Внутрішньодільнична кооперація праці – об’єднання праці всіх учасників даної ділянки виробництва, для забезпечення безперебійності виробничого процесу, передбачає об’єднання праці між бригадами.
Галузева тарифна угода – угода, яка на галузевому рівні регулює основні принципи і норми реалізації соціально-економічної політики і трудових відносин з урахуванням специфіки галузі.
Генеральна тарифна угода – угода, яка на державному рівні регулює основні принципи і норми реалізації соціально-економічної політики і трудових відносин, встановлюється між Кабінетом Міністрів України, Українською спілкою промисловців, профспілковими організаціями України.
Грошові доходи – доходи, що складаються з заробітної плати, пенсій, стипендій, доходів від підприємницької діяльності, доходів від продажу сільськогосподарської продукції, доходів від власності, усіх видів грошової допомоги, аліментів і т. ін.
Державні соціальні гарантії – встановлені законами мінімальні розміри оплати праці, доходів громадян, пенсійного забезпечення, соціальної допомоги, розміри інших видів соціальних виплат, які забезпечують рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму.
Децільний коефіцієнт диференціації доходів (витрат) – співвідношення мінімального рівня доходів (витрат) серед 10 % найбільш забезпеченого населення до максимального рівня доходів (витрат) серед 10 % найменш забезпеченого населення.
Дискримінація – обмеження прав суб'єктів соціально-трудових відносин, яке перешкоджає їм доступ до рівних можливостей на ринку праці, може бути за віком, статтю, за національними, расовими ознаками.
Дилерський механізм – вид оплати праці, який передбачає закупівлю працівником частини продукції підприємства за власний рахунок з наступною її реалізацією власними силами працівника.
Допоміжні працівники – працівники, що зайняті обслуговуванням виробництва продукції.
Дохід – загальна кількість коштів, що надходить людині або сім’ї протягом певного періоду часу.
Економічно активне населення – частина населення обох статей, яка протягом певного періоду забезпечує пропозицію робочої сили для виробництва товарів і надання послуг. До його складу відносять чисельність зайнятих і безробітних.
Економічно неактивне населення за методикою МОП – це особи у віці 15–70 років, які не можуть бути класифіковані як зайняті, або безробітні (учні, студенти, пенсіонери, особи, які зайняті в домашньому господарстві, вихованням дітей та доглядом за хворими, особи, які зневірилися знайти роботу і припинили її пошук.
Економічний рух населення – зміна трудової активності населення.
Елітарний споживчий бюджет – структура і рівень споживання осіб з високими і надвисокими доходами.
Ефективний фонд робочого часу – середнє число робочих днів, які корисно використовуються протягом планового періоду.
Ергономіка – наука, основними завданнями якої є вивчення функціональних можливостей людини в трудових процесах і розробка рекомендацій щодо створення оптимальних умов праці.
Європейське об’єднанння профспілок (ЄОП) – об’єднання профспілкових організацій з 28 країн Європи, яке захищає господарсько-трудові інтереси найманих працівників у Європейському Співтоваристві та асоціації вільної торгівлі.
Європейський центр державного сектора економіки (ЄЦДСЕ) – друга організація роботодавців, яка представлена в системі соціального діалогу і діє поряд з АЄСПР.
Єдині тарифні сітки (ЄТС) – сукупність нормативних матеріалів, які включають тарифні коефіцієнти для всіх категорій персоналу підприємства. ЄТС будується на єдиній методичній основі, що забезпечує диференціацію оплати праці різних категорій працівників на підприємстві.
Загальні доходи – доходи, до складу яких входять грошові доходи, вартість спожитої продукції, отриманої з особистого підсобного господарства, пільги та субсидії на оплату житлово-комунальних послуг, грошова оцінка допомоги від родичів.
Загальний розподіл праці – розподіл між виробничою і невиробничою сферами діяльності людей, а в середині цих сфер – між промисловістю, сільським господарством, транспортом, зв’язком, торгівлею тощо.
Зайняті економічною діяльністю – особи у віці 15–70 років, які виконують роботи за винагороду за наймом на умовах повного або неповного робочого часу, працюючі індивідуально, працюючі в особистому підсобному господарстві.
Зайнятість як економічна категорія – сукупність соціально-економічних відносин в суспільстві, які забезпечують можливості прикладання праці в різних сферах господарської діяльності і виконують функції, пов’язані з відтворенням робочої сили на всіх рівнях організації суспільної праці і виробництва.
Зайнятість ефективна – зайнятість, яка забезпечує достойний дохід, здоров’я, підвищення освітнього і професійного рівня для кожного члена суспільства на основі зростання суспільної продуктивності праці.
Зайнятість кримінальна – діяльність заборонена чинним законодавством (торгівля та виробництво наркотичних речовин, зброї тощо).
Зайнятість додаткова – зайнятість понад нормативний робочий час.
Зайнятість неповна – зайнятість певної особи протягом неповного робочого дня або з неповною ефективністю, з неповною оплатою.
Зайнятість неформальна – діяльність, реєстрація якої не передбачена чинним законодавством (дрібне виробництво, надання послуг пенсіонерам, особам, які перебувають у неоплачуваних відпустках тощо).
Зайнятість основна (первинна) – діяльність у межах нормативного робочого дня, тижня на основному місці роботи.
Зайнятість повна – діяльність працівника протягом повного робочого дня (тижня, сезону), яка приносить дохід у нормальних, для даного регіону, розмірах.
Зайнятість тіньова – діяльність дозволена законом, реєстрація якої передбачена чинним законодавством, але з різних причин не здійснюється.
Зайнятість часткова – добровільна неповна зайнятість, пов’язана з соціальними факторами – вихованням дітей, доглядом за хворими членами сім’ї, суміщенням роботи і навчання.
Закон Оукена – закон, який відображає зв’язок між рівнем безробіття та відставанням обсягів виробленого ВНП. Згідно з ним щорічний приріст реального ВНП приблизно на 2,7 % утримує кількість безробітних на постійному рівні, кожні додаткові 2 % приросту реального ВНП зменшують чисельність безробітних на 1 %.
Заробітна плата – винагорода або заробіток, обчислений, як правило, у грошовому виразі, який за трудовим договором власник, або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу.
Заробітна плата додаткова – винагорода за працю понад встановлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці.
Заробітна плата основна – винагорода за виконану працю відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадових обов’язків).
Звужене відтворення – зменшення населення внаслідок перевищення смертності населення над народжуваністю.
Індекс розвитку людського потенціалу (ІРЛП) – один з основних соціальних індикаторів, який визначається як середньоарифметичне з п’яти показників: очікуваної тривалості життя при народженні, рівня освіти, бідності, безробіття населення, реального ВВП на душу населення.