Охарактеризуйте взаємозв’язок особистості і середовища.
Середовище – це сукупність умов існування людини та суспільства.
У соціології під соціальним середовищем розуміють економічні, політичні, соціальні, духовні, територіальні умови, що впливають на становлення особистості.
Соціальна педагогіка, базуючись на цьому визначенні розглядає соціальне середовище як сукупність соціальних умов хиттєдіяльності людини ( сфери суспільного життя, соціальні інститути, соціальні групи), що впливають на її свідомість та поведінку.
Соціалізація особистості невід’ємна від соціального середовища. Воно охоплює людину від моменту її народження і впливає на неї до самої смерті. Саме соціальне середовище, його сфери: політична, соціальна, духовна формують певні очікування щодо поведінки особистості. Ці очікування перетворюються відповідними соціальними інститутами у цілі, завдання, зміст соціального виховання.
Соціальне середовище існує завдяки численним взаєминам його членів та соціальних інститутів. Чим більша і різноманітніша палітра складових соціального середовища, тим інтенсивніше його розвиток та різноманітні умови життєдіяльності особистості.
В структурі соціального середовища виділяють макро та мікрорівні. До макрорівнів належать матеріальне, культурне, політичне середовище. Мікрорівень – це конкретні умови життяо собистості – сім’я, сусіди та умови в середовищі найближчого оточення – вулиця, тип поселення, навчальний чи трудовий колектив, громадські організації, формальні та неформальні об’єднання.
Соціальне середовище як сукупність соціальних умов безпосередньо впливає на механізми його регулювання. Зміни у виховному процесі обов’язково обумовлюються реформами у структурі та функціонуванні соціального середовища.
108. Дайте загальну характеристику проективних методик та їх класифікацію.
Проективні методики - клас психодіагностичних методів, при виконанні яких піддослідні відповідають на неоднозначні і неструктуровані стимули, що дозволяє виявити їх потреби, почуття і конфлікти.
Проективні методики мають певні особливості:
1. Відмінною особливістю стимульного матеріалу проективних методик є його неоднозначність, невизначеність, що є необхідною умовою реалізації принципу проекції. У процесі взаємодії особистості з матеріалом відбувається його структурування, в ході якого особистість проектує особливості свого внутрішнього світу: потреби, конфлікти, тривогу тощо. Так, випробуваним пропонується інтерпретувати зміст сюжетних картинок, завершувати незакінчені речення тощо. Відповіді на завдання проективних методик не можуть бути правильними чи неправильними. Передбачається, що характер відповідей визначається особливостями особистості випробуваного, які "проектуються" на матеріал.
2. Неструтуроване завдання, яке припускає різноманітність можливих відповідей, - одна з основних особливостей проективних методик. Тестування за допомогою проективних методик - замасковане тестування, так як респондент не може здогадатися, що саме в його відповіді є предметом дослідження. Проективні методики менш підпадають фальсифікації, ніж опитувальники, побудовані на самохарактеристиці індивіда.
3. Існує проблема стандартизації проективних методик. Деякі методики не містять математичного апарату для об'єктивної обробки отриманих результатів, не містять норм. Для більш точного дослідження дані, отримані за допомогою проективних методик, слід співвідносити з даними, отриманими за допомогою інших методів. Більшість проективних методик, або проективних технік, не є тестами у вузькому розумінні цього терміна.
Прийнято розрізняти наступні групи проективних методик:
1) методики структурування (конститутивні): формування певних стимулів; від респондента потрібно виділити осмислений образ - тест плям Роршаха;
2) методики конструювання (конструктивні): створення з окремих деталей осмисленого цілого – тест геометричних фігур;
3) методики інтерпретації (інтерпретативні): тлумачення будь якої події, ситуації; стимульний матеріал - набір картинок, фотографій. Респонденту потрібно скласти розповідь (ТАТ) по запропонованим картинкам; відповісти на питання по запропонованим ситуаціям на картинках (Тест фрустрації Розенцвейга, тест Рене Жиля);
4) методики додавання (адитивні): завершення речення, історії. Стимульний матеріал: набір слів-стимулів. Респонденту потрібно закінчити речення, розповідь, образ - тест «Закінчи речення».
5) методики вивчення експресії (експресивні): аналіз почерку, особливостей мовної поведінки, малюнків на вільну або задану тему - тест «Будинок; дерево, людина»;
6) методики вивчення імпресії (імпресивні): перевага одних стимулів (як найбільш бажаних) іншим - тест Люшера;
7) методики катарсису (катартичні): здійснення ігрової діяльності в спеціально організованих умовах - рольові діагностичні гри.
Для дослідження міжособистісних відносин дитини з однолітками, батьками та педагогами найвищий діагностичний потенціал мають рольові ігри. В тому, яку роль вибирає для себе дитина в рольовій грі, як вона ставиться до призначеної ролі, як виконує її - в усьому цьому дитина «проектує» на гру свої власні уявлення про соціальний світ.
109. Розкрийте сутність і зміст методів навчання, обгрунтуйте доцільність їх використання.
Метод – спосіб досягнення мети.