3 5 . Україна на шляху формування правової держави.

Дата: 2025-06-02; Просмотры: 9
Оценка:
0.00 из 5.00 — оценок
Скачиваний: 0

Ідея "правової держави" є метою розвитку нашого сусп-ва і засобом його досягнення. Так, ст.1 Конст. Укр., прийнятої 28.06.96 р., Україна проголошується - суверенною і незалежною, демокр, соціальною, прав державою. Відп. до Конституції Укр.:

*права і свободи людини визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ст.3); *в Україні визнається і діє принцип верховенства права (ст.8); *проголошується верховенство і пряма дія Конституц. норм (ст.8); *держ. влада в Укр. под-ся на: законодавчу, виконавчу, судову (ст.6); *народне волевиявлення здійснюється через вибори, референдум тощо (ст.69); +гром-ни Укр. м.п. на свободу об"єдн. у політ. партій та громадські орг-ції; *рівність різн. ф. вл-ті, захист пр. вл-ті громадянам гарантується. З метою реалізації положень Конституції в Укр. прийняті такі закони: "Про вибори Президента України" "Про вибори нар. деп-ів Укр", "Про місц. держ. адм-ції"; "Про місц. самовр. в Укр."; "Про уповноваженого ВР Укр. з прав людини"; "Про Конституційний Суд Укр."; "Про власність"; "Про госп. тов-ва"; "Про підприємництво", "Про пенсійне забезпечення"; "Про зайнятість населення", "Про об"єднання Укр."; та інш.

На виконання Конст., Законів Укр. приймаються постанови, декрети, розпорядження уряду, вид. укази Президента, розробляються інструкції, накази центр. ор. вик. влади тощо. (Зокрема, постановою КМУ затв. Положення про державну реєстрацію суб"єктів підприємницької д-ті; пост. КМУ затв. положень щодо застосування Закону України "Про зайнятість населення" тощо.).

36. Декларація про державний суверенітет України (16. 07. 90). Її роль в становленні держави України

1 грудня 1991 року народ України на референдумі одностайно висловив свою суверенну волю побудувати незалежну державу. Загальні риси нової української держави було окреслено ще в Декларації про державний суверенітет України, прийнятий Верховною Радою УРСР 16 липня 1990 року. В Декларації було проголошено державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах.Громадяни Республіки всіх національностей становлять народ України. Народ України є єдиним джерелом державної влади в Республіці. Повновладдя народу України реалізується на основі Конституції Республіки як безпосередньо, так і через народних депутатів, обраних до Верховної і місцевих Рад Української РСР. Від імені всього народу може виступати виключно Верховна Рада Української РСР. Жодна політична партія, громадська організація, інше угрупування чи окрема особа не можуть виступати від імені всього народу України.

Декларація була проголошена ще в ті часи, коли Україна була в складі СРСР, коли йшлося не простворення самостійної держави, про забеспечення реаотного суверенітету України в межах Союзу. Проте в декларації було закріплено ряд положень, які згодом було включено до Конституції вже самостійної України До числа таких принципів належать: поділ влади на виконавчу, законодавчу та судову, рівність усіх громадян перед законом, самостійність України у вирішенні економічних, екологічних, культурних питань, завнішньої та внутрішньої безпеки.

37. Державно-правові ознаки України як держави.

Управовій державі, якою прагне стати Україна, первинним актом утвердження державної влади завжди повинен бути закон, а єдиним джерелом утвердження державної влади – народ. Щодо форми правового акта затвердження волі народу, то ним є Основний Закон держави – Конституція України.

Держави, яка не визнає у своїй країні ніякої влади над собою, окрім влади свого народу, до держави, яка служить народу і вважає утвердження й забезпечення прав і свобод людини своїм основним обов’язком, до держави, яка визнає право на існування різних політичних партій, форм власності, в тому числі приватної власності, різноманітних ідеологій, вчень, теорій, до держави, яка сприяє підприємництву і розвитку ринкових відносин.

Як свідчить процес державотворення в Україні в останні роки, Українська держава утверджується як європейська держава, якій притаманні істотні риси більшості європейських держав та держав світу. Підтвердженням тому є Конституція України 1996 р. Україна з моменту проголошення своєї незалежності виступає як важливий міжнародний фактор, який впливає на інші держави і міжнародні організації й зазнає відповідно значного впливу з їх боку.

Згідно із ст. 6 Конституції України, єдина державна влада за принципом поділу влад здійснюється законодавчими, виконавчими та судовими органами державної влади, що дає змогу запобігти диктаторству будь-якої з них і водночас організувати їх спільну діяльність на основі взаємозалежності та взаємодії у процесі реалізації єдиної державної влади в Україні.

Відповідно до Конституції України державна влада здійснюється на підставі державних програм.

Громадяни України є суб’єктом прав і свобод, які не властиві іншим особам, що користуються правами й свободами. Це особливо помітно при з’ясуванні об’єкта конституційно-правових відносин з приводу здійснення державної влади. Таким об’єктом, згідно з Конституцією, є права і свободи людини. Саме права і свободи людини та їх гарантії, згідно з ч. 2 ст. 3 Конституції України, визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Метою діяльності по здійсненню державної влади в Україні державними органами, згідно з Преамбулою Конституції України, є забезпечення прав і свобод людини та гідних умов її життя.

Отже, суть державної влади в Україні як конституційно-правового інституту полягає у її легітимності, яка законодавчо закріплена у Конституції завдяки волі народу як єдиного джерела влади і здійснюється згідно з конституційними принципами народного суверенітету, поділу влад та верховенства права законодавчим, виконавчим й судовими органами на підставі загальнодержавних програм, спрямованих на забезпечення прав і свобод людини як найвищої соціальної цінності з метою досягнення гідних умов її життя.

38. Поняття і зміст компетенції держави України.Основні напрями діяльності держави, в якихвиражаеться її сутність, завдання й мета і які е функціями держави,що здійснюються за допомогою державної влади.

Функції держави тісно пов'язані між собою, а також з такими суспільними відносинами, на які держава намагається впливати відповідно до своїх потреб, своєї політики. Щодо методів здійснення функцій держави, то вони залежать від компетенції і форм діяльності системи державних органів, яка будується на підставі розподілу влад Саме органи організовують здійснення функцій держави у межах своєї компетенції Кожна функція держави має притаманні лише їй форми й методи здійснення. Так, основними формами здійснення функцій держави, звичайно, вважаються правотворча, правозастосувальна та правоохоронна діяльність, в цілому правове регулювання і безпосередня організаторська робота щодо здійснення правових настанов. Методами ж здійснення цих функцій е переконання, заохочення і примус Змістом тієї чи іншої функції держави е сам процес впливу держави за допомогою державної впади завдяки практичній діяльності органів держави на певні або групу споріднених суспільних відносин Кожна конкретна функція держави поєднує у собі зміст, форми й методи діяльності відповідної гілки єдиної державної влади (законодавчої, виконавчої, судової), застосування якої пов'язане з особливостями конкретного об'єкта державного впливу. За ооціалііпим приіпаїеппгім державної діяльності виділяються такі Функції, які характеризують призначення держави, найбільш загальні напрями її діяльності на певному етапі розвитку. Вони здійснюються не окремими державними органами, а а різній міра! багатьма ланками державного апарату. Крім того, основні функції Мають комплексний характер, їхнім об'єктом є широке копо споріднених суспільних відносин, на які і Впливає певний вид державної діяльності. До основних функцій держави даного виду належать, наприклад, функції охорони прав і свобод людинри й громадянина, захисту правопорядку, законності тощо.Зовніші функції держави забезпечують здійснення її зовнішньої політики. до неїналежать наступні функції: оборона країни, підтримання міжнародного міру, міжнародне економічне співробітництвто тощо.

39. Державні символи України.

Державними символами України, за Конституцією (ст. 20), е Державний Прапор України, Державний Герб України і Державний Гімн України. Державним Прапором України є стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольору.

Великий Державний Герб України встановлюється з урахуванням малого Державного Герба та герба Війська Заопрізького. Головним елементом великого Державного Герба е Знак Княжої Держави Володимира Великого (малий Державний Герб).

Державний Гімн України являє собою національний гімн на музику М. Вербицького зі словами, затвердженими законом, що приймається не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради.

40. Суть і зміст народовладдя в Україні.

Принцип демократизму держави опосередковує передусім взаємовідносини держави і суспільства, держави і особи. Цей принцип відповідає традиціям українського державотворення і знаходить своє виявлення в сучасних принципах формування органів державної влади, в їх системі, структурі, складі та основних засадах функціонування.

Демократичною є держава, яка всебічно і повно виражає волю народу, а її організація (будівництво) і діяльність постійно відповідають волі народу. Мається на увазі як загальна воля народу, так і воля окремих соціальних груп, спільностей та кожної окремої особи – людини і громадянина. Тобто демократичною є держава, яка здійснює владу народу з його волі і відповідно його волі.

Вихідним моментом демократизму держави є проголошення його на найвищому конституційному рівні, що здійснюється Основним Законом і пов’язано з конституційним визнанням державою статусу народу як єдиного джерела влади, його права реалізовувати свою владу як через органи державної влади та органи місцевого самоврядування, так і безпосередньо (шляхом виборів, референдумів тощо), та закріпленням виключного за народом права визначати й змінювати конституційний лад України.

Але головне в демократизмі держави – це забезпечення державою реального демократизму.

41.Форми здійснення прямого народов­ладдя в Україні.

Першочергове значення у становленні і функціонуванні демократичної держави має порядок формування органів державної влади (державного апарату), зокрема порядок виборів до органів державної влади та інші засоби їх формування.

Відповідно до Конституції, шляхом вільних і справді демократичних виборів обираються народні депутати України до парламенту – Верховної Ради, Президент, а також органи місцевого самоврядування України.

Вибори до цих органів відбуваються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування (ст. 71 Конституції).

Залежно від форми волевиявлення народу розрізняють інститути представницької і безпосередньої демократії.

Вищими формами безпосереднього здійснення народом влади визначено вибори і референдуми, на основі яких забезпечується формування інтересів у суспільстві, узгодження й координування цих інтересів, прояв волі народу як через формування представницьких органів держави та органів самоврядування і прийняття ними відповідних рішень, насамперед у формі законів, так і через прийняття рішень безпосередньо громадянами.

Окрім провідних форм реалізації безпосереднього народовладдя – виборів, референдумів, Конституцією України надається можливість здійснення народного волевиявлення і через інші форми безпосередньої демократії, зокрема дорадчі опитування, народні обговорення тощо.

Отже, характерними рисами безпосередньої демократії обов’язково мають виступати:

- пряме волевиявлення народу, тобто участь громадян у прийнятті рішень, здійсненні влади від його імені;

- прийняття рішення обов’язкового, імперативного характеру.

Пряме народовладдя – це система форм безпосереднього вільного волевиявлення народу як носія суверенітету і єдиного джерела влади в Україні шляхом прямої його участі у встановленні представницьких органів державної влади та органів місцевого самоврядування і безпосередньому прийнятті владних рішень з передбачених Конституцією та законами України питань.

42. Поняття і форми представницької демократії. Правові гарантії здійснення народовладдя.

За Конституцією основними принципами державного ладу є такі принципи: суверенності і незалежності держави, демократизму держави, соціальної і правової держави, унітарності (єдності, соборності) держави та республіканської форми правління

Але головне в демократизмі держави і це забезпечення державою реального демократизму Це досягається як конституційне визначеним порядкам формування органів державної влади та інших інститутів держави, так і характером організації діяльності держави.

Виборним представницьким органом державної влади є лише один орган державної влади - Верховна Рада України. Виборними представницькими органами місцевого самоврядування є сільські, селищні та міські ради. Районні та обласні ради представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст незалежно від порядку їх формування.

Органом державної влади, який уособлює представницьку демократію в Україні і головним структурним елементом демократизму держави визначена Верховна Рада. Лише вона має право представляти Український народ - громадян України всіх національностей - і виступати від його імені. Верховна Рада є єдиним, загальнонаціональним, колегіальним, постійно діючим органом законодавчої влади України. Принцип демократизму суспільства полягає у належності влади народові та участі народу у здійсненні влади. Це взаємовідносини суспільства і держави. За Конституцією, влада в Україні належить безпосередньо її народу як першоджерелу влади і до того ж всьому народу, а не будь-якій його частині, оскільки народ України складають громадяни усіх національностей і об'єктивно - усіх соціальних груп. Відповідно до ст. 5 Конституції народ е єдиним джерелом влади в Україні. Демократизм сусп-ва, суспільного ладу полягає також в участі народу у здійсненні влади: народ здійснює владу як безпосередньо, так і через органи державної влади та місцевого самоврядування. Основними формами безпосереднього здійснення влади народом, прямого народовладдя є, за Конституцією, вибори і референдуми (ст. 69), в яких мають право брати участь усі громадяни України, які досягли на день їх проведення 18 років. Тобто весь народ України має право брати участь у здійсненні політичної влади.

43. Поняття і суть виборчого права і виборчої системи в Україні.Вибори в Україні - це передбачена Конституцією та законами України форма прямого народовладдя, яка є волевиявленням .народу шляхом таємного голосування щодо формуванням конституційне якісного' і кількісного складу представницьких органів державної впади та органів місцевого самоврядування.

В сучасному політичному процесі вибори мають багатоманітне соціальне призначення, яке виражається через наступні суспільні функції: по-перше, вибори є важливим інструментом реалізації народного суверенітету. легітимізації влади взагалі й конкретно того чи іншого представницького органу у межах його законодавчої компетенції; по-друге, вибори виступають водночас однією з форм здійснення права національного суверенітету.

По-третє, через вибори як демократичну форму обрання представників народу забезпечується стабільність. поступовість і наступність існування влади; по-четверте, через вибори як форму відносно якісного відбору або своєрідного фільтру складу представницьких органів забезпечується основа для ефективного функціонування державного механізму та органів місцевого самоврядування: саме періодичні вибори дають змогу позбутися непопулярних, хто скомпрометував себе, політиків: по-п'яте, вибори є одним із найважливіших способів формування і вираження суспільної думки.

44. Демократизм виборчої системи в Україні.

У загальному вигляді вибори можна визначити як волевиявлення народу з метою формування органів державної впади або місцевого самоврядування шляхом голосування. За умов демократичного суспільства вибори за своєю суттю - це прояв реальної волі народу, процес виявлення і здійснення такої волі. Суспільство як асоціація вільних і рівноправних людей для підтримки свого оптима­льного функціонування і постійного відтворення мусить певним чином самоорганізовуватись. За умов саме демократичного суспільства існує постійний і самостійний напрям у його діяльності - періодичне формування власних владних структур, які б задовольняли інтереси й прагнення кожного члена суспільства, а також раціональне існування всього суспільства загалом. Волевиявленням народу задається насамперед суспільний (або публічний) і політичний хар-р інституту виборів.

45. Основні принципи виборчої системи України.

У ст. 71 Конституції визначається, що вибори до органів державної влади та місцевого самоврядування є вільними і відбуваються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосу­вання. Виборцям гарантує­ться вільне волевиявлення. Принципи вільних виборів є загально визнаними у світі і відповідають міжнародним стандартам чи ознакам демократичних режимів. Проголошення цих принципів на конст-ному рівні робить їх обов'язковими для всіх видів виборів, виключаючи можли­вість порушен-ня будь-якого з цих принципів або усіх принципів одночасно. Поряд із цими загальними прин­ципами в кожному із базових виборчих законів України встановлюються додаткові принципи виборчого проце­су. Виборчий процес здій­снюється, зокрема, на засадах- вільного і рівнопра­вного висування кандидатів, гласності і відкритості, рівності можливостей для всіх кандидатів у проведенні виборчої компанії, неуперед­женості до кандидатів з боку державних органів, установ і організацій, органів місце­вого самоврядування: свобо­ди агітації. Принципи загального, рівного і прямого виборчого права пои таенному гопотзт визнані універ­сальними принципами демок­ратичних виборів в Україні. Принцип рівності виборчого права передбачає, що всі громадяни України беруть участь у виборах на рівних засадах. Це означає, що всі виборці мають однакову кількість голосів і кожний має рівну з іншими вагу. тобто кожний виборець впливає на результати виборів однаково. Принцип прямого виборчого права визначає право громадян обирати кандидатів на виборах безпосередньо. Принцип таєм­ності голосування означає, що контроль за волевиявленням виборців не допускається.

46. Порядок організаціїї та проведення виборів.

Виборчий процес - це врегульована законом специ­фічна діяльність уповнова­жених органів і громадян. спрямована на формування якісного і кількісного складу органів державної влади та органів місцевого самовря­дування Розрізняють кілька стадій (етапів) виборчого процесу. Перша стадія -проголошення або призначення виборів. Новою Конституцією України передбачаються - "як передумови проведення вибо­рів - проголошення відповідно до календарної дати та призначення виборів залежно від їх виду. Друга стадія -затвердження або утворення виборчих одиниць. Ними виступають виборчі округи ( виборчі дільниці. Виборчі округи бувають територіа­льними та національно-тери­торіальними. Виборчі дільниці • це виборчі одиниці, що об'єднують виборців за загальним місцем голосування. Третя стадія - утворення виборчих органів, на які закон покладає керівництво всім виборчим процесом Залежно від країни ці органи мають різні назви (комісії, бюро, президії). Серед них розрізняють: 1) територіальні, включаючи Цен­тральні виборчі комісії: 2) окружні - комісії, що діють у виборчих округах; 3) дільничні комісії, що діють у виборчих дільницях Четверта стадія виборів • це складання списків виборців. Встановити до процедури голосування на виборах коло осіб, що мають право голосу. Однією із найважливіших стадій вибор­чого процесу е стадія висування і реєстрації кан­дидатів на виборчі посади.

47 . Статус ЦВК

Для підготовки і проведення голосування та підрахунку голосів виборців територія кожного одномандатного округу поділяється на виборчі дільниці. Систему виборчих комісій утворюють: 1) ЦВК – Центральна виборча комісія; 2) окружні виборчі комісії; 3) дільнічі виборчі комісії. Повноваження ЦВК поширюються на всю територію України. Статус ЦВК визначається Конституцієй України, ЗУ “Про Центральну виборчу комісію”. Центральна виборча комісія є постійно діючим державним органом, який відповідно до Конституції України забезпечує організацію підготовки і проведення виборів Президента України,народних депутатів України, а також всеукраїнських референдумів. Комісія здійснює консультативно-методичне забезпечення виборів до місцевих рад, сільських, селищних, міських голів і проведення місцевих референдумів. Комісія є юридичною особою, має печатку із своїм найменуванням. Комісія є незалежним державним органом, який здійснює свої повноваження самостійно, незалежно від інших державних органів та органів місцевого самоврядування.Верховна Рада України призначає на посаду та припиняє повноваження членів Комісії за поданням Президента України. До складу Комісії входять 15 членів Комісії. Членом Комісії може бути громадянин України, який на день призначення досяг двадцяти п'яти років, має право голосу, проживає в Україні не менше п'яти останніх років та володіє державною мовою.Центральна виборча комісія: 1) організовує підготовку і проведення виборів Президента України; 2) забезпечує в межах, визначених законами України, реалізацію і захист конституційних виборчих прав громадян України при проведенні виборів Президента України;3) здійснює контроль за додержанням конституційних норм виборчого права та виконанням Закону України "Про вибори Президента України" і забезпечує однакове їх застосування на всій території України у межах своєї компетенції;4) утворює виборчі округи по виборах Президента України;5) публікує інформацію про строки проведення виборчої кампанії, список округів та інші матеріали про свою діяльність; 6) спрямовує, координує та контролює діяльність виборчих комісій з виборів Президента України;7) встановлює форми виборчих бюлетенів по виборах Президента України, списків виборців, протоколів засідань виборчих комісій, інших виборчих документів, зразки виборчих скриньок для голосування, печаток виборчих комісій, визначає порядок зберігання та передачі виборчих документів; 8) реєструє політичні партії та їх виборчі блоки, які виявили намір висунути свого кандидата у Президенти України; 9) проводить реєстрацію кандидатів у Президенти України, 10) встановлює результати виборів Президента України, публікує в пресі та оголошує в інших засобах масової інформації повідомлення про результати виборів Президента України;Аналогічні повноваження у ЦВК і при виборах народних депутатів України та Всеукраїнському референдумі.

48. Виборчий процес в Україні.

Виборчий процес – це врегульована законом специфічна діяльність уповноважених органів і громадян, спрямована на формування якісного і кількісного складу органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Розрізняють кілька стадій (етапів) виборчого процесу. Перша стадія – проголошення або призначення виборів. Новою Конституцією України передбачаються як передумови проведення виборів – проголошення відповідно до календарної дати та призначення виборів залежно від їх виду.

Друга стадія – затвердження або утворення виборчих одиниць. Ними виступають виборчі округи і виборчі дільниці. Виборчі округи бувають територіальними та національно-територіальними.

Виборчі дільниці – це виборчі одиниці, що об’єднують виборців за загальним місцем голосування.

Третя стадія – утворення виборчих органів, на які закон покладає керівництво всім виборчим процесом. Залежно від країни ці органи мають різні назви (комісії, бюро, президії). Серед них розрізняють: 1) територіальні, включаючи Центральні виборчі комісії; 2) окружні – комісії, що діють у виборчих округах; 3) дільничні комісії, що діють у виборчих дільницях.

Четверта стадія виборів – це складання списків виборців.

Встановити до процедури голосування на виборах коло осіб, що мають право голосу.

Однією із найважливіших стадій виборчого процесу є стадія висування і реєстрації кандидатів на виборчі посади. Світова практика висунення кандидатів визначає кілька способів висунення кандидатів:

самовисунення;

висування групами виборців;

висування політичними партіями та іншими громадськими об’єднаннями.

Шоста стадія виборчого процесу передбачає проведення передвиборчої агітації.

Найголовніша, сьома стадія виборчого процесу – стадія голосування, саме з нею пов’язаний кульмінаційний акт волевиявлення.

За Законом голосування провадиться в день виборів або в день повторного голосування на виборах. Законом скасована процедура дострокового голосування на виборах народних депутатів України та на місцевих виборах.

Восьма стадія виборів включає підрахунок голосів і визначення результатів виборів, а також підбивання підсумків виборів. Закон встановлює термін тривалості цієї стадії, порядок підрахунку голосів, перелік виборчої документації з цих питань. Кінцеві загальні результати виборів встановлюються Центральною або територіальними виборчими комісіями і публікуються в офіційній пресі.

49. Гарантії здійснення виборчого права.

Однією з гарантій реального здійснення вільного волевиявлення становлена законом юридична відповідальність за порушення виборчого законодавства, причому в кожному з базових виборчих законів містяться загальні статті, якими ' запроваджується' інститут відповідальності за порушення виборчого законодавства, а свою юридичну регламентацію цей інститут отримує відповідно в чинному адмін-вному, криміна­льному, кримінально-процесуаль­ному, цив'їльно-процесуапьному законодавстві Адмін. відповіда­льність за певні порушення законодавства про вибори Президента і народних депутатів. Цією статтею встановлюється, що публічні заклики або агітація за бойкотування виборів, опублікован-ня ао поширення іншим способом неправдивих відомостей про кандидата у Президенти чи депутати, а також агітація за або проти кандидата в день виборів тягнуть накладання штрафу від трьох „ до шести офіційно встановлених мінімальних розмірів заробітної плати. Кримінальні правопорушення, пов'язані з порушенням виборчого законодав­ства, належать до злочинів, які посягають на суспіпьні відносини, пов'язані з формами, завданнями, змістом діяльності держави І посягають на політичні права громадян: права брати участь в управлінні державними справами, вільно обирати 'і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Кримінально-правовим захистом забезпечується насамперед здійс­нення виборчих прав. Ст. 127 Кримінального кодексу України передбачає, що перешко-джання шляхом насильства, обману, погроз, підкупу або іншим шляхом

50. Поняття і види референдумів. Особлива роль у системі народовладдя в Україні належить референдумові, як найбільш органічній і природній формі народовладдя. Справді, за своєю суттю референдум, як і інші форми народовладдя - вибори, народне обговорення і опитування, е правом реальної суверенної 1 верховної волі народу, проте за своїм змістом і Формою здійснення тобто за предметом і методом правового регулювання референдум істотно відрізняється від інших форм народовладдя. Волевиявленням народу у вигляді результаті голосування стверджується або ні винесений на референдум закон чи рішення. Це дає підстави характеризувати референдум як нормотворчу форму народовладдя. За територіальною ознакою референдуми подіпяються на: всеукраїнський: 2) . місцевий, причому останній має два підвиди:а) референдум, що провадиться у межах Автономної Респубпіки Крим: б) референдум, що провадиться у межах інших адміністративно-територіальних одиниць Наступна класифікація видів референдумів пов'язана з предметом референдуму. Теорети­чно предмет референдуму - це питання, вирішення якого відбувається шляхом народного голосування. В даному разі залежно від предмету розрізняють наступні референдуми:!) обов'яз­кові - мають місце у випадках, копи з певних питань рішення не може бути прийняте іншим шляхом, окрім народного голосування, причому законом завжди чітко окреслено коло цих питань.

51. Принципи участі громадян у референдумах. Роль референдумів в регулюванні сусп-х відносин визначається з огляду на їхні основні соціальні функції. По-перше, референдум е одним із осн. інструментів реалізації права народного суверенітету І легітимізації владних рішень. Легітимі-зація рішень здійснюється як шляхом прийняття закону або рішення під час референдуму, так і шляхом підтвердження рішень орга­нів держ. влади з питань, що належать до виняткової компетенції референдумів через надання вищої юрид. сили в обох випадках законам та рішенням. Певний рівень легітимізації прийнятих рішень витримує­ться і при проведенні консультативних референ­думів, оскільки, за законом, їхні результати розглядаю­ться І враховуються держ. органами при прийнятті рішень. По-друге, референ­дум е однією, з основних форм реалізації права національного суверенітету, осктьки, за умов виконання певно конституційної проце­дури щодо всеукраїнського референдуму і виконання вимог закону щодо місцевих референдумів, громадяни України, представники певної нації і народності нашої країни можуть ініціювати проведення того чи іншого референдуму з питань, пов'язаних з конституційним чи законодавчим регулюван­ням їхніх національних прав і свобод. По-третє, референ­дум є одним із способів формування громадської думки. По-четверте, за умов демократичного суспільства референдум може бути використаний народом як протига рішенням органів державної впади та місцевого самоврядування, що не задовольняють інтереси громадян. Запро­вадження а Україні порядку проведення референдумів за народною ініциативою створює правові гарантії здійснення прямого народов­ладдя.

52.Демократичні засади підготовки і проведення референдумів.

Проведення всеукраїнських та місцевих референдумів регламентується Конституцією і Законом про всеукраїнський і місцеві референдуми. З точки зору порядку проведення референдум можна розглядати як референдний процес (іноді його називають референ-дарним процесом), який складається з відносно самостійних процедур, що здійснюються у певній послідовності: призначення референдуму; підготовка і проведення референдуму;голосування і визначення під­сумків референдуму; опубліко-аання і введення в дію законів та інших рішень, прийнятих референдумом.У всеукраїнському та місце­вому референдумах мають право брати участь громадяни України, які на день проведення референдуаму досягли 18-ти років І постійно проживають відповідно на території України або області, району, міста, району в місті, селища, села.. Будь-яке пряме або непряме обмеження прав громадян України на участь у референдумі залежно від походження, соціального і майнового стану, расової чи національної належності, статі, освіти, мови. ставлення до релігії, політичних поглядів, роду й характеру занять забороняється. Референдум е прямим: громадяни беруть участь у референдумі безпосередньо. Голосування під час референдуму е таємним: контроль за волевиявленням громадян не допускається. Підготовка і проведення референдумів здійснюються на демок­ратичних засадах, відкрито і гласно. Першою стадією проведення референдуму є його призначення. Після завершення збирання підписів ініциативна група у триденний строк складає підсумковий протокол, в якому зазначається загальна кількість підписів, дата реєстрації ініциативної групи, дата закінчення збирання підписів. Підписні листи по акту передаються на зберігання у встановленому в законі порядук.Центральна комісія забезпечує реєстрацію документів, підбиває загальні підсумки збору підписів в цілому по Україні, про що складається протокол. Після прийняття рішення про призначення наступає друга стадія референдного процесу -підготовка проведення рефе­рендуму. Відповідно до Закону про всеукраїнський та місцевий референдуми створюються структури і умови, необхідні для проведення референдуму:дільниці для голосувань, комісії

53. Референтний процес в Україні.

У всеукраїнському та місцевому референдумах мають право брати участь громадяни України, які на день проведення референдуму досягли 18-ти років і постійно проживають відповідно на території України або області, району, міста, району в місті, селища, села.

Будь-яке пряме або непряме обмеження прав громадян України на участь у референдумі залежно від походження, соціального і майнового стану, расової чи національної належності, статі, освіти, мови, ставлення до релігії, політичних поглядів, роду й характеру занять забороняється.

Референдум є прямим: громадяни беруть участь у референдумі безпосередньо.

Голосування під час референдуму є таємним: контроль за волевиявленням громадян не допускається.

Підготовка і проведення референдумів здійснюються на демократичних засадах, відкрито і гласно.

Першою стадією проведення референдуму є його призначення.

Після завершення збирання підписів ініціативна група у триденний строк складає підсумковий протокол, в якому зазначається загальна кількість підписів, дата реєстрації ініціативної групи, дата закінчення збирання підписів.

Підписні листи по акту передаються на зберігання у встановленому в законі порядку.

Центральна комісія забезпечує реєстрацію документів, підбиває загальні підсумки збору підписів в цілому по Україні, про що складається протокол.

Після прийняття рішення про призначення наступає друга стадія референдного процесу – підготовка проведення референдуму.

Відповідно до Закону про всеукраїнський та місцевий референдуми створюються структури і умови, необхідні для проведення референдуму: дільниці для голосувань, комісії по проведенню референдуму і списки учасників референдуму.

Найбільш відповідальну стадію референдуму становить голосування і визначення підсумків референдуму.

Проект Закону, рішення вважається ухваленим громадянами, якщо за нього було подано більшість голосів громадян від числа тих, хто взяв участь у референдумі.

Датою прийняття закону чи рішення вважається день проведення референдуму.

Тому будь-який результат (як позитивний, так і негативний) є рішенням самих громадян, їхнім волевиявленням.

54.Поняття, принципи і зміст правового статусу особи.

У визначенні правового статусу людини і громадянина важливе значення має не лише загальний обсяг прав та свобод особи, а й ті основні ідеї, які перетворюють сукупність прав і свобод особи в системуОсн. принципами конституційно-правового інституту прав і свобод людини є: 1 .Закріплення в . національному праві прав і свобод, встановлених нормами міжнарод­ного- права; 2.Принцип невідчу­жуваності та непорушності основних природних прав і свобод людини та .'належність й їй від народження (ст. 21 Конституції України). Цей принцип означає, що всі люди визнаються вільними, що вони володіють правами і свободами від народження:3.Принцип рівноправності прав і свобод осіб (ст. 24 Конституції України). Цей принцип означає, що здійснення прав та свобод людини і громадянина не повинно порушувати права та свободи інших осіб 4. Принцип єдності прав та обов'язків людини і громадянина (ст. 23 Конституції України) полягає у тому, що не повинно бути прав без обов'язків, як не повинно бути і обов'язків без прав 5.Принцип гарантованості прав і свобод людини і громадянина полягає в тому, що, по-перше, конституційні права 1 свободи гарантуються державою й не можуть бути скасовані і, по-друге, при прийнятті нових законів або внесенні до них змін не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Отже, під конституційно-правовим Статусом особи розуміють загальні, основоположні начала, за допомогою яких у Конституції визначаються основні права, свободи і обов'язки людини й громадянина, а також гарантії їх здійснення, тобто можливість мати, володіти, користуватися і розпоряджатися економічними, політичними, культурними та іншими соціальними цінностями, благами.; користуватися свободою дій і поведінки в межах конституції та інших законів До поняття правового статусу входять такі основні елементи (вони складають його зміст і структуру):громадянство: загальна правоз­датність.

55. Громадянство і засоби його набуття. Громадянство - це структурний елемент правового статусу особи, який розкриває головний зміст зв'язку людини і держави, взаємовідносин громадянина з державою та суспільством. У визначенні громадянства України, яке дається в преамбулі Закону "Про громадянство України", підкреслюється правовий . характер зв'язку особи й Української держави. Громадянство - правовий, а не фактичний стан. Громадян держави не можна розглядати як сукупність осіб, що проживають на її території, оскільки за цією ознакою останні утворюють населення країни - категорію демографічну. Терміном "населення" охоплюється не тільки громадяни певної держави, а й іноземці та особи без громадянства, які проживають в країні Громадянином держави є особа не в сипу того, що проживає на її території, а

внаслідок існування МІЖ особою і державою певних правових зв'язків. Підставами і умовами набуття громадянства України. Ст. 11 Закону про громадянство України 'зазначає, що підставами набуття громадянства є: 1) народження, 2) походження; 3) прийняття до громадянства України; 4) поновлення громадянства Урїни: 5) інші підстави,передбачені міжнародними договорами України, які ратифіковано Верховною Радою України, Дзний перелік підстав для набуття громадянства е вичерпним. Це означає, що жодні інші заокнодавчі чи підзаконні акти не можуть встановлювати додаткових підстав ' набуття громадянства, або ж скасувати чи обмежувати їх дію.

56. Інститут громадянства. України.Інститут громадянства пов'язаний не тільки з реалізацією держ. суверенітету, а й з обов'язком держави забезпечувати права людини в Україні. Зокрема, у преамбулі Закоу "Про громадянство України" зазначається, що "право на громадянство є невід'ємним правом людини". Це положення повністю відповідає Загальній декларації прав людини від 10 грудня 1948 р. Громадянство, як суб'єктивне право людини, визнається в Україні невід'ємним правом людини. І в цьому плані законодавство про громадя­нство України виходить з вимог міжнародно-лрааових стан­дартів забезпечення прав та свобод людини.Набути громадянство України шляхом натуралізації за Інди­відуальними заявами можуть іноземні громадяни та особи без громадянства. Для цього їм потрібно виконати зазначені у ст. 16 Закону про громадянствоУкраїни умови: 1) відмовитись від іноземного громадянства; 2) постійно • проживати на території України протягом останніх п'яти років перед подачею клопотання Це правило не -поширюється на • осіб, які прибули в Україну на постійне проживання і виявили бажання стати громадянами України за умов, якщо вони народились чи довели, що хочаб один із їхніх батьків, дід чи баба народилися на «території, і не перебувають у грома­дянстві інших держав; 3) володіти укр. мовою в обсязі, достатньому для спіпкуаання: 4) мати законні джерела існування: 5) визнавати і виконувати Конституцію Укр. та закони України. Вказані вимоги можуть не вра­ховуватись тільки у виняткових випадках, а саме щодо осіб, які мають видатні заслуги перед Укр. державою. Рішення щодо цих осіб приймає Президент України Законодавство Укр встановлює обмеження щодо набуття громадянства окреми­ми особами.

57. Порядок набуття громадянства України

Набути громадянство України шляхом натуралізації за індивідуальними заявами можуть іноземні громадяни та особи без громадянства. Для цього їм потрібно виконати зазначені у ст. 16 Закону про громадянство України умови:

відмовитись від іноземного громадянства;

постійно проживати на території України протягом останніх п’яти років перед подачею клопотання. Це правило не поширюється на осіб, які прибули в Україну на постійне проживання і виявили бажання стати громадянами України за умов, якщо вони народились чи довели, що хоча б один із їхніх батьків, дід чи баба народилися на її території, і не перебувають у громадянстві інших держав;

володіти українською мовою в обсязі, достатньому для спілкування;

мати законні джерела існування;

визнавати і виконувати Конституцію України та закони України.

Вказані вимоги можуть не враховуватись тільки у виняткових випадках, а саме щодо осіб, які мають видатні заслуги перед Українською державою. Рішення щодо цих осіб приймає Президент України.

Законодавство України встановлює обмеження щодо набуття громадянства окремими особами. Зокрема, в громадянство України не приймаються особи, які:

вчинили злочини проти людства чи здійснювали геноцид, чинили насильницькі дії проти національної державності України;

засудженні до позбавлення волі до зняття судимості;

перебувають під слідством або уникають покарання чи вчинили злочин на території іншої держави;

перебувають на військовій службі, у службі безпеки, в правоохоронних органах, органах юстиції або органах державної влади іноземної держави”.

Отже, громадянство України припиняється:

внаслідок виходу з громадянства України;

внаслідок втрати громадянства України;

за підставами, передбаченими міжнародними договорами, які ратифіковані Верховною Радою України, - так проголошує ст. 19 Закону.

Вихід з громадянства (експатріація – від лат. ех – колишній, раtrіа – батьківщина) відбувається тільки за ініціативою самої особи (по відношенню до дітей можуть діяти їхні законні представники). Вихід з громадянства України здійснюється за клопотанням особи (ст. 19).

58. Порядок припинення громадянства України

Громадянство України припиняється:

внаслідок виходу з громадянства України; внаслідок утрати громадянства України; на підставах, передбачених міжнародними договорами України.

Вихід із громадянства України здійснюється по клопотанню особи в порядку, установленому Законом.

У виході з громадянства України може бути відмовлено, якщо особа, що почала клопотання про вихід, має невиконані зобов'язання перед чи державою майнові зобов'язання, з якими зв'язані істотні інтереси громадян або державних організацій, кооперативних і суспільних об'єднань.

Вихід із громадянства України не допускається, якщо особа, що збудила клопотання про вихід, притягнуто до кримінальної відповідальності в якості обвинувачуваного чи у відношенні його мається вступивший у законну силу і підлягаючий виконанню вирок суду.

Громадянство України втрачається:

унаслідок вступу особи на військову службу, службу безпеки, у поліцію, органи юстиції та в інші органи державної влади і управління в іноземній державі без згоди на те державних органів України;

якщо громадянство України набуто внаслідок предявлення свідомо неправдивих даних чи фальшивих документів;

якщо особа, що знаходиться за межами України, не встала на консульський облік протягом п'яти років.

При зміні громадянства батьків, унаслідок якого обоє стають громадянами України чи обоє виходять із громадянства України відповідно змінюється громадянство їхніх дітей, що не досягли 14 років.

59. Порядок набуття громадянства України дітьми

Громадянство України набувається дітьми на таких засадах:

Особа, батьки або один з батьків якої на момент її народження були громадянами України, є громадянином України. Особа, яка народилася на території України від осіб без

громадянства, які на законних підставах проживають на території України, є громадянином України. Особа, яка народилася за межами України від осіб без громадянства, які постійно на законних підставах проживають на території України, і не набула за народженням громадянства іншої держави, є громадянином України. Особа, яка народилася на території України від іноземців, які постійно на законних підставах проживають на території України, і не набула за народженням громадянства жодного з батьків, є громадянином України. Особа, яка народилася на території України, одному з батьків якої надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, і не набула за народженням громадянства жодного з батьків або набула за народженням громадянство того з батьків, якому надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, є громадянином України. Особа, яка народилася на території України від іноземця і особи без громадянства, які постійно на законних підставах проживають на території України, і не набула за народженням громадянства того з батьків, який є іноземцем, є громадянином України. Новонароджена дитина, знайдена на території України, обоє з батьків якої невідомі (знайда), є громадянином України. Особа, яка має право на набуття громадянства України за народженням, є громадянином України з моменту народження. Дитина, яка є іноземцем або особою без громадянства і яку усиновляють громадяни України або подружжя, один з якого є громадянином України, а другий - особою без громадянства, стає громадянином України з моменту набрання чинності рішенням про усиновлення, незалежно від того, проживає вона постійно в Україні чи за кордоном. Дитина, яка є особою без громадянства або іноземцем і яку усиновляє подружжя, один з якого є громадянином України, а другий - іноземцем, стає громадянином України з моменту набрання чинності рішенням про усиновлення, незалежно від того, проживає вона постійно в Україні чи за кордоном. У разі встановлення батьківства дитини, мати якої є іноземкою або особою без громадянства, а батьком визнається громадянин України, дитина незалежно від місця її народження та місця постійного проживання стає громадянином України. Набуття громадянства України дітьми віком від 15 до 18 років може відбуватися лише за їхньою згодою.

60. Класифікація прав і свобод громадян.

Конституційні норми різних країн щодо прав, свободи і обов’язків людини і громадянина можна поділити на 1) громадянські і політичні права й свободи, проголошені буржуазними революціями; 2) соціально-економічні права, які ґрунтуються на соціалістичному вченні; 3) колективні, або солідарні, права, проголошені головним чином країнами третього світу. Права й свободи, які стосуються перших двох позицій, це права й свободи, що належать кожному індивідові. Права третьої позиції можна назвати правами людини і народів (право на здорове навколишнє середовище, право на страйк, громадянську непокору, право політичної опозиції).

За іншою класифікацією можливе виділення загальних і особливих прав, свобод та обов’язків людини і громадянина. Критерієм класифікації тут слугує те, що в одних випадках вони стосуються всіх громадян (право на відпочинок), а в інших – тільки певних (окремих) груп громадян (жінок, дітей).

І насамкінець: права й свободи людини і громадянина можуть бути згруповані за сферами життєдіяльності індивіда. Такого роду класифікація уявляється особливо важливою, бо вона показує межі охорони прав людини і громадянина у різних сферах. Критерієм тут є однорідність матеріального змісту прав, свобод і обов’язків та однотипність норм, що її закріплюють. За цією класифікацією у Конституції України виділяють три основні групи прав і свобод та одну групу обов’язків.