23. Значення і характеристика конституції П.Орлика.
5 квітня 1710 р. у м. Бендери було укладено Пакти й конституції законів та вольностей Війська Запорозкого. У вітчизняній літературі цей акт отримав назву "Конституція Пилипа Орлика" .так як гетьманом було обрано Пилипа Орлика (1710 -1742 рр.). Одночасно з обранням гетьмана було схвалено конституцію, що мала назву "Конституція прав і свобод Запорізького Війська" (або Конституція Пилипа Орлика). Основним їі пунктом є проголошення незалежності України; наголошувалося, що в Україні повинна бути тільки православне церква, яка має залежати не від московського патріархату, а від константинопольського. Документ було написано під впливом передових на той час західноєвропейських наукових доктрин (природного права, поділу впади тощо). Він передбачав таку модель організації державної влади в
Україні, яка б базувалася на засадах принципу поділу влад (законодавча влада мала належати Раді, членами якої є полковники зі своєю старшиною, сотники, "генеральні радники усіх полків" та "посли від Низового Війська Запорозького"; виконавча Гетьману, а судова - Генеральному Суду). На жаль положення цього документу не були реалізовані, хоча формально він діяв на Правобережній Україні до 1714
24. Основні положення Конституції України. Конституція – особливий інститут правової системи держави, якому належить правове верховенство по відношеннюдо всіх її актів. Це не просто закон, а Основний Закон країни: «закон законів» Карл Маркс.Конституція оформляє національну систему права, об»єднує діюче законодавство, визначає основи законності і правопорядку в країні. Соуіальне призначення та роль конституції знаходять своє втілення в її функціях, основними з яких є установча, правотворча, регулятивна, охоронна, політична, економічнпа, культурна, інформативна та інші. Основними рисами конституції є:1) основоположний характер, оскількі предметом конституційного регулювання є фундаментальні, найважливіші політико-правові, суспільні відносини.2)народний характер, який полягає в тому , що конституція виражає інтереси народу та має служити йому. 3) реальний характер, тобто відповідність фактично існуючим суспільним відносинам. 4) стабільність. Юр. властивості конституції такі: 1) конституція це насамперед закон, тобто акт виняткової ваги і значення 2) конституції притаманне юр. верховенство, найвища юр. сила.3) конституція є осново. Правової ситеми країни, її законодавства.4) конституції властвивий особливий порядок її прийняття і зміни.25.Поняття і принципи конституційного ладу України.
Конституційний лад україни є системою суспільних відносин, передбачених і гарантованих конституцією і законами, прийнятими на її основі і відповідно до неї. За своєю суттю конституційний лад становить собою певний тип конституційно-правових відносин, зумовлених рівнєм розвитку суспільства, держави і права. Нинішній конст. лад України за своєю суттю є перехідним, змішаним, що зумовлено насамперед відповідним характером суспільства, держави та права. За своїм змістом конституційний лад опосередковує насампред передбачені і гарантовані Конституцією державний та суспільний лад, колнституційний статус людини й громадянина, систему безпосереднього народовладдя, організацію державної влади і місцевого самоврядуввання, територіальний устрій тощо. За формою конст. лад являє собою систему основних організаційних і правових форм суспільних відносин передбачених конституцією, тобто основних видів організації і діяльності держави, суспільства та інших суб»єктів конституційно-правових відносин.Насамперед конст. лад опосередковує передбачену конституцією форму держави за характером державного устрою і державного правління – і форми безпосереднього народовладдя(вибори, референдуми).
26. Поняття і властивості державного суверенітету.Суверенність конституційного ладу полягає насамперед у визначенні, встановленні конституційного ладу народом і можливості його зміни лише волею народу. Право визначати й змінювати конституційний лад України, зазначається у ст. 5 Конституції, належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами.
Суверенність конституційного ладу означає суверенітет народу і держави (ст. 1, 5 Конституції). Відповідно до ст. 2 Конституції суверенітет України поширюється на всю її територію. Україна є позаблоковою державою й існування на її території іноземних військових баз не допускається. Використання існуючих військових баз на території України для тимчасового перебування іноземних військових формувань можливе на умовах оренди в порядку, визначеному міжнародними договорами України, ратифікованими Верховною Радою.
27. Організація державної влади в Україні.Розподіл державної влади в Україні.Державний лад являє собою організацію і діяльність держави.Державний лад України, як і будь якої іншої держави, являє собою гарантовану і передбачену Конституцією організацією держави і її діяльність. За своїм змістом та формами він є багатогранним явищем. Яке охоплює структурні(організаційні) й функціональні основи держави, насамперед економічну, політичну, соціальну та інші основи. Політичну основу держ. Ладу утворюють політичний механізм і відповідна політична функція держави;економічну основу – економічний механізм і відповідна функція держави. Нинішній дер. Лад має чимало особливостей: 1)Українська держава і державний лад Укр. мають у багатьох відношеннях перехідний і змішаний характер, перебувають у стадії становлення2) державний лад Укр. утверджує в Україні національну державу.3)Як свідчить процес державотворення в Україні в останні роки, Українська держава утверджується як європейська держава, якій притаманні істотні риси більшості європейських держав та держав світу.4) укарїна з моменту проголошення своєї назалежності виступає як важливий міжнародний фактор, який впливає на інші держави і міжнародні організації.Суть теорії розподілу влади полягає в тому, що кожна з трьох гілок влади відповідно до своєї природи, характеру функцій та призначення має зайняти визначне місце в системі органів влади і здійснювати свої владні повноваження у відповідних їм формах і межах, належним шляхом і засобами. Важливо не тільки забезпечити чітке розмежування компетенції між органами держави, а й створити механізм їх взаємодії, систему взаємних стримувань і противаг.Закондавча влада в Україні належить ВРУ, яка є загальнонаціональним, виборним, колегіальним, постійно діючим, однопалатним органом законодавчої влади. Який складається з 450-ти народних депутатів. Вони обираються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування терміном на чотири роки. Виконавча влада – влада, яка володіє правом безпосереднього керування державою. Носієм цієї влади в масштабах усієї країни є уряд. Назва уряду встановлюється Конституцією і законодавством. Найчастіше уряд має офіційну назву – Ради чи Кабінети Міністрів. Наприклад у Швейцарії – це Федеративна Рада, в Італії Рада Міністрів, у Японії – Кабінет. Очолюють уряд – глава. Як правило це прем'єр-міністр (наприклад, у Франції). Уряд забезпечує виконання законів і інших актів законодавчої влади, відповідний перед нею, підзвітний і підконтрольний їй. Однак виконавча влада не вичерпується одним тільки “виконанням законів”. Вона покликана відпрацьовувати шляхи і способи реалізації законів, займатися поточним керуванням, здійснювати розпорядницьку діяльність. Судова влада здійснюється незалежними від інших органів влади судами.Суди у своїй діяльності керуються тільки законами україни і здійснюють правосуддя з метою захисту законних прав і інтересів від будь-яких порушень.
28.Верховенство права в український державі.В Україні конституційно закріплено принцип верховенства права, на якому грунтується і сама конституція.Конституція має найвищу юридичну силу.Її норми-прямої дії і суб»єкти суспільних відносин зобов»язані безумовно виконувати відповідні конституційні положення. Закони та інші правові акти не повинні суперечити Конституція та конституційним законам України.Діяльність органів державної влади завжди пов»язана із законом. Державні органи, органи місцевого саворядування, посадові особи здійснюють повноваження за принципом «Забороняється все, крім того, що прямо дозволяється законом» Приорітет закону в регулюванні найважливійших суспільних відносин є головною ознакою правової держави.
29. Загальна характеристика громадянського суспільства і правової держави
Громадянське суспільство – це, по-перше асоціація людей у який кожна людина вільна як така, що володіє невідчужуваними правами, рівноправна з іншими членами суспільства, самостійна у виборі правового стану (громадянство, іноземного громадянства, відсутність громадянства), по-друге, недержавні (інституціоналізовані в об'єднання громадян) асоціації людей по соціальній, етнічній, релігійній і іншим належностям, політичним, професійним і ін. інтересам, що, по-третє формуються на цих основах суспільні (недержавні) відносини, що розвиваються і функціонують на самоуправлінських засадах, самопрояві волі й інтересів окремих індивідів, їхніх угрупувань, діючих у вільному від державно-правового впливу просторі суспільства.
Становлення і функціонування громадянського суспільства у недержавній сфері суспільних відносин не означає його ізольованості від державно-правових інститутів, організаційної діяльності державних органів і організацій правових засобів впливу на діяльність організацій і поводження людей у системі громадянського суспільства. При цьому використовуються різні державно-правові засоби: законодавчі акти, правові відносини, що складаються в зв'язку з правовим регулюванням поводження людей, організацією, реорганізацією, діяльністю і припиненням об'єднань людей, функціонуванням інших інститутів громадського суспільства, договірні і позадоговірні засоби правового регулювання взаємин, взаємодії суспільства і держави, правоохоронна діяльність держави, його органів і організацій.
Демократична правова держава заснована і діюча на демократичних початках юридична організація суспільства, правова форма організації і діяльності публічно-політичної влади, і її взаємин з людиною різних цивільних (прав) стану і громадянському суспільством.
Найважливіші принципи громадянського суспільства і демократично-правової держави, їхніх взаємин на індивідуальному і масовому (асоційованому) рівнях закріплені й оформлені в системі конституційного ладу. У відмінності від суспільства, у яке держава входить у якості найважливішої політичної організації, центра, навколо якого «обертається» усе політичне життя, громадянське суспільство не включає державу, не дивлячись на те, що всі його потреби й інтереси в різному ступені і формі знаходять висвітлення в державній діяльності, переломлюються «крізь» волю держави, одержуючи загальне значення в системі законодавства, юридичних засобів, що забезпечують стабільність і нормальний розвиток цивільного суспільства.
Визначається службова, обслуговуюча роль держави у відношенні цивільного суспільства, відтворення для нього нормальних демократичних умов існування і розвитку. З іншого боку, функціонування громадянського суспільства відповідно до законів держави, повага суспільством державності.
Конституційними ознаками демократичної правової держави є:
розмежування функцій, сфер впливу і відповідальності між державою і громадянським суспільством для того, щоб державне регулювання в громадянському суспільстві здійснювалося в межах, визначених Конституцією, створило для суспільства умови нормального розвитку, а громадянське суспільство і його інститути, роблячи постійний вплив на державну політику, не претендували на суверенну владу, на здійснення владних-управлінських функцій, узурпацію влади окремими партіями, чи угрупованнями обличчями, а була вільною асоціацією людей, їхнім соціальним будинком;
досягнення політичної (державної) влади тільки за допомогою законом передбачених форм прямого народовладдя, демократичних виборів, що мають загальної, рівний, прямої характер за умови таємного голосування і виключного права вищого органа державної влади виступати від імені всього народу;
поділ державної влади на законодавчу, виконавчу, контрольну, судову, кожна з який діє незалежно, самостійно, у взаємодії з іншою владою, як правило (виключення може бути встановлено тільки Конституцією), без права взаємного делегування функцій і повноважень, на засадах взаємних стримань і противаг;
розмежування компетенції між центральною владою й органами регіонального і місцевого самоврядування, центральною і місцевою державною адміністрацією, органами регіонального місцевого самоврядування й інших форм територіальної самоорганізації громадян із правом делегування повноважень і договірною компетенцією в системі самоврядування територіальним колективом (громади, комуни);
визнання держави не даруванням ним природних відчужуваних і недоторканних прав і воль людини і громадянина, забезпечення цих прав і воль державним захистом.
30. Взаємозалежність і співвідношення громадського суспільства і держави.У визначенні громадянства України, яка дається в Законі "Про громадянство України", підкреслюється правовий хар-р зв'язку особи і правової (української) держави. Громадянство - правовий, а не фактичний стан. Громадян держави не можна розглядати як сукупність осіб, що проживають на її території, оскільки за цією ознакою останні утворюють населення країни - категорію демографічну (а це можуть бути і іноземці,! особи без громадянства). Громадянином держави особа є не в силу того, що проживає на її території, авнаслідок існування між особою і державою певних правових зв'язків. Законодавство Укр. закріплює положення про те,що цей зв'язок правовим і тим самим визначає громадянство як правовий інститут (який пов'язаний не тільки з реалізацією держ. суверенітету, а й з обов'язком держави забезпечувати права людини в Україні). Належність до громадянства України є найважливішою передумовою обов'язку правової держави захищати в повному обсязі права і свободи своїх громадян, які закріплені в Конституції та Законах Укр. не тільки на території держави.а й за її межами.