2. Розкрийте основні історичні етапи в розвитку підприємництва.
КОРОТКИЙ ВИКЛАД ТЕМ
ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1 ЗМІСТ ПІДПРИЄМНИЦТВА ТА ПІДПРИЄМНИЦЬКЕ СЕРВДОВИЩЕ
ТЕМА 1. ЗМІСТ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ.
МІСЦЕ ПІДПРИЄМНИЦТВА В СУСПІЛЬСТВІ
Ключові терміни й поняття: підприємництво, підприємець, підприємницький прибуток, суб'єкти та об'єкти підприємницької діяльності, мотивація підприємницької діяльності, мотиваційна формула підприємництва, підприємницька ідея, банк підприємницьких ідей, підприємницьке рішення, логіка підприємницько? діяльності.
Суть підприємництва як особливої форми економічної діяльності
Підприємництво як особлива форма економічної діяльності виникло одночасно із зародженням економічних відносин у суспільстві. Першими підприємцями можна вважати ремісників, купців, землеробів, скотарів тощо давнього періоду, оскільки вони вели власний бізнес на засадах самостійності, ризику, об'єднання різних ресурсів і мали на меті збагачення.
Вперше термін "підприємець" як економічна категорія з'явився на початку XVIII ст. у Європі в економічному словнику Р. Кантільйона, де підприємцем називалася людина, що приймає рішення і задовольняє свої потреби в умовах невизначеності. Доход підприємця — це плата за ризик.
Сьогодні підприємництво можна розглядати з трьох сторін:
1) як специфічну функцію в економіці, що реалізується через забезпечення соціально-економічного розвитку суспільства, вдосконалення й оптимізації господарського механізму, продукування інновацій, загальне оновлення економіки тощо;
2) як особливий стиль поведінки, якому притаманні ініціатива, ризик, відповідальність, пошук нетрадиційних рішень, ділова хватка тощо;
3) як особливу форму економічної діяльності, що характеризується триєдиною системою умов, ознак і вимог (свобода вибору напрямків і способів діяльності, самостійність у прийнятті рішень, орієнтація на досягнення комерційного успіху, відповідальність за прийняті рішення).
Отже, підприємництво - це форма економічної діяльності, спрямована на отримання прибутку на основі поєднання індивідуальної та суспільної вигоди на засадах самостійності, ризику, відповідальності й інноваційності, що здійснюється індивідуально або колективно.
Метою підприємництва є створення такого продукту (товару, послуги, інформації тощо), який би викликав інтерес у споживача на ринку і міг би принести підприємцю прибуток.
Існування підприємництва можливе лише за наявності економічної свободи, яка включає в себе:
- економічну самостійність (можливість вільного вибору видів діяль
ності, форми власності та господарювання, вільне розпорядження прибутком, встановлення господарських контактів тощо);
- економічну відповідальність (відповідальність за результати господарювання, за прийняті рішення, договірні зобов'язання тощо своїм майном, продукцією, коштами, відшкодування завданих збитків та інші види відповідальності);
- економічну рівноправність (рівні економічні умови для будь- якого виду діяльності, форми власності, обсягів бізнесу: оподаткування, доступ до ресурсів, розподіл прибутку, інвестиційна, кредитна, інноваційна політика тощо).
При існуванні достатнього рівня економічної свободи підприємництво може реалізувати свої головні функції:
1) новаторську (створення та реалізація нових ідей: товарів, послуг, технологій, організації господарювання, проведення дослідних, дослідно-конструкторських розробок, поліпшення існуючих продуктів тощо);
2) організаційну (організація підприємницького процесу, залучення ресурсів, працівників, формування підприємства, управління його діяльністю тощо);
3) господарську (якнайефективніше виявлення, залучення та використання наявних ресурсів з максимальною віддачею і мінімальними втратами, передусім природних, трудових та фінансових);
4) соціальну (створення продукту, який дає соціально-економічну користь як підприємцю, споживачу, так і суспільству в цілому);
5) особистісну (реалізація підприємця як особистості через досягнення власних життєвих цілей, суспільної позиції, самореалі- зації тощо).
Головні принципи підприємництва:
- принцип соціальної відповідальності;
— принцип свободи підприємництва.
Принцип соціальної відповідальності полягає в тому, що підприємець несе відповідальність перед працівниками (з точки зору забезпечення належних умов праці, кар'єрного й особистісного розвитку працівників тощо), перед споживачами (з точки зору якості й безпеки придбання, споживання та наслідків споживання продукту), перед регіоном господарської діяльності (з точки зору використання місцевих ресурсів, передусім природних, піклування про екологію тощо), перед суспільством у цілому (сплата податків, підтримка державної політики реалізації суспільних інтересів).
Принцип свободи підприємництва полягає в тому, що підприємець може самостійно обирати види діяльності, способи її ведення, форми організації, залучати на добровільних засадах до підприємницького процесу необхідні ресурси (природні, фінансові, трудові, інформаційні тощо), самостійно налагоджувати ділові контакти зі своїми контрагентами (споживачами, постачальниками, партнерами), вільно встановлювати ціни, використовувати власний прибуток тощо.
Суб'єкти та об'єкти підприємницької діяльності
Ключовою проблемою при побудові підприємницьких відносин є правильне визначення суб'єктів підприємництва.
Існує кілька категорій суб'єктів підприємництва. Головним суб'єктом є сам підприємець.
Підприємець може бути як приватною особою, так і юридичною особою.
Як приватна особа підприємець виступає як організатор одноособового або сімейного підприємництва. Діяльність такого підприємця ґрунтується на основі як власної, так і найманої праці.
Приватні особи можуть об'єднуватися в групи, зв'язуючи свої стосунки договірними відносинами й економічними інтересами. Такі групи набувають статусу підприємця - юридичної особи (суб'єкта колективного підприємництва).
У процесі господарювання підприємець (як приватна особа, так і юридична особа) змушений взаємодіяти з іншими категоріями суб'єктів підприємництва:
- споживачами;
- державою;
- конкурентами;
- постачальниками тощо.
Кожен із цих суб'єктів також може бути як приватною, так і юридичною особою. Побудова взаємин підприємця з кожною з цих категорій суб'єктів має свої особливості і специфіку. Перш за все специфіка виявляється в рівні "активності" підприємця стосовно свого контрагента, широти інструментарію впливу, його директивності та сили, зворотного впливу, віддачі в стосунках тощо.
Об'єктом підприємництва є продукт, створений підприємцем, який потенційно може задовольнити конкретну потребу споживача, бути йому проданим, принести підприємцю прибуток, а суспільству - користь.
Логіка підприємництва. Основні мотиви підприємницької діяльності
Взаємодія підприємця зі своїми контрагентами відбуваються на основі прийняття різноманітних рішень, ефективність яких залежить від уміння та здатності підприємця логічно й нестандартно мислити.
Підприємницька логіка відображає творчу форму ділового мислення на основі поєднання інтуїції, практичного досвіду, попередніх досліджень і розрахунків, систематизації знань, останніх досягнень науково-технічного прогресу тощо.
Логіка підприємництва - це форма мислення підприємця в прийнятті рішень, спрямованих на досягнення бажаних цілей.
Прийняття будь-якого рішення вимагає його логічного осмислення й обґрунтування.
У найбільш загальному випадку логіка підприємництва матиме такий алгоритм мислення:
1) зародження підприємницької ідеї;
2) первинна оцінка ідеї;
3) визначення реальності практичної реалізації ідеї;
4) здійснення необхідних розрахунків;
5) експертна оцінка отриманої інформації;
6) прийняття рішення.
Приймаючи рішення, підприємець виходить із власних цілей, цілей свого підприємства, а також цілого ряду інших параметрів.
Одним із таких параметрів є мотивація підприємця. Мотивація підприємництва - це спонукання людини до провадження підприємницької діяльності.
Основні мотиви підприємництва такі:
— матеріальна зацікавленість;
— прагнення до власності;
— прагнення до влади;
— свобода в прийнятті рішень;
— підвищення власного соціального статусу;
— самореалізація;
— успішний приклад друзів, знайомих, сусідів;
— набуття незалежності тощо.
Мотиваційна система є персоніфікованою та динамічною. Залежно від конкретного підприємця та конкретних умов здійснення підприємницької діяльності мотиви можуть змінюватися (змінюється їхня пріоритетність, кількість, спонукальна сила тощо).
Ці механізми описуються різними теоріями мотивації, основні з яких такі:
1) класична теорія;
2) ієрархія потреб за А. Маслоу;
3) теорія Мак-Клелланда;
4) теорія очікувань та інші.
Класична теорія визначає головним мотивом підприємницької діяльності матеріальну зацікавленість. Ієрархія потреб за А. Маслоу визначає п'ять рівнів потреб (фізіологічні потреби, потреби безпеки, соціальні потреби, потреби в повазі, потреби самореалізації), задоволення потреб нижчого рівня спонукає до задоволення потреб вищого рівня. Теорія Мак-Клелланда визначає три групи мотивів: влада, успіх, соціальні мотиви. Теорія очікувань визначає, що рівень і ефективність господарювання підприємця залежить від очікуваних результатів.
Економічні основи прийняття підприємницького рішення
У основі прийняття підприємницького рішення лежить підприємницька ідея.
Підприємницька ідея - виявлений підприємцем інтерес, який має конкретні економічні параметри й форму.
В ідеї відбувається пряме поєднання інтересу підприємця та його контрагента (споживача, постачальника, конкурента тощо).
Підприємець виступає або пасивним, або активним ініціатором ідеї.
Пасивний він тоді, коли ідея виникає незалежно від підприємця, як диспропорція ринку, тобто на основі потреб ринку. Підприємець лише "підхвачує" цю ідею і, виходячи з потреб і можливостей ринку та порівнюючи їх з власними можливостями, або приймає ідею, або відкидає її.
Активний він тоді, коли самостійно створює ідею, обґрунтовує її та реалізує, виходячи перш за все з оцінки власних можливостей, а тільки потім - можливостей ринку. Підприємець "нав'язує" власну ідею ринку, змушуючи його її прийняти.
Кожна підприємницька ідея, щоб бути успішною, повинна ґрунтуватися на чотирьох параметрах:
1) потребах ринку;
2) здібностях підприємця;
3) можливостях підприємства;
4) умовах реалізації ідеї.
Якщо в комбінації цих складових присутні певні особливості, притаманні лише даному підприємцю, то ідея матиме тривалий успіх (імідж підприємця, кваліфікований персонал, технологія тощо).
Основними джерелами підприємницьких ідей є:
- ринкові дослідження;
- споживачі;
- персонал, постачальники;
- спостереження за подібними товарами та послугами;
- фундаментальні та приладні дослідження;
- засоби масових комунікацій.
Для пошуку підприємницьких ідей використовують такі групи методів:
1) методи індивідуального пошуку (аналогії, інверсії, ідеалізації);
2) методи групового пошуку ("мозкового штурму", конференції ідей, колективного блокноту);
3) методи активізації пошуку (контрольних запитань, фокальних об'єктів, морфологічного аналізу).
У своїй діяльності підприємець накопичує, відбирає та оцінює ідеї. Процес накопичення ідей - це процес пошуку та формування певної сукупності ідей як результату аналізу підприємницького середовища. Процес відбору ідей - це процес "відсіювання" зайвих ідей за різними критеріями залежно від конкретної ситуації. На цьому етапі залишаються ідеї, які реально можуть бути реалізовані підприємцем.
Результатом є формування банку підприємницьких ідей - накопичених ідей, які могли б скласти предмет діяльності підприємця. Про- дес оцінки ідей - це процес порівняльного аналізу на основі певних параметрів кількох ідей перед остаточним прийняттям рішення щодо розв'язання конкретної проблеми.
Підприємець як основна фігура економічного процесу. Особисті якості підприємця
Підприємницька діяльність вимагає від людини, яка займається нею, певних властивостей, оскільки ґрунтується на необхідності прояву творчих начал, природного таланту, розуму й кмітливості, а також широти мислення і пізнання. Успіх у підприємництві нерозривно пов'язаний з особистими якостями підприємця, основні з яких такі:
- ініціативність і прагнення до пошуку нового;
- заповзятість і наполегливість;
- бажання і готовність до ризику;
- орієнтація на ефективність;
- самостійність і незалежність;
- здатність переконувати та налагоджувати ділові контакти і зв'язки;
- здатність до самовдосконалення;
- прагнення бути поінформованим;
- спостережливість та аналітичність.
Не кожна людина може бути підприємцем. Лише 5-10% населення потенційно здатні бути підприємцями. З іншого боку не кожен діючий підприємець володіє повним набором необхідних якостей, і не кожна людина з такою сукупністю властивостей є підприємцем.
ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ
1. Дайте визначення підприємництва згідно з чинним законодавством України.
2. Розкрийте основні історичні етапи в розвитку підприємництва.
3. Як розрахувати підприємницький прибуток.
4. Назвіть загальні умови, необхідні для розвитку підприємництва.
5. Дайте визначення суб'єкта, об'єкта підприємництва.
6. Що таке логіка підприємницької діяльності?
7. Назвіть та охарактеризуйте основні теорії мотивації.
8. У чому полягає суть попередніх підприємницьких досліджень?
9. Як специфічні риси характеру підприємця сприяють його успішній діяльності?
10. Які особисті якості притаманні українському підприємцю?
ТЕСТИ ДЛЯ ПЕРЕВІРКИ ЗНАНЬ
1. Підприємництво - це:
а) самостійний вид діяльності, спрямований на отримання прибутку;
б) ініціативна систематична форма економічної діяльності;
в) будь-який вид економічної діяльності;
г) усе вищезазначене.
2. Мета підприємницької діяльності — це:
а) отримання прибутку;
б) прийняття ефективного рішення, що дозволить підприємцю отримати економічний ефект;
в) забезпечення стабільності функціонування підприємства;
г) вдосконалення господарського механізму.
3. Підприємницький прибуток - це:
а) різниця між доходами та витратами, отримана внаслідок реалізації підприємницького рішення;
б) сума всіх доходів підприємця;
в) прибуток від основної діяльності підприємця;
г) немає правильної відповіді.
4. Складовими економічної свободи є:
а) функції підприємництва;
б) принципи підприємництва;
в) економічна самостійність, економічна відповідальність, економічна рівноправність;
г) отримання прибутку, самореалізація, можливість самостійно приймати рішення.
5. Новаторська функція підприємництва - це:
а) впровадження нових форм і методів організації виробництва, оплати праці;
б) виробництво товарів, необхідних суспільству;
в) реалізація власної мети підприємця;
г) сприяння процесу продукування нових ідей.
6. Господарська функція підприємництва - це:
а) найефективніше використання ресурсів;
б) сприяння процесу продукування нових ідей;
в) виробництво товарів, необхідних суспільству;
г) реалізація власної мети підприємця;
7. Основні суб'єкти підприємництва - це:
а) фізичні та юридичні особи, зареєстровані у встановленому порядку;
б) підприємець, держава, споживачі, партнери, конкуренти;
в) обидві відповіді правильні;
г) варіант в), а також громадяни інших держав.
8. Логіка підприємництва - це:
а) діяльність підприємця, спрямована на отримання прибутку;
б) форма мислення підприємця в прийнятті рішення;
в) основна мета підприємницької діяльності;
г) сукупність підприємницьких рішень, спрямованих на отримання прибутку.
9. Основні мотиви підприємницької діяльності:
а) отримання прибутку, бажання заробити;
б) самореалізація, впровадження власних ідей;
в) соціальний престиж, досягнення визнання в суспільстві;
г) усе перераховане.
10. Підприємницька ідея - це:
а) виявлений інтерес, який має конкретні економічні параметри;
б) сукупність підприємницьких рішень, готових до впровадження;
в) система взаємопов'язаних рішень, спрямованих на отримання прибутку;
г) сукупність новаторських знань щодо нових товарів і послуг.
11. Цілі підприємництва мають відповідати певним вимогам і бути:
а) конкретними, вимірними, реалістичними, взаємоузгодженими;
б) функціональними, оптимістичними, орієнтованими на прибуток;
в) спрямованими на інтереси споживачів, працівників, конкурентів, держави;
г)усе перераховане.
12. Основними методами пошуку підприємницьких ідей є:
а) колективного пошуку, індивідуального творчого пошуку, активізації пошуку;
б) інверсії, ідеалізації, колективного блокноту, мозкового штурму;
в) економічний (непрямий), адміністративний (прямий);
г) програмно-цільовий, економіко-математичний, статистичний.
13. Економічна роль підприємництва полягає в тому, що воно:
а) формує новий тип суспільного способу життя та підприємницької культури;
б) стимулює господарську активність суб'єктів бізнесу;
в) здійснює благодійну та спонсорську діяльність;
г) забезпечує сильнодіючі стимули до праці, залучає непрацюючих до економіки.
14. Основними особистими якостями підприємця є:
а) цілеспрямованість, ініціативність, прагнення до нововведень;
б) освіта, інтелект, вихованість;
в) аналітичний склад мислення, досвід у бізнесі;
г) оптимізм, розкутість, привабливість.
15. Згідно із законодавством України критеріями віднесення підприємства до категорії "мале підприємство" є:
а) чисельність працюючих та річний обсяг обороту;
б) сфера підприємництва та форма власності;
в) вартість активів та величина прибутку;
г) чисельність працюючих, річний обсяг обороту та вартість активів.
ТЕМА 2. ВИДИ ПІДПРИЄМНИЦТВА
Ключові терміни й поняття: типи підприємництва, класифікація видів підприємництва, основні засоби, обігові засоби, фінансові кошти, виробниче підприємництво, традиційне та інноваційне підприємництво, комерційне підприємництво, посередницьке підприємництво, агент, брокер, комісіонер, консигнатор, дистриб'ютор, дилер, комівояжер, аукціоніст, фінансове підприємництво, фондова біржа, комерційний банк, інвестиційна компанія, інвестиційний фонд, страхове підприємництво.
Типологія підприємництва. Основні види підприємницької діяльності
Підприємництво як форма ініціативної діяльності припускає два типи господарювання:
1) здійснення безпосередньо виробничих функцій;
2) здійснення посередницьких функцій.
Перший тип пов'язаний із діяльністю, результатом якої є виробництво кінцевого продукту, готового до споживання й призначеного для кінцевого споживача. Таким продуктом можуть бути як товари, так і послуги: виробництво одягу, продуктів харчування, автомобілів, меблів, надання побутових послуг, туристичних послуг, послуг з перевезення пасажирів тощо.
Другий тип пов'язаний із наданням специфічних послуг, які забезпечують просування продукту, виробленому за допомогою першого типу підприємництва, від виробника до споживача в належному (суспільно прийнятному) вигляді й готовому до споживання. При цьому продукт може набувати додаткових споживчих характеристик, не змінюючи своєї суті та головної споживчої властивості. До такої діяльності можна віднести послуги посередників у торгівлі товарами, надання рекламних послуг, вантажні перевезення, маркетингові дослідження тощо.
Усю підприємницьку діяльність незалежно від її належності до першого чи другого типу господарювання можна поділити на різні види. Існує кілька класифікаційних ознак, за якими проводять цей поділ.
За формою власності розрізняють такі види підприємництва:
- приватне;
- державне;
- змішане.
За національною належністю капіталу:
- національне;
- закордонне;
- змішане;
- транснаціональне.
За організаційно-правовою формою господарювання:
- одноосібне;
- кооперативне;
- селянське (фермерське);
- господарські товариства;
- підприємницькі об'єднання.
За розміром:
- велике;
- середнє;
- мале;
- мікропідприємництво.
За сферою господарювання:
- виробниче;
- торговельне;
- посередницьке;
- фінансове;
- страхове;
- консалтингове;
- аудиторське тощо.
Кожне окремо взяте підприємство залежно від обраної класифікаційної ознаки може бути віднесене до будь-якої із перелічених груп.
Виробнича підприємницька діяльність, її форми та види
Виробниче підприємництво - це вид підприємницької діяльності, безпосередньо пов'язаний із виробництвом певного продукту кінцевого споживання, призначеного для подальшої реалізації споживачам з метою отримання прибутку.
Виробниче підприємництво є найважливішим, визначальним, провідним видом підприємництва, оскільки саме у сфері виробничого підприємництва створюється продукт, здатний задовольнити конкретну потребу споживача.
Основний зміст виробничого підприємництва - вироблення продукту (товару чи послуги), який може задовольнити конкретну потребу споживача і принести підприємцю прибуток.
Виробниче підприємництво існує у двох формах:
1) традиційне;
2) інноваційне.
Традиційне виробниче підприємництво орієнтоване на створення традиційного продукту, який відносно давно постачається на ринок; параметричні характеристики та споживчі властивості такого продукту незмінні протягом усього періоду постачання на ринок (наприклад, товари добувної промисловості: вугілля, газ, нафта, електроенергія тощо).
Інноваційне виробниче підприємництво орієнтоване на створення принципово нового продукту з широким використанням інновацій. Таким продуктом може бути створення нового товару, який раніше не існував, або принципове поліпшення існуючого товару, або виробництво існуючого товару за принципово новими технологіями тощо.
У чистому вигляді не існує традиційного чи інноваційного виробничого підприємництва, оскільки при створенні будь-якого продукту тією чи іншою мірою використовуються елементи інновацій. Економічно грамотно стверджувати, що є переважно традиційні форми виробничого підприємництва та переважно інноваційні форми.
Крім поділу за формами виробниче підприємництво поділяється ще й на види:
1) основний;
2) допоміжний.
Основний - це вид виробничого підприємництва, результатом якого є виробництво продукту, готового до споживання.
Допоміжний - це вид виробничого підприємництва, який полягає в обслуговуванні та супроводженні основного виробництва (наприклад, інноваційна діяльність, науково-технічна діяльність, конструкторська діяльність тощо).
Комерційне підприємництво
Комерційне підприємництво - це вид підприємницької діяльності, безпосередньо пов'язаний з купівлею-продажем товарів для задоволення потреб споживачів з метою отримання прибутку.
Комерційне підприємництво виконує важливу роль в економіці, оскільки саме у сфері комерційного підприємництва відбувається безпосередній контакт споживачів з товаром, забезпечується баланс на ринку споживчих товарів, формуються оптимальні пропорції між виробництвом цих товарів і суміжними сферами, визначається попит на товари, стимулюється виробниче підприємництво, формуються доходи бюджетів.
Основним змістом комерційного підприємництва є технологічні та комерційні операції.
Технологічні операції пов'язані з фізичним рухом товарів та є продовженням процесу виробництва у сфері обміну (транспортування, зберігання, пакування, фасування) від виробника до споживача.
Комерційні операції пов'язані з процесом купівлі й продажу товарів. До комерційних операцій також відносять організацію ринкових досліджень, оцінку конкурентів, встановлення партнерських зв'язків тощо.
У зв'язку з двоїстим характером комерційної діяльності розрізняють кілька категорій суб'єктів комерційного підприємництва:
- торговельні підприємства;
- торговельно-посередницькі підприємства;
- торговельно-виробничі підприємства;
- товарні біржі.
Основними суб'єктами комерційного підприємництва є торговельні підприємства: магазини, кіоски, торговельні центри, які можуть мати товарну спеціалізацію, ґрунтуватися на різних формах торгівлі тощо.
Окрім безпосередньо торгівлі суб'єкти комерційного підприємництва здійснюють:
- вивчення попиту та дослідження кон'юктури ринку;
- пошук та вибір постачальників;
- встановлення ділових зв'язків з партнерами;
- закупівлю товарів;
- розробку асортиментної політики;
- організацію товаропостачання;
- оперативне маневрування товарними ресурсами.
Посередницька підприємницька діяльність
Посередницьке підприємництво - вид підприємницької діяльності, при якому підприємець представляє на ринку інтереси виробника або споживача, але сам не є таким.
Важливість посередницького підприємництва полягає в тому, що посередники точніше й повніше "відчувають" потреби споживачів, успішніше просувають продукцію на ринку, оперативніше реагують на зміну його кон'юктури, знижують рівень товарних запасів, зменшують витрати часу і грошей виробників і споживачів, поліпшує контакт зі споживачами тощо.
Посередники використовуються при переміщенні товарів від виробників до споживачів за допомогою непрямого методу збуту.
Основним змістом посередницького підприємництва є сполучення економічних інтересів двох суб'єктів підприємницького процесу і поєднання їх у єдине ціле.
Існує багато різних видів посередників.
Агент - посередник, який виступає від імені і в інтересах клієнта (виробника або споживача), при цьому він не бере на себе право власності на товар, працює за комісійну винагороду.
Брокер - посередник, який виступає від імені клієнта, діє за його дорученням і за його рахунок, одержуючи від нього винагороду. Брокер завжди спеціалізується на певному виді товарів або послуг і функціонує в рамках брокерських контор на біржах.
Комісіонер - посередник, який за визначену винагороду за рахунок і за дорученням клієнта укладає угоди, але від свого імені. Винагорода встановлюється як певний відсоток від суми угоди.
Консигнатор - посередник, який виступає від свого імені, продаючи товар зі свого власного складу, при цьому він права власності на товар не має, а реалізує його за дорученням свого клієнта.
Дистриб'ютор - посередник, який виступає в інтересах клієнта, але від свого імені, за власний рахунок, має право власності на товар, який продає, і працює за рахунок цінової надбавки та/або комісійної винагороди. Спеціалізується на роботі з постійними клієнтами.
Дилер - посередник, який за своєю суттю подібний до дистриб'ютора, з тією різницею, що дилер спеціалізується на сталому й відносно вузькому асортименті товарів.
Торговий маклер - посередник, який сам участі в укладанні угоди не бере, а лише вказує на можливість її укладання.
Комівояжер - посередник, який є роз'їзним представником підприємства і має завжди при собі зразки товарів, які він не тільки продає, а й доставляє покупцю.
Фінансове підприємництво та його форми
Фінансове підприємництво - це вид підприємницької діяльності, який пов'язаний з купівлею і продажем одних грошей і цінних паперів за інші гроші й цінні папери з метою отримання прибутку. 32
Фінансове підприємництво відіграє важливу роль в економіці, оскільки воно обслуговує грошовий обіг, забезпечує інші види підприємництва фінансовими ресурсами, збалансовано розподіляє капітали в економіці тощо.
Змістом фінансового підприємництва є обмін вартостей, грошовий обіг, торгівля цінними паперами та іншими фінансовими деривативами.
Ключові суб'єкти фінансового підприємництва:
- банки;
- інвестиційні фонди та інвестиційні компанії;
- фондові біржі.
Банк - спеціалізоване фінансове підприємство, яке акумулює фінансові ресурси (тимчасово вільні кошти), надає їх у тимчасове користування у вигляді кредитів, здійснює посередництво у взаємних платежах і розрахунках між різними підприємствами та окремими громадянами.
Відповідно до цього банк може виконувати такі види операцій:
1) пасивні;
2) активні;
3) комісійні.
Пасивні - це операції, пов'язані із залученням коштів банком, наприклад, депозитні вклади.
Активні - це операції, пов'язані із розміщенням коштів банком, наприклад, надання кредитів.
Комісійні - це операції, пов'язані із наданням банком посередницьких послуг за дорученням клієнтів банку, наприклад, обмін валют.
Інвестиційний фонд - фінансова установа, яка концентрує (залучає) фінансові ресурси, як власні, так і "чужі", та інвестує їх у новий проект, нове підприємство.
Інвестиційна компанія - фінансова установа, яка здійснює торгівлю цінними паперами, залучає капітали та інвестує їх у діючі підприємства на реалізацію ними різних інновацій.
Фондова біржа - спеціалізована фінансова установа, що працює як постійно діючий ринок, на якому проводиться оптова торгівля цінними паперами.
Страхове підприємництво
Страхове підприємництво - вид підприємницької діяльності, який безпосередньо пов'язаний із захистом інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків) за рахунок грошових фондів, сформованих шляхом сплати страхових внесків.
Страхування є специфічною формою фінансового підприємництва, яке покликане забезпечити безпеку підприємців та їхніх контрагентів у разі настання різних ризиків, які несуть матеріальну чи іншу небезпеку.
Страхове підприємництво існує у трьох видах:
1) особисте страхування;
2) майнове страхування;
3) страхування відповідальності.
Особисте страхування передбачає страхування життя, здоров'я, працездатності страхувальника. Страховик повинен виплатити встановлену суму страхувальнику залежно від ступеня втрати здоров'я, працездатності в разі настання страхового випадку.
Майнове страхування пов'язане з володінням, користуванням і розпоряджанням майном. У разі настання страхового випадку страховик виплачує обумовлену суму страхувальнику залежно від ступеня втрати/пошкодження майна.
Страхування відповідальності передбачає страхування ймовірності неповернення кредиту, заборгованості платника тощо.
Страхування здійснюється у двох формах:
— обов'язкове;
— добровільне.
Страхове підприємництво має справу виключно із добровільною формою страхування.
ИИИИЮЗПШіотш«ш і IIІ 'і іиииид—
1. За якими ознаками можна класифікувати підприємство?
2. Назвіть основні сфери підприємницької діяльності.