10 3 .Основні напрямки розвитку інвестиційного співробітництва України з ЄС.
Безсумнівно, ЄС є найкрупнішим іноземним інвестором в Україні. Прямі інвестиції країн-членів Європейського Союзу в українську економіку становили 46,5 мільярда доларів за даними 2011 року (76.9% загального обсягу іноземних прямих інвестицій (ІПІ) в Україні) у порівнянні з 40,16 мільярда доларів за даними 2010 року (71,3% загального обсягу ІПІ в Україні), у той час як ІПІ України в ЄС складали 6,5 мільярдів доларів (або 95% загального обсягу ІПІ від України). Основним інвестором з країн ЄС в Україну є Кіпр, що свідчить про недосконалість фіскальної та податкової системи нашої держави, адже Кіпр є відомою офшорною зоною. Більшість інвестицій у фінансовому секторі вкладається в ринок нерухомості, сферу консультування, торгівлю та будівництво. Основними перешкодами для іноземних інвестицій в Україну є: нестабільне й непередбачуване законодавство, незадовільна система судових органів (неправомочне використання судів), порушення у реалізації законодавчих актів, затримки і відсутність прозорості стосовно відшкодування ПДВ, корупція, недостатній захист прав інтелектуальної власності, важкі процедури на кордонах.
В Індикативній програмі на 2011-2013 роки зазначено, що другою пріоритетною сферою є створення ЗВТ. Це означає, що інвестиції в Україну будуть збільшуватися. Також, в цій програмі зазначена перша пріоритетна сфера – «Правосуддя, свобода та безпека». Це означа - більш ефективний і підзвітний процес прийняття рішень органами влади, забезпечення поваги прав людини, зменшення рівня корупції, яке призведе до покращення інвестиційного і ділового клімату в Україні.
104.Основні напрямки конвергенції України та ЄС.
Україна та ЄС ведуть переговори про укладення Угоди про асоціацію на заміну Угоди про партнерство та співробітництво з березня 2007 року.
За структурою Угода про асоціацію складатиметься з таких розділів: (і) преамбула; (іі) загальні цілі та принципи; (ііі) політичний діалог та реформи, політична асоціація, конвергенція у сфері зовнішньої і безпекової політики; та ін. У тексті Спільної заяви за результатами Саміту лідери України та Європейського Союзу закріпили домовленість про те, що нова угода між Європейським Союзом і Україною буде угодою про асоціацію, яка залишає відкритим шлях для подальшого прогресивного розвитку у відносинах між Україною та ЄС.
Угода про асоціацію оновлює спільні інституційні рамки, сприятиме поглибленню відносин у всіх галузях, посилить політичну асоціацію та економічну інтеграцію між Україною і Європейським Союзом на основі взаємних прав та обов'язків. Створення всеохоплюючої та поглибленої зони вільної торгівлі з масштабним сегментом наближення регуляторного законодавства України до стандартів ЄС сприятиме поступовій інтеграції України до внутрішнього ринку ЄС. Поглиблена ЗВТ - означає поступову конвергенцію з ЄС у регуляторних та інших сферах (стандарти, оцінка відповідності, санітарні та фітосанітарні правила, конкурентна політика, державні закупівлі, тощо).
В основі політичної асоціації - конвергенція позицій України та ЄС з усіх питань міжнародного миру та безпеки, забезпечення безпосередньої участі України у політиках, агенціях та програмах ЄС, спільність дій з метою забезпечення інтересів національної безпеки Української держави.
105. Інституційні основи зближення.
Інституційне забезпечення співробітництва України та ЄС визначено Стратегією інтеграції України до ЄС та іншими актами ВРУ, Президента України та Кабінету Міністрів України. Угодою про партнерство та співробітництво між Україною та ЄС передбачено створення спільних органів між Укр. та ЄС - Ради та Комітету з питань співробітництва, Комітету з парламентського співробітництва. ВРУ визначає засади внутрішньої та зовнішньої політики (Конституція України). ВРУ утворено Комітет з питань ЄІ та Комітет у закордонних справах, визначено їх повноваження. Діє Українська частина Комітету з парламентського співробітництва між Укр. та ЄС, яка формується з народних депутатів, що представляють різні депутатські фракції та групи у ВРУ. Окрім того інституційне забезпечення реалізації державної політики інтеграції по ЄС покладена на наступні установи: Державну раду з питань європейської та євроатлантичної інтеграції Укр., яка утворена дня координації заходів, спрямованих на реалізацію стратегічних цілей державної політики щодо забезпечення входження нашої країни в європейський політичний, економічний, а також правовий простір; Уповноваженого Укр. з питань європейської та євроатлантичної інтеграції, який здійснює координацію заходів, що спрямовані на європейську інтеграцію; Урядовий комітет економічного розвитку з питань ЄІ. основним завданням якого визначено формування та реалізацію держаної політики у відповідній сфері; Комітет ВРУ з питань ЄІ.
106.Гармонізація горизонтальних та секторальних політик України та ЄС.
Укр. має 4 потужних органа, які відповідають за відносини з ЄС. Міністерство закордонних справ координує співпрацю у таких сферах, як спільна зовнішня та безпекова політика ЄС і політичний діалог із його країнами-членами. Міністерство юстиції відповідає за адаптацію національного законодавства з ЄС, а і також правосуддя та внутрішні справи. Міністерство економіки координує всі економічні та секторальні питання відносин, зокрема у транспортній та енергетичній сферах. Нарешті, секретаріат Кабінету Міністрів України, на додачу до звичайної ролі секретаріату, також координує виконання Плану дій. Гармонізація політик передбачає реформування правової системи Укр. та поступове приведення у відповідність з європейськими стандартами і охоплює приватне, митне, трудове, фінансове, податкове законодавство, про інтелектуальну власність, охорону праці, охорону життя і здоров'я, навколишнє природне середовище, захист прав споживачів, технічні правила і стандарти, транспорт, а також інші галузі, визначені Угодою про партнерство та співробітництво. Наприклад, проголошення Укр. курсу на ЄІ потребує особливого підходу до реформування податкової системи, який повинен вивести її на рівень розвитку стабільних країн Європи. На жаль, сьогодні вітчизняна податкова система служить фактором, який знижує міжнародну конкурентоспроможність, сприяє зростанню тіньового сектора економіки, поширення корупції та закріпленню соціальної несправедливості в суспільстві.
107.Єврорегіональне співробітництво України та ЄС
Єврорегіональне співробітництво є сукупністю взаємовідносин адміністративно-територіальних одиниць сусідніх держав, сформованих за довільною просторовою конфігурацією на взаємовигідних добровільних партнерських засадах з метою кооперації, координації, інтеграції зусиль, ресурсів, фінансів та створення механізмів необхідних для задоволення актуальних потреб на основі договірно-правової бази та засадах довіри на неформальному рівні. Розширення ЄС у 2004 та 2007рр. дозволило Укр. отримати статус прикордонної з ЄС держави. Як показав досвід країн ЄС, організація єврорегіонального співробітництва стала вагомим чинником задіяння принципів регіонально-приватного партнерства для стимулювання соціально-економічного розвитку прикордонних територій. Тому актуальним для євро регіонального співробітництва Укр. є: - забезпечення функціонування і встановлення взаємовигідних ділових контактів з відповідними європейськими регіональними структурами і організаціями (Палатою регіонів Ради Європи, Комітетом регіонів і місцевих рад ЄС); – здійснення заходів з адаптації вже існуючих законодавчих актів Укр., що забезпечують єврорегіональне співробітництво, до стандартів ЄС, та заходів для вдосконалення договірно-правової бази, а також інституційного забезпечення єврорегіонального співробітництва; – удосконалення механізму фінансової підтримки програм і проектів євро регіонального співробітництва та розвитку єврорегеонів; – розроблення конкретних проектів у сфері єврорегіонального співробітництва, забезпечення їх подальшого просування у структури ЄС.
108. Послання Європейської Комісії Європарламенту «Ширша Європа-сусідство» (2003 р.) та перспективи розвитку відносин України і ЄС.
Ініціатива Європейської Комісії відома під назвою «Ширша Європа - сусідство» визначає нову групу держав-сусідів - WNIS - Western Newly Independent States, до якої увійшли Укр., Молдова, Білорусь, перспективне членство яких в ЄС не виключається. Цей документ визначив особливості формування спільного європейського економічного простору, до складу якого мають увійти також Росія, держави Закавказзя та Північної Африки. Основними напрямками процесу створення останнього мали стати: регіональна та інтрарегіональна кооперація; розвиток взаємної торгівлі; створення умов для вільного переміщення громадян; створення спільної системи безпеки; інтеграція транспортної, енергетичної та телекомунікаційної мереж, а також формування європейського дослідницького простору; створення нових інструментів для підтримки та захисту інвестицій; підтримка інтеграції до ГАТТ/СОТ; розвиток фінансової системи тощо. У травні 2004 р. програма перетворилась на Європейську політику сусідства, яка пропонувала сусіднім країнам привілейовані відносини, які повинні будуватися на взаємному визнанні і зобов’язанні дотримуватися спільних цінностей головним чином у сфері верховенства права, належного державного управління, дотримання прав людини, принципів ринкової економіки та стабільного розвитку. Вказувалось, що глибина цих відносин залежатиме від того, наскільки ефективно втілюватимуться спільні цінності. Першочерговим завданням було визначення з країнами-партнерами пріоритетних цілей, виконання яких мало наблизити їх до ЄС. їм належало увійти до спільно погоджених планів дій, які повинні були поширюватись на ключові сфери, у яких будуть здійснюватися відповідні конкретні заходи. Йшлося, зокрема, про такі сфери: політичний діалог і реформи; торгівля та заходи, спрямовані на підготовку партнерів до поступової участі у внутрішньому ринку ЄС; правосуддя та внутрішні справи; енергетика, транспорт, інформаційне суспільство, охорона довкілля; соціальна політика та культурно-освітні контакти між людьми.
109.Перспективи укладений Угоди про асоціацію України з ЄС.
Угода про асоціацію між Укр. та ЄС - це великий економічний та політичний проект, який було розпочато у 2007 році і який сьогодні може стати одним з інструментів модернізації держави. Враховуючи особливість цієї Угоди з точки зору поступової асоціації та інтеграції європейського та українського ринків, її підписання має важливе політичне значення, оскільки воно означатиме свідомий вибір української влади на користь розвитку Укр. в рамках європейської цивілізаційної моделі. Сьогодні є всі підстави вважати, що ЄС поставив прийняття рішення щодо підписання У А в залежність від здійснення певних внутрішньополітичних кроків в Укр. Так, міністр закордонних справ Данії, який головував на засіданні Ради зі співробітництва між Україною та ЄС., серед вимог, які ЄС публічно висуває офіційному Києву, назвав: 1) ліквідацію вибіркового правосуддя (проблема стосується засудження декількох впливових в минулому політичних лідерів) та проведення широкої судової реформи; 2) проведення вільних та чесних парламентських виборів; 3) пришвидшення реалізації програми реформ. Серед 3 найбільш конкретною вимогою є перша. Проблема засудження та ув’язнення колишніх високопосадовців, яких в ЄС вважають лідерами опозиційних політичних рухів в Укр., є предметом постійної уваги з боку як офіційного Брюсселя, так і з боку високопосадовців у державах-членах ЄС. 30 березня 2012 року у Брюсселі парафували Угоду про Асоціацію між Україною та Європейським Союзом, точніше всю її політичну частину (Асоціацію та першу і останню сторінки Зони вільної торгівлі). Саме парафування проходить у 2 етапи. Остаточне було 19 липня 2012 року - тоді Угода про Асоціацію була вся парафована. У грудні 2012 року повинен був бути проведений черговий саміт Україна-ЄС. Але очікування з цього приводу не виправдались, головним чином, з двох причин: - недемократичне проведення виборів, що зазначила ОБСЄ як підсумок свого моніторингу виборчого процесу; - очікування результатів виборів, після оголошення яких ситуація мала прояснитися. Наразі Україна має надію щодо проведення все ж таки чергового саміту у лютому 2013 року. Щодо підписання Угоди про асоціацію, то найоптимістичніші прогнози сходяться на кінці 2013 року, але все буде залежать від внутрішніх політичних процесів та ефективності виконання Україною встановлених у Порядку денному асоціації критеріїв для підписання зазначеної угоди, а також від діалогу України та ЕС.
110. Перспективи укладення Угоди про поглиблену зону вільної торгівлі між Україною та ЄС.
У 2008 р. відбулося офіційне відкриття переговорного процесу щодо створення зони вільної торгівлі між Укр. та ЄС. Створення поглибленої та всеохоплюючої зони вільної торгівлі як складової частини Угоди про асоціацію визначатиме правову базу для вільного переміщення товарів, послуг, капіталів, частково робочої сили між Укр. та ЄС, а також регуляторного наближення, спрямованого на поступове входження економіки Укр. до спільного ринку ЄС. Загалом у 2007-2012 pp. відбувся 21 раунд переговорів щодо Угоди про асоціацію та 18 раундів переговорів щодо створення зони вільної торгівлі. Еталонний текст було парафовано у Брюсселі у липні 2012 року. Інститут світової політики представив аналітичну записку на тему ЗВТ у якій зазначалось, що: ЗВТ і ЄС дає олігархам можливість зберегти свої позиції і створити інституційні гарантії, щоб убезпечити своє багатство і вплив; серед укр. олігархів існує консенсус на користь ЗВТ з ЄС, який ґрунтується на внутрішніх дослідження окремих ФПГ щодо переваг ЗВТ для їхнього Бізнесу;