31 . Поняття і ознаки правової держави.
Пр-ва д-ва-д-ва, в якій панує право. Таку д-ву х-ть такі осн-ні ознаки:
1.Панування права у всіх сферах сусп-го життя.-З-н як акт прийнятий верховним ор-ом д-ної влади при додержанні встановленої процедури не м.б. відмінений, змінений або тимчасово припинений б/яким іншим актом д-их ор-ів або гром-их орг-цій. Т.ч. право розгляд-ся як спец-не соц. явище, якому притаманні свої принципи, ознаки, х-ки, а з-н-як зовнішня форм аправа у вигляді сук-сті офіц-но-владних установок, що х-ся заг-ною обов’язковістю, дія яких забезпеч-ся силою примусу з боку д-ви.Право є юр.формальний вираз справедливості того її рівня котрий відповідає рівню матер-го і мор-го роз-ку сусп-ва. З-н –це форма виразу права ( а не свавілля).
2.Зв’язаність з-ном д-ви і її ор-ів. Ор-ція і д-сть д-ви і її ор-ів повинна суворо дотримуватсь положень з-ну і підзак-нних актів, що їх стосу-ся і ніхто не м.п. порушувати відповідні пр-ві настанови. Реал-ція цієї ознаки покликана забез-ти законність, правопорядок та д-ну дисципліну.
3.Орг-ція і здій-ння д-ної влади н аоснові принципу розподілу влад. Певна спеціалізація д-них ор-ів досяг-ся шляхом роз-лу влади н азакон-чу, вик-чу, судову.
4.Непорушність прав, свобод і інтересів особи, їх ох-на і гар-сть. В пр-вій д-ві не тільки зак-чо закріпл-ся широке коло прав і свобод особи, які відповідають загально-визнаним м/нар стандартам, але й забезпечується реальність їх здій-ння, ох-на і захист від порушень з б/якого боку, а також і повне поновлення порушених прав і свобод гр-дян. Пр-ва д-ва не дарує гр-нам права і свободи, а лише формулює їх в з-нах, г-тує і ох-няє. При цьому суворо визначені межі втручання д-ви, її ор-ів та осіб у особисте життя гр-дян.
5.Взаємна відпов-сть д-ви і особи. З-н повинен чітко визначити форму і міру відпов-сті за невиконання або неналежне викон-ння взятих на себе або покладених з-ном зобов’-нь як гр-ми перед д-вою так і д-ви перед гр-ми.
6.Наявність реальних і ефективних форм нагляду і контролю за реал-цією пр-их норм. Найефективнішою формою пр-го контролю є судовий контроль, адже суд, будучи одним з трьох розгалуджень влади у д-ві уособлює принципи незалеж-сті, колег-сті, гласності, змагальності та рівності сторін, презумпції невинуватості, право оскаржувати прийняті рішення. Пов. працювати на належному рівні і такі ор-ни як прок-ра, міліція, служба безпеки, адвокатура.
7.Високий рівень пр-вої свідомості і пр-вої куль-ри. Пр. д-ва д-ва передбачає наяв-сть в сусп-ві певної пр-вої атмосфери заг-ної поваги до з-ну і свідомої правомірної д-сті.
32. Інститут захисту конституційного ладу України.
Правова охорона Конституції є неодмінною умовою забеспечення її верховенства і стабільності, високоефективності дії її положень у всіх сферах життєдіяльності нашої держави. Належний рівень правової охорони Конституції – необхідний атрибут правової держави, яка є найважливішим чинником поьудови громадянського суспільства. Правова охоронат здійснюється у різноманіних формах, головними з яких є конституційний контроль і конституційний нагляд. Сутність конституційного контролю полягає в тому, що відповідні органи можуть безповередньо втручатись у діяльність підконтрольних органів, скасовувати чи призупиняти незаконні акти. Органи конституційного нагляду подібних повноважень не мають: їхнє основне призначення в тому, щоб повідомити про неконституційність прийнятого правового акту. Політико-правову базу для впровадження конституційного нагляду було започатковано декларацією про державний суверенітет, де йшлося про поділ влади на законодавчу, виконавчу і судову. В Україні органом конституційного контролю є Конституційний суд України.
33. Основні засади взаємовідносин громадянського суспільства і держави
Розглядаючи формування громадянського суспільства багато вчених намагались пояснити взаємозв'язок між суспільством його формуванням і такими поняттями як держава, право, демократія, правова держава тощо.
Так у громадянському суспільстві віддасться пріоритет природним правам людини, розвитку економічних відносну, приватному життю і сфері свободи волі.
У політичному суспільстві (або державі) регулювання відносин установлюється законом, пріоритет віддається політиці держави, публічному життю і панує сфера обов'язку.
Енциклопедія Брокгауза-Ефрона приділяє громадянському суспільству кілька слів; це не що інше, як «уживане в особливому змісті деякими юристами позначення сукупності обличчя, що тепер і на даній території беруть участь в утворенні цивільного права. Член цивільного суспільства виступає як суб'єкт цивільних прав, чи як влада (законодавства і суда), що по заклику суб'єктів захищає їхні права».Так розглядаючи різні погляди вчених на формування громадянського суспільства можна сказати, що вони тлумачать по-різному природу формування і визначення громадянського суспільства.
Наприклад, Кант розглядав громадянське суспільство як суспільство засноване не на таких принципах:
1 Воля члена суспільства як людина.2 Рівність його з іншими як підданого.3 Самостійність як громадянина.
1 друге. На відміну від інших Кант, не заперечуючи в особистості суспільного початку (потяга), постулює і той неодмінний факт, що суспільне в людині не може і не повинне убивати чи стискувати її природний індивідуалізм, її особистісний інтерес, до якого державі, якщо індивід не переступає закону, немає справи взагалі.Тому що саме конкуренцією особистих інтересів рухаються і прогрес суспільства, і саморозвиток особистості. Притчому неодмінною умовою виступає те, що суспільство що складається із власників, буде перебувати у впевненості в його державно-правовому захисті.
Дотримуючись сказаного, Кант постулює, що не цивільне суспільство ініціює виникнення держави, а навпроти - суспільство.
Для Гегеля громадянське суспільство - предмет спеціального розгляду. Він починає його аналіз після аналізу власності, договору, моралі І моральності Гсгсль зауважує, що внаслідок "роз'єднання", що панує в суспільстві, воно повинно мати державу як щось самостійне щоб існувати. Такого роду суспільства не було в стародавності, воно з'явилося в "сучасному світі", і коли говорять про цивільне суспільство, мається на увазі не щось інше, як єдність різних між собою обличь, що його й утворюють.
Будучи в різкому протиріччі з доктриною гуртожитної природи людини, Гегель думає, що й у громадянському суспільстві кожний для себе - ціль, "всі інші є для нього ніщо". Але без співвідношення з іншими індивідами він не може досягти своїх цілей. В співвідношенні з Іншими цілями, однак, кожна особлива ціль приймає форму загальності і, задовольняючи себе, задовольняє цілі інших. Співвідношення загальної й особистої цілей створює систему всебічної залежності, а це останнє може розглядатися "як зовнішня держава
- як засноване на нестатку держава розуму". Гегель розглядає громадянське суспільство і державу, як самостійні інститути і відзначає, що громадянське суспільство існує поряд з державою.
34. Поняття, форми і принципи державного устрою.
Державний устрій – це система відносини, що виникають на основі норм, закріплених у конституції і конституційних законах і діяльності органів, що складаються в процесі формування і, держави, регіонального і місцевого самоврядування. Організація державного устрою заснована на принципах поділу державної влади на законодавчого, виконавчого і судову, розмежування компетенції між центральною владою, місцевими радами й ін. органами самоврядування на основі верховенства Конституції і законів України. Конституційні основи державного устрою являють собою систему передбачених і закріплених Конституцією основних принципів організації і діяльності держави і його основних інститутів: форм держави, основних елементів (атрибутів) її механізму, основних функцій держави і гарантій державного устрою. Основними принципами державного устрою України відповідно до його Конституції є принципи суверенітету і незалежності держави, демократизму держави, соціального і правового характеру держави, унітарності (єдності) держави. Ст.ст. 1, 2 Конституції. Форма держави – це державний устрій, тобто це його територіальна організація, форма державних зв‘язків між державою в цілому і його частинах, їхнє правове положення. Територіальний устрій України побудовано на принципах єдності, неподільності, недоторканності і цілісності державних території. При рішенні питань територіального устрою враховуються державні інтереси, думки громадян, що проживають на відповідній території, потребі розвитку регіонального і місцевого самоврядування. Україна -це унітарна держава. Територія України поділяється на області, райони, міста, райони в містах, села і селища. До складу України входить Автономна Республіка Крим.