Криза перевиробництва 1974-75 рр. (зростання кількості банкрутств, зростання інфляції, безробіття, виникнення феномену стагфляції).

Дата: 2025-06-02; Просмотры: 12
Оценка:
0.00 из 5.00 — оценок
Скачиваний: 0

Криза 1980-82 рр. (подорожчання енергоносіїв, загострення міжнародної конкуренції, падіння норми прибутку) → пом’якшена неоконсервативна модель

Найглибша криза - 1990-х рр.:

- на циклічну кризу наклався процес приєднання Східної Німеччини, більшість підприємств якої не витримало конкуренції з європейськими;

- безробіття зросло подекуди до 17%;

- за період 1991-98 рр. трансферти склали 700 млрд. євро

 

 

58. Сучасна трансформаційна модель розвитку ФРН.

Наприкінці 80-х – поч. 90-х років ХХ ст. Німеччина мала таку соціально-економічну модель розвитку, якій заздрили практично в усьому світі, а за асортиментом та якістю надання соціальних послуг вона поступалася тільки скандинавським країнам. Характерними рисами цієї системи були:

n Сучасна модель:

• значна питома вага держсектору (енергетика, металургія, інфраструктура; 10% зайнятих; зараз частка знижується; приватизація пошти)

• високий рівень зарплати;

• соціальні пріоритети (допомога по безробіттю 32 місяці 2/3 попередньої з/п)

• суворі екологічні вимоги (покращення стану довкілля, але відплив ПІІ посилився після 2004)

• демографічна проблема (20% населення > 65 років, природній приріст населення -0.033%)

Причини високого рівня безробіття у ФРН протягом останнього десятиліття:

§ Стагнація економіки

§ Зменшення рівня інвестування в основні фонди

§ Реструктуризація компаній

§ Інертність внутрішнього споживання

§ Структурні диспропорції на ринку праці

§ Нестача конкуренції у сфері послуг

§ Високі відсоткові ставки

Дороговартісною справою залишається модернізація та інтеграція економіки Східної Німеччини, щорічні траснферти Західної Німеччини складають 80 млрд. дол. США. Старіюче населення ФРН разом із хронічно високим безробіттям призвели до перевищення соціальних виплат над соціальними внесками.Дефіцит бюджету вдалося втримати у межах Маастрихтських критеріїв (нижче 3% ВВП) завдяки збільшенню державних доходів у результаті економічного підйому та 3% зростанню ПДВ

Уряд А. Меркель ініціював ряд соціальних реформ:

- збільшення пенсійного віку з 65 до 67 років

- заходи щодо збільшення зайнятості жінок

- зменшення соціальних нарахувань із 42 до 40%

- реформування системи страхування по безробіттю у напрямку стимулювання зайнятості

- планується: полегшити процедуру звільнення найманих працівників для підприємців

- розширити можливості працевлаштування для низькокваліфікованої робочої сили

59. Структура господарства ФНР

Серед найрозвиненіших країн Німеччина виокремлюється своєю “надіндустріалізованістю”: частка промисловості тут найбільша. У структурі валового національного продукту ФРН головні галузі економіки мають такі позиції (%):

· промисловість 29,6;

· сільське господарство 0,9;

· сфера послуг 69,5;

Основою промисловості Німеччини тривалий час була важка індустрія. У 1955 р. її частка в усьому промисловому виробництві становила понад 73%. Поступово, під впливом науково-технічного прогресу структура промисловості почала трансформуватися.

Нині Німеччина відзначається у світовій економіці як один з провідних виробників продук­ції важкого машинобудування, найбільший експортер металообробної техніки, хімічної про­дукції.

Найконкурентнішими галузями промисловості Німеччини є: автомобілебудуван­ня, літакобудування, виробництво локомотивів і вагонів, верстатобудування, виготовлення приладів, електротехнічна промисловість, точна механіка й оптика, хімічна й фармацевти­чна промисловість, чорна металургія. Гірнича промисловість посідає другорядне місце, але свого часу вугілля та калійні солі були важливим чинником розвитку промисловості й сільського господарства.

Найбільша кількість зайня­тих у промисловості припадає на сектор загального машинобудування й верстатобуду­вання, далі йде автомобілебудування, хімічна промисловість, харчова й електротехнічна галузі. Широко відомі традиційні галузі країни – пивоваріння й виноробство. У ФРН виробляється 4 тис. сортів пива, кожний німець пересічно споживає 150 л. пива на рік.

Промисловість Німеччини відзначається високим рівнем концентрації виробництва. Великі підприємства, що становлять тільки 2% від загальної чисельності, обіймають 30% усіх зайнятих у промисловості і дають половину виробництва продукції. В обробній промислово­сті 100 найбільших фірм зосереджують 60% загального обороту й понад 50% загальної кількості зайнятих. Найбільшими й найвідомішими корпораціями є: виробники ав­томобілів “Фольксваген”, “БМВ” і “Даймлер-Крайслер”; хімічні концерни “Гехст”, “Байєр” і “БАСФ”; вугільний концерн “Рурколе АГ”; електроконцерни “Сіменс”, група “Бош”.

Серед 220 найбільших промислових корпорацій світу 17 – німецькі; за цим по­казником ФРН посідає четверте місце після США, Японії та Франції. Німецькі корпора­ції успішно просуваються на світові ринки, скуповуючи акції зарубіжних компаній. Так, завдяки злиттю німецької автомобільної корпорації „Даймлер-Бенц” і американської „Крайслер” утворилося ТНК „Даймлер-Крайслер”. „Фольксваген” зумів прорватися на світовий ринок вантажівок, скупивши пакет акцій шведської фірми „Сканія”.

Сільське господарство забезпечує потреби країни в продовольстві на 80%, а в споживанні пшениці, цукру, яловичини, сиру, вершкового масла – на 100%. У сільському господарстві, як і в промисловості, відбувається концентрація виробництва. Якщо в 1950 р. налічувалося 1,6 млн. фермерських господарств, то до середини 90-х років їх залишилося 550 тисяч. Нині один фермер «годує» понад 100 осіб, що є високим показником продуктивності праці.

Основою сільського господарства є тваринництво. Воно дає чотири п’ятих усі­єї продукції сільського господарства. Середній надій від одної корови – понад 4786 л на рік. За розвитком свинарства ФРН посідає перше місце в ЄС.

Сільськогосподарське виробництво Німеччини має вищу собівартість продукції, ніж в інших країнах ЄС, особливо у Франції, Нідерландах, Данії. Тому великого значен­ня надається захисту аграрного сектору від зовнішньої конкуренції. Держава здійснює активну політику, надаючи податкові пільги фермерам, установлюючи підвищені тари­фи на імпорт сільгосппродукції з-за меж ЄС, а також регулюючи ціни в інтересах фер­мерів. Аграрна реформа ЄС, рішення про яку було прийнято в 1992 p., головним заходом підтримки сільського господарства визначає надання прямих субсидій.

Незважаючи на успіх сільського господарства, Німеччина залишається найбіль­шим у світі імпортером продукції сільського господарства.

Основними галузями сфери послуг ФРН є торгівля, транспорт, банківські й фі­нансові послуги, а також державне управління. На торгівлю припадає приблизно 10% ство­реної брутто-вартості, на її підприємствах працює 4 млн. осіб.

Німеччина має розвинену банківську систему. Емісійним банком є Німецький федеративний банк. Федеральний банк очолює Рада центральних банків ЄС. Серед приватних банків найпотужнішими є «Дойче Банк», «Дрезднер Банк» і «Коммерцбанк». Усього в Німеччині функціонує 330 кредитних банків, 704 ощадних кас, 2778 кредитних товариств, 33 іпотечних банків та ін.

Особливістю економіки ФРН є наявність невеликої кількості фінансових груп (приблизно 10). Це пояснюється величезною концентрацією банківського ка­піталу в руках трьох названих вище гроссбанків: “Дойче Банку”, “Дрезднер Банку” й “Комерцбанку”.

Високими темпами зростають операції з цінними паперами на фондових біржах. У Німеччині вісім бірж: Берлін, Бремен, Штутгард, Франкфурт-на-Майні, Дюссельдорф, Гамбург, Ганновер і Мюнхен. Найбільшою є біржа у Франкфурті; за значенням вона посідає четверте місце у світі, після Нью-Йорку, Токіо й Лондона.

Німецька марка, яка тривалий час була другою після долара США резервною валютою у світовій економіці, від 2002 р. замінюється на спільну валюту Європейського Союзу – євро. У 1999 р. була введена фіксована ставка марки до євро у відношенні 1,96 марки за 1 євро.

60. Характеристика провідних німецьких ТНК та їх впливу на європейську економіку.

В даний час опорними галузями економіки Німеччини є машинобудування (транспортне, електротехнічне і електронне), хімічна галузь, харчова промисловість.Машинобудування орієнтовано на зовнішні ринки, а тому багатопрофільної і багатоукладність.
Машинобудування займає провідне положення в структурі промислового виробництва. На нею доводиться близько 50% зайнятих у сфері промислового виробництва. У структурі випуску центр ваги став перемішатися від виробництва традиційної продукції в область науково-технічних виробництв. Провідне місце займають автомобільна промисловість, загальне машинобудування і електротехнічна. У загальному машинобудуванні функціонують понад 4,5 тис. фірм, в основному спеціалізованих на дрібносерійному виробництві з урахуванням вимог замовників. Велика частина їх має менше 300 зайнятих. Їх положення багато в чому залежить від попиту на зовнішньому ринку. Німеччина займає провідне місце в світі у виробництві верстатів (друге), автомобілів (третє).

Разом з тим, позиції промислових гігантів ФРН в європейській економіці є досить значними. Тут передусім слід виділити автомобільного гіганта Daimler-Chrysler, який утворився через злиття-поглинання відповідних німецької та американської фірм. За торговим оборотом у 2002 році він посідав сьоме місце у світі (152873 млн. євро), хоча і мав за той рік збитки в розмірі 662 млн. євро. Далі за ними йшов Volkswagen з відповідним оборотом у 88540 млн. євро та позитивним прибутком у 2,9 млрд. євро.

Лідерами європейської хімічної та хіміко-фармацевтичної індустрії зараз виступають німецькі концерни BASF, Bayer, які мають приблизно однаковий торговий оборот, який оцінюється у 30-32 млрд. євро та приблизно однакову чисельність працюючих 95-110 тис. працівників.

Найбільшою електротехнічною корпорацією країни є Siemens з числом зайнятих майже у 0,5 млн. осіб та торговим оборотом у 87 млрд. євро (2001). Значно відстає від неї промисловий гігант Bosch з відповідними показниками: 213 тис. осіб та 34 млрд. євро.

слід виділити міцні позиції одного з європейських торгових лідерів – компанію “Metro”, щорічний торговельний оборот якої складає близько 50 млрд. євро і в якій працює понад 240 тис. робітників та службовців. Перші сходинки на європейському транспортному ринку також посідають німецькі компанії – Lufthansa (авіаційний транспорт) з торговим оборотом в 16,7 млрд. євро і з чисельністю зайнятих 88 тис. та Bahn (залізничний транспорт), відповідні показники якої становлять 15,7 млрд. євро та 214 тис. працюючих.

Найбільш активно поводять себе на постсоціалістичному просторі такі німецькі ТНК як Deutsche Telekom, яка направила на модернізацію зв’язку в країнах ЦСЕ близько 4,2 млрд. дол., Volkswagen, який інвестував чималі кошти у фірму Škoda (Чехія), корпорація Henkel, яка побудувала потужні заводи побутової хімії в Польщі, Угорщині, Росії. Останнім часом високу ділову активність в державах ЦСЄ проявляє також фірма Siemens.

 

 

61. Зовнішньоекономічні зв’язки ФРН.

Територія колишньої НДР тривалий час була інтегрована з соціалістичним країнами, тому тут тільки формуються зовнішньоекономічні зв’язки, орієнтовані на світовий ринок. Частка ФРН у світовому імпорті – 9 %, в експорті – 11 %. Близько 3/4 зовнішньоторговельних операцій припадає на економічно розвинуті країни, особливо країни – ЄС (половина всіх торговельних обмінів) та США.

Останніми роками розширюються зв’язки з постсоціалістичними країнами Центральної Європи. У країни, що розвивається, Німеччина постачає машини та обладнання, а одержує звідти сировину та напівфабрикати.

Товари, що експортуються: верстати, автомобілі, хімікати, метал і сталепрокат, продукти харчування, текстиль. Основні партнери по експорту - країни ЄС - 56,4% (Франція 11,1%, Великобританія 8,6%, Італія 7,4%, Нідерланди 6,8%, Бенілюкс 5,7%), США 9,4%, Японія 1,9%.

Імпорт становить 505 млрд. доларів. Товари, що імпортуються: верстати, автомобілі, хімікати, продукти, метали, текстиль. Країна значною мірою залежить від імпорту сировини, напівфабрикатів і деяких видів промислових товарів. Імпорт здійснюється із країн ЄС - 52,2% (Франція 10,5%, Нідерланди 7,6%, Італія 7,4%, Великобританія 6,9%, Бельгія/Люксембург 5,6%), США - 8,1%, Японія - 4,9%.

Значне місце у зовнішніх зв’язках Німеччини посідає діяльність на ринку капіталу, причому серед інвестицій переважають капіталовкладення в економічно-розвинуті західноєвропейські країни і США. До самої Німеччини традиційно інвестують капітал США (до 30 % всіх іноземних інвестицій). Близько 20-25 % промислової продукції країни виробляється на підприємствах з участю іноземного капіталу.

ФРН виступає також одним з найбільших у світі донорів економічної допомоги, спрямованих на підтримку розвитку. З цією метою щорічно виділяється близько 6 млрд. євро на підтримку ринкових перетворень в різних країнах світу у т.ч. в країнах ЦСЕ, розвиток стосунків з якими є пріоритетним для країни.

Найбільш активно поводять себе на постсоціалістичному просторі такі німецькі ТНК як Deutsche Telekom, яка направила на модернізацію зв’язку в країнах ЦСЕ близько 4,2 млрд. дол., Volkswagen, який інвестував чималі кошти у фірму Škoda (Чехія), корпорація Henkel, яка побудувала потужні заводи побутової хімії в Польщі, Угорщині, Росії. Останнім часом високу ділову активність в державах ЦСЄ проявляє також фірма Siemens.

ФРН відноситься до держав з високим рівнем інвестиційної активності. Країна входить у п’ятірку лідерів за кумулятивними прямими капіталовкладеннями за кордоном.

62. Позиції Франції в світовій економіці та в Європейському Союзі.

Франція – є високорозвиненою країною з ринковою економікою відноситься до держав-лідерів і входить до складу великої сімки, в якій завжди відстоює національні позиції і має точку зору нерідко відмінну від багатьох інших.

1. Загальні індикатори:

• Входить до “Великої сімки”; Населення 64 млн. осіб

• ВВП за ПКС 2216 млрд дол. США (9 місце у світі у 2011 р.)

• ВНД на душу населення за ПКС 34440 дол. США (20 місце із 180 країн світу у 2010 році).

• Експорт – 580 млрд. дол. у 2011 р. (5 м-це)

• ІЛР 2011 р. – 20-е місце в світі (2004 р. – 16-е)

• Рейтинг “Doing business” – 29 м-це у 2012 р. (26-е у 2011 р. , 31-е у 2010 та 2009 рр.)

2. Позиції у світовій економіці:

• 3,14 % глобального ВВП;

• Індекс глобальної конкурентоспроможності (GCI) 18-те місце - у 2012, 2007 та 2006 рр.),12-те (2005);

• Глобальний інноваційний індекс INSEAD – 22-е місце із 125 країн у 2011 р.

За статистикою «TheHeritageFoundation» індекс економічної свободи Франції в 2012 році становить 63,2, що дає країні 67 сходинку в рейтингу країн. Загальна оцінка трохи знизилась через державні витрати. Також Франція посіла 30-те місце із 43 в Єврорегіоні, а також її загальний бал значно вищий за середній в світі.

• ВВП на душу населення у Франції складає 23016,85 дол. США у 2011 році 186 % від середнього показника в світі.

Секторальне лідерство:

• ядерна енергетика;

• аерокосмічна та авіаційна промисловість;

• хіміко-фармацевтична.

Позиції в ЄС:

· суттєвий вплив на рішення ЄС;

· перенесення національної моделі індикативного планування на рівень ЄС;

· стосунки Франції з колишніми колоніями:

· заморські департаменти (Французька Гайяна (Південна Америка), Гваделупе (Центральна Америка і Карибський регіон), Мартінік (Центральна Америка і Карибський регіон), острів Реюньйон );

африканські країни.

 

63. Еволюція французької моделі господарства.

 

Основними факторами, що зумовили економічну трансформацію економіки Франції у другій половині ХХ ст. були:

· збільшення частки державної власності (з 10% до 50% у структурі ВВП, 1950 → 1980); Формування конкурентоспроможних потужних ТНК (приміром, автомобільна корпорація “Рено”) з високою питомою вагою державної частки у структурі акціонерного капіталу

· відмова від політики колоніальних війн , які були занадто обтяжливими для Франції, а “ресурсний ефект”, на який при цьому розраховували ставав деталі низьким

· високі темпи НТП та вдале поєднання державних та приватних інвестицій, спрямованих на розвиток ядерної енергетики, електротехнічної промисловості, хімічної, хіміко-фармацевтичної промисловості, виробництва авіаційної техніки та засобів автоматики.

· концентрація та централізація промислового і фінансового капіталу

· підтримка державою фундаментальних та прикладних досліджень;

· розвиток виробничої та соціальної інфраструктури;

· диверсифікація зовнішньоекономічних зв’язків з ЄС; перш за все з Німеччиною, що призвело до додаткового ефекту розвитку, викликаного зниженням трансакційних витрат французьких фірм в межах Європейського Союзу, що призвело до необхідності координації зовнішньоторговельної політики у відповідності з існуючими в ЄС правилами.

· гнучка соціальна політика , яка ставила за мету зростання споживання, покращення демографічної ситуації, розширення внутрішнього ринку та формування високого рівня соціального забезпечення.

· проведення політики дирижизму; основними рисами якого стали: застосування прямих адміністративних методів втручання в економіку через контроль за цінами, емісія цінних паперів, велика кредитна діяльність держави; активна підтримка державного підприємництва, прямі державні інвестиції в галузі бізнесу тощо.

 

 

64. Основні напрями політики «дирижизму» та індикативного планування у Франції.

Основні складові французького “дирижизму”: застосування прямих адміністративних методів втручання в економіку через контроль за цінами, емісія цінних паперів, велика кредитна діяльність держави; активна підтримка державного підприємництва, прямі державні інвестиції в галузі бізнесу тощо.

Індикативне планування – прогноз основних макропропорцій соціально-економічного розвитку та застосування державних механізмів та інструментів регулювання. Б.Казе: “Французьке індикативне програмування – це гнучке планування, котре не передбачає встановлення громадської власності на засоби виробництва”.

С пецифіка існування французької моделі індикативного планування зумовлювалася передусім існуванням таких характерних рис:

1. Формуванням основного інституціонного закладу – Комісаріату планування, який включав не тільки чиновників різного рангу, а й представників великих фірм та компаній, профспілок, університетських професорів, експертів, представників споживачів тощо, які були об’єднані у два види комісій: вертикальні та горизонтальні. Перші з них відповідали за провідні сектори французької економіки (промислове виробництво, транспорт, сільське господарство, сфера послуг). Горизонтальні комісії, як правило, спеціалізувалися на міжгалузевих проблемах, пов’язаних з особливостями фінансування економіки, наукових дослідженнях, регіонального розвитку тощо.

2. Основними інструментами впливу на макроекономічну ситуацію були: регулювання сукупного попиту та сукупної пропозиції, проведення політики “дорогих” чи “дешевих” грошей, надання пільг, дотацій та субсидій, підтримка державного сектору економіки (тим не менше після 70-х років її питома вага стала зменшуватися через невідповідність конкурентному законодавству).
3. Перерозподіл фінансово-економічних ресурсів в інтересах розв’язання загальнонаціональних проблем та здійснення реформ. Посилення концентрації та централізації капіталу (у 90-ті роки розпочався процес децентралізації, який триває і зараз).

v Проте унікальність трансформації планово-індикативної моделі країни є перш за все через її системний характер, особливо високу роль держави та розвинуту соціальну сферу. Ці особливості значною мірою відбиває етапність реалізації основних напрямків національних планів.

 

 

65. Сучасна структура економіки Франції.

 

Структура економіки Франції : У 2011 р. загальна структура економіки Франції була такою (у % до ВВП за даними МВФ): промисловість 18,8 сільське господарство 1,8 сфера послуг 79,4.

1. У структурі промисловості Франції провідна роль належить обробним галузям, особливо пов’язаним із ходою науково-технічного прогресу. Франція перебуває серед провідних країн світу за виробництвом ракет, літаків, локомотивів, устаткування для атомної енергетики (друге місце після США). Вона володіє передовими технологіями в обробці рідкісноземельних та деяких інших металів (германій, радій, а також хром, ти­тан).

Франція має вагомі здобутки в робототехніці, засобах зв’язку, виробництві нових матеріалів, біотехнології, мікроелектроніці. Серед галузей французької промисловості на світовому ринку мають першочергове визначення такі: аерокосмічна промисловість; виробництво зброї; загальне машинобудування; автомобілебудування; кольорова й чорна металургія; електронна й електротехнічна промисловість; атомна енергетика; фармацевтика й парфумерія; хімічна промисловість; залізничне машинобудування.

· Автомобільна промисловість Франції відрізняється вели­ким ступенем концентрації; переважна більшість машин випускається фірмами “Рено” й “Пежо-Сітроен”. Їхня частка у світовому виробництві автомобілів становить відповідно 4 і 5%;

· За експортом хімічних товарів Франція посідає третє міс­це у світі, після США й Німеччини.

· В електротехнічній промисловості відзначається концерн Томсон”, який має пе­рше місце у світі за випуском навігаційного обладнання для літаків, а в Європі – за ви­робництвом електроніки.

· Енергетика Франції ґрунтується на атомних електростанціях. Частка електроенергії, виробленої на АЕС, досягає у Франції 76% – а це один з найвищих показників у світі.

· У структурі галузі харчової промисловості особливо відзначається цукро­ва, виноробна, олійна, борошномельна, м’ясо-молочна галузі.

· Легка промисловість Франції спеціалізується на виробництві дорогого одягу, вишуканих парфум, ювелірних прикрас. Париж є визнаним світовим центром високої моди.

· Для французької промисловості притаманний високий рівень концентрації ви­робництва

2. Сільське господарствоФранції поста­чає четверту частину аграрної продукції ЄС; за виробництвом і експортом сільськогос­подарської продукції Франція посідає друге місце в Західній Європі. Франція виробляє у великих обся­гах пшеницю, ячмінь, цукрові буряки, вино, молоко, масло, м’ясо, яйця, фрукти й овочі. Особливістю структури сільськогосподарського виробництва Франції є підвищена, порі­вняно з іншими західноєвропейськими країнами, частка землеробства. Характерною рисою французького сільського господарства стало об’єднання селян у кооперативи в різних формах.

3. У сфері послуг Франції найбільше значення має фінансово-кредитна система. Усі кредитні заклади Франції (банки, спілки взаємного кредиту, фінансові товари­ства й т.п.) поєднані в єдину професійну організацію – Французьку асоціацію кредитних закладів. Провідне місце в сучасній структурі кредитної системи посідає банківський сек­тор, на який припадає приблизно 70% сукупного балансу кредитних закладів.

 

66. Провідні французькі корпорації, їх конкурентні позиції у глобальній економіці.

Найбільші французькі фірми є досить відомими у світі та Європі, а відтак їх значення у глобальній економічній моделі є важливим, проте за обсягами торгового обороту, прибутковістю та кількістю працюючих вони поступаються американським, німецьким та цілому ряду британських компаній.

П озиції французьких компаній є досить різними:

· Автомобільна промисловість Франції відрізняється вели­ким ступенем концентрації; переважна більшість машин випускається фірмами “Рено” й “Пежо-Сітроен”. Їхня частка у світовому виробництві автомобілів становить відповідно 4 і 5%; вони випускають майже всі автомобілі в країні й забезпечують 100% їх експорту.

· У галузі металургійної промисловості Франція найсильніші позиції мають промислова група “Пешіне-Южін-Кюльман” і фірма “Іметаль”. Фірма “Пешіне” є також однією з провід­них у хімічній промисловості.

· Французька промисловість представлена також європейськими лідерами у галузі виробництва швидкісного рухливого складу залізниць ( TGF ), літаків (Airbus, Falcon, Mirage), ракет (Arian), ядерної енергетики, в якій вона має передові технології, в обробці рідкоземельних металів, робототехніці, біотехнологіях, мікроелектроніці.

· В електротехнічній промисловості відзначається концерн Томсон”, який має пе­рше місце у світі за випуском навігаційного обладнання для літаків, а в Європі – за ви­робництвом електроніки.

· Для французької промисловості притаманний високий рівень концентрації ви­робництва. Най­більшими й найважливішими є групи: “Компані франсез де петроль”, “Пежо-Сітроен”, “Рено”, “Томсон-Брандт”, “Сен-Гобен-Понт-а-Муссон”, “Пешіне-Южін-Кюльман”, “Компані женераль д’електрисіте”, “Рон-Пуленк”, “Денен-Норд-Ест-Лонгві”, “Мішлен”, “БСН-Жерве-Данон”.