Відповіді на завдання практичного туру
8 клас
5.1. Антарктида. 5.2. Долина Смерті. 5.3. Середземне море. 5.4. Курильські острови. 5.5. Беринґова протока.
7 . У двох класах (8-ому і 9-ому) учням пропонувалось однакове завдання – за даними таблиці побудувати графік положення снігової лінії в Андах на різних широтах, після чого кольором позначити вершини, які мають бути вкриті сучасними льодовиками. Виконання подібного завдання не передбачено шкільною програмою, а тому воно мало творчий характер. Треба було здогадатися, що льодовики утворюються на вершинах, які знаходяться вище снігової лінії (там побудований учнями графік перетинав профіль рельєфу). Приблизно по 30 % школярів кожного класу відмінно виконали це завдання, водночас одержавши уявлення, як по широтах змінюється положення снігової лінії і де в Андах знаходиться основний вузол зледеніння. Дійсно, у тропічних широтах висота снігової лінії перевищує 6500 м. Найвище положення снігової лінії на Землі – це західні схили вулкану Льюльяйльяко (25º пд.ш.), який має абсолютну висоту 6723 м і за цим показником є найвищим вулканом планети (дивно, що Льюльяйльяко позначається не у всіх шкільних атласах, незважаючи на два планетарні рекорди, які йому належать). Найбільший вузол гірського зледеніння в Андах знаходиться там, де гори мають доволі скромну висоту. Це Патагонські Анди. Тут льодовики зливаються у суцільні масиви (льодовикові щити), а їхні язики довжиною у декілька десятків кілометрів на сході досягають озер біля підніжжя гір, а на заході заходять у фіорди, фактично впадаючи в океан. Гляціологи називають такий тип зледеніння сітчастим – перехідним від гірського до покривного типу зледеніння. Що стосується неправильних відповідей більшості учнів, то це свідчило про слабке засвоєння поняття “снігова лінія” (льодовиками учні “вкривали” виключно найвищі вершини Анд, іноді вершини, що лежать нижче снігової лінії або взагалі не вершини, а міжгірні улоговини).
9 клас
5.1. Великобританія. 5.2. Волга. 5.3. Долина Смерті. 5.4. Курильські острови. 5.5. Середземне море.