Визначте основну відмінність психологічних процесів «відчуття» і «сприйняття».
Відчуття виникає, коли нервова система реагує на той чи інший подразник, тобто це явище рефлекторне. Варто відзначити, що відчуття при цьому – не пасивний процес: воно пов’язане з руховими реакціями. Інакше кажучи, у відповідь на який-небудь подразник зовнішнього світу у нас, наприклад, звужуються судини, напружуються м’язи, рухаються очі – таким чином ми активно реагуємо на події навколо. Це своєрідний чуттєвий досвід, завдяки якому ми отримуємо знання про навколишній світ.
Сприйняття – процес складовий, складніший, ніж відчуття. Воно включає в себе зазвичай відразу кілька відчуттів, що дають в конкретний момент найбільш об’ємне уявлення про досліджуваний об’єкт. Якщо ми, наприклад, тримаємо в руці квітку і милуємося нею, вдихаючи її аромат, то таке цілісне враження від рослини називатиметься сприйняттям. А відчуттями в даному випадку будуть враження від зовнішнього вигляду квітки, її запаху, дотикове відчуття пальців, що тримаються за стебло.
Здатність відчувати дається нам, як і всяким живим істотам, які мають розвинену нервову систему, від народження. А от здатність сприймати навколишнє у вигляді образів є тільки у людини і вищих тварин, причому вона здатна удосконалюватися з плином часу, в процесі життєвого досвіду. Відчуття знаходяться лише в нас самих, це тільки наше переживання. Сприйняття ж тісно пов’язане з процесом об’єктивації, коли якісь внутрішні відчуття проектуються зовні.
Результатом виникнення відчуття стає якесь почуття, наприклад, відчуття рівноваги, яскравості, гучності, солодощі. Сприйняття ж формує певний образ, що складається з комплексу різних відчуттів, тісно переплетених між собою. Причому щоб цей образ склався в найбільш повному ключі, потрібна взаємодія з ним, його вивчення, дослідження. Сприйняття пов’язане з осмисленням, обдумуванням, усвідомленням, синтезом і аналізом ознак матеріального об’єкта, що знаходиться перед нами. У результаті ми комбінуємо окремі сприймаючі деталі в одне ціле, що в підсумку служить джерелом нашого особистого життєвого досвіду. Беручи участь в сприйнятті, наша свідомість на основі пам’яті і мислення приписує нікому образу цілий комплекс відчуттів.