4. Висування робочої гіпотези на основі аналізу одержаних даних.
100. Опишіть зміст діагностичних технологій, доведіть їх цінність і доцільність використання у роботі СП.
Термін «діагностика» походить від гр. слів діа – після, гносіс – знання. На поч. XX ст. термін стали використовувати у різних науках: психології, педагогіці, техніці та ін. Оскільки діяльність СП дуже різнопланова, то і діагностики він проводить різного спрямування: медичну, психологічну, соціальну, педагогічну, соціально-педагогічну.
Медична – це процес становлення медичного діагнозу, висновку про характер і сутність захворювання. У цьому випадку СП цікавить: які соц – пед наслідки можуть бути, якщо людину не лікувати та як це відобразиться на її подальшому житті.
Психологічна – це виявлення індивідуально-психологічних ознак, властивостей, особистих якостей, з якими треба буде працювати.
Соціальна – це вивчення взаємостосунків у тих мікросоціумах, до яких людина належить і причинно-наслідкових зв’язків, які характеризують соц-економ, культурно-правовий, морально-психологічний, медико-біологічний стан людини. СП при соціальному діагностуванні в першу чергу мусить відповісти на такі запитання: «Які ускладнення у людини у сім’ї чи іншій соціальній групі?», «Чи існують проблеми між членами сім’ї чи групи?», «Наскільки ефективні чи неефективні форми спілкування?», «Які є можливості реалізації формальних і неформальних ролей членів сім’ї чи групи?», «Хто з оточення даної людини приймає значні для неї рішення і які їх наслідки?», «Які основні конфлікти виникають і які заходи приймаються для їх подолання?», «Які цінності та норми визначають поведінку членів сім’ї чи групи і як забезпечується виконання цих норм?».
Педагогічна – має свою специфіку. На відміну від інших, вона вивчає особливості і можливості дитини, сім’ї, колективу, в якому перебуває дитина з метою забезпечення ефективності індивідуального і диференційного підходу у цільовому пед. процесі.
Соціально-педагогічна – інтерактивна діагностика виявлення впливу на особистість сім’ї, соціуму, а також соц-психол, пед, екол, соціокульт. факторів, навк. середовища.
Технологія соц-пед. діагностики:
1. Констатація певного неблагополуччя в діяльності і поведінці людини.
2. Усвідомлення людиною можливості причин такого неблагополуччя.
3. Збір додаткової інформації, необх. для перевірки необх. даних.
4. Висування робочої гіпотези на основі аналізу одержаних даних.
5. Перевірка правильності гіпотези в процесі проведеної певної роботи.
6. Повтореннч процедури іншими шляхами, якщо гіпотеза не підтвердилась.
Моніторинг – періодичне повторення однієї дігностики декілька разів.
Для розробки СП моніторингу слід дотримуватись принципів:
1. Пр-п науковості – діагностика повинна бути науково перевірена і містити такі запитання, які дають можливість виявити те, що нас цікавить.
2. Пр-п безперевності – роботу треба проводити до тих пір, доки вона не дасть бажані результати.
3. Пр-п пед. доцільності – завдання і контроль повинні бути побудовані згідно складності проблеми, віку дитини, часу, який відводиться на проблему.
4. Пр-п прогностичності – ми повинні знати, який результат хочемо отримати.
Вимоги до проведення соц-пед д-ки:
1. Важливо переконати людину, яку будете діагностувати.
2. Таємниця відповідей.
3. Одержання згоди людини.
Цінність технологій в тому, що вони забезпечують вирішення проблем різного спрямування: сімейні, психологічні, економічні, матеріальні та ін. проблеми людини. Доцільність використання це те, як чітко, правильно СП підібрав форми, методи, розробив технологію роботи з певним клієнтом. Це потребує грамотності, певного досвіду спеціаліста.
101. Розкрийте специфіку соціального захисту дітей дитбудинків та шкіл-інтернатів, в чому полягає соц-пед супровід випускників цих закладів.
Аналізуючи проблеми суспільства виявлено, що умови інтернатних закладів гальмують розвиток дітей, спотворюють особистість, що може призвести до відхилень у фіз, психіч, розвитку. Дитина, яка виховується у вищеназв. умовах крім названих дефектів, не вміє спілкуватися на основному рівні, бо їх контакти поверхневі, нервозні, поспішні, поставлені у певні часові обмеження, для вільного спілкування часу не вистачає. Неправильно сформ досвід спілкування призводить до того, що у дітей формується негативна життєва позиція по відношенню до інших, особливо до більш успішних. Особлива проблема – феномен «ми», у дітей виникає інтивімція один з одним. У нормальній сім’ї є початкове сімейне «ми», яке означає причасність до своєї сім’ї. Сім’я забезпечує захист навіть тоді, коли дитина живе окремо, а сирота звикла бути у групі, боїться слова «Я», залишитись самою поза інтернатом, бо почуває себе незахищеною поза чужих людей. Для підвищення соціалізації таких дітей слід розвивати в них такі якості як самостійність, впевненість у собі, здатність самостійно розв’язувати свої проблеми на рівні віку; здатність до взаємодопомоги; доброзичливе ставлення до інших та ін.
Соціальна захищеність дітей дитбудинків та шкіл-інтернатів визначається якістю роботи закладу, в якому живуть діти.
1. Слід налагоджувати демократичні стосунки.
2. Організовувати турботу старших про менших, повагу до старших.
3. Привчати дітей до відповідального ставлення до всього.
4. Залучати до посильної праці, по обслуговуванню себе, прибирання території.
5. У навчальному процесі посилювати практичну і життєво – важливу спрямованість.
6. Вводити спецкурси за інтернат. дітей.
7. Підтримувати тісні зв’язки з різними виробництвами, освітніми структурами, куди випускник може піти працювати.
8. Стежити за їх працевлаштуванням, вести відомості про те, як склалося їх життя і проф. діяльність; запрошувати випускників минулих років у гості, проводити зустрічі з вихованцями, щоб вони ділилися досвідом свого життя і що треба брали до уваги; для того, щоб бути успішними в житті, які труднощі долали; чи були люди, які їм допомогли, чого вони недобрали в інтернаті, які недоліки закладу, як вони долали труднощі у подальшому житті і як підтримують зв’язки з однокласниками.
102. Розкрийте поняття «відчуття», його фізіологічну основу, назвіть види відчуттів. Визначте основну відмінність психологічних процесів «відчуття» і «сприйняття».
Этого вопроса в конспекте у меня нет, нашла его в интернете, если что – сверяйте.
Відчуття - це психічний процес відображення окремих властивостей предметів і явищ навколишнього світу, а також внутрішніх станів організму при безпосередньому впливі подразників на відповідні аналізаторні системи.