднесених до відання АРК, передбачений ст. 138 Конституції України. В їх числі передусім такі, як: управління майном, що належить АРК, розроблення, затвердження та виконання бюджету АРК на осові єдиної податкової І бюджетної політики України; розроблення, затвер­дження та реалізація програм АРК з питань соціально-економічного і культурного розвитку, раціональ­ного природокористування,охорони довкілля - відповідно до загальнодержавних програм; визнанення статусу місцевостей як курортів; встановлення зон санітарної охорони курортів;

охорона й використання пам'яток історії". Поряд з цим АРК має право самостійно вирішувати ', й Такі важливі організаційні питання, як:

призначення виборів депутатів Верховної Ради АРК; затвердження складу виборчої комісії АРК;

організація та проведення місцевих

103 . Система органів влади в АРК та їх повноваження

104. Порядок зміни адміністративно-територіального поділу україни.

Відповідно до Конст Укр територіальний устрій Укр і порядок вирішення питань адмін-територ. Устрою має визначатися виключно законом Укр. Конституцією Укр визначаються лише основні засади та системи адмін-територ устрою Укр, право ВРУ утворювати і ліквідувати райони, встановлювати та змінювати межі районів та міст, зараховувати населені пункти до категорії міст, також питання про найменування і перейменування населених пунктів та районів. Відповідні повноваження по вирішенню питань адмін-територ устрою мають й інші органи держ влади, а також органи місцевого самоврядування. До повноважень Кам мін належать: внесення до ВРУ подань про утворення, ліквідацію та найменування арйонів, надання населеним пунктам статусу гірських; створення нац ради з найменування географ об'єктів, затвердження положення про неї. ВР АРК, обласні ради мають право вносити до Каб-мін Укр пропозиції що до утворення, ліквідації та найменування новоутворених районів, порушувати перед ВР питання що до: встановлення і зміни меж АРК; області; перенесення адміністративних центрів районів, перейменування районів; встановлення і зміни меж районів, міст і міських округів; прийняття рішення що до зарахування населених пунктів до категорій селищ міського типу, сіл, селищ, встановлення та зміни її меж; реєстрація сільких та міських округів. Київська та Севастопольські міські ради самостійно приймають рішення про встановлення та зміни меж районів у місті, також про зарахування населених пунктів, що входять доміської округи, до селищь міського типу, сіл6 селищ, та інші питання. Повноваження районних, міських рад, міст, обласного значення зводяться в основному до внесення до ВР АРК, обласної ради пропозиції що тих питань, які вирішують ці ради або порушують питання про їх вирішення перед ВРУ, відповідно ВР АРК, обласною радою.

105. Поняття і принципи, форми здійснення місцевого самоврядування.

Місцеве самоврядування є правом територіальної громади – жителів села чи добровільного об’єднання в сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста – самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів Укр. Воно може здійснюватися територіальною громадою як безпосереднє так і через органи місцевого самоврядування: сільські селищні, міські ради та їх виконавчий орган. Орган місцевого самоврядування що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, є районні та обласні ради.

Принцип місцевого самоврядування є однією з найважливіших ознак будь-якої демократичної держави. У кожній державі, залежно від особливостей її устрою, історичних, національних, географічних та інших особливостей, місцеве самоврядування має специфічну форму.

Форма безпосереднього здійснення місцевого самоврядування територіальними колективами громадян є референдум та інші способи участі громадян у вирішенні питань, що віднесені законодавством до компетенції місцевого самоврядування. До інших способів місцевого самоврядування належать загальні збори громадян.

106. Органи місцевого самоврядування, їх повноваження та форми роботи.

В межах тих адміністративно-територіальних одиниць, де є місцеві державні адміністрації, саме адміністрації виконують повноваження як місцевих органів державної виконавчої влади галузевого характеру, так і делеговані виконавчі функції відповідних рад і діють під загальним керівництвом голови місцевої державної адміністрації.

Відповідно до ст. 119 Конституції України, основними завданнями місцевих державних адміністрацій в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці є: виконання Конституції України, законів, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, інших актів виконавчої влади вищого рівня; забезпечення прав і свобод громадян; виконання державних і регіональних програм соціально-економічного та культурного розвитку, програм охорони довкілля, а в місцях компактного проживання корінних народів і національних меншин – також програм їх національно-культурного розвитку; підготовка та виконання відповідних бюджетів; взаємодія з органами місцевого самоврядування; реалізація інших, наданих державою, а також делегованих відповідною радою, повноважень.

До складу відповідної місцевої державної адміністрації входять: голова адміністрації, його перший заступник, не більше трьох заступників, керівники управлінь, відділів та інших структурних підрозділів.

Місцеві державні адміністрації очолюють голови відповідних державних адміністрацій. Вони, у відповідності з п. 10 ст. 106 Конституції України, призначаються на посаду Президентом України за поданням Кабінету Міністрів на строк повноважень Президента України.

Важливими ознаками повноцінності місцевого самоврядування взагалі, його органів та посадових осіб, зокрема, є їх правова, організаційна та матеріально-фінансова самостійність (автономія).

Суть правової автономії полягає у тому, що місцеве самоврядування, його органи мають свої власні повноваження, визначені Конституцією або законом. Ці повноваження, зазначається в Європейській Хартії, мають бути повними та виключними, тобто такими, що не належать одночасно органам державної влади чи, скажімо, іншим органам місцевого самоврядування. У межах своїх повноважень орган місцевого самоврядування має повну свободу дій для здійснення власних ініціатив з будь-якого питання, віднесеного до його відання. Це правило має діяти і тоді, коли орган місцевого самоврядування здійснює делеговані йому законом окремі повноваження органів державної влади. І тут він повинен мати свободу пристосовувати здійснення цих повноважень до місцевих умов.

Суть організаційної автономії полягає в тому, що орган місцевого самоврядування сам визначає свою власну внутрішню структуру так, щоб вона відповідала його функціям та повноваженням і забезпечувала ефективне управління. Діючи в межах закону, орган місцевого самоврядування не підпорядковується іншим органам, а будь-який адміністративний контроль за його діями можливий лише для забезпечення законності та конституційних принципів місцевого самоврядування.

Матеріально-фінансова автономія місцевого самоврядування та його органів полягає в праві володіння, користування розпорядження об’єктами комунальної власності, а також власними коштами, достатніми для здійснення функцій і повноважень місцевого самоврядування.

107. КонституційнийСуд України, його повноваження , роль .

Згідно з Конституцією України (ст. 124), судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції. Конституція України (ст. 147) визначає Конституційний Суд України як єдиний орган конституційної юрисдикції в Україні. Завданням Конституційного Суду є гарантування верховенства Конституції України як Основного Закону держави на всій території України.

Конституції багатьох країн розглядають конституційні суди як органи правосуддя. Конституція України, як уже відмічалось, визначає, що судочинство в Україні здійснюється Конституційним Судом та судами загальної юрисдикції. Тому є підстави вважати, що Конституційний Суд поруч з судами загальної юрисдикції складають самостійний вид державної влади – незалежну судову владу. В юридичній літературі висловлюється й інша точка зору на правову природу Конституційного Суду. Зокрема, Конституційний Суд розглядається як орган, що стоїть окремо від трьох гілок влади: законодавчої, виконавчої і судової.

Необхідно відмітити у зв’язку з цим, що Конституційний Суд як спеціалізований орган конституційної юрисдикції має як спільні, так і відмінні риси від судів загальної юрисдикції. Діяльність конституційних судів здійснюється в певних процесуальних формах, що зближує їх з судами загальної юрисдикції. Спільними для них є більшість принципів судочинства. Закон про Конституційний Суд України (ст. 4) передбачає, що діяльність конституційного Суду ґрунтується на принципах верховенства права, незалежності, колегіальності, рівноправності суддів, гласності, повноти і всебічності розгляду справ та обґрунтованості прийнятих ним рішень. Законодавство деяких країн вводить обмеження на застосування, наприклад, таких принципів, як гласність і змагальність.

Відрізняються конституційні суди від судів загальної юрисдикції за способом їх формування, складом і, головним чином, за характером справ, які вони вирішують. Предметом розгляду конституційних судів є конституційні питання.

Конституційне правосуддя, незалежно від організаційних форм його здійснення, вирішує завдання захисту конституції: забезпечення її верховенства, принципу розподілу влади, захист прав і свобод людини і громадянина.

108. Конституція України про внесення змін до неї та порядок вирішення перехідних питань.

Розділ XIII Конст Укр містить положення про порядок внесення змін до Конституції, який передбачає досить ускладнену процедуру, при тому різної складності для для різних положень Основного Закону. Встановлена процедура внесення змін до Конституції має на меті забезпечити й державі справжнє верховенство Конституції, непохитність конституційного ладу Укр й національної державності украюнського народу, зробити Основний Закон Укр законом, що має вищу юридичну силу і характеризується як найстабільніший у державі. Такі важливі конституційні інститути, як основи конституційного ладк, основи виборчої системи Укр і процедура внесення змін до Конституції можуть бути змінені тільки тоді, коли: * проект про внесення змін до цих розділів внесуть Президент Укр або не менше як 2/3 депутатів віж конституційного складу ВРУ; * дане рішення повинно бути підтверджено на Всеукраїнському референдумі. Конституцією передбачено також процедуру прийняття змін до інших положень Основного Закону України. В той же час не може бути прийнято рішення про зміну Конституції України взагалі, якщо дані зміни ліквідовують або обмежують права і свободи громадян, якщо вони спрямовані на ліквідацію незалежності Укр чи порушення її територіальної цілості.

109. Органи прокуратури в системі державного апарату

110. Повноваження прокуратури та форми її реагування на порушення законності

6) звертатись до суду з заявою про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.

Існують наступні атки прокурорського реагування:

1.Конституційне право – провідна галузь права України

2.Поняття і предмет конституційного права України

3.Роль конституційного права України в системі права України