Тема. Складання ПК з групи комплектуючих елементів
Мета: ознайомитись з послідовністю операцій для збирання системного блоку ПК з комплектуючих та підключення периферійних пристроїв
Короткі теоретичні відомості
Встановлення центрального процесора та кулера
Процесор. Першим і одним із самих відповідальних кроків при збирання комп'ютера є правильне встановлення центрального процесора в сокет. Звичайно, CPU повинен підтримуватися материнською платою, тобто, обрана модель процесора визначає платформу. Для коректного встановлення CPU на материнську плату існує спеціальний ключ, який показує, як повинен бути зорієнтований процесор при встановленні на місце. Сам ключ виконаний у вигляді скошеного кутка, як на сокеті, так і на підставі процесора (або ж це може бути маленький трикутник). Тобто однаково позначені кути (і на процесорі, і на сокеті) повинні збігтися один з одним.
Також потрібно ознайомитися з тим, як відбувається відкриття/закриття самого рознімання для CPU, про що можна довідатися в документації до материнської плати. У процесі закріплення CPU потрібно звернути увагу на той факт, що сам процесор повинен досить вільно входити в сокет, при цьому всі кути підкладки повинні бути на однаковому рівні відносно сокета. Необхідно бути обачним з ніжками, які мають звичай гнутися або навіть відламуватися по кутах при необережному використанні. Якщо це трапилося (погнуті один або кілька контактів), вигинати їх назад необхідно вкрай плавно та обережно.
Кулер. Вибір кулера також залежить від платформи. До процесорів на базі AMD (Socket 939/940/AM2/AM2+/AM3) підходить той самий вид охолодження, а от з LGA775 можуть виникнути певні проблеми, оскільки для цієї платформи досить складно знайти охолодний пристрій.
Закріплення кулера. Перед фіксацією радіатора з вентилятором на CPU спочатку рекомендується провести пробну операцію без процесора, з порожнім сокетом, щоб оцінити жорсткість пружини та зрозуміти, як і з якої сторони зручніше тримати охолоджуючий пристрій, яку силу прикладати при закриванні застібок (особливо це актуально для CPU з відкритим ядром). Перед встановленням кулера на процесор необхідно намазати його термопастою (наприклад, АЛСИЛ-3 або КПТ-8), причому перед цим найкраще буде протерти спиртом обидві контактуючі поверхні (для знежирення). Термопаста наноситься тонким шаром (чим тонше, тим краще), мета – заповнити мікроподряпини. Далі радіатор щільно притискається до CPU однією рукою, а іншою рукою закривається затискач. При цих діях важливо не перекосити кулер на який-небудь бік, щоб не ушкодити сам процесор.
Підключення вентилятора. Обов’язковим є підключення вентилятора, що можна виконати декількома розніманнями. Якщо приєднання до електричного ланцюга відбувається за допомогою рознімання Molex 8981-04Р (четирьохконтактна колодка), в BlOS'і не буде відображатися інформація про швидкості обертання, але іноді є присутній додатковий жовтий провід, що є виводом тахометра та приєднується до рознімання CPU_FAN на материнській платі. При правильному включенні буде показуватися частота, з якої обертається вентилятор. Також деякі системи охолодження можна підключати через реобас, регулятор, термодатчик або опір, що знижує оберти.
Настроювання BIOS. Ще перед тим як процесор намазаний термопастою і остаточно встановлений у сокет разом з кулером, дуже важливо з'ясувати робочі параметри процесора, тобто тактову частоту та напругу живлення, частоту шини й максимальну робочу температуру. Всі ці параметри дізнаються з маркування на корпусі CPU. Надалі з'ясовані значення повинні бути виставлені в BIOS (меню «Frequency/Voltage Control»), оскільки автоматичне визначення не завжди працює коректно, і часто буває так, що потужний процесор працює наполовину своїх можливостей. Також обов'язково зайди в меню «PC Health» і подивися на температуру CPU. Якщо кулер був установлений погано (перекошений або має поганий контакт із ядром), це буде одразу помітно: температура буде занадто високої для даної моделі процесора, що через якийсь час спричинить його вихід з ладу. Варто пам'ятати, що у випадку процесорів AMD необхідно орієнтуватися на реальну частоту, а не на рейтинг. У різних BlOS'ax частота шини може виставлятися, як у вигляді номінальної (реальної) частоти, так і у вигляді ефективної. Тактова частота процесора повинна вийти множенням множника на частоту системної шини.
Встановлення оперативної пам'яті
Оперативна пам'ять, яка використовується в сучасних ПК, буває чотирьох основних типів: DDRII, DDRIII, Registered DDR, Dual Channel DDR. Вибір типу пам'яті та спосіб її встановлення також залежать від платформи. Сучасні сокети підтримують роботу пам'яті у двохкканальному режимі. Щоб задіяти дуальний режим, необхідно встановити модулі пам'яті у відповідні слоти (наприклад, у перший та третій), причому більшість виробників материнських плат спеціально використовують парні слоти однакових кольорів. Для більш детальної інформації при використанні оперативної пам’яті необхідно звернутися до інструкції користувача.
Відеокарта
Відеоплати та особливості їхнього підключення також досить різноманітні. Існує два слоти для підключення графічних карт - це AGP і PCI Express 16x. Перший - застарілий, працює на меншій швидкості та підтримує всього один пристрій такого типу. Другий - сучасний інтерфейс, який дозволяє підключати декілька відеоплат, також головна відмінність другої шини (PCI Express 16x) у тому, що вона є послідовною та підтримує швидкість передачі даних до 8 Гб/сек. Також зросла електрична потужність шини PCI Express, що може подаватися по цій шині у порівнянні з AGP. При встановленні сучасного графічного прискорювача необхідно звертати увагу на можливе додаткове живлення, що іноді необхідно підключити через рознімання (Molex) від блоку живлення.
Підключаємо живлення
Для подачі напруги на материнську плату призначене рознімання АТХ (широка 20-контактна колодка), однак цим багато систем не обмежуються. Для сучасних систем як Socket478 необхідно приєднати колодки ATX12V (чотири контакти, розташовані квадратом). Процесори що мають 754/939/940 ніг, виготовляють тільки з 12-вольтовым розніманням живлення, тому що споживають підвищену потужність.
Другий випадок - подовжена на 4 контакти колодка АТХ. Іноді в блоці живлення можуть бути додаткові провідники жовтих кольорів з розніманням FAN (трьоконтактний), призначений для індикації швидкості обертання вентилятора в самому БЖ, і тоді, приєднавши його до відповідного рознімання материнської плати, можна буде відслідковувати цей показник. Найчастіше блоки живлення, призначені для поставки в різні країни, мають перемикач напруги мережі (на задній панелі). Пам’ятайте, що при перепідключенні будь-яких пристроїв обов'язково відключати БЖ від мережі, оскільки навіть у виключеному стані (режим сну) він подає чергову напругу на материнську плату.
Перше включення
Після підключення процесора, кулера, пам'яті, відеоадаптера та живлення ще поза системним блоком для оцінки працездатності елементів необхідно здійснити контрольний запуск системи. Материнську плату при цьому варто покласти на антистатичний пакет (той самий, у якому вона продавалася). Якщо все в порядку, з динаміка (який необхідно підключити) повинен пролунати короткий одиночний сигнал, а на екрані з'явиться запрошення натиснути яку-небудь клавішу для входу в BIOS.
Збирання в корпус
Переконавшись у коректному функціонуванні базових вузлів комп'ютера, приступають до їх встановлення в системний блок. При цьому, дії по встановленню необхідно виконувати, не знімаючи пам'ять, процесор і кулер з материнської плати, оскільки в системному блоці підключати їх буде незручно. Головне в процесі не застосовувати сили, а гвинти кріплень сильно не затягувати, щоб уникнути деформації плати.
Вінчестери
Підключення накопичувачів на жорстких магнітних дисках (HDD) може бути різним, залежно від наявного устаткування - на даний момент у домашніх умовах найпоширеніші IDE і SATA варіанти.
IDE. Для визначення місця підключення пристроїв IDE рекомендується використовувати інструкцію користувача до материнської плати, оскільки в багатьох сучасних материнських плат є убудований RAID-контролер, через що додається ще кілька IDE-рознімань. При підключенні двох пристроїв на один IDE-канал обов'язково потрібно визначити яке з них Master, а яке Slave. Робиться це за допомогою перемичок на корпусі пристрою. Приєднувати жорсткі диски можна 80-жильним шлейфом, для CD/DVD досить 40-жильного. Визначити першу ніжку на платі та на пристрої можна по маркуванню, а на шлейфі перший провідник позначається червоним або синім кольорами. На розніманнях звичайно є ключ - опуклість і відсутність отвору для однієї ніжки на кабелі, виріз і відсутність ніжки на платі або пристрої.
SATA. Тут усе простіше, оскільки відсутня проблема визначення головного-підлеглого (до одного рознімання може бути підключений лише один пристрій), але певні проблеми виникають із приєднанням живлення. Частина SATA-дисків має старе рознімання, типу стандартного Molex, і тоді ніяких труднощів немає, але стандарт припускає також інший вид рознімання, і може виникнути ситуація, коли буде потрібно спеціальний перехідник.
Підключення корпуса
На системному блоці є панель індикації, що містить декілька світлодіодів, які відображають режими роботи комп'ютера та звертання до жорсткого диска, а також кнопки керування живленням. Для того щоб їх задіяти, призначений ряд контактів на материнській платі (розташовані поруч і об'єднані однією назвою, зазвичай це «F_PANEL», «PANEL», «PANEL1», «JFP1/2») і декілька провідників, підключених до передньої панелі системного блоку. На різних материнських платах контакти в гребінці розташовуються по-різному, однак завжди дотримується кількість і положення колодок, а для того щоб визначити, що до чого відноситься, є спеціальне маркування, як на платі, так і на розніманнях. Також провідники розрізняються по кольорам, причому заземляючі провідники завжди чорні (маркування «GND», «-», «Pull-Down», «Cathode», «Negative»), сигнальний контакт може бути різних кольорів, але як правило, це червоний (позначається, як «VCC», «Anode», «+», «Pull-Up», «Positive»). Полярність важливо дотримувати у світлових індикаторів, тому що вони є діодами і при неправильному включенні просто не будуть функціонувати. Для кнопок і динаміка орієнтація конектора ролі не грає. Позначення елементів передньої панелі утворюється зі скорочень до декількох букв назви та добавки у вигляді вказівки полярності, наприклад PW_SW_GND позначає «земля» кнопки включення комп'ютера (розшифровується, як Power Switch Ground) або HDD_LED_ANODE (позитивний провідник індикатора вінчестера). У загальному випадку варто подивитися на схему розташування контактів, яку можна знайти в інструкції користувача до материнської плати.
Заключний етап
При правильному підключенні пристроїв і настроюваннях BIOS після включення комп'ютер повинен подати одиночний звуковий сигнал із внутрішнього динаміка та продовжити завантаження. У випадку яких-небудь проблем необхідно за повідомленнями BIOS на екрані або POST-кодам визначити ділянку, на якому вони виникають, і перевірити підключення відповідних пристроїв та настроювання у BlOS. Варто ще раз перевірити характеристики пристроїв, коректність підключення та справність шлейфів. Якщо комп'ютер перестав включатися після зміни параметрів BlOS, скинути настроювання можна спеціальною перемичкою (яка розташована біля батарейки на материнській платі, точніше можна подивитися в інструкції користувача).
Порядок виконання роботи
1. Підготовити материнську плату та необхідний інструмент.
2. Встановити процесор.
3. Встановити кулер.
4. Встановити оперативну пам’ять.
5. Встановити материнську плату в корпус.
6. Виконати під’єднання живлення до материнської плати.
7. Встановити дисководи та жорсткий диск.
8. Виконати під’єднання живлення та шини даних.
9. Виконати під’єднання провідників корпуса до материнської плати.
10. Перевірити правильність виконання збірки та провести пуск комп’ютера.
Зміст звіту
1. Назва роботи.
2. Мета роботи.
3. Привести послідовність дій та особливості при збиранні ПК з комплектуючих
4. Короткий виклад контрольних питань.
5. Висновки з роботи.
Контрольні питання
1. В якій послідовності потрібно виконувати збирання ПК?
2. Для чого використовується термопаста?
3. Що таке socet, чим він може відрізнятись для різних материнських плат?
4. Які типи інтерфейсів, які використовуються для підключення жорстких дисків та оптичних приводів?
5. Які типи блоків живлення використовуються в сучасних ПК?
6. Що свідчить про правильність збирання ПК?
Література: [6, c. 1258 – 1297; 10, с.3 – 70]
ЛАБОРАТОРНА РОБОТА №4