1.2 Особливості впливу тривожності на діяльність особистості
ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1 СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНА СУТНІСТЬ ТРИВОЖНОСТІ ТА ЇЇ ВПЛИВУ НА ОСОБИСТІСТЬ
1.1 Дослідження проблеми тривожності у працях зарубіжних та вітчизняних науковців
1.2 Особливості впливу тривожності на діяльність особистості
1.3 Особливості впливу тривожності на процес учбової діяльності студентів
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ І
РОЗДІЛ 2 ЗМІСТ ТА СТРУКТУРА ІНДИВІДУАЛЬНО СТИЛЮ УЧБОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СТУДЕНТІВ
2.1 Поняття та зміст індивідуального стилю діяльності в розробках вітчизняних та зарубіжних вчених.
2.2 Індивідуально-стильові особливості учбової діяльності
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ ІІ
РОЗДІЛ 3 ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ВЗАЄМОВПЛИВУ ІНДИВІДУАЛЬНОГО СТИЛЮ УЧБОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТА ТРИВОЖНОСТІ СЕРЕД СТУДЕНТІВ
3.1 Програма та методи дослідження
3.2 Кореляційний аналіз ситуативної та особистісної тривожності студентів у взаємовпливі з індивідуальним стилем учбової діяльності.
ВИСНОВОК
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
ДОДАТКИ
ВСТУП
Координати розгортання сьогочасної соціальної ситуації подекуди затискають індивіда у шори руху освоєння різних множин її прояву. Одночасно скрізь і повсякчас необхідно бути компетентним, комунікативно успішним та розкутим, володіти термінологічним апаратом кількох не суміжних між собою галузей, проявляти адаптаційні навички тощо. Таким чином, формується об’єктивно жорсткий набір критеріїв та вимог до «портрету фахівця нового часу», а ,отже, - й до діяльності в осередкові вищого навчального закладу, як до однієї з базових ланок у підготовці спеціалістів.
Серед числа основних завдань, які постають перед вищим навчальним закладом, як перед інститутом формування майбутнього спеціаліста, слід передусім особливо відзначити завдання виховання якісно нової особистості, котра здатна раціонально організувати власну діяльність, виявляти самостійність, ініціативу, наполегливість в процесі реалізації поставленої мети, ефективно використовувати власні індивідуальні можливості, досягати високих результатів діяльності.
Найбільш актуальним в цьому відношенні є питання про формування у студента, як майбутнього фахівця, оптимального стилю учбової діяльності та подолання проявів основних негативних компонентів особистості, котрі можуть стати деструктивним чинником названому процесі, серед яких особливе місце посідає тривожність.
Індивідуальний стиль учбової діяльності визначається як прийнятна індивідом стійка сукупність прийомів і способів навчальної роботи, обумовлена його індивідуальними особливостями [23]. У сучасній психолого-педагогічній науці дослідження, присвячені вивченню індивідуального стилю діяльності, представлені працями як зарубіжних, так і вітчизняний науковців. Зокрема, В. Мерлін [35] та М. Щукін [60] досліджували проблему взаємозв'язку та взаємовпливу індивідуального стилю діяльності та рівнів інтегральної індивідуальності; О. Зимовіна [11] та Т. Сєрьогіна [52] вивчали когнітивний стиль студентів та його роль в організації навчання і його успішності; структура індивідуального стилю учбової діяльності відображена в дослідженні Є. Клімова [19]. Індивідуальний стиль навчальної діяльності школярів різного віку проаналізовано в дисертації О. Самбікіної [49]. Питання самоорганізації власної навчальної діяльності та формування оптимально-автономного стилю учбової діяльності висвітлено в дослідження О. Конопкіна [22] та Г. Пригіна [43]. Класифікаційний поділ та систематизація стилів учбової діяльності подано в працях А. Колба [58], С. Річмана [58], А. Бейметова [16], Ю. Кулюткина і Г. Сухобської [16]. та інших
Розглядаючи питання впливу тривожності на особистість, варто зазначити, що тривожність - це передусім індивідуальна особливість, котра полягає в підвищеній схильності відчувати неспокій в різних життєвих ситуаціях, у тому числі і тих, об'єктивні характеристики яких до цього не призводять. У загальному своєму вигляді питання тривожності розглядали як ряд зарубіжних вчених З. Фрейд [55], Ч. Спілбергер [6], К. Броннер, Д. Боулбі, К. Ясперс, К. Хорні [59], та ін., так і вітчизніних науковців Л. Гозман, А. Прихожан [40],[41], та ін.
Дослідження впливу тривожності на успішність виконання діяльності визначено в працях Б. Вейнера та К. Шнайдера [5].
Особливе місце займають роботи, присвячені аналізу навчальної тривожності, джерелом продукування якої є традиційна система освіти. Найбільш систематизовані дослідження напрямку вивчення навчальної тривожності представлені роботами А. Прихожан. В своїх дослідження А. Прихожан доходить висновку про те, що тривога як тимчасовий стан, за умови виконання відносно простих видів діяльності, сприяє успішному її виконанню, активізує внутрішній потенціал особистості, сприяє вчасній реалізації поставлених завдань. Проте, за умови розв’язання складних, особливо інтелектуальних завдань, переживання стану тривоги, занепокоєння, неспроможності дезадаптують особистість, блокують тим самим процес пошуку альтернативних та конструктивних рішень [40].
Актуальність теми дослідження пояснюється тим фактом, що, незважаючи на цілком достатній та об’ємно накопичений в сучасному науковому знанні матеріал з проблем впливу тривожності на особистість та її діяльність а також з питань індивідуально-стильових особливостей діяльності індивіда, проблема взаємовпливу тривожності та індивідуального стилю учбової діяльності у студентів є недостатньо вивченою.
Процес освоєння професійними знаннями, уміннями та навичками в умовах виконання основних та одночасно своєрідних вимог навчального плану вимагають від студента як майбутнього фахівця вияву високого рівня самоконтролю, вмотивованості, рішучості, ініціативи, сформованої здатності швидко і самостійно приймати раціонально-продуктивний за кінцевим показником набір рішень. Накоплений тиск навчальних вимог за умови відсутності попередньо сформованого продуктивного стилю учбової діяльності продукує збільшення рівня тривожних переживань та формування тривожності, як константного утворення в структурі особистості студента.
Тривожність як емоційно-афективна характеристика особистості за умови свого частого прояву є блокуючим станом, що мірою інтенсифікації свого деструктивного чину сприяє загальному зниженню рівня якості та продуктивності учбової діяльності; за обставини карбування досвіду отримання критичної оцінки, негативно відбивається на міжособистісній взаємодії у системі «студент-викладач», «студент-студент», «студент-батьки».
Оптимальний стиль учбової діяльності є сукупним синтезом вище зазначених характеристик та основним профілактичним засобом у попереджені стану особистісної та ситуативної тривожності, що формується внаслідок дії накопичених негативних переживань та очікувань критичної оцінки результатів діяльності.
Отже, актуальність і недостатній рівень розробки проблеми означеного дослідження обумовили вибір теми дипломної роботи: “Взаємовплив індивідуального стилю учбової діяльності та тривожності у студентів ".
Об’єкт дослідження: стильові особливості учбової діяльності та тривожності у студентів.
Предмет дослідження: індивідуальний стиль учбової діяльності та рівень прояву особистісної і ситуативної тривожності у студентів-психологів.
Мета дослідження: виявлення та вивчення індивідуально-стильових особливостей учбової діяльності серед студентів-психологів у взаємовпливі з такими емоційно-афективними проявом особистості як тривожність.
Гіпотеза: високий рівень особистісної та ситуативної тривожності є характерним станом для особистості з малоефективним стилем учбової діяльності.
Виконання мети та перевірка гіпотези нашого дослідження передбачає виділення таких диференційованих завдань:
1. Відтворити об'єктивну картину наукових дискусій навколо питань стилю учбової діяльності та тривожності;
2. Дати визначення тривожності як деструктивного елемента в системі учбової діяльності;
3. Назвати коло супутніх щодо тривожності станів та явищ, що обумовлюють та характеризують розвиток порівняно неефективного стилю учбової діяльності;
4. Провести експериментальне дослідження на предмет виявлення взаємовпливу між рівнем тривожності та індивідуальним стилем учбової діяльності у студентів;
5. На основі проведеного теоретичного та практичного дослідження розробити та запропонувати программу корекції тривожності серед студентів.
Теоретико-методологічною основою дослідження виступили: концептуальні положення автономності-залежності стилю учбової діяльності (О. Конопкін, Г. Пригін); дослідження впливу тривожності на особистість в рамках виконання індивідуально значимих видів діяльності ( А. Прихожан);
Методи дослідження. Для розв’язання поставлених завдань було використано такі методи:
1. Теоретичний аналіз проблематики на базі вивчення психолого-педагогічної літератури;
2. Емпіричні методи: метод психодіагностичного дослідження, метод графічного представлення даних;
3. Статистичний метод лінійної кореляції Пірсона.
Для реалізації та проведення емпіричного дослідження було використано такі методики:
1.Шкала тривоги Дж. Тейлора;
2.Шкала оцінки рівня реактивної та особистісної тривожності Ч. Спілберга – Ю. Ханіна;
3.Методика мотивації досягнення успіху Т. Елерса;
4.Методика мотивації уникнення невдач Т. Елерса;
5.Методика визначення стилю учбової діяльності Г. Пригіна.
Характеристика добірки: для проведення дослідження нами були обрані студенти 1-го та 2-го курсу психолого-педагогічного факультету. Загальний об’єм вибірки становив 64особи, віком від 16 до 19 років.
Структура роботи: робота складається зі вступу, трьох частин ( двох теоретичних та одної емпіричної), коротких висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаних джерел та додатків.