Промислово-виробничий персонал підприємства – кадри підприємства, які безпосередньо пов’язані з процесом виробництва продукції, тобто зайняті основною виробничою діяльністю.
Проста-почасова система оплати праці – заробіток працівника визначається як добуток тарифної ставки, що відповідає присвоєному працівникові тарифному розряду та відпрацьованого ним робочого часу.
Просте відтворення населення – характеризується постійною кількістю населення в результаті приблизно однакової народжуваності і смертності.
Пропозиція робочої сили – контингент працездатного населення, що пропонує роботодавцю свою здатність до праці в обмін на фонд життєвих благ.
Професія – особливий вид трудової діяльності, яка вимагає спеціальних теоретичних знань і практичних навичок.
Професійно-кваліфікаційний розподіл праці – поділ праці між групами працівників за ознакою технологічної однорідності виконуваних робіт, а також в залежності від складності цих робіт.
Пряма індивідуальна система оплати праці – система, яка передбачає, що заробіток працівника нараховується відповідно до кількості виробленої продукції і постійних відрядних розцінок за одиницю цієї продукції.
Психофізіологічні основи наукової організації праці – висновки і рекомендації наук, які вивчають фізіологію і психологію праці, зміни, які відбуваються в організмі людини при виконанні трудових дій у певних виробничих умовах.
Раціональний споживчий бюджет (бюджет соціального достатку) – вартісний показник, який відображає структуру і рівень споживання населення з середніми доходами.
Реальна заробітна плата – кількість товарів і послуг, яку можна придбати за номінальну заробітну плату.
Регулююча або ресурсно-розміщувальна функція заробітної плати – оптимізація розміщення робочої сили за регіонами, галузями виробництва, підприємствами з урахуванням ринкової кон'юнктури.
Резерви росту продуктивності праці – можливості більш повної реалізації продуктивної сили праці за рахунок покращання використання всіх факторів її підвищення.
Репрезентативність вибірки – достовірність даних і висновків, гарантія того, що висновки, зроблені по частині сукупності, властиві сукупності в цілому.
Ринок праці – система економічних відносин з приводу обміну індивідуальної здатності до праці на фонд життєвих благ, необхідних для відтворення робочої сили та розміщення працівника в системі суспільного поділу праці за законами товарного виробництва.