Соціально-економічні основи наукової організації праці – цілі, характер, зміст праці у суспільстві, соціально-економічна спрямова­ність заходів організації праці.

Соціально-трудові відносини – взаємозалежність і взаємодія суб’єктів цих відносин, яка виникає в процесі праці і спрямована на регулювання умов трудового життя.

Соціологічне дослідження – аналіз явищ і процесів соціально-трудової сфери з метою вивчення закономірностей їх розвитку, залеж­ностей і взаємозв’язків між ними для розробки та обґрунтування пропозицій із удосконалення соціально-трудових відносин.

Соціометрічне опитування – опитування з метою виявлення психологічного клімату у колективі і на цій основі одержання кількісної оцінки міжособистісних відносин у ньому.

Спеціалісти – працівники, що займаються інженерно-технічними, економічними, бухгалтерськими, юридичними та іншими роботами (економісти, бухгалтери, інженери, юрисконсульти тощо).

Спеціальність – вид діяльності в рамках професії, який має специ­фічні особливості і вимагає від працівників додаткових спеціальних теоретичних знань і навичок.

Облікова чисельність працівників підприємства – чисельність працівників облікового складу на визначену дату з урахуванням прийнятих і вибулих за цей день працівників.

Споживчий бюджет – вартісний показник обсягу і структури споживання найважливіших матеріальних благ і послуг.

Споживчий кошик – набір товарів і послуг, які входять у споживчий бюджет.

Стимулююча функція заробітної плати – полягає у встановленні залежності її розміру від кількості і якості праці конкретного працівника.

Стимулюючі виплати – (доплати і надбавки за високу кваліфі­кацію, професійну майстерність, роботу з меншою чисельністю, премії, винагороди тощо) визначаються підприємством самостійно і здійснюються ним у межах фінансових можливостей.

Структура заробітної плати – співвідношення окремих частин заробітної плати в загальному її обсязі.

Структура персоналу підприємства – склад і кількісне співвідно­шення окремих категорій і груп працівників.

Суб’єкти ринку праці – домогосподарства (сім’ї), які визначають пропозицію робочої сили та фірми, що формують попит на неї.

Сукупні ресурси домогосподарств – доходи, які формуються із загальних доходів і використання заощаджень, позик і повернутих домогосподарствам боргів.